Постанова № 33419797, 09.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа№ 925/1150/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Руденко А.В. (довіреність б/н від 16.07.2013 р.), Іванчук В.І. (директор, протокол №16 від 29.03.2012 р., паспорт серії МЕ159391, виданий Голосіївським РУ ГУ МВС в м. Києві)

від відповідача - Литвин Б.О. (довіреність №15 від 03.09.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор»

на рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2013 року

у справі №925/1150/13 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро»

до Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київсільелектро» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Уманьавтодор» (правонаступником якого є ПАТ «Уманьавтодор») про стягнення 1457723,73 грн. суми основного боргу, 8746,34 грн. інфляційних втрат, 44693,80 грн. 3% річних та 216676,05 грн. пені.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.08.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1457723,73 грн. заборгованості, 44690,22 грн. 3% річних, 8746,34 грн. інфляційних втрат та 30223,21 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено за необгрунтованістю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є неправомірним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.03.2012 р. між Відкритим акціонерним товариством «Уманьавтодор» (генпідрядник) було укладено договір №9 на виконання електромонтажних робіт на будівництві автомобільної дороги від вул. Генерала Наумова (житловий масив Ново-Біличі, м. Київ) до житлового масиву Романівка (м. Ірпінь), що суміщається з автомобільною дорогою загального користування Р-30 під'їзд до м. Ірпеня.

За умовами вказаного договору, субпідрядник зобов'язується виконати, а генпідрядник зобов'язався прийняти і оплатити виконані електромонтажні роботи.

Згідно п. 1.2 договору, найменування робіт: перевлаштування ПЛ-330 кВ Новокиївська - Жовтнева та ПЛ-110 кВ Північна - Ірпінь №3, Північна - Біличі в місці перетину з автодорогою Київ-Ірпінь.

Відповідно до п. 1.5 договору, замовником будівництва: Служба автомобільних доріг у Київській області.

Згідно п. 4.1 договору, перед початком робіт для розміщення замовлень матеріалів та обладнання на заводах виробниках, генпідрядник перераховує аванс на поточний рахунок субпідрядника в сумі 1764990,37 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунки проводяться після підписання сторонами акту прийняття виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, які складаються субпідрядником і подаються для підписання замовнику до 25 числа поточного місяця.

Згідно п. 4.3 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником щомісячно на підставі документів, визначених п. 4.1 договору, підписаних уповноваженими представниками сторін в межах обсягів надходження коштів від замовника.

З матеріалів справи вбачається, що підрядник виконав в травні 2012 року передбачені договором роботи, що підтверджується актом №2 та актом №3 форми КБ-2-КБ-3 приймання виконаних будівельних робіт, які підписані та скріплені печатками представників сторін договору на суму 2768056,80 грн. (а.с. 38-55) та на суму 1417795,20 грн. (а.с. 56-65) відповідно.

Зауважень стосовно виконаних робіт (ціна, кількість, якість, строки, об'єми тощо) замовником не заявлено.

Позивачем надано копію акта звірки розрахунків між сторонами станом на 04.07.2012 р., згідно якої заборгованість відповідача на користь позивача складає 1457723,73 грн.

Листом від 19.03.2013 р. Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) повідомило позивача про повне погашення заборгованості перед службами автомобільних доріг у Дніпропетровській та Черкаській області за проведені роботи станом на 01.03.2013 р.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами досягнуто згоди по всіх його істотних умовах. Договір не заперечується сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний.

У зв'язку з невиконанням замовником зобов'язань щодо строків та порядку оплати за виконані роботи, які встановлені договором, позивач звернувся до суду для захисту свого порушеного права і примусового стягнення боргу.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини підряду на підставі письмового строкового оплатного двостороннього договору.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Право на звернення з позовом про стягнення боргу з'явилось у позивача з 30 травня 2012 року - по закінченню поточного місяця виконання робіт.

Наявність відповідних правовідносин між сторонами та певної заборгованості підтверджується копіями договору, актів приймання виконаних будівельних робіт та звірки заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що при затримці термінів перерахування платежів (після отримання коштів з державного бюджету та за кредитами, залученими під державні гарантії) за виконані роботи з вини генпідрядника, він сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день такої затримки, але не більше двох облікових ставок НБУ в період за який нарахувується пеня.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 216676,05 грн. за період з 01.07.2012 р. по 08.07.2013 р.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, представником відповідача заявлено про застосування скороченого річного строку позовної давності відповідно вимог ст. 258 ЦК України, оскільки право на стягнення пені виникло у позивача з 01.06.2012 р. (з моменту закінчення поточного місяця, в якому підписані акти виконаних робіт - за травень 2012 року), а позивач звернувся до суду 17.07.2013 р. Доказів наявного письмового договору про збільшення строку спеціальної позовної давності у спірних відносинах - сторонами не надано.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до приписів ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивачем не наведено суду поважної та об'єктивної причини пропущення строку позовної давності та об'єктивної неможливості своєчасного звернення до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення суми пені.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8746,34 грн. інфляційних втрат та 44693,80 грн. 3% річних з простроченої суми за весь час прострочення з 01.07.2012 р. по 08.07.2013 р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розрахунок суми 3% річних позивачем виконано невірно, оскільки за 373 дні прострочення сума 3% річних становить 44690,22 грн., яка і підлягає до стягнення. В решті вимог позивачу слід відмовити за необґрунтованістю.

Розрахунок інфляційних втрат на суму 8746,34 грн. позивачем виконаний вірно, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що сума інфляційних втрат, заявлена позивачем до стягнення, є обгрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 02.08.2013 р. у справі №925/1150/13 залишити без змін.

Справу №925/1150/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Чорногуз М.Г.