Постанова № 33419757, 10.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа№ 911/791/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Кондес Л.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Сидорова О.С.

представників сторін: від відповідача - Грабовський В.А..

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу Науково-виробничого об'єднання Фастівський

завод хімічного машинобудування

"Червоний жовтень"

на рішення

господарського суду Київської області

від 08.04.2013 року

у справі № 911/791/13-г (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "АЗОТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

Науково-виробничого об'єднання Фастівський

завод хімічного машинобудування

"Червоний жовтень"

про стягнення 8167,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об'єднання Фастівський завод хімічного машинобудування "Червоний жовтень" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Орджонікідзе, 50, код ЄДРПОУ 33438379) на користь Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (18014, м. Черкаси, Придніпровський район, вул. Першотравнева, 72, код ЄДРПОУ 00203826) - 8167 (вісім тисяч сто шістдесят сім) грн. 50 коп. неустойки та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 08.04.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 22.05.2012 року між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір № 511-430 про поставку продукції, за умовами якого постачальник зобов'язується виконати та передати у власність, а покупець - прийняти і оплатити мішалку до апарату СЕонв 4,0-2-02 в кількості трьох штук по ціні 49 500,00 грн. з ПДВ за одну штуку.

Пунктом 2.2. договору встановлено загальну вартість продукції по даному договору, яка складає 148 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 24 750,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору перший платіж - предоплата - в розмірі 50% від вартості продукції по договору, покупець сплачує на протязі 10 банківських днів з моменту укладення договору.

Згідно п. 3.2. договору другий платіж - оплата - в розмірі 50% від вартості продукції по договору, покупець сплачує на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акту прийомки на складі постачальника перед відвантаженням продукції.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він здійснив предоплату в розмірі 50% від вартості продукції та оплату в розмірі 50% від вартості продукції, що також підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 05.06.2013 № 515 на суму 74250,00 грн. та від 28.12.2012 № 15268 на суму 74250,00 грн. У зв'язку з чим, загальна сума сплачених коштів позивачем складає 148500,00 грн.

Пунктами 4.1., 4.2. договору зазначено, що постачальник постачає продукцію на умовах EXW - м. Фастів, склад "Постачальника" в редакції "Інкотермс-2010".

Строк поставки продукції становить 120 календарних днів з моменту надходження 50% попередньої оплати на поточний рахунок постачальника.

Прийомка продукції здійснюється на складі постачальника (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору продукція вважається зданою постачальником і прийнятою покупцем з моменту підписання акту прийомки продукції уповноваженими представниками покупця і постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що покупець здійснив попередню оплату 05.06.2012р., тому відповідно до п. 4.2. договору постачальник зобов'язаний поставити продукцію протягом 120 календарних днів, а саме до 03.10.2012р.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.ст 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 10.1, даний договір вступає в законну силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині гарантійних та фінансових зобов'язань до повного виконання.

Згідно п. 10.2. договору та ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії чинного договору.

Поясненнями позивача, а також матеріалами справи підтверджується, що постачальник свої зобов'язання у встановлені договором строки виконав неналежним чином, та здійснив поставку продукції лише 28.11.2012р., що підтверджує наявним в матеріалах справи актом приймання готової продукції від 28.11.2012р. підписаний уповноваженими особами сторін.

Таким чином, встановлено, що прострочка здійснення поставки товару згідно умов договору з боку відповідача складає 55 днів.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушення зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 7.1. договору, у випадку порушення строків поставки продукції згідно п. 4.2. даного договору, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% від вартості продукції за кожний день прострочення поставки продукції.

Таким чином, розрахунок неустойки має бути здійснено з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 04.10.2012р. та по дату отримання продукції позивачем 27.11.2012р.

У відповідності до поданого позивачем розрахунку вбачається, що неустойка в розмірі 0,1% від вартості продукції здійснена з 04.10.2012р. по 27.11.2012р. на суму 8167,50 грн.

Колегія суддів перевіривши даний розрахунок дійшла висновку, що зазначений позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає нормам законодавства та умовам договору, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 8 167,50 грн.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи скаржника про те, що він вжив заходів з метою недопущення порушення взятих на себе зобов'язань, в той час як позивач своєю бездіяльністю виявив небажання досягнути згоди шляхом переговорів, не вжив заходів щодо зменшення несприятливих наслідків та сприяв збільшенню розміру неустойки, перевірялися судом першої інстанції та обґрунтовано відхилені.

Клопотання про зменшення розміру неустойки судами розглянуте та обґрунтовано відхилене, оскільки відповідачем не надано доказів винятковості випадку несвоєчасного поставлення продукції передбаченої договором, укладеним між сторонами. З врахуванням вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції правомірними.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення з відповідача неустойки в сумі 8167,50 грн., внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань згідно договору № 511-430 від 22.05.2012 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 08.04.2013 року у справі № 911/791/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 911/791/13-г повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Кондес Л.О.

Синиця О.Ф.

Повний текст постанови складено 11.09.2013 року.