Постанова № 33419709, 10.09.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 року Справа № 904/2767/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого Прокопенко А.Є. - доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

При секретарі судового засідання Гаврилова О. М.

За участю представників сторін:

від позивача: Демчук О.В. представник, довіреність №14-17 від 18.01.13;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2013 року у справі №904/2767/13

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до: комунального підприємства Царичанської районної ради "Факел", смт.Царичанка

про стягнення 1 430 219 грн.

У відповідності із ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.09.2013р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2013 року у справі №904/2767/13 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства Царичанської районної ради "Факел" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг в сумі 984 360 грн. 39 коп., інфляційні втрати в сумі 5 623 грн. 15 коп., 3% річних в сумі 38 425 грн. 86 коп., пеню в сумі 25 905 грн. 47 коп., 21 604 грн. 40 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні пені в сумі 25 905 грн. 24 коп., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.11 між публічним акціонерним товариством "Дніпропетровськгаз" та комунальним підприємством Царичанської районної ради "Факел" був укладений договір на поставку природного газу №194102-11БО для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Відповідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язався постачати природний газ покупцю в обсягах і порядку, передбачених договором, а покупець зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку і на умовах, передбачених договором.

На виконання договору продавець протягом жовтня 2011 - квітня 2012 року передав, а покупець отримав природний газ на суму 4 132 694 грн. 33 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Господарським судом встановлено, що постачальник свої зобов'язання згідно умов договору виконував в повному обсязі та своєчасно.

16 жовтня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та первісним кредитором був укладений договір №30/12 про відступлення права вимоги.

Згідно п.1.1. та п.1.2. зазначеного договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора за договором №194102-11БО від 01.10.11 у сумі 1 334 360 грн. 39 коп. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно п.2.2. договору про відступлення права вимоги право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1. цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі із зазначенням переліку переданих документів.

Як вбачається з акту приймання-передачі документів від 22.10.2012 (а. с. 16), право вимоги первісного кредитора до відповідача вважається переданим позивачеві 22.10.2012р.

У відповідності з п.2.3. договору про відступлення права вимоги та ст.516 Цивільного кодексу України відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, про що свідчить лист первісного кредитора №871/1 від 25.10.2012р. ( а. с. 18).

Статтею 512 Цивільного кодексу України унормовано, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно вимог ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно ст.516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

14 грудня 2012 року позивач направив відповідачеві вимогу у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем платіжними дорученнями 04.03.13р., 14.03.2013р. та 15.03.13р. сплачено частково заборгованість в сумі 350 000 грн. тоді як позивач з позовом звернувся до суду 01.04.2013р., про що свідчить штемпель органу зв'язку на конверті.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 350000 грн., оскільки сплата заборгованості відбулася до подання позову до суду.

Згідно з пунктом 7.2. договору у разі порушення покупцем строків оплати передбачених договором з покупця стягується пеня в розмірі не більше ста відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу Статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У відповідності із ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити штрафні санкції. При цьому повинно бути взято до уваги майновий стан сторін, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшуючи розмір пені господарський суд виходив з того, що заборгованість відповідача виникла в зв'язку з тим, що комунальний заклад "Царичанська Центральна районна лікарня" не розрахувався за надані відповідачем послуги з теплопостачання через недостатнє фінансування з бюджету. Комунальний заклад "Царичанська Центральна районна лікарня" є установою, що надає населенню послуги з охорони здоров'я.

Враховуючи соціальну значимість стабільної роботи комунального закладу "Царичанська Центральна районна лікарня", апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені до 25905 грн. 47 коп., вважає його законним, обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2013 року у справі №904/2767/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий А.Є.Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських

Постанова складена 12.09.2013р.