Рішення № 33419706, 12.09.2013, Господарський суд Чернігівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698166

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?12? вересня 2013 року справа № 927/921/13

Позивач: Приватне підприємство «Автоком-Сервіс»,вул. Інструментальна, 34, м. Чернігів, 14031Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс-Транс-Сервіс», вул. Пухова, б.133, кв. 68, м. Чернігів, 14032про стягнення заборгованості в сумі 18275,75 грн. Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача : Шевченко К.Ю. довіреність № б/н від 21.05.2013 р. представник

від відповідача : Крутікова О.М. наказ № 16 від 30.08.2013 р., виконуючий обов'язки директора

Суть спору:

Приватним підприємством "Автоком-Сервіс" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс-Транс-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 18275,75 грн., з яких 12000,00 грн. сума основної заборгованості, 721,21 грн. пені за період з 09.02.2013р. по 16.07.2012 р. включно, 154,54 грн. 3% річних за той же період, 2400,00 грн. штрафу, 3000,00 грн. витрат на послуги юриста. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару № 114 від 01.02.2013р.

Відповідач відзивом на позов від 09.09.2013 р. та представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, зазначивши про погашення боргу в повному обсязі, в підтвердження чого надав банківську виписку від 23.07.2013 р. та належним чином завірені копії фіскальних чеків № 0006 від 04.09.2013 р, № 0007 від 04.09.2013 р., № 0008 від 04.09.2013 р. (а.с. 25, 26), відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 696,45 грн. та трьох відсотків річних на суму 141,72 грн., щодо нарахування штрафу у розмірі 2400 грн. та 3000 грн. витрат на юриста заперечив. Відповідач зазначив про безпідставність нарахування одночасно і штрафу і пені за порушення одного договірного зобов'язання, посилаючись на застосування позивачем подвійної цивільно-правової відповідальності. Також відповідач зазначає про недоведеність понесення позивачем витрат на юриста в сумі 3000 грн., оскільки позивачем не надано жодного документа в підтвердження фактичних витрат у зв'язку із виконання договору № 06/13 про надання юридичних послуг від 15.07.2013 р., , з яких можливо було б зробити висновки про виконану роботу всупереч п. 2.5 договору № 06/13 про надання юридичних послуг від 15.07.2013 р. Відповідач також звертає увагу суду на п. 2.1 договору, відповідно до якого одним із зобов'язань виконавця (ТОВ «Юридична компанія «Васильєв і партнери) є складання позовної заяви та участь у судових засіданнях, однак, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підготовлена директором ПП «Автоком - Сервіс», а не ТОВ «Юридична компанія «Васильєв і партнери», в судових засіданнях від імені позивача бере участь Васильєва О.М. на підставі довіреності № б/н від 21.05.2013 р., яка видана особисто позивачем ПП «Автоком - Сервіс», а не ТОВ «Юридична компанія «Васильєв і партнери». Крім того, дана довіреність видана раніше укладеного договору № 06/13 про надання юридичних послуг від 15.07.2013 р. та відповідні посилання в довіреності на такий договір відсутні (а.с. 39-40).

В судовому засіданні від 12.09.2013 р. представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог в частині витрат на юриста, відповідно до якої позивач просить стягнути 1500 грн. витрат на юриста (а.с. 36). Суд заяву прийняв. Справа розглядається з урахування поданої заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 01.02.2013 р. укладено договір поставки товару № 114, відповідно до умов якого постачальник (позивач) передає у власність покупця (відповідача) запасні частини до транспортних засобів, шини (далі товар) в асортименті, кількості та за ціною в національній валюті, відповідно до заявки покупця, погодженої сторонами за допомогою факсового зв'язку, електронної пошти або в усній формі, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Підтвердження факту узгодження сторонами найменування, асортиментів, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною, виданої постачальником. (п. 1.1 договору).

Умови поставки: FCA (ІНКОТЕРМС 2000) - склад постачальника: вул. Інструментальна, 34, м. Чернігів Україна. За таких умов поставки претензії покупця по кількості приймаються тільки в момент завантаження транспортного засобу на складі постачальника. За узгодженням сторін можлива поставка товару на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС 2000) - склад покупця. Моментом поставки вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на поставлений товар. (п. 2.1,2.2 договору).

Загальна сума договору визначається як загальна сума всіх видаткових накладних, підписаних обома сторонами. Оплата товару здійснюється покупцем у порядку й на умовах, установлених даним договором, додатковими угодами до нього, додатками до договору, на підставі видаткових накладних і виставлених рахунків шляхом переказу коштів у безготівковому порядку протягом 14 календарних днів від дати поставки товару на поточний рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки у касу постачальника . (п.4.1 - 4.2 договору).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На виконання умов договору позивачем, відповідно до видаткових накладних № С-00000228 від 09.02.2013 р. на суму 4415 грн., № С-0000029 від 09.02.2013 р. на суму 5060 грн., № С-00000230 від 09.02.2013 на суму 1785 грн., № С-00000270 від 14.02.2013 р. на суму 740 грн., поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 12000 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору строк оплати за видатковими накладними № С-00000228 від 09.02.2013 р. на суму 4415 грн., № С-0000029 від 09.02.2013 р. на суму 5060 грн., № С-00000230 від 09.02.2013 на суму 1785 грн. настав з 26.02.2013 р., за видатковою накладною № С-00000270 від 14.02.2013 р. на суму 740 грн. - з 01.03.2013 р. (а.с. 12-15).

Відповідач порушив умови договору - вартість поставленого товару вчасно не оплатив.

13.03.2013 р. позивачем була направлена претензія № 39 від 11.03.2013 р. на адресу відповідача з вимогою про погашення заборгованості (а.с. 16).

Заявою №04 від 22.03.2013 р. та гарантійним листом № 08 від 28.05.2013 р. відповідач наявність боргу в сумі 12000 грн. визнав (а.с. 17-18).

Заборгованість відповідача за договором поставки товару № 114 від 01.02.2013 р. на момент подання позову до суду складала 12000 грн.

У судовому засіданні від 05.09.2013 р. відповідач зазначив про повне погашення заборгованості в сумі 12000 грн., в підтвердження чого надав банківську виписку станом на 23.07.2013 р. та належним чином завірені копії фіскальних чеків № 0006 від 04.09.2013 р., № 0007 від 04.09.2013 р., № 0008 від 04.09.2013 р. (а.с. 25, 26). Позивач факт сплати підтвердив.

Погашення боргу відповідачем мало місце після порушення провадження по справі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 12000 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадку порушення строків оплати товару покупець, на підставі письмової вимоги постачальника, зобов'язаний оплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ від суми боргу по кожній видатковій накладній за кожний календарний день прострочення за весь період прострочення, а також штрафні санкції, у відповідності до ст. 625 ГК України. Крім вищезгаданих штрафних санкцій, у випадку прострочення платежу строком понад 30 календарних днів, постачальник має право додатково нарахувати штраф у розмірі 20% від простроченої суму за кожну неоплачену видаткову накладну.

Отже, правомірним є нарахування позивачем пені та штрафу згідно умов договору.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 721,21 грн. пені за прострочку виконання грошового зобов'язання за період з 09.02.2013 р. по 16.07.2013 р., включно та 2400 грн. штрафу.

Однак, позивачем при розрахунку пені за період з 09.02.2013 р. по 16.07.2013 р. невірно визначено дату прострочки виконання зобов'язання, а саме: за видатковими накладними № С-00000228 від 09.02.2013 р., № С-0000029 від 09.02.2013 р., № С-00000230 від 09.02.2013 р. строк оплати настав з 26.02.2013 р., за видатковою накладною № С-00000270 від 14.02.2013 р. - з 01.03.2013 р., та не враховано, що станом на 26.02.2013 р. облікова ставка НБУ складала 7,5 %. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 682,27 грн.

Вимоги позивача по стягненню 2400 грн. штрафу є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 154,54 грн. річних за період з 09.02.2013 р. по 16.07.2013 р., включно.

При розрахунку річних за період з 09.02.2013 р. по 16.07.2013 р. позивачем невірно визначено дату прострочки виконання зобов'язання, а саме: за видатковими накладними № С-00000228 від 09.02.2013 р., № С-0000029 від 09.02.2013 р., № С-00000230 від 09.02.2013 р. - з 26.02.2013 р., за видатковою накладною № С-00000270 від 14.02.2013 р. - з 01.03.2013 р. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 138,88 грн.

Позивачем пред'явлено до стягнення 1500 грн. витрат на юриста. Позивач обґрунтовує свої вимоги з посиланням на ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, відповідно до змісту яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В обґрунтування заявленої суми витрат позивачем надано договір № 06/13 про надання юридичних послуг від 15.07.2013 р., акт здачі-прийняття наданих послуг від 06.09.2013 р. (а.с. 24, 38). На даний час позивачем послуги юриста за договором № 06/13 від 15.07.2013 р. у сумі 1500 грн. не сплачено.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахувань обставин конкретної справи. Зазначені витрати не є збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватись під виглядом збитків.

Судом враховано заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов від 09.09.2013 р., щодо необґрунтованості стягнення витрат на юриста, а саме те, що позовна заява підготовлена директором ПП «Автоком - Сервіс», а не ТОВ «Юридична компанія «Васильєв і партнери», представництво інтересів позивача в суді здійснює Шевченко К.Ю. на підставі довіреності № б/н від 21.05.2013 р., яка видана особисто позивачем ПП «Автоком - Сервіс», а не ТОВ «Юридична компанія «Васильєв і партнери». Крім того, дана довіреність видана раніше укладеного договору № 06/13 про надання юридичних послуг від 15.07.2013 р. та відповідні посилання в довіреності на такий договір відсутні.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 1500 грн. витрат на юриста є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 12000 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-Транс-Сервіс» (14032, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Пухова, б. 133, кв. 68, р/р 26002060240079 в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Чернігів, МФО 353586, код 37699748) на користь Приватного підприємства «Автоком-Сервіс» (14031, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Інструментальна, 34, р/р 2600600018236 в ВАТ «Укрексімбанк» в м. Чернігів, МФО 353649, код 35956320) - 682,27 грн. пені, 138,88 грн. трьох відсотків річних, 2400 грн. штрафу, 1432,94 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 12.09.2013 р.

Суддя І.Г.Мурашко