Рішення № 33419630, 29.08.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 р. Справа № 917/1191/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", 39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І.Приходька, 139

до Комунального підприємства "Теплоенерго", 39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чапаєва, 68

про стягнення 2069217,78 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Піцул Л.П.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 29.08.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 2069217,78 грн. заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 4312/082 028/с від 18.12.2012 року, в т.ч. 1961110,62 грн. основного боргу, 90054,20 грн. пені та 18052,96 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, докази отримання ним копії ухвали від 22.08.2013 року станом на 29.08.2013 року до суду не повертались. У своєму відзиві на позовну заяву № 1141 від 21.06.2013 року (а.с. 41) відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на неможливість належного виконання зобов'язань за договором через наявність занадто великої різниці між сумами загальної вартості тарифів на теплову енергію, що ставить його в завідомо нерівні та невигідні умови відносно позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (позивач, постачальник) і Комунальним підприємством "Теплоенерго" (відповідач, замовник) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді за № 4312/082 028/с від 18.12.2012 року (а.с. 8-13), відповідно до якого постачальник зобов'язався постачати теплову енергію в гарячій воді, вироблену із закупленого замовником палива, а замовник у свою чергу - приймати та оплачувати одержану теплову енергію (п. 1.1. договору).

Згідно п. 11.1. договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 4312/082 028/с від 18.12.2012 року (далі - договір) договір набирає чинності з 01.01.2013 року і діє до 31.12.2013 року.

Відповідно до п. п. 1.2., 3.1., 3.2. договору з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей (а.с. 22-23) орієнтований обсяг постачання теплової енергії - 62564 Гкал/період. Орієнтовна сума договору становить 6637539,89 грн. Вартість теплової енергії без урахування паливної складової (умовно-постійні витрати) становить 106,092 грн. за 1 Гкал (з урахуванням ПДВ).

У відповідності до п. 5.1. договору строк (термін) постачання теплової енергії, виробленої із закупленого замовником палива: 01.01.2013 року - 31.03.2013 року.

Згідно п. п. 4.2., 4.3. договору фактичні обсяги відпущеної теплової енергії та спожитого на ці цілі газу в розрахунковому періоді підтверджуються щомісячним підписанням трьохсторонніх актів і довідок між постачальником, замовником та ПАТ "Кременчукгаз". Розрахунковим періодом є календарний місяць.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем у січні 2013 року було відпущено відповідачеві теплову енергію в кількості 18485 Гкал на суму 1961110,62 грн., про що свідчать надані до справи копії відповідних актів та довідок (а.с. 24-27).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за теплову енергію проводяться протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання рахунку на оплату теплової енергії замовником.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок-фактуру на оплату відпущеної теплової енергії за № КВ-01188 А від 31.01.2013 року на суму 1961110,62 грн. (а.с. 28) був отриманий відповідачем 08.02.2013 року, що підтверджується копією реєстру (а.с. 34), але в подальшому не оплачений.

20.03.2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про погашення заборгованості за № 1-5/юр (а.с. 29-31).

Листом № 738 від 16.04.2013 року (а.с. 32) зазначена претензія була відхилена відповідачем з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1961110,62 грн., а також нараховані на нього за період з 19.02.2013 року по 10.06.2013 року пеню в розмірі 90054,20 грн. та 3% річних в розмірі 18052,96 грн.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами правовідносин з приводу постачання теплової енергії, обсяги відпущеної відповідно до договору теплової енергії, факт виставлення рахунку на оплату відпущеної теплової енергії, факт наявності заборгованості в розмірі 1961110,62 грн. за відпущену згідно договору теплову енергію, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням наведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1961110,62 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача судом відхиляються як безпідставні, оскільки тарифи на теплову енергію були узгоджені сторонами при укладенні спірного договору. Даний договір є чинним, в судовому порядку не оскаржений та не визнаний судом недійсним. Крім того, як справедливо зазначає позивач, відповідач не позбавлений права на отримання компенсації своїх витрат внаслідок різниці у тарифах за рахунок субвенцій з державного бюджету України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно приписів п. 8.3.1. договору за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми несвоєчасно оплаченої теплової енергії.

Суд, перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем 3% річних та пені, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" (39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чапаєва, 68, код ЄДРПОУ 31700972) на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І.Приходька, 139, код ЄДРПОУ 05763814) - 1961110,62 грн. основного боргу, 90054,20 грн. пені, 18052,96 грн. 3% річних та 41384,36 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.09.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.