Рішення № 33419524, 27.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р. Справа № 911/2645/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес»

до приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна виконавча служба України

про стягнення 4159806,15 грн.

секретар судового засідання: Калиновський Ю.С.

за участю представників:

від позивача: Легкобит І.П. (довіреність б/н від 10.06.2013 р.), Журба М.В. (довіреність б/н від 22.07.2013р.)

від відповідача: Куришко І.І. (довіреність № 1 від 08.01.2013 р.)

від третьої особи: Рубель І.В. (довіреність № 27-44/4.4/1933 від 21.12.2012 р.)

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» (далі - позивач, ТОВ «ТЕК «Гермес») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція» (далі - відповідач, ПП «СП Юстиція») про стягнення 4159806,15 грн.

Як слідує з позовної заяви, предметом вимог у даній справі є стягнення з ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» 4159806,15 грн. коштів, перерахованих позивачем як гарантійний внесок в рахунок оплати наданих відповідачем послуг з реалізації арештованого майна (природного газу) на аукціоні, проведеному 19.03.2010 р., який був визнаний недійсним в судовому порядку.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 22 грудня 2009 р. постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 42/147-41/22, за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця ДВС, були визнані незаконними дії останнього, пов'язані з оцінкою вартості природного газу в обсязі 26413,252 тис. куб.м, що належав ЗАТ «Укргаз-Енерго». Крім того, державному виконавцю було заборонено використовувати у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду м. Києва від 20.03.2009 р. № 42/147 звіт ТОВ «Українська експертна група» з незалежної оцінки природного газу в обсязі 26413,252 тис. куб.м, зазначеного в акті опису й арешту майна АА № 045558 від 05.06.2009 р.

19 березня 2010 р. ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» було проведено аукціон з реалізації арештованого рухомого майна ЗАТ «Укргаз-Енерго», а саме - природного газу в обсязі 26413,252 тис. куб.м з використанням звіту незалежної оцінки ТОВ «Українська експертна група».

За результатами аукціону переможцем стало ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес», яке у повному обсязі провело розрахунки за придбаний природний газ згідно Протоколу аукціону № 1-008/09 від 19.03.2010 р. у сумі 29718000,00 грн., з яких 25558193,85 грн. - вартість газу, перерахована на депозитний рахунок Міністерства юстиції України, 4159806,15 грн. - гарантійний внесок, який залишається спеціалізованій організації в рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації майна.

ЗАТ «Укргаз-Енерго» не погодилось з результатами проведеного аукціону і подало позов про визнання недійсним аукціону з реалізації арештованого рухомого майна ЗАТ «Укргаз-Енерго», про визнання незаконним протоколу № 1-008/09 від 19.03.2010 р. та акту № 426/15 від 06.04.2010 р. про підтвердження проведення 19.03.2010 р. аукціону.

23.09.2010 р. господарським судом м. Києва у справі № 6/298 було прийнято рішення, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, яким було визнано недійсним зазначений вище аукціон з реалізації арештованого рухомого майна ЗАТ «Укргаз-Енерго».

На виконання вказаного рішення суду ДВС України повернула ТОВ «ТЕК «Гермес» грошові кошти в сумі 25558193,85 грн., однак кошти в сумі 4159806,15 грн., які ТОВ «ТЕК« Гермес» перерахувало ПП «СП Юстиція» як гарантійний внесок, повернуті товариству не були.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

25.07.2013 р. до господарського суду ПП «СП Юстиція» було подано заяву б/н від 25.07.2013 р. про заміну неналежного відповідача, відповідно до якої заявник просить суд замінити відповідача у даній справі на Державну виконавчу службу України, посилаючись на те, що підставами визнання аукціону недійсним в судовому порядку є порушення державним виконавцем порядку виконання судових рішень, зокрема, в частині визначення вартості природного газу.

Водночас, на переконання відповідача, ПП «СП Юстиція», належним чином виконавши зобов'язання з проведення аукціону, отримало відповідні кошти на підставі договору з Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який є продавцем майна, і відповідно - особою, яка повинна, на думку ПП «СП Юстиція», відповідати за даним позовом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2013 р. на підставі приписів ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Державну виконавчу службу України, яка є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

29.07.2013 р. позивачем було подано до господарського суду заперечення б/н від 29.07.2013 р. на заяву про заміну неналежного відповідача, згідно з якою позивач наголошує, що Департаментом ДВС МЮ України був виконаний обов'язок щодо повернення позивачеві суми коштів, сплачених ТОВ «ТЕК «Гермес» за придбання майна на аукціоні на рахунок Департаменту ДВС МЮ України.

Заяву відповідача б/н від 25.07.2013 р. про заміну неналежного відповідача було залишено судом без задоволення.

Також 29.07.2013 р. позивачем було подано до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог б/н від 29.07.2013 р., згідно з якою позивач просить суд уточнити позовні вимоги, а саме - змінити предмет позовних вимог на «стягнення суми» замість «стягнення збитків» та стягнути з ПП «СП Юстиція» 4159806,15 грн. грошових коштів, сплачених в рахунок частини оплати майна та послуг з реалізації майна на аукціоні.

Згідно з приписами частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено у п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (абз. 7 п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

У судовому засіданні 12.08.2013 р. представниками позивача було заявлено суду про те, що позивач не просить суд в порядку ст. 22 ГПК України змінити предмет позову, яким у даній справі є стягнення грошових коштів, а уточнює правову позицію щодо заявленої до стягнення грошової суми.

12.08.2013 р. до господарського суду Київської області Державною виконавчою службою України було подано відзив № 13-0-22-4303/4.4 від 12.08.2013 р. на позовну заяву, згідно з яким третя особа зазначила, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 р. № 42/5, між Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ПП «СП Юстиція» було укладено договір № 008/09 від 21.09.2009 р. про надання послуг по організації та проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна. На аукціон було передане рухоме майно, арештоване при примусовому виконанні наказів господарського суду міста Києва № 42/178 від 13.03.2009 р. про стягнення з ЗАТ «Укргаз-Енерго» на користь ВАТ «Харківміськгаз» суми коштів, № 41/331 від 16.03.2009 р. про стягнення з ЗАТ «Укргаз-Енерго» на користь ВАТ «Харківміськгаз» суми коштів, № 42/147 від 20.03.2009 р. про стягнення з ЗАТ «Укргаз-Енерго» на користь ВАТ «Дніпрогаз» суми коштів. Вказане майно, а саме - природний газ в обсягах 12710,554 тис. куб.м, 6002,055 тис. куб.м та 7700,643 тис. куб.м, було передано на реалізацію у зв'язку з невиконанням ЗАТ «Укргаз-Енерго» судових рішень.

В результаті проведення аукціону 19.03.2010 р. арештоване майно було реалізоване на загальну суму 29718000,00 грн. Згідно протоколу про проведення торгів переможцем визнано ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес», яке, в свою чергу, перерахувало на депозитний рахунок Департаменту ДВС Міністерства юстиції України вартість газу в сумі 25558193,85 грн., за винятком гарантійного внеску у сумі 4159806,15 грн., перерахованого торгуючій організації, який є винагородою останньої згідно договору. Державним виконавцем 06.04.2010 р. на підставі протоколу ПП «СП Юстиція» та коштів, що надійшли на депозитний рахунок Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у розмірі 25558193,85 грн., було видано акт № 426/15 про проведення аукціону.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2010 р. у справі № 6/298, яким було визнано недійсним аукціон з реалізації арештованого рухомого майна ЗАТ «Укргаз-Енерго», проведений 19.03.2010 р., залишено без змін.

Як зазначає третя особа, на підставі постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2011 р. у справі № 6/298, відповідно до платіжного доручення від 28.04.2011 р. № 9786, зазначені вище кошти у розмірі 25558193,85 грн. були повернуті ТОВ «ТЕК «Гермес».

На переконання третьої особи, оскільки кошти у розмірі 4159806,13 грн., що є предметом позову, до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надходили, останній не є особою, що повинна відповідати за даним позовом.

21.08.2013 р. до господарського суду позивачем були подані додаткові пояснення б/н від 21.08.2013 р. щодо обгрунтування правової позиції стосовно обрання способу захисту та належного подання позову про стягнення суми гарантійного внеску саме з спеціалізованої організації ПП «СП Юстиція».

27.08.2013 р. до господарського суду ПП «СП Юстиція» був поданий відзив б/н від 27.08.2013 р., згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог, наголошуючи на тому, що продавцем арештованого майна на аукціоні в силу закону є виключно орган державної виконавчої служби.

На переконання відповідача, примусова реалізація майна відбувається на підставі виконавчого документа, в той час як спеціалізована організація лише здійснює реалізацію арештованого майна за дорученням органів державної виконавчої служби за винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна згідно з цивільно-правовим договором.

У судових засіданнях 25.07.2013 р., 12.08.2013 р., 27.08.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримували, представники відповідача проти позову заперечували. У судових засіданнях 12.08.2013 р., 27.08.2013 р. представник третьої особи був присутнім.

У судовому засіданні 27.08.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

22 грудня 2009 р. постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 42/147-41/22, за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця, були визнані незаконними дії головного державного виконавця ДВС Євтушенко М.С., пов'язані з оцінкою вартості природного газу в обсязі 26413,252 тис. куб.м, що належав закритому акціонерному товариству «Укргаз-Енерго».

Крім того, державному виконавцю було заборонено використовувати у виконавчому провадженні з виконання наказу господарського суду м. Києва від 20.03.2009 р. у справі № 42/147 звіт ТОВ «Українська експертна група» з незалежної оцінки природного газу в обсязі 26413,252 тис. куб.м, зазначеного в акті опису й арешту майна АА № 045558 від 05.06.2009 р.

Між Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ПП «СП Юстиція» було укладено договір № 008/09 від 21.09.2009 р. про надання послуг по організації та проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.

На аукціон було передане рухоме майно, арештоване при примусовому виконанні наказів господарського суду міста Києва № 42/178 від 13.03.2009 р. про стягнення з ЗАТ «Укргаз-Енерго» на користь ВАТ «Харківміськгаз» суми коштів, № 41/331 від 16.03.2009 р. про стягнення з ЗАТ «Укргаз-Енерго» на користь ВАТ «Харківміськгаз» суми коштів, № 42/147 від 20.03.2009 р. про стягнення з ЗАТ «Укргаз-Енерго» на користь ВАТ «Дніпрогаз» суми коштів, а саме - природний газ в обсягах 12710,554 тис. куб.м, 6002,055 тис. куб.м та 7700,643 тис. куб.м.

Згідно з пл. дорученням № 1 від 19.03.2010 р. ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» було перераховано на рахунок ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» 4159806,15 грн. гарантійного внеску з призначенням платежу «за № 1 лот, зг. дог. № 008/09 від 21.09.2009» (копію платіжного доручення долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Як слідує з матеріалів справи, в результаті проведення 19.03.2010 р. аукціону з використанням звіту незалежної оцінки ТОВ «Українська експертна група» арештоване майно було реалізоване за ціною 29718000,00 грн.

Згідно протоколу про проведення торгів переможцем було визнано ТОВ «ТЕК «Гермес», яке перерахувало на депозитний рахунок Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вартість газу в сумі 25558193,85 грн. (за вирахуванням зазначеного вище гарантійного внеску у сумі 4159806,15 грн.).

06.04.2010 р. державним виконавцем, на підставі протоколу ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція», було видано акт № 426/15 про проведення аукціону.

ЗАТ «Укргаз-Енерго» не погодилось з результатами проведеного аукціону і подало до суду позов про визнання недійсним аукціону з реалізації арештованого рухомого майна ЗАТ «Укргаз-Енерго» та про визнання незаконним протоколу № 1-008/09 від 19.03.2010 р. і акту № 426/15 від 06.04.2010 р. про підтвердження проведення 19.03.2010 р. аукціону.

23.09.2010 р. господарським судом м. Києва у справі № 6/298 було прийнято рішення, залишене в подальшому без змін постановами Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, яким було визнано недійсним зазначений вище аукціон з реалізації арештованого рухомого майна ЗАТ «Укргаз-Енерго».

Як зазначала ДВС України, у зв'язку з наведеним державним виконавцем 26.04.2011 р. за № 406/15/12 було подано розпорядження, затверджене заступником директора Департаменту державної виконавчої служби - начальником відділу примусового виконання рішень, про повернення коштів, перерахованих ТОВ «ТЕК «Гермес».

Відповідно до платіжного доручення від 28.04.2011 р. № 9786 кошти у розмірі 25558193,85 грн. було перераховано на рахунок ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» з призначенням платежу: «повернення коштів згідно постанови від 16.02.2011 № 6/298 Вищого господарського суду України (стягнення згідно наказів № 42/178 від 13.03.2009, № 41/331 від 16.03.2009, № 42/147 від 20.03.2009 господарського суду м. Києва)».

Оскільки грошові кошти в сумі 4159806,15 грн., які ТОВ «ТЕК «Гермес» перерахувало ПП «СП Юстиція» в якості гарантійного внеску, повернуті товариству не були, останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України. Тобто до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 174 ГКУ однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також зі змісту ст. 656 ЦК України вбачається, що положення договору купівлі-продажу застосовується до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах).

Відповідно, результатом проведення прилюдних торгів згідно діючих норм законодавства України є правочин, за яким до учасника аукціону, який виграв торги, переходить право власності на реалізоване майно (товар), але лише за умови наступного проведення повної оплати вартості цього майна переможцем аукціону.

Тобто, до цього правочину застосовуються положення та норми чинного законодавства України такі ж, як для договору купівлі-продажу, а оформлення відбувається у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів, в якому зазначаються істотні умови правочину, що передбачені для договору купівлі-продажу, такі як сторони: організатор торгів - у якості продавця, та переможець торгів - у якості покупця, а також предмет договору, покупна ціна, кількість, термін оплати вартості товару та інші відповідно до ст.ст. 655 (договір купівлі-продажу), 656 (предмет договору купівлі продажу), 663 (строк виконання), 664 (момент передами товару), 669 (кількість товару), 691 (ціна товару), 692 (оплата товару) ЦК України.

З огляду на викладене, результат прилюдних торгів є правочином (договором купівлі-продажу), відповідно до якого реалізоване майно та який оформлений у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів із зазначенням сторін такого договору організатора торгів як продавця та переможця торгів як покупця, а також його істотних умов предмета договору та покупної ціни.

Поряд з цим слід зазначити, що умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначають Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 р. за № 865/4158.

Вказаним Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Аналіз положень Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та пп. 5.11, 5.12 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Відповідно до положень вказаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Тобто, аукціон з продажу арештованого майна за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину, та є укладеним з моменту видачі органом державної виконавчої служби акту про проведений аукціон.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 р. № 6-116цс12.

Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Частиною 3 ст. 207 ГК України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Таким чином, рішенням суду у справі № 6/298, яким було визнано недійсним аукціон з продажу арештованого майна, було припинено зобов'язання ТОВ «ТЕК «Гермес» перед ПП «СП Юстиція» по сплаті 4159806,15 грн. як частини ціни придбаного на аукціоні товару в рахунок оплати наданих останнім послуг з реалізації майна, оскільки продаж майна не відбувся.

У ст. 208 ГК України передбачено, що у разі визнання зобов'язання недійсним кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням.

Водночас, згідно з приписами частини 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Також слід відзначити, що згідно з п. 1.2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 р. № 42/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 р. за № 480/3773 (із змінами та доповненнями), реалізація арештованого майна здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу на аукціоні.

Відповідно до п. 2.11 Порядку гарантійний внесок - це завдаток, який за одним лотом сплачує фізична або юридична особа, розмір якого дорівнює сумі винагороди спеціалізованій організації за надані нею послуги з реалізації майна, визначеній виходячи зі стартової ціни лота.

Орган державної виконавчої служби укладає з організатором аукціону договір, яким доручає реалізацію майна організатору аукціону за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота. Спеціалізована організація проводить аукціон за заявкою державного виконавця, у якій зазначається початкова ціна майна, що виставляється на аукціон (п. 3.1 Порядку).

Згідно з п. 3.8 Порядку покупець (фізична або юридична особа), який виявив бажання взяти участь в аукціоні, повинен сплатити гарантійний внесок.

На підставі копії затвердженого протоколу переможці аукціону протягом семи банківських днів з дня затвердження протоколу, не враховуючи дня проведення аукціону, здійснюють розрахунки за придбані на аукціоні товари в такому порядку: покупець перераховує на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби зазначену в затвердженому протоколі аукціону суму грошових коштів, яка дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди спеціалізованої організації за цим лотом, сплаченої на поточний рахунок організатора аукціону; сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок організатора аукціону, визнається частиною оплати покупцем придбаного ним на аукціоні майна і залишається спеціалізованій організації в рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації цього майна. Різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди спеціалізованої організації перераховується покупцем на поточний рахунок цієї організації (п. 6.1 Порядку).

Згідно з п. 6.2 Порядку гарантійний внесок, унесений покупцем до початку аукціону, зараховується покупцю до купівельної ціни, іншим учасникам ця сума повертається протягом трьох банківських днів після закінчення аукціону. Гарантійний внесок у той самий строк також підлягає поверненню, якщо аукціон не відбувся.

Якщо покупець не внесе всієї належної суми в терміни, передбачені пунктом 6.1 цього Порядку, то гарантійний внесок йому не повертається. Гарантійний внесок не повертається учаснику аукціону, який став переможцем аукціону, але відмовився підписати протокол (п. 6.3 Порядку).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що кошти у розмірі 4159806,15 грн. були перераховані ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» приватному підприємству «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» відповідно до вимого зазначеного Порядку в якості гарантійного внеску.

Зазначена сума коштів підлягає поверненню позивачеві з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України наявності підстав продовжувати користуватися сплаченими позивачем коштами після визнання недійсним правочину, за яким позивач як покупець сплатив ці кошти в якості частини вартості придбаного на аукціоні майна.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовна вимога товариства про стягнення з відповідача 4159806,15 грн. грошових коштів сплаченого гарантійного внеску є доведеною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ «ТЕК «Гермес» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція» (08606, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22-А, к. 302, код 32277680) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» (01033, м. Київ, вул. Короленківська, 4, код 36884163) - 4159806 (чотири мільйони сто п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот шість) грн. 15 коп. гарантійного внеску, 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 02.09.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.