Рішення № 33419326, 11.09.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.13р. Справа № 904/6276/13За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпропетровськ

до Військової частини - А 1314, м. Дніпропетровськ

про стягнення 24 574,07 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: Гармаш Д.Б., представник за довіреністю № 1109 від 20.12.12р.

від відповідача: Прокопенко О.Л., представник за довіреністю № 4 від 08.01.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі-позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Військової частини - А 1314 (далі - відповідач) про стягнення 24 574,07 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 2522-42/12 оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) від 31.01.13р., в частині повної та своєчасної оплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду від 14.08.13р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 10.09.13р.

10.09.13р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача усно в судовому засіданні суму основного боргу визнав в повному обсязі. Щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних повноважний представник відповідача заперечував зазначаючи про те, що причинами та умовами, що сприяли виникненню боргу стало, насамперед, неналежне та несвоєчасне забезпечення з боку довольчого органу, оскільки відповідач є бюджетною організацією та діє в межах асигнувань, виділених з Державного бюджет України. Враховуючи зазначене, повноважний представник відповідача усно просив суд зменшити розмір пені.

Крім того, повноважний представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копію довідки з ЄДР та копію свідоцтва про державну реєстрацію.

В судовому засіданні 10.09.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.13р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2522-42/12 оренди нерухомого майна товариства (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого позивач передає, а відповідач бере у строкове платне користування частини приміщень (далі - майно), розташованого:

- на 1 поверсі 3-поверхової будівлі Виробничого корпусу (к. 106) площею 1,0 м2;

- на 1 поверсі 7-поверхової будівлі АТС-7400, 7403 (ЛАЦ) площею 6,0 м2;загальною площею - 7,0 м2 - технологічних приміщень, для розміщення обладнання електро зв'язку за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 26.

В п. 1.2 Договору зазначено про те, що сторони домовляються про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та постанови Кабі нету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Про Методику розрахунку і порядок викорис тання плати за оренду державного майна".

Як зазначено в п. 2.1 Договору, передача відповідачу майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання-передачі майна (додаток 1), вказаного в п. 1.1 цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до відповідача з відповідними наслідками.

Згідно з п. 3.1 Договору, орендна плата встановлюється позивачем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить - 857,31 грн. з ПДВ (20%) за 1м2 технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 7,0 м2 всієї орендованої площі становить - 6 001,17 грн. з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

Орендна плата перераховується відповідачем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються відповідачу разом з актом про надані послуги та податковою накладною (п.3.5 Договору).

Відповідно до п. 6.1.3 Договору, відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Як зазначено в п. 8.1 Договору, сторони зобов`язуються виконувати всі умови, передбачені цим Договором, і несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Згідно з п. 8.2 Договору, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, відповідачу нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

В п. 12.1 Договору зазначено про те, що цей Договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє по 31.12.2013 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовилися, що згідно ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли з 01.01.2013р. Сторони зобов`язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього Договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Так, на виконання умов Договору, 01.01.2013 року позивачем було передано відповідачу технологічні та комерційні приміщення загальною площею 7,0 м2, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 26, що підтверджує Акт приймання-передачі майна від 01.01.13р. (а.с.17).

Як зазначає позивач, в порушення умов Договору, відповідач орендну плату сплачував несвоєчасно, внаслідок чого за період з березня по червень 2013 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 24 004,64 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач заборгованість по Договору визнає в повному обсязі, що підтверджує гарантійний лист відповідача (а.с.27).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами своїх обов'язків по Договору, позивачем відповідно до п. 8.2 Договору була нарахована до сплати пеня у розмірі 464,98грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані до сплати інфляційні витрати у розмірі 6,78 грн. та 3% річних у розмірі 97,67 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 24 004,64 грн., пеню в розмірі 464,98 грн., інфляційні витрати в розмірі 6,78 грн., 3% річних в розмірі 97,67 грн., всього 24 574,07 грн.

В свою чергу, повноважний представник відповідача усно в судовому засіданні суму основного боргу визнав в повному обсязі. Щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних повноважний представник відповідача заперечував зазначаючи про те, що причинами та умовами, що сприяли виникненню боргу стало, насамперед, неналежне та несвоєчасне забезпечення з боку довольчого органу, оскільки відповідач є бюджетною організацією та діє в межах асигнувань, виділених з Державного бюджет України. Враховуючи зазначене, повноважний представник відповідача усно просив суд зменшити розмір пені.

На підставі вищевикладеного, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 статтею 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

В статті 762 Цивільного кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання по Договору виконав належним чином, а саме: надав відповідачу в оренду нерухоме майно передбачене Договором, що підтверджує Акт приймання-передачі майна від 01.01.2013р. (а.с.17); виставив відповідачу рахунки на оплату послуг з надання в оренду технологічних приміщень (а.с. 21-26).

Крім того, відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки звертався до позивача з проханням про відстрочку виконання, що підтверджує гарантійний лист відповідача (а.с.27).

Господарський суд вважає також зазначити про те, що відповідач визнає існуючу заборгованість по Договору перед позивачем, але доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та умови Договору, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 24 004,64 грн. є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, відповідачу нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

На підставі п. 8.2 Договору, позивачем була нарахована пеня в розмір 464,98 грн., розрахунок якої господарським судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати в розмірі 6,78 грн. та 3% річних в розмірі 97,67 грн., розрахунок яких господарським судом також перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження зазначених усно повноважним представником відповідача обставин.

Крім того, посилання відповідача на те, що останній є бюджетною організацією та діє в межах асигнувань, виділених з Державного бюджету України до уваги судом не береться, оскільки відповідно до п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 21, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Військової частини - А 1314 (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, буд.42, код ЄДРПОУ 08314614, п/р 35222021002380 в УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (49600, м.Дніпропетровськ, вул. Херсонська, буд. 26, код ЄДРПОУ 25543196, п/р 26003205000100 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" Дніпропетровська обласна дирекція, МФО 305653) заборгованість по орендній платі в розмірі 24 004,64 грн. (двадцять чотири тисячі чотири грн. 64 коп.), пеню в розмірі 464,98 грн. (чотириста шістдесят чотири грн. 98 коп.), інфляційні витрати в розмірі 6,78 грн. (шість грн. 78 коп.), 3% річних в розмірі 97,67 грн. (дев'яносто сім грн. 67 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 12.09.13р.