Рішення № 33419257, 11.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р.Справа № 922/3176/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", 61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119; до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 61161, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1; про стягнення 29118, 64 грн. за участю представників:

позивача - Яновська В.С., довіреність №38-1871 від 28.05.2010р.;

відповідача - не з"явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за неналежне виконання договірних обов"язків у сумі 29118,64грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором про постачання теплової енергії №11183 від 17.11.2006р., а саме щодо повної та своєчасної оплати теплової енергії, що поставлялася позивачем у приміщення за адресою: АДРЕСА_2, яке займає відповідач. В якості правових підстав позову позивач вказує на приписи ст.ст. 525, 526, 611 ЦК України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись при цьому на те, що відповідач за період з жовтня 2011 року по квітень 2013 року, в порушення п.п. 3.2.2., 6.6. договору, не оплачував послуги з постачання теплової енергії, в зв"язку з чим у останнього перед позивачем утворилася сума заборгованості у розмірі 29118,64грн., зазначаючи при цьому, що згідно акту звірки станом на 01.05.2013р., що був направлений відповідачу разом із рахунками-фактурам, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.05.2013р. складала 56526,18грн., проте у вказаному акті не враховано, що сума боргу, яка утворилася до жовтня 2011 року, стягнута з відповідача судовими рішенням господарського суду Харківської області у справах №58/165-09 від 11.08.2009р., №65/276-10 від 22.11.2010р., №5023/9828/11 від 17.01.2012р., і до теперішнього часу заборгованість в сумі 29118,64грн. відповідачем не погашена.

Відповідач в судове засідання 11.09.2013р. свого повноважного представника не направив, докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, не надав. Разом з цим, 09.09.2013р. до господарського суду повернулася ухвала про порушення провадження у справі, яка була направлена відповідачу, без доказів вручення, з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи вищевикладене та приписи п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) 17.11.2006р. укладений тимчасовий договір №11183 про постачання теплової енергії, згідно умов якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. відповідного договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.

Сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006р. (п.10.1. договору), та якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік (п.10.4.). В п.10.2. сторони погодили випадки, з яких цей договір припиняє свою дію - закінчення строку, на який він був укладений; взаємна згода сторін; прийняття рішення господарським судом Харківської області та ліквідація сторін. Документи, що містяться в матеріалах справи, дають підстави вважати тимчасовий договір №11183 про постачання теплової енергії від 17.11.2006р. діючим.

Позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії (арк. спр. 13-28).

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення у житловому будинку, в якому розташовані приміщення відповідача по АДРЕСА_2 - акт на включення опалення №173/16814 від 16.10.2011р., акт на відключення №173/17791 від 09.04.2013р., акт на включення опалення №173/20533 від 17.10.2012р., акт на відключення №173/21792 від 15.04.2013р. (арк.спр. 34-35).

За змістом п.6.6. договору погашення боргу повинно бути здійснено протягом 5 днів після одержання рахунку від працівника підприємства або 7 днів після відправлення поштою. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору (арк.спр.32), у якому встановлено, що орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент договору, становить 1797,15грн., ПДВ 359,43грн., усього 2156,59грн. (п.2. додатку).

Проте, в порушення п.6.6. договору, відповідач вартість отриманої теплової енергії своєчасно та в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за період з жовтня 2011 року по квітень 2013 року в сумі 29118,64грн.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення відповідного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивачів щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 29118,64 гривень нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору, у зв'язку із задоволення позову, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в силу вимог ч.4 ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61161, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за неналежне виконання договірних обов'язків у сумі 29118,64грн. та 1720,50грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 12.09.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.