Рішення № 33419180, 10.09.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 р. Справа №917/1414/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова", вул. Данилова, 43, м. Сімферополь, АР Крим, 95021

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс", юридична адреса: вул. Воїнів Інтернаціоналістів, б. 11, кв. 24, м. Кременчук, 39622; фактична адреса: вул. Пролетарська, 66/1, м. Кременчук, 39617

про стягнення 4 884,73 грн.

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Глуховський С.Є., довіреність від 02.09.2013 р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 4 884,73 грн. заборгованості по договору поставки № 100127-01 від 27.01.2010 р., з яких: 2 780,15 грн. - основний борг, 218,41 грн. пені, 165,67 грн. - 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Ухвали господарського суду про порушення провадження у справі і про відкладення розгляду справи, направлені відповідачу рекомендованими листами за адресою, зазначеною в позовній заяві повернулися до суду з відміткою поштового відділення: "фірми не існує".

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

27 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текс" (Покупець) укладений договір поставки № 100127-01.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар (плитку керамічну, декоративні вставки, сантехнічні вироби, супутні товари), згідно заявки (замовлення) покупця, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар, у відповідності з умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2011 р. позивачем була поставлена партія товару ТОВ "Текс", що підтверджується видатковою накладною № РН-002477 від 09.06.2011 р. (а.с. 15).

Продукція була поставлена на суму 2 780,15 грн., у тому числі ПДВ 20%.

Таким чином, позивач свої зобов'язання по договору виконав у повному обсязі та в обумовлені договором строки.

Пунктом 5.5 договору визначено, що оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем не пізніше 30 календарних днів з моменту відвантаження партії товару.

Тобто, відповідач зобов'язаний був оплатити отриманий товар 11.07.2011 р.

Проте, в порушення умов договору відповідач не здійснив жодних платежів на користь позивача за отриманий товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 2 780,15 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 15.10.2012 р. позивач звернуся до відповідача з претензію № 1970 щодо сплати заборгованості за договором поставки № 100127-01, яку відповідач отримав 22.10.2012 р. (докази направлення та отримання вказаної претензії в матеріалах справи, а.с. 17-18).

Проте, відповідач вимоги Претензії вих. № 43 від 14.02.2012 р. не виконав, заборгованість не сплатив.

Також, позивач зазначає, що сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за договором поставки станом на 29.08.2012 р. (а.с. 19), що є підтвердженням того, що відповідач погоджується із заборгованістю в сумі 2 780,15 грн.

Саме вказану суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача. Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, доводи позовної заяви не спростовано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо оплати товару відповідно до умов договору поставки, тому вимога про стягнення основного боргу в сумі 2 780,15 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

З огляду на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони у п. 6.2. договору передбачили сплату Покупцем на користь Постачальника пені у розмірі 1% від суми неоплаченого у строку товару за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем та перевіреного судом, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 218,41 грн. пені за період 12.07.2011 р. - 12.01.2012 р.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 165,67 грн. за період з 12.07.2011 р. по 05.07.2013 р.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс", юридична адреса: вул. Воїнів Інтернаціоналістів, б. 11, кв. 24, м. Кременчук, 39622; фактична адреса: вул. Пролетарська, 66/1, м. Кременчук, 39617 (ЄДРПОУ 30205022, р/р 26005301000014 в Кременчуцькому філіалі АКБ "Форум", МФО 331984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова", вул. Данилова, 43, м. Сімферополь, АР Крим, 95021 (ЄДРПОУ 3565-831, р/р 26000050101305 в ПАО "Д-М Банк", МФО 380689) 2780,15 грн. основного боргу, 218,41 грн. пені, 165,67 грн. - 3% річних, 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя Сірош Д.М.

Повне рішення складено 12.09.2013 р.