Рішення № 33419167, 05.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р.Справа № 5017/2761/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді В.С. Петрова

суддів Я.В. Брагіної

Ю.М. Щавинської

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Сивак А.Л.,

від відповідача - Кучеренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" про стягнення заборгованості в сумі 87673,72 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" про стягнення 49111,85 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" про стягнення заборгованості за послуги водовідведення щодо скиду ливневих стоків у сумі 89 772,41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

01.11.2000 р. між КП „Одесводоканал" та ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4877/3.

Наразі позивач зазначив, що відповідно до рішення сесії Одеської міської ради № 2038-ХХІV від 17.12.2003 р. та договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке стало правонаступником всіх прав та зобов'язань КП „Одесводоканал", що підтверджується п. 1.1. його статуту. Також, як вказує позивач, для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія „Інфоксводоканал", що діє на підставі Положення про філію.

Так, позивач посилається на п. 2.1 договору, згідно якого сторони зобов'язуються керуватися існуючими ДСТУ та іншими нормативними актами.

Як вказує позивач, з жовтня 2008 року діють нові „Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", що затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 р. № 190, що закріплюють п. 4.10 такі ж самі вимоги щодо визначення об'єму стічних вод.

Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. П. 7.3 Держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

Тариф на водовідведення встановлений у розмірі 6,89 грн. відповідно до рішення виконкому Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008р., тариф у розмірі 7,212 грн. - відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011 р.

Розрахунок скиду ливневих стоків проводиться згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за даний період та відповідно до актів № 861-ти від 16.04.2003 р., № 4605-ти від 11.08.2010 р. та № 5926-ти від 21.09.2010 р., в яких закріплена площа території.

Згідно з п. 3.9 договору об'єми стоків, що відводяться від абонента, відводяться рівними об'ємами витраченої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п. 21 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01 липня 1994 року N 65, за яким додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослужби."

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач за надані послуги не сплачував у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість. Так, за розрахунком позивача заборгованість відповідача за скид ливневих стоків за період з 01.10.2009 р. по 01.09.2012 р. становить 89 772,41 грн., облік якої проводиться за особовим рахунком № 82020.

При цьому позивач вказує, що відповідачем були наручно отримані: повідомлення про припинення надання послуг водопостачання та водовідведення № 37838 від 17.02.2010 р., досудове повідомлення № 48592 від 18.06.2012 р., рахунки № 475934 від 30.04.2009 р., № 720869 від 31.03.2011 р., № 766202 від 31.07.2011 р., № 788785 від 30.09.2011 р., № 834735 від 31.01.2012 р., № 880060 від 31.05.2012 р., № 888783 від 30.06.2012 р., № 911552 від 31.08.2012 р., якими доводились до відома відповідача суми боргу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.09.2012 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5017/2761/2012, також справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 108-110 т. 1) зазначив, що позовні вимоги ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" не підлягають задоволенню, посилаючись при цьому на неправильне визначення позивачем площі ливнезбору та коефіцієнту стоку, а також відсутність доказів володіння міською каналізацією. Крім того, відповідач заявив, що вимоги за період до 01.10.2009 р. задоволенню не підлягають через сплив строку позовної давності.

07.11.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" було подано до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" про стягнення 81 677,45 грн. безпідставно набутих коштів та 9486,00 грн. процентів за користування грошовими коштами. В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на те, що позивачем невірно здійснено розрахунок вартості послуг з приймання ливневих стоків за спірним договором, внаслідок чого позивач безпідставно отримав від відповідача як абонента кошти в сумі 81 677,45 грн. згідно договору, за яким між сторонами по справі виник спір.

Так, відповідач зазначив, що позивачем проведено розрахунок вартості послуг з приймання ливневих стоків безпідставно, виходячи з площі ливнезбору 1,26 га та 0,91 га. Однак, відповідно до експертного висновку Одеської державної академії будівництва та архітектури від 29.10.2012 р. площа водозбору ливневих та снігових стічних вод в фекальну каналізацію з території ТОВ „ОЗКВ" за адресою: м. Одеса, вул. Багрицького, 12А, складає 0,55 га.

За ствердженням відповідача, згідно розрахунку ТОВ „ОЗКВ" за період з 01.01.2004 р. по 01.10.2012 р. позивачем було безпідставно нараховано 203298,20 грн. В той час, площа ливнезбору 0,5 га складається з площі кровлі будівель та споруд - 2577,83 кв.м асфальтобетонних покриттів - 2451,37 кв.м та ґрунтової поверхні - 505 кв.м.

При цьому відповідач вказує, що за період з 01.01.2004 р. по 01.10.2012 р. ТОВ „ОЗКВ" було перераховано позивачу 102968,25 грн., хоча згідно розрахунку розмір плати по правильній площі водозбору повинен був складати 20 842,00 грн.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2012 р. у справі № 5017/2761/2012 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" про стягнення 91163,45 грн. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.2012 р. справу № 5017/2761/2012 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

На підставі заяви судді Петрова В.С. розпорядженням в.о.голови суду від 05.12.2012 р. визначено наступний склад колегії суддів при колегіальному розгляді справи № 5017/2761/2012, а саме: головуючий суддя - Петров В.С., судді - Демешин О.А. та Щавинська Ю.М.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2012 р. справу № 5017/2761/2012 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Петрова В.С., суддів -Демешина О.А. та Щавинської Ю.М. та розгляд справи призначено в засіданні суду.

Позивач проти зустрічного позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с. 53-55 т. 2) та доповненнях до відзиву на зустрічну позовну заяву (а.с. 69-70 т. 3).

В засіданні суду 14.01.2013 р. представником позивача були подані уточнення до позовної заяви (а.с. 68 т. 3), згідно яких позивач зменшив позовні вимоги до 87673,72 грн. у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості 12.09.2012 р. в сумі 3209,34 грн. та 14.09.20912 р. в сумі 735,62 грн. Відтак, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги водовідведення ливневих стоків за період з 01.10.2009 р. по 01.10.2012 р. в сумі 87673,72 грн.

Також під час розгляду справи представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про призначення по справі будівельно-технічної експертизи (а.с. 109 т. 3), проведення якої просив доручити судовому експерту ПП „Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С." - Мазуровій Інгі Станіславівні. При цьому представник відповідача просив на вирішення експертизи поставити питання щодо визначення розміру площі водозбору липневих та снігових стічних вод в розрізі видів поверхонь (асфальтобетон, ґрунт, покрівлі будівель або інше) з території ТОВ „ОЗКВ" за адресою: м. Одеса, вул. Багрицького, 12А; щодо визначення коефіцієнтів стоку, які повинні застосовуватися до кожної з видів поверхонь; щодо встановлення зміни самої системи водовідведення ливневих та снігових стічних вод з території ТОВ „ОЗКВ" за адресою: м. Одеса, вул. Багрицького, 12А, у період з 01.01.2002 р. до моменту проведення судової експертизи.

У зв'язку з заявленим клопотанням ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2013 р. по справі № 5017/2761/2012 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, також провадження у справі було зупинено до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи.

До господарського суду Одеської області надійшло від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз повідомлення про неможливість проведення призначеної судом експертизи по справі № 5017/2761/2012 у зв'язку відсутністю відповідної кваліфікації у судового експерта для проведення вказаної експертизи.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2013 р. провадження у справі № 5017/2761/2012 було поновлено та призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи представник відповідача наполягав на проведенні по справі вищезазначеної експертизи, проведення якої просив доручити судовому експерту ПП „Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С." - Мазуровій Інгі Станіславівні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.2013 р. по справі № 5017/2761/2012 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ПП „Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С." - Мазуровій Інгі Станіславівні, також провадження у справі було зупинено до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи.

21.06.2013 р. до господарського суду Одеської області надійшов від ПП „Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С." висновок судової будівельно-технічної експертизи № 051/2013 від 20.06.2013 р. по справі № 5017/2761/2012.

Розпорядженням голови суду від 01.07.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Демешина О.А. у відпустці з 25.06.2013 р. справу № 5017/2761/2012 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Петров В.С., судді - Брагіна Я.В. та Щавинська Ю.М.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2013 р. справу № 5017/2761/2012 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Петрова В.С., суддів - Брагіної Я.В. та Щавинської Ю.М., провадження у вказаній справі поновлено та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 22.07.2013 р.

У судовому засіданні суду 30.07.2013 р. представник відповідача звернувся до суду із заявою про уточнення зустрічних позовних вимог (а.с. 44-45 т. 4), відповідно до якої відповідач просить суд стягнути з позивача безпідставно набуті кошти за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2012 р. в розмірі 46696,49 грн. та проценти в розмірі 2415,36 грн.

Уточнені зустрічні позовні вимоги позивач не визнав, вважаючи їх безпідставними, про що зазначено у відзиві на заяву про уточнення зустрічних позовних вимог (а.с. 70-71 т. 4).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.11.2000 р. між Комунальним підприємством „Одесводоканал" та ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4877/3 (а.с. 15 т. 1), згідно п. 1.1, 1.2 якого КП „Одесводоканал" надає послуги з постачання питної води на об'єкти абонента, а також з прийому стічних вод, що скидаються абонентом в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів, в свою чергу абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному порядку у відповідності з Правилами, зазначеними в п. 2.1 цього договору, і діючим законодавством.

У відповідності з п. 2.1 вказаного договору його сторони зобов'язуються керуватися „Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 87/А-98 від 09.02.1998 р., чинними ДСТУ та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що КП „Одесводоканал" зобов'язується подавати абоненту воду за графіком, затвердженим місцевими органами державної влади, і приймати стоки у відповідності зі станом мереж і споруд, доводити до відома абонента про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за одну добу до відключення в зв'язку з проведенням планового ремонту водопровідно-каналізаційних мереж.

Згідно п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3. договору абонент зобов'язується утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади і устрої, обладнання і споруди, які знаходяться у нього на балансі; забезпечити економне та раціональне використання води, не допускати втечі води; здійснювати скид стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, які встановлені „Правилами прийому стічних вод". Також відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги водопроводу та каналізації, в т.ч. платежі за перевищення ліміту водоспоживання і каналізації, скид ненормативно-очищених стоків ті ін. (п. 2.3.13 договору).

В п. 3.1 договору зазначено, що облік спожитої води здійснюється за показниками приборів обліку води, встановлених на об'єктах абонента. При цьому оплата послуг водокористування та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок „Водоканалу" (п. 3.2 договору). Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку (п. 3.3 договору).

Вказаний договір було укладено на 5 років та строк його дії встановлений в п. 5.3 договору, який становить з 01.11.2000 р. до 01.11.2005 р. При цьому договір вважається пролонгованим на наступні п'ять років, якщо до кінця місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

До того ж, як зазначає позивач та з'ясовано судом, під час дії вказаного договору КП „Одесводоканал" було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке стало правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого КП „Одесводоканал" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" від 17.12.2003 р., що вбачається зі статуту ТОВ „Інфокс". При цьому на базі орендованого ТОВ „Інфокс" цілісного майнового комплексу КП "Одесводоканал" була створена філія "Інфоксводоканал", яка є структурним підрозділом ТОВ „Інфокс" та діє на підставі Положення про філію, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ „Інфокс" (протокол № 01/12 від 22.12.2003 р.).

Так, на момент укладення вказаного договору № 4877/3 від 01.11.2000 р. був чинним Цивільний кодекс Української РСР, який регулював цивільні правовідносини між сторонами.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України. Так, згідно Прикінцевих положень чинного Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Як з'ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 4877/3 від 01.11.2000 р. після закінчення строку його дії, у зв'язку з чим вказаний договір є діючим.

Враховуючи викладене, до договору про надання послуг водопостачання і водовідведення застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо порядку виконання вказаного договору, оскільки договір продовжував діяти після набрання чинності вказаним Кодексом.

Таким чином, ТОВ „Одеський завод керамічних виробів" є абонентом позивача згідно договору № 4877/3 від 01.11.2000 р.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір на послуги водопостачання і водовідведення є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, на виконання умов вказаного договору № 4877/3 Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" надавало відповідачу послуги з водовідведення ливневих стоків.

В п. 3.9 договору зазначено, що об'єми стоків, які відводяться від відповідача, відводяться рівними об'ємами спожитої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п. 21 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01 липня 1994 року N 65, де зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби".

Нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється з „Правилами приймання стоків" (п. 3.10 договору).

При цьому у відповідності з п. 2.3.13 договору та п. 2.4 Правил приймання стоків відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі платежі за скидання ненормативно-очищених стоків.

Як вказує позивач, з жовтня 2008р. діяли нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що стверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190, в п 4.10 яких відображені такі ж самі вимоги щодо визначення об'єму стічних вод, як і в Привилах водокористування 1994 року.

Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. П. 7.3 Держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

Тариф на водовідведення у розмірі 6,89 грн. встановлений рішенням виконкому Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008 р., у розмірі 7,212 грн. відповідно до Постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011 р.

Так, як з'ясовано судом, розрахунок скиду ливневих стоків проводився позивачем згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за відповідний період, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 28-71 т. 1), та від повідно до актів № 861-ти від 16.04.2003 р., № 4605-ти від 11.08.2010 р., № 5926-и від 21.09.2010 р., в яких визначена площа території відповідача.

При цьому згідно наданих до суду позивачем розрахунків вартості наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення (а.с. 82-91 т. 1) за період за період з 01.10.2009 р. по 06.09.2012 р. вартість наданих послуг з водовідведення ливневих стоків склала 89772,41 грн.

Як вказує позивач та з'ясовано судом, відповідачем були отримані повідомлення про припинення надання послуг водопостачання та водовідведення № 37838 від 17.02.2010 р., досудове повідомлення № 48592 від 18.06.2012 р., рахунки № 475934 від 30.04.2009 р., № 720869 від 31.03.2011 р., № 766202 від 31.07.2011 р., № 788785 від 30.09.2011 р., № 834735 від 31.01.2012 р., № 880060 від 31.05.2012 р., № 888783 від 30.06.2012 р., № 911552 від 31.08.2012 р., якими доводились до відома відповідача суми боргу.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем послуг з водовідведення ливневих стоків від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату, які містяться в матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так, як зазначалось вище, умовами п. 3.2 договору № 4788/3 передбачено порядок оплати відповідачем послуг з водокористування та водовідведення.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив повної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього період за період з 01.10.2009 р. по 06.09.2012 р. виникла заборгованість перед позивачем в сумі 89772,41 грн., що обліковується на особовому рахунку відповідача згідно витягу з цього рахунку (а.с. 78-81 т. 1). При цьому у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості в сумі 3209,34 грн. згідно платіжного доручення № 157 від 12.09.2012 р. (а.с. 46 т. 3) і в сумі 735,62 грн. згідно платіжного доручення № 163 від 12.09.2013 р. (а.с. 47 т. 3), у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача за послуги водовідведення ливневих стоків за період з 01.10.2009 р. по 01.10.2012 р. становить 87673,72 грн., що обліковується на особовому рахунку відповідача згідно витягу з цього рахунку (а.с. 56-67 т. 2) та заявлена позивачем до стягнення.

Доводи відповідача щодо неправильного визначення позивачем площі ливнезбору та коефіцієнту стоку, а також відсутність доказів володіння міською каналізацією до уваги суду не приймаються з огляду на таке.

Стосовно площі ливнезбору, то в розрахунках за послуги водовідведення ливневих стоків філією "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" використовувалась площа, вказана в двосторонніх підписаних актах, а саме акти № 1558-ти від 19.07.2002р. та № 861-ти від 16.04.2003р. В даних актах вказана площа ливнезбору та система каналіза ції. Площа ливнезбору складається із суми площі забудови (Fзаст.= 1,2 га) і площі удосконалених покриттів (Fуд.покр.= 0,9 га) і відповідно до вищезазначених актів дорівнює 2,1 га, з урахуванням коефіцієнту стоку (Y=0,6) - 1,26 га. У зв'язку зі зверненням ТОВ "ОЗКВ" (лист вх. № 365 від 04.08.2010 р., а.с. 68 т.2) було проведено обстеження водовідвідних мереж підприємства в результаті якого встановлено, що з частини території площею 0,35 га (з урахуванням коефіцієнту стоку) ливневі стоки не від водяться в систему каналізації. За результатами обстеження були складені акти № 4605-ти від 11.08.2010 р. (а.с. 33 т. 2) та № 5926-ти від 21.09.2010 р. (а.с. 34 т. 2). На підставі обстеження водовідведення ливневих стоків з території підприємства та уточнення площі басейну ливнезбору, у відповідності з вимогами п. 3.11 договору № 4877/3 від 01.11.2000р. та п. 3.8 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190, з моменту першого звернення (вх. № 15492 від 28.07.2009 р.), тобто з серпня 2009 р. філією "Інфоксводоканал" був проведений перерахунок об'єму скиду ливневих стоків в міську каналізацію, виключивши площу ливнезбору 0,35 га та яка склала 0,91 га (1,26-0,35).

Наразі слід зазначити, що акт - це документ правової чинності, в якому констатується або підтверджує ться факти, події, пов'язані з діяльністю підприємств, установ чи їх структурних підрозділів. У зв'язку з цим доводи відповідача про те, що підписання вказаного акту свідчить лише про обізнаність з даними є необґрунтованими, оскільки вказаний акт носить фіксувальний характер. Стосовно форми акту, то форма акту, яка зафіксована в додатку Б ГОСТ 3013-95 "Гідросфера. Правила водовідведення дощових і снігових стічних вод з території міст і промислових підприємств", встановлює як площу водозбору та і якісні характеристики % ливневих стоків. Оскільки для визначення об'єму ливнезбору необхідно лише площа водозбору, представниками позивача в присутності представника відповідача (абонента) складено акт в довільній формі, в якому зафіксовано площу водозбору та систему каналізації (загальносплавний).

До того ж ніяких заперечень або зауважень щодо розміру площі ливнезбору відповідач не висловлював та з відповідними запереченнями до позивача не звертався. Більш того, про погодження відповідача з розміром площі свідчить здійснення ним часткової сплати за послуги водовідведення ливневих стоків.

Також відповідно до п. 3.8 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" у разі запланованих змін у діяльності споживачів, якщо вони ведуть до зміни обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, споживачі в місячний строк до моменту виникнення змін надають виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договорі.

Наразі в п. 3.11 договору передбачено, що у разі зменшення обсягів водоспоживання-водовідведення при проведенні розрахунків за затвердженими нормами водоспоживання, перерахунок проводиться з початку місяця, в якому були представлені відомості. Водоканал не несе відповідальність за несвоєчасне подання абонентом відомостей про зменшення обсягів споживання.

Посилання відповідача на висновок експертизи, який нібито встановлює площу водозбору на території відповідача в розмірі 0,55 га суд до уваги не приймає, оскільки у висновку експертизи відсутнє чітка відповідь на таке питання.

Ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Більш того, з огляду на вказані положення п. 3.11 договору, висновок експертизи у разі надання чіткої відповіді на поставлене питання щодо площі водозбору можливо застосовувати лише з дати проведення експертизи, а не за спірний період надання послуг з водовідведення.

Також надана відповідачем до суду довідка № 92 від 09.11.2012 р. про те, що на території відповідача за період з 06.11.1993 р. по 09.11.2012 р. не проводилось будь-яких реконструкційних робіт щодо системи водовідведення не може бути належним доказом, оскільки видана самим відповідачем та нічим не підтверджена. Крім того, як вбачається з матеріалів справи (лист УКБ № 489/2 від 09.09.2010р.) по вул. Багрицького в 2000-2001рр. проводились роботи з прокладки водопроводу, що суперечить відомостям, які зазначені у вищевикладеній довідці.

Отже, суд вважає цілком правомірним здійснення позивачем нарахування заборгованості за послугу скиду ливневих стоків за період з 01.10.2009р. по 01.10.2012 р., виходячи з площі, зазначеної в акті від 11.08.2010р. № 4605-ти, який підписаний працівниками філії та директором ТОВ "ОЗКВ".

Стосовно коефіцієнту стоку, який визначає кількості дощової води, що над ходить в дощову мережу, до кількості води, яка випала на поверхню землі, слід зазначити наступне. Згідно абз. 2 п. 4.10 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" додатковий обсяг стічних вод визначається: при загальносплавній системі водовідведення - до площі території, що займає споживач, за нормами ДСТУ 3013-95 "Правил контролю за відведенням дощових снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств" та даними гід рометслужби.

В п. 7.3 ДСТУ 3013-95 міститься формула для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів, та вказано коефіцієнт стоку, що складає 0,6-0,8 для водонепроникних поверхонь. Як з'ясовано судом, позивачем використовувався для розрахунку коефіцієнту стоку - 0,6, про що також зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 051/2013 від 20.06.2013 р. В свою чергу суд вважає, що нарахування за скид ливневих стоків позивачем були виконані цілком правомірно на підставі договору та вказаних Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Також судом не приймаються до уваги доводи відповідача про відсутність доказів володіння міською каналізацією, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи копіями рішення Одеської міської ради від 17.12.2003 р. з договорами оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал", купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів КП КП „Одесводоканал", купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів і актів прийому-передачі позивачу цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" (а.с. 96-103 т. 2).

Відтак, відповідачем не спростовано наявність спірної заборгованості перед позивачем, докази її погашення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наразі несплатою позивачу суми заборгованості за надані згідно договору № 4877/3 послуги водовідведення відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" про стягнення з відповідача заборгованості за послуги водовідведення за скид ливневих стоків в сумі 87673,72 грн. обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" безпідставно набутих коштів за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2012 р. в розмірі 46696,49 грн. і процентів в розмірі 2415,36 грн. з посиланням на положення ст. 1212 ЦК України суд зазначає наступне.

Так, уточнені зустрічні вимоги ґрунтуються на висновку експертизи щодо площі водозбору підприємства розміром 0,55 га та відносно коефіцієнту стоку (на який зменшується площа водозбору). ТОВ "Одеський завод керамічних виробів" надало суду два розрахунки в залежності від застосування коефіцієнту.

Між тим, як вже зазначалось, судом не прийнято до уваги викладені у висновку експертизи міркування експертів щодо площі водозбору з вищенаведених підстав. Також судом встановлено правильність застосування позивачем коефіцієнту 0,6 при розрахунку суми за послуги водовідведення. Відтак, суд вважає, що необґрунтованими уточнені зустрічні вимоги відповідача, оскільки вони ґрунтуються на помилкових даних.

Більш того, господарський суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача вказаних коштів в розмірі 46696,49 грн. згідно ст. 1212 ЦК України за своєю суттю є фактично вимогами про повернення виконаного стороною у зобов'язанні.

Так, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Також слід зазначити, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: коли є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Разом з тим слід зазначити, що відповідачем здійснювались платежі в розмірі 46696,49 грн. саме за укладеним з позивачем договором, який є чинним, а відтак не можуть вважатися безпідставно одержаними відповідачем.

До того ж в силу приписів ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для виникнення у позивача зобов'язання із набуття без достатньої правової підстави спірної суми грошових коштів відповідача в розмірі 46696,49 грн., що були останнім перераховані позивачу як оплату за вищевказаним договором № 4877/3 від 01.11.2000 р.

Також положеннями ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

В свою чергу відповідачем заявлено зустрічні позовні вимоги за період до 2009 року з пропуском строку позовної давності.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" як суми коштів в розмірі 46696,49 грн., так і нарахованих на цих процентів в сумі 2415,36 грн. з огляду на відсутність підстав для їх нарахування.

Враховуючи те, що рішення відбулось на користь позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал", відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" при подачі первісного позову, підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" пропорційно заявленим і задоволеним позовним вимогам. При цьому, враховуючи те, що рішення суду відбулось не на користь позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" судові витрати, понесені ним при подачі зустрічного позову та пов'язані з розглядом справи, відносяться за його рахунок.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" про стягнення заборгованості в сумі 87673,72 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" (65017, м. Одеса, вул. Багрицького, 12-а; код ЄДРПОУ 03004808; р/р 26006311627801 в АБ „Південний", МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10А; код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії „Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133; р/р 26007311687301 в АБ „Південний", МФО 328209) заборгованість за послуги водовідведення за скид ливневих стоків в сумі 87673/вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят три/грн. 72 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1753/одна тисяча сімсот п'ятдесят три/грн. 47 коп.

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" про стягнення 49111,85 грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2013 р.

Головуючий суддя Петров В.С.

Суддя Брагіна Я.В.

Суддя Щавинська Ю.М.