Постанова № 33419142, 27.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 р. Справа № 804/10278/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю "Лівіс" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі Фонд) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лівіс» (ТОВ «Лівіс») недоїмки по сплаті страхових внесків в розмірі 937,53 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у відповідності до звіту по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням за 2010 рік відповідач має заборгованість по коштах Фонду в сумі 937,53 грн., що вказана в таблиці ІІІ "Розрахунки по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування" рядку 17 звіту; дану суму позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 02.06.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/10278/13 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2013р.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі в письмовому провадженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч був належним чином повідомлений; причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч.2 ст.49 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши надані документи і матеріали адміністративного позову, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

товариство з обмеженою відповідальністю «Лівіс» зареєстроване виконавчим комітетом Ленінської районної ради м. Дніпропетровська 23.05.1997 року як юридична особа та зареєстроване як страхувальник за №1200400001002 в Ленінській районній виконавчій дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. № 2240-III.

Згідно з п.2 ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі Закон "2240-Ш) страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст.21 Закону №2240-Ш розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках: для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб; для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб; для застрахованих осіб, зазначених у частинах другій і третій статті 6 цього Закону - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Як вбачається зі справи, в порушення вимог п.2 ч.2 ст.27 вказаного Закону відповідач не перерахував до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності нараховані ним у звіті за 2010 рік страхові внески у сумі 937,53 грн., які зазначені в рядку 17 звіту, як заборгованість за страхувальником на кінець звітного періоду.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №2240-Ш страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Відповідно до п.5.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів ФСС з ТВП №16 від 26.06.2001р. не сплачені в строк страхові платежі стягуються в доход Фонду зі страхувальника, згідно з Порядком надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001р. №1387, та Угоди про інформаційне співробітництво між Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Державною податковою адміністрацією України від 25.04.2003р. Указані платежі можуть стягуватись із страхувальника також у судовому порядку.

Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів ФСС з ТВП №16 від 26.06.2001р. закріплено, що суми донарахованих платежів, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом №2240-Ш, які не перераховані на рахунок Фонду у визначений строк, вважаються недоїмкою.

Відповідно до відповіді від 29.01.2013 року №756/02/28 УПФ України в Ленінському районі м. Дніпропетровська перебуває на обліку, останній звіт надано 01.2011 року, недоїмка станом на 01.02.2013 року відсутня, заборгованість з виплати заробітної плати відсутня.

Зазначене свідчить, що відповідач не тільки порушив порядок і строки перерахування страхових внесків та виконання зобов'язань, але і відмовляється від перерахування страхових внесків до бюджету фонду.

12.04.13р. позивачем надіслано на адресу відповідача лист-вимогу №03-23-462 про наявність заборгованості по страховим внескам та обов'язкове погашення заборгованості в розмірі 937,53 грн.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону №2240-Ш не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Пунктом 9.1 вказної вище Інструкції передбачено, що спори, які виникають з правовідносин за базовим Законом №2240-Ш та цією Інструкцією, вирішуються органами Фонду та в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем добровільно не сплачена, доказів сплати відповідачем заборговності суду не надано, суд зробив висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю «Лівіс» про стягнення заборгованості - задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лівіс» (49018, м. Дніпропетровськ, вул. Гідропаркова, буд. 11, кв. 386, код ЄДРПОУ 24613693) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (49000, м. Дніпропетровськ, пр.. Карла Маркса, 93, р/р 25604232301002 в ПАТ «КБ»Надра», м. Київ, Центр, МФО 380764, код ЄДРПОУ 26049920, одержувач - Ленінська районна виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) суму недоїмки по сплаті страхових внесків у розмірі 937,53 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук