Рішення № 33419099, 05.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12349/13 05.09.13За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Уніка"

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

про стягнення страхового відшкодування 35 938,82 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Семенюк Д.М. (дов. №31 від 04.01.2012)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про стягнення страхового відшкодування 35 938,82 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 порушено провадження у справі №910/12349/13 та призначено її до розгляду на 16.08.2013 о 11:00 год.

16.07.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшли докази витребувані ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 виправлено описку в резолютивні частині ухвали суду від 01.07.2013 та зазначено дату та час судового засідання 15.08.2013 о 15:00 год.

За наслідками судового засідання 15.08.2013, у задоволення клопотання позивача, продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 05.09.2013 року.

До судового засідання 05.09.2013 представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав - не надав відзиву на позов та жодного витребуваного доказу, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення з відміткою про вручення поштових відправлень (а.с. 87, 88).

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Уніка" (Страховик) та гр. Снігур Володимиром Анатолійовичем (Страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 030118/4002/0000241, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Ford Focus» державний номер ВЕ0140АН (а. с. 19-28).

Відповідно до п. 3 вказаного Договору страховим ризиком визначено дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП).

01.04.2013 у місті Києві по вул. Д. Народів сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) за участю транспортних засобів марки «Mitsubishi L200», державний номер АА5398СК, що належить та знаходився під керуванням Палажечка О.М., «Ford Focus» державний номер ВЕ0140АН, що належить та знаходився під керуванням Страхувальника - Снігур В.А. та «Mercedes-Benz Bito», державний номер АІ5413СР, що належить Машківському В.Г. та знаходився під керуванням Машківського Ю.В.

У результаті даної ДТП, зазначені вище автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою відділення ДАІ Печерського РВВС №9179757 (а. с. 18).

Зазначена ДТП сталася з вини водія автомобіля марки «Mercedes-Benz Bito», державний номер АІ5413СР - Машківського Юрія Володимировича, якого постановою Печерського районного суду міста Києва від 18.04.2013 у справі №757/7702/13-п, що набрала законної сили, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 5).

Як вбачається із матеріалів справи, Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного комплексного страхування на транспорті (а. с. 15).

Вартість матеріального збитку, завданого власнику, транспортного засобу марки «Ford Focus» державний номер ВЕ0140АН, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 36938,82 грн., що підтверджується звітом № SL№19842 складеним Приватним підприємством «Експертна компанія «Укравтоекспертиза» на замовлення позивача (а.с. 30-43).

У травні 2013 позивач на підставі Страхового акту № 00113433 від 30.04.2013 та рахунку №КС000000304 від 23.04.2013 здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 49363,02 грн., на рахунок ТОВ «Автогарант АВ» - особі, яка надала послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується платіжним дорученням № 015642 від 08.05.2013 (а. с. 13).

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - Машківського Ю.В., який на законних підставах керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Bito», державний номер АІ5413СР на момент скоєння ДТП, застрахована за полісом № АВ/4856682 відповідачем, що підтверджується даними Моторно (транспортного) страхового бюро України (а. с. 71).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Уніка" звернулось до суду з даним позовом про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «Mercedes-Benz Bito», державний номер АІ5413СР, знаходився під керуванням Машківського Ю.В., вина якого підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 18.04.2013 у справі №757/7702/13-п.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Mercedes-Benz Bito», державний номер АІ5413СР була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/4856682.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Ford Focus» державний номер ВЕ0140АН.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Уніка" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 030118/4002/0000241, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Машківського Ю.В. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно із умовами полісу № АВ/4856682, розмір франшизи становить 1000 грн., у зв'язку із чим позивач правомірно просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 35938,82 грн.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія" не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Уніка" до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про стягнення страхового відшкодування 35 938,82 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м.Київ, Подільський район, вулиця Костянтинівська, будинок 56, офіс 13, код ЄДРПОУ 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Уніка" (01103, м.Київ, Печерський район, вулиця Кіквідзе, будинок 14-В, код ЄДРПОУ 20033533) 35938 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) гривень, 82 копійки страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень, 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 05.09.2013 у присутності представника позивача.

Повний текст складено - 10.09.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова