Рішення № 33419096, 05.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12157/13 05.09.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 39264,46 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Майструк Є.С. (дов. №48/18 від 10.01.2013)

від відповідача: Риков О.О. (дов. №1 від 02.01.2013)

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу 39264,46 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2013 порушено провадження у справі №910/12157/13 та призначено її до розгляду на 16.08.2013 о 09:40 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 виправлено описку в резолютивні частині ухвали суду від 27.06.2013 та зазначено дату та час судового засідання 15.08.2013 о 14:35 год.

За наслідками судового засідання 15.08.2013 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" та відкладено розгляд справи на 05.09.2013, про що винесено відповідну ухвалу.

До судового засідання 05.09.2013 представники позивача та відповідача з'явились, проти розгляду справи за відсутності третьої особи не заперечували. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача надав уточнений відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечував та просив відмовити позивачу в позові повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2012 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "АХА Страхування» (Страховик), гр. Підлісним Юрієм Степановичем (Страхувальник) та Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» (Вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ТП87397Га/12к, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Toyota Avensis» державний номер АА3675ВМ (а. с. 10-17).

Підпунктом 20.2.2 вказаного договору, страховим випадком визначено збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Відповідно до довідки, складеної Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 21.08.2012 о 08:50 год. сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) за участю автомобілів марки «Daewoo Lanos», державний номер АІ0823ВХ, що належить та знаходився під керуванням Глобенка В.П., марки «Toyota Avensis» державний номер АА3675ВМ, що належить та знаходився під керуванням Підлісного Ю.С. та марки «Chevrolet Lacetti», державний номер АА1582АХ, що знаходився під керуванням Кащенка В.С. (а.с. 25,26).

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Глобенко В'ячеславом Петровичем Правил дорожнього руху України, якого постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11.09.2012 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 27).

Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу марки «Toyota Avensis» державний номер АА3675ВМ, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 39762,03 грн., що підтверджується звітом SL№18167 складеним ПП «Експертна компанія «Укравтоекспертиза» на замовлення позивача та ремонтною калькуляцією №18349 від 30.08.2012 (а.с. 31-52).

Як вбачається із матеріалів справи, Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту (а. с. 18).

21.09.2012 позивач на підставі Страхового акту № 1.002.12.00907/VESKO23597 від 20.09.2012 та розрахунку страхового відшкодування до вказаного акту, здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 39764,46 грн. на користь ТОВ «Самміт Моторз Україна» - особі, яка надала послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу відповідно до рахунку-фактури «СМУ00019099 від 30.08.2012, що підтверджується платіжним дорученням № ДП00006322 від 21.09.2012 (а. с. 72).

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - Глобенка В.П., який на законних підставах керував транспортним засобом марки «Daewoo Lanos», державний номер АІ0823ВХ на момент скоєння ДТП, застрахована за полісом № АВ/1267862 відповідачем, що підтверджується даними Моторно (транспортного) страхового бюро України (а. с. 80).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 19.03.2013 звернувся до відповідача із претензією № ЛВ199 (а.с. 73) однак коштів станом на день розгляду справи так і не отримав.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «Daewoo Lanos», державний номер АІ0823ВХ, знаходився під керуванням Глобенка В.П., вина якого підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11.09.2012.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер АІ0823ВХ була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/1267862).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Toyota Avensis» державний номер АА3675ВМ.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування " - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору страхування наземного транспорту № ТП87397Га/12к, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Глобенка В.П. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Заперечуючи проти позовних вимог у своєму відзиві та під час судового розгляду справи, відповідач посилається на те, що позивач виплатив страхове відшкодування у сумі 39764,46 грн. на користь ТОВ «Самміт Моторз Україна», водночас, як вигодонабувачем за договором добровільного страхування наземного транспорту № ТП87397Га/12к є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк».

Однак, вказані заперечення відповідача суд відхиляє з огляду на наступне.

Між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» укладено Генеральний договір №ІМА-11-1/2011 від 07.04.2011, відповідно до якого позивач при узгоджені виплати суми страхового відшкодування по договорам страхування, згідно яким вигодонабувачем є ПАТ «Креді Агріколь Банк», направляє на електронну адресу реєстр страхових справ, які підлягають виплаті. В свою чергу, ПАТ «Креді Агріколь Банк» погоджує або відмовляє в погодженні виплати страхового відшкодування на рахунок СТО. У випадку погодження страхових виплат, ПАТ «Креді Агріколь Банк» надає відповідь в електронній формі з відмітками в реєстрі про напрямок страхової виплати. (а.с. 86-92).

Як вбачається з наданого позивачем роздрукованого електронного реєстру, ПАТ «Креді Агріколь Банк» погодив виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу марки «Toyota Avensis» державний номер АА3675ВМ, що є предметом договору добровільного страхування наземного транспорту № ТП87397Га/12к у сумі 39764,46 грн. на рахунок СТО (а.с. 108,109).

Таким чином, позивач правомірно сплатив страхове відшкодування у сумі 39764,46 грн. на користь ТОВ «Самміт Моторз Україна» - особі, яка надала послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу відповідно до рахунку-фактури «СМУ00019099 від 30.08.2012 року.

У додатковому відзиві відповідач зазначає також, що при надсиланні відповідачу претензії про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, позивачем не було додано постанову суду на підтвердження вини страхувальника відповідача, а також надано незавірену копію платіжного доручення відповідно до якого позивач виплатив страхове відшкодування.

Однак відповіді на отриману претензію із зазначенням підстав, чому саме відповідач не погоджується виплатити страхове відшкодування в порядку регресу останнім не надано.

Одночасно суд зауважує, що документи, надані позивачем до матеріалів справи, зокрема, постанова Оболонського районного суду м. Києва від 11.09.2012 на підтвердження вини страхувальника відповідача (а.с. 27), платіжне доручення № ДП00006322 від 21.09.2012, що підтверджує сплату позивачем страхового відшкодування (а. с. 72), та інші документи, підтверджують набуття позивачем права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, якою є відповідач.

Таким чином, відсутні підстави щодо звільнення відповідача від обов'язку виплатити позивачу страхове відшкодування в порядку регресу лише з мотивів неотримання ним документів при надсиланні позивачем претензії.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем не доведено факт набрання чинності Договору страхування №ТП87397Га/12лц та доказів сплати страхової премії при укладанні Договору страхування №ТП93693Га/12лц.

Однак суд звертає увагу, що в межах даної справи позивач виплатив страхове відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № ТП87397Га/12к (а.с. 10-17). Таким чином, посилання відповідача на договори №ТП87397Га/12лц та №ТП93693Га/12лц суд до уваги не приймає.

Також відповідач наполягає, у випадку задоволення позову, на передачі залишків, які підлягали заміні при ремонті пошкодженого автомобіля у власність останнього або зменшення розміру позовних вимог на вартість зазначених залишків.

При цьому відповідач посилається на абз. 3 п. 9 Постанови пленуму Верховного Суду України №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992, відповідно до якого постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Однак суд зауважує, що предметом даного спору є відшкодування шкоди в порядку регресу, коли позивач як особа, яка вже відшкодувала шкоду, що завдана іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (ст. 1191 ЦК України).

Отже в даному випадку стягувачем є не безпосередньо потерпіла особа, а страхова компанія, яка набула права зворотної вимоги до відповідача.

За таких обставин, в межах розгляду даної справи, у суду відсутні підстави застосовувати положення абз. 3 п. 9 Постанови пленуму Верховного Суду України №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно із умовами полісу № АВ/1267862, розмір франшизи становить 500 грн., у зв'язку із чим позивач правомірно просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 39264,46 грн.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариства "Українська транспортна страхова компанія" не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу 39264,46 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м.Київ, Голосіївський район, вулиця Саксаганського, будинок 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 39264 (тридцять дев'ять тисяч двісті шістдесят чотири) гривні, 46 копійок страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень, 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 05.09.2013 у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст складено - 10.09.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова