Рішення № 33416584, 09.09.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 732/778/13-ц Провадження № 22-ц/795/1687/2013 Головуючий у I інстанції - Лиманська М. В. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Мамонової О.Є.,

суддів: ІШУТКО В.М., ОНИЩЕНКО О.І.,

при секретарі: Биховець Н.М.

з участю: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 31 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на час навчання, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до закінчення дочками навчання. Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають п'ятьох дітей і які після розірвання шлюбу 10 серпня 2004 року залишились проживати з позивачкою. Доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на даний час досягли повноліття та є студентками денного відділення Національного університету харчових технологій, у зв'язку з чим потребують матеріальної допомоги, якої відповідач добровільно не надає.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 31 травня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено; стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи 1/4 з 30 квітня 2013 року і до припинення дочками навчання, а саме ОСОБА_5 до червня 2014 року, а ОСОБА_6 до червня 2015 року, але не більше як до досягнення кожною дочкою 23-річного віку; стягнуто з ОСОБА_3 229,40 грн. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 31 травня 2013 року і ухвалити нове, яким відмовити в позові ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітніх дітей.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вказане рішення апелянт вважає незаконним, так як при його постановленні порушені норми матеріального та процесуального права, а висновок суду суперечить обставинам справи. Апелянт наголошує на тому, що ним було подано до суду довідку сільської ради де було вказано, що на даний час він не працює і на обліку в центрі зайнятості не перебуває, а тому неспроможний надавати матеріальну допомогу повнолітнім дочкам. Крім того, апелянт зазначає, що ним надається матеріальна допомога меншім неповнолітнім дітям в розмірі 300 грн. щомісяця та повертається заборгованість за рішенням суду.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є працездатним, отже може працювати та надавати дітям матеріальну допомогу, а посилання в заяві відповідача на те, що він не працює, не заслуговують на увагу, оскільки це не є істотною обставиною, яка впливає на можливість надавати дітям матеріальну допомогу.

З висновком місцевого суду про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 аліментів на період навчання дітей повністю погоджується апеляційний суд, однак вважає, що районний суд помилково визначив необхідність їх стягнення у розмірі 1/4 частини усіх видів відповідача щомісячно, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 10 серпня 2004 року (а.с. 11), від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також двох повнолітніх дочок - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5, 6), які проживають з позивачкою ОСОБА_2 та перебувають на її утриманні.

Повнолітні дочки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є студентками 2-го та 3-го курсів денної форми навчання ОФПД факультету Національного університету харчових технологій відповідно, що підтверджується довідками вказаного навчального закладу від 05 квітня 2013 року № 27/104, 27/105, та згідно довідок від 03 квітня 2013 року № 41, 42 зареєстровані в гуртожитку за адресою м. Київ, проспект Науки, 23 (а.с. 7-10).

У зв'язку з продовженням навчання повнолітні дочки сторін потребують матеріальної допомоги, яку відповідач зі свого боку не надає.

Згідно довідки, виданої виконкомом Ковчинської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, про розмір та форми доходу відповідача сільській раді не відомо, на обліку в центрі зайнятості він не перебуває.

Відповідач ОСОБА_3 є працездатним чоловіком 43-річного віку, має можливість працювати та утримувати своїх повнолітніх дочок, які продовжують навчатись. Доказів того, що він за станом здоров'я чи з будь-яких інших причин не має можливості працювати відповідач суду не надав.

Частиною 1 статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За правилом, встановленим ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При присудженні аліментів в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно районним судом не враховано, що відповідач надає матеріальну допомогу своїм неповнолітнім дітям в розмірі 300 грн. щомісяця та сплачує заборгованість по аліментам, що визнається позивачкою (а.с.25-26, 35-36), а тому апеляційний суд приходить до висновку, що розмір аліментів, визначений судом першої інстанції, є завищеним.

Відтак, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру присуджених до стягнення аліментів, на підставі п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні зі зменшенням розміру аліментів стягнутих на утримання повнолітніх дочок сторін, які продовжують навчатись з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апелянта, з приводу сумнівів щодо дійсності навчання дочок у вищому навчальному закладі, оскільки факт їх навчання підтверджено належними та допустимими доказами зі сторони позивача та, в свою чергу, не спростовано жодними доказами зі сторони відповідача

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 31 травня 2013 року змінити в частині розміру присуджених до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, зменшивши їх розмір з 1/4 до 1/6 частини усіх видів заробітку ОСОБА_3 щомісячно.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: