Постанова № 3341597, 25.12.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-5000/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2008 року, м. Харків                                                         

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

позивача: Тамошюнас А.Р.

1-го  відповідача: не прибув.

2-го  відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова до 1. ТОВ „Дослідний завод запорної арматури"; 2. ТОВ "Фірма "Фенікс" про стягненняв доход держави коштів, одержанихза нікчемним правочином, -

встановив:

Позивач, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова, звернувся до суду із позовом до ТОВ „Дослідний завод запорної арматури" та ТОВ "Фірми "Фенікс" про визнаннязобов‘язання з поставки комплектуючих для виробництва вентилів запорних на загальну суму – 226 794 558,00 грн. (ПДВ в т.ч.), укладеногоміж ТОВ „Дослідний завод запорної арматури“ та ТОВ "Фірма “Фенікс" – недійсним,стягненняв дохід держави всьогоодержаногоза наслідками вчиненого зобов‘язання.

Постановою господарського суду Харківської області від 10.07.2006 р. по справі № 03/302-05, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. від 26.09.2006 р. в позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2008 р. касаційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова задоволено частково. Скасовано постанову Господарського суду Харківської області від 10.07.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 р. у справі № 03/302-05. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було відкрито провадження по справі № 2а-5000/08.

В процесі судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, згідно з якими просив суд стягнути в доход держави кошти, одержані за нікчемним правочином з постачання ТМЦ на загальну суму 226 780 747,80 грн., який був укладений ТОВ „Дослідний завод запорної арматури" та ТОВ "Фірма "Фенікс" на підставі договору постачання № 07 від 01.06.2004 року у відповідності до положень ст.208 ГК України, а саме: зобов’язати ТОВ „Дослідний завод запорної арматури" повернути ТОВ "Фірмі "Фенікс" комплектуючі для виробництва вентилів - запорних на загальну суму – 226794558,00 грн., стягнути з ТОВ "Фірми "Фенікс» грошові кошти в розмірі 226794558,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що на дату укладання договору №07 та на дату видачі податкових накладних – свідоцтво платника податку на додану вартість першому відповідачу не було видано, тобто право на укладання договору та на видачу податкових накладних, як платника податку на додану вартість у ТОВ «Дослідний завод запорної арматури» було відсутнє.

На думку органу податкової служби, ТОВ «Фірмою «Фенікс» укладався договір з метою прикриття незаконної діяльності та ухилення від оподаткування, дане товариство по договору №07 не мало наміру сплачувати податки, що було дією свідомою і однозначно передбачуваною, передане за договором не використовувалося в подальшому у виробництві.

1-й відповідач, ТОВ „Дослідний завод запорної арматури", у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями, які направлялись за офіційним місцем знаходження згідно довідки органу   реєстрації, однак були повернуті поштою з відміткою про причину повернення «не значиться».

До матеріалів справи була надана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ „Дослідний завод запорної арматури", в якій зазначено про припинення юридичної особи.

2-й відповідач, ТОВ "Фірма "Фенікс", у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями, які направлялись за офіційним   місцем знаходження згідно довідки органу реєстрації, однак були повернуті поштою з відміткою про причину повернення «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства Українивідповідачі є належно повідомленими про дату, час та місце судових засідань. Відповідачі заперечення на позов не надали, правом участі судовому засіданні не скористалися.

Суд вважає, що нез'явлення відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

При розгляді матеріалів справи судом було встановлено, що ТОВ „Дослідний завод запорної арматури" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 17.05.2004 р., реєстраційний № 26488128Ю0032074. Згідно довідки Харківського обласного управління статистики значиться в Державному реєстрі підприємств і організацій України під № 32949483. На облік в ДПІ взято 19.05.2004р. згідно довідки № 3789, а також зареєстровано як платник податку на додану вартість - свідоцтво № 29886565 та має індивідуальний податковий номер 329494820388 /дата видачі свідоцтва 04.06.2004р./

З матеріалів справи випливає, що ТОВ «Фірма «Фенікс» зареєстровано розпорядженням Жовтневої районної адміністрації м. Запоріжжя за №332-р від 27.09.96р., зареєстровано як платник податку на додану вартість – свідоцтво №11536955 та має індивідуальний податковий номер 245117208267.

Під час виконання функцій,покладених чинним законодавством на податкові органи,  ДПІбулапроведенакомплексна планова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності ТОВ „Дослідний завод запорної арматури“ з питань дотримання вимог податкового  законодавства за період з 19.05.2004р. по 01.01.2005р.Перевіркою був встановлений факт взаємовідносин ТОВ „Дослідний завод запорної арматури” з ТОВ "Фірмою “Фенікс».

Надані суду документи свідчать, що між ТОВ „Дослідний завод запорної арматури”(покупець)таТОВ "Фірмою “Фенікс» (продавець) був укладений договірпоставки №07 від 01.06.2004 року.

01.06.2004р. між сторонам була укладена додаткова угода №1 до договору №07 про додаткову поставку продукції - корпусу вентиля високого тиску1650 шт. на суму 1978350,00 грн., струйно-нішевого горілочного модуля 1025 шт. на суму 23578075,00 грн., корпусу вентиля високого тиску – 4400 шт. на суму 3629340,00 грн., на загальну суму 35022918,00 грн.

02.06.2004р. між сторонами укладена додаткова угода №2 до договору, в якій постачальник зобов’язується поставити та передати у власність товар на суму 126516500,00 грн., ПДВ – 25303300,00 грн., загальна сума – 151819800,00 грн., а саме: струйно-нішевий горілочний модуль у кількості 5500 шт.

26.07.2004р. укладена додаткова угода №3 до договору про оплату за поставлену продукцію простими векселями №65306931760741, емітовані покупцем на суму 226780747,80 грн. та грошовими коштами.

Розрахунки з ТОВ фірма «Фенікс» проведено:шляхом передачі простого векселя №65306931760741 фактичною вартістю 226780747,80 грн. Емітентом цього векселю є ТОВ ”Дослідний завод запорної арматури”. Дата складання векселю – 26.07.2004р., дата погашення векселю – за пред”явленням. Фактична передача векселю підтверджується актом прийома-передачі від 26.07.2004р.;шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок у сумі 13810,20 грн.

Згідно додаткової угоди №4 від 30.07.2004р. до договору №7 від 01.06.2004р. ТОВ ”Дослідний завод запорної арматури” та ТОВ фірма «Фенікс» домовилися про обмін раніше переданого на користь ТОВ фірма «Фенікс» простого векселю № 65306931760741 на прості векселі: №753288785338, №753288785335, №753288785337, №753288785336 загальною вартістю 226780747,80грн. Зазначені векселя були отримані від ВКФ “Алів” (код 20924752) в підтвердження кредиторської заборгованості за ТМЦ.

Повернення векселю №65306931760741 підтверджується актом прийому -переданнявід 30.07.2004р. Фактична передача простих векселів №753288785338, №753288785335, №753288785337, №753288785336 на користь ТОВ фірма «Фенікс» підтверджується актом прийому -переданнявід 30.07.2004р.

Суд зазначає, що приписи Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97ВР від 03.04.1997р. передбачають обов‘язок осіб зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість…, а відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам ст.7.2.1 Закону.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що такий первинний документ, як податкова накладна може видаватись, отримуватись та використовуватись у господарському обороті та податковому обліку виключно належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Як вже зазначалось, ТОВ „Дослідний завод запорної арматури" зареєстровано як платник податку на додану вартістьлише 04.06.2004р.(свідоцтво № 29886565, датайоговидачі 04.06.2004р.).

Таким чином, на дату укладення договору № 07 та на дату видачі податкових накладних – перший відповідач не мав статусу платника ПДВ, а відповідно і не мав права на формування податкового кредиту.

Матеріалами справи також підтверджується, що розрахунки з ТОВ фірма «Фенікс» проведено:шляхом передачі простого векселя №65306931760741 фактичною вартістю 226780747,80 грн. Емітентом цього векселю є ТОВ ”Дослідний завод запорної арматури”. Дата складання векселю – 26.07.2004р., дата погашення векселю – за пред”явленням. Фактична передача векселю підтверджується актом прийома-передачі від 26.07.2004р.;шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок у сумі 13810,20 грн.Матеріалами справи також підтверджується відсутність факту погашення вказаного векселя грошовими коштами.

Зазначені правовідносини чітко регламентовані імперативними приписами абз.3 п.4.8. ст.4 Закону України «Про ПДВ», згідно яких векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

В контексті вищевикладених обставин суд зазначає, що згідно приписів ст.42 ГК України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Нормами Конституції України встановлюються основні принципи існуючого суспільного ладу. Так, відповідно до вимог ст.67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до положень п.3 ст.5 ГК України суб’єкти господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового порядку, додержуючись вимог законодавства.

За вимогою ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Вочевидь, правочин, що суперечить інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог є підставою недійсності правочину. Отже, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним відповідно до положень ст.215 ЦК України.

Суд погоджується з позицією позивача щодо нікчемності укладеного між відповідачами по даній справі правочину та вважає за необхідне зазначити таке.

Нормами Конституції України встановлюються основні принципи існуючого суспільного ладу. Так, відповідно до вимог ст.67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про систему оподаткування» закріплюється обов’язок кожної особи подавати до державних податкових органів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Підприємства в Україні повинні діяти на засадах, встановлених законом. В період укладення та виконання угоди ці засади встановлені Конституцією України, ЦК України (2004р.), ГК України.

Наведені законодавчі акти передбачають обов’язкову реєстрацію для здійснення підприємницької діяльності та обов’язок сплачувати податки.

Однак, факт відсутності реєстрації платником ПДВ у ТОВ „Дослідний завод запорної арматури" на момент укладення та виконання умов угоди, використання вексельної форми розрахунків в межах цієї угоди без їх фактичного погашення грошовими коштами при відображенні при цьому самої угоди у бухгалтерському та податковому обліках(безпідставне формування як складу валових витрат, так і складу податкового кредиту)свідчить про здійснення самої угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Таким чином, метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, яку мав спірний договір, було приховування коштів, отриманих по угоді, від оподаткування, безпідставне завищення складу податкового кредиту та валових витрат без здійснення самих витрат за угодою з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до приписів ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, то за наявності наміру у обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Однак, при цьому суд вважає за необхідне зауважити, що застосування наслідків за недійсними правочинами за своїм правовим характером представляє собою адміністративно-господарськусанкцію, оскільки вона застосовуєтьсяуповноваженим органомдержавної влади– судом,є заходоммайнового характеру, спрямованана припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Застосування адміністративно-господарськихсанкцій обмежується у часі положеннями ст.250 ГК України. Так, відповідно зазначеної норми адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спірні правовідносини виникли та існували у червні-липні 2004р., до суду позивач звернувся лише у серпні 2005р. Таким чином, враховуючи те, що на теперішній час спливли всі законодавчо встановлені терміни, відсутні підстави застосування наслідків за недійсним зобов’язанням, передбачених ст.208 ГК України.

Слід зазначити, що до суду надана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ „Дослідний завод запорної арматури", в якій зазначено про припинення юридичної особи.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо підприємство, установа чи організація, які були стороною у справі ліквідовано.

На підставі викладеного, керуючись 94, 157, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд -

постановив:

У задоволенні позову ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова до 1. ТОВ „Дослідний завод запорної арматури"; 2. ТОВ "Фірма "Фенікс" про стягнення в доход держави коштів, одержаних за нікчемним правочином з постачання ТМЦ на загальну суму 226780747,80 грн., який був укладений між ТОВ „Дослідний завод запорної арматури" та ТОВ "Фірмі "Фенікс" на підставі договору постачання №07 від 01.06.2004 року, у відповідності до положень ст.208 ГК України, а саме: зобов’язання ТОВ „Дослідний завод запорної арматури" повернути ТОВ "Фірмі "Фенікс" комплектуючі для виробництва вентилів - запорних на загальну суму – 226794558,00 грн., стягнути з ТОВ "Фірми "Фенікс» грошові кошти в розмірі 226794558,00 грн. – відмовити у повному обсязі.

Відносно ТОВ „Дослідний завод запорної арматури" закрити провадження.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

 Повний текст постанови виготовлений 30.12.2008 року.

 Суддя                                                                                                         Я.В.П'янова