Постанова № 33415859, 30.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2013 р. Справа №805/12592/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:30

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі - Заднепровської В.О.,

за участю

представника відповідача Морозов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Жданівка Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» про стягнення заборгованості по єдиному внеску у сумі 8256147,52 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України у місті Жданівка Донецької області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» про стягнення заборгованості по єдиному внеску у сумі 8256147,52 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є страхувальником та зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідачем самостійно обчислено, нараховано та відображено у звітності суми єдиного внеску за липень 2013 року у розмірі 8263286,00 грн., але сплачено частково у розмірі 7138,48 грн., чим порушено вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Орендного підприємства «Шахта Жданівська» на користь управління Пенсійного фонду України у місті Жданівка Донецької області недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2013 року в сумі 8256147,52 грн.

В судовому засіданні представник відповідача проти вимог адміністративного позову не заперечував, визнав позов в повному обсязі про що надав відповідну заяву.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» (ідентифікаційний номер 32953421) є юридичною особою, відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є страхувальником та зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску (а.с. 6,7).

Правовідносини, що склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами 1, 5 статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача є календарний місяць.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VI.

Так, відповідачем до Управління Пенсійного фонду України у місті Жданівка Донецької області наданий розрахунок суми єдиного внеску за липень 2013 року (а.с.9), відповідно до якого загальна сума нарахованого єдиного внеску, що підлягає сплаті складає 8256147,52 грн. Відповідачем сума нарахованого єдиного внеску сплачена частково у розмірі 7138,48 грн.

Сума заборгованості станом на час розгляду справи у розмірі 8256147,52 грн. відповідачем у добровільному порядку сплачена не була.

Згідно абзацу 7 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону № 2464-VI, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Таким чином, станом на теперішній час заборгованість Публічного акціонерного товариства «Орендного підприємства «Шахта Жданівська» по сплаті єдиного внеску за вказаний період становить 8256147,52 грн.

Оскільки відповідачем сума заборгованості по єдиному внеску сплачена не була, Пенсійним фондом була складена вимога №Ю-190 від 29 серпня 2013 року про сплату боргу на суму 8256147,52 грн. (а.с.22). Зазначена вимога про сплату боргу була отримана представником відповідача 29 серпня 2013 року, що підтверджується відповідною відміткою на корінці вимоги.

В судовому засіданні встановлено, що вищевказана вимога оскаржена не була.

В картці особового рахунку платника єдиного внеску, сформованій за період з 01 січня 2013 року по 29 серпня 2013 року, відображено, що на час звернення до суду із вказаним позовом, недоїмка платника зі сплати єдиного внеску становила 34380592,55 грн. (а.с.19).

Сума заборгованості підтверджується актом звірення розрахунків за нарахованим та сплаченим соціальним внеском станом на 29 серпня 2013 року (а.с.18)

Крім того, відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги пенсійного фонду підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача також надав заяву про встановлення способу та порядку виконання постанови суду, в якій просив суд відповідно до статті 257 КАС України передбачити в судовому рішенні спосіб та строки виконання судового рішення надавши розстрочення на 120 місяців виконання постанови суду про стягнення суми боргу по страховим внескам в сумі 8256147,52 грн., шляхом оплати з вересня 2013 року по серпень 2021 року по 11000,00 грн. щомісячно рівними платежами, з вересня 2021 року по липень 2023 року по 300006,00 грн. щомісячно рівними платежами, у серпня 2023 року у сумі 300009,52 грн.

Що стосується заяви відповідача, якою останній просив встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення податкової заборгованості з єдиного внеску, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви відповідач посилається, що на даний момент своєчасне виконання постанови суду у повному обсязі ускладнене тяжким фінансово-економічним становищем підприємства у зв'язку з тим, що підприємство має свою специфіку, оскільки є підприємством з видобутку вугілля з приватною формою власності, але до структури Міністерства вугільної промисловості України не належить і не має підтримки фінансування з бюджету держави, що зумовлює проведення виплати заробітної плати працівникам підприємства, обов'язкових платежів до бюджету та матеріально-технічного забезпечення тільки за власні кошти отриманні від продажу вугільної продукції. Крім того, становище підприємства викликане затримкою розрахунків за відвантажене вугілля і борг покупців складає станом на 01 серпня 2013 року - 20391,4 тис.грн. Все майно та майнові права знаходяться в заставі перед установою банку за отриманні кредити. Заборгованість по заробітній платі працівникам підприємства складає станом на 01 серпня 2013 року - 25036,2 тис.грн. Кредиторська заборгованість складає 251842,0 тис.грн. Дебіторська заборгованість складає 54725,0 тис.грн. Тобто, відповідач зазначає, що у 2013 році склались обставини, які не залежать від волі товариства і на які він особисто вплинути не може. Також, одноразове вилучення всіх обігових грошових коштів підприємства може призвести до зупинки виробництва та неможливості виплати заробітної плати робітникам. Такі наслідки можуть привести до великих збитків або банкрутства підприємства, внаслідок чого пенсійний фонд не зможе взагалі отримати платежі у повному обсязі, а робітники не тільки не отримують належну їм заробітну плату або залишитись без роботи.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги викладені в заяві підтримав. Судом враховано, що на дату розгляду заяви відповідач не має можливості сплатити вказані суми у зв'язку із тяжким фінансовим становищем.

Посилання відповідача на перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі, підтверджуються доданими до заяви документами, а саме: довідкою про дебіторську та кредиторську заборгованість станом на 01 серпня 2013 року (а.с.28), довідкою по заборгованості з заробітної плати станом на 01 серпня 2013 року (а.с.29), витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.30), довідкою про ненадання державної підтримки з державного бюджету (а.с.49), балансом на 30 червня 2013 року (а.с.50), звітом про фінансові результати за 1 півріччя 2013 року (а.с.51).

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодекс адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Така необхідність виникла у зв'язку із забезпеченням можливості виконання судового рішення.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.

В даному випадку стягнення всієї суми заборгованості призведе до того, що під загрозою може опинитися виробнича діяльність підприємства, у зв'язку з чим судове рішення залишиться невиконаним.

Суд зазначає, що розстрочення - це встановлення порядку оплати заборгованості, яке передбачає систематичне та регулярне погашення частини боргу. При цьому, для встановлення строку, на який може бути дане розстрочення, суд повинен виходити з реальної можливості боржника сплачувати певну частину боргу.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відповідачем доведена необхідність встановлення розстрочення даного судового рішення строком на 120 місяців виконання постанови суду про стягнення суми боргу по страховим внескам в сумі 8256147,52 грн., шляхом оплати з вересня 2013 року по серпень 2021 року по 11000,00 грн. щомісячно рівними платежами, з вересня 2021 року по липень 2023 року по 300006,00 грн. щомісячно рівними платежами, у серпня 2023 року у сумі 300009,52 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заява відповідача щодо розстрочення податкового боргу у даній постанові підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України у м. Жданівка Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» про стягнення єдиного внеску у сумі 8256147,52 грн. - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» на користь управління Пенсійного фонду України у м.Жданівка Донецької області заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2013 року в сумі 8256147,52 грн., шляхом стягнення з вересня 2013 року по серпень 2021 року по 11000,00 грн. щомісячно рівними платежами, з вересня 2021 року по липень 2023 року по 300006,00 грн. щомісячно рівними платежами, у серпня 2023 року у сумі 300009,52 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 30 серпня 2013 року в присутності представника відповідача.

Постанову у повному обсязі складено 04 вересня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.