Рішення № 33415340, 05.09.2013, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

255/1262/13-ц

2/255/902/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

05 вересня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Цукурова В.П.,

при секретарі - Натеса О.І.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, представника відповідача Мельникової Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», третя особа - ОСОБА_4, про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до ККП ДМР «Донелектроавтотранс», третя особа - ОСОБА_4 про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на наступне.

22.11.2012 року на автобусній зупинці «Площа Шахтарська» у Київському районі м. Донецька, приблизно о 17-18 годині позивачка скористалася послугами транспортного засобу - тролейбусу №2. Внаслідок відключення тролейбусу виникла аварія. Позивачка не втрималася за поручень і впала. Після падіння вона вже була не в змозі самостійно піднятись, тому водій та кондуктор допомогли їй піднятися і викликали швидку та ДАІ.

Швидкою допомогою позивачка була доставлена у Донецьку обласну клінічну травматологічну лікарню, де їй було встановлено пошкодження лівого голеностопного суглобу.

Згідно постанови про припинення кримінального провадження від 14.12.2012 року, водій тролейбусу №2 ОСОБА_4 діяла в порушення п. 31.2 ПДР, а саме продовжувала управління технічно несправним тролейбусом ЛАЗ Е-301 НОМЕР_1, здійснюючи перевезення пасажирів по проїзній частині вул. Артема, при приближенні до проїзної частини пл. Шахтарська у м. Донецьку, виникло чергове спрацювання «Захисту фази В», у зв'язку з чим виникло різке гальмування транспортного засобу. Внаслідок зупинення тролейбусу ЛАЗ Е-301 НОМЕР_1, у салоні відбулось падіння пасажиру ОСОБА_1

Внаслідок даного правопорушення позивачці було завдано тілесних ушкоджень, що підтверджується медичним висновком Донецької обласної травматологічної лікарні від 23.11.2012 року.

Завдані тілесні ушкодження спричинили необхідність відновлення стану здоров'я. Позивачкою витрачено 5 048,50 гривень, а саме: на ліки - 2 718,50 гривень, гіпс - 310,00 гривень, рентгени - 70,00 гривень, послуги лікаря - 250,00 гривень, виклик лікаря - 300,00 гривень, крапельниці протягом 10 днів ( 1 день - 100,00 гривень) - 1000,00 гривень; уколи протягом 10 днів - 100,00 гривень; масаж ушкодженої ноги 10 процедур - 300,00 гривень.

Даним правопорушенням їй було завдано моральну шкоду, яка виявлялась у фізичному болі, психологічному потрясінні, яке призвело до лікування серцево-судинної системи.

Крім того, позивачка понесла витрати у розмірі 458,80 гривень за надання юридичних послуг при складанні позову.

Просила стягнути з ККП ДМР «Донелектроавтотранс» на її користь відшкодування матеріальної шкоди у сумі 9 207,50 гривень, відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000,00 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 458,80 гривень.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні фактичних обставин справи не оспорювала. Позовні вимоги визнала у частині відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000,00 гривень. В іншій частині позовних вимог просила відмовити.

Третя особа в судовому засіданні 20.05.2013 року фактичних обставин справи не оспорювала. Пояснила, що під час гальмування впала лише позивачка. Через свої дії вона сплатила штраф згідно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі в їх сукупності, прийшов до висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення від 24.12.2012 року, 23.11.2012 року о 16 годині 27 хвилин в м. Донецьку на вул. Артема/пл. Шахтарській водій ОСОБА_4 керувала тролейбусом ЛАЗ Е301 НОМЕР_1, який мав технічну несправність (несправність захисту фази В), чим порушила п. 31.2 ПДР України (а.с. 39). Даною постановою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено неї штраф у сумі 680,00 гривень.

В результаті зупинки тролейбуса в салоні відбулося падіння пасажира - ОСОБА_1 та їй згідно медичного висновку Донецької обласної травматологічної лікарні від 23.11.2012 року було спричинено ушкодження зв'язок лівого голеностопного суглобу (а.с. 5).

Позивачка посилається на те, що нею були понесені матеріальні витрати на лікування у сумі 9 207,50 гривень.

У той же час, частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.214 ЦПК України під час прийняття рішення суд, зокрема, вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Однак, позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження завдання їй матеріальної шкоди з боку відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення відшкодування матеріальної шкоди є безпідставними та необґрунтованими. Правових підставі для їх задоволення у суду немає.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, саме на підприємство, на якому працює ОСОБА_4, покладено обов'язок відшкодовувати потерпілій моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, слід врахувати п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якої, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Враховуючи характер і тривалість моральних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її житті, обставини по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили, а також з урахуванням принципу розумності та справедливості, позовні вимоги щодо стягнення відшкодування моральної шкоди необхідно частково задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 1 500,00 гривень.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу, то судом встановлено, що позивачем не надано суду ані калькуляції, ані платіжного доручення про фактичну оплату за правову допомогу.

Таким чином, вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ККП ДМР «Донелектроавтотранс», третя особа - ОСОБА_4, та стягнути з відповідача на користь позивачки відшкодування моральної шкоди у сумі 1 500,00 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки судові витрати з вимог немайнового характеру у сумі 114,70 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1167, 1172 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.тс. 11, 58-60, 88 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», третя особа - ОСОБА_4, про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 1 500,00 гривень, судові витрати у сумі 114,70 гривень, а всього стягнути 1 614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) гривень 70 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м. Донецька до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду м. Донецька В.П. Цукуров