Постанова № 3341482, 30.12.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

30 грудня 2008 р.                                                                                    Справа № 2-а-13132/08

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання:   Пивовар Інні Михайлівні 

За участю представників сторін:

позивача      :   Хоменчук К.Л., Мельник М.М., Гатенюк Ю.Ю., представники на підставі довіреностей

відповідача :   Христич О.В., представники на підставі довіреностей

розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства "Гамма"  

до:   Державної податкової інспекції у м. Вінниці 

про: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю –науково-виробниче підприємство “Гамма”звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень № 0001022320/0, № 0001032320/0 від 07.11.2008 року.

Позов мотивовано наступним.

В період з 29.08.2008 року по 09.10.2008 року ДПІ в м. Вінниці була проведена перевірка господарської діяльності платника податків філії “Кондитер” ТОВ-НВП “Гамма”з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки  оформлено акт №2489/23-114/23057304 від 16.10.2008 року, в якому вказано, що філією порушено п. 1.31,п. 1.32 ст. 1, п.5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з донарахуванням податку на прибуток в сумі 1 447 960 грн., та порушено п.1.4. ст.1 п.п.. 3.1.1. п.3.1. ст. 3. п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”з донарахуванням податку на додану вартість у розмірі 1126009 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці 07.11.2008 року прийнято податкові повідомлення-рішення:  №0001022320/0, яким філії визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 2 319161 грн., у тому числі за основним платежем 1447960 грн. та штрафними санкціями 871 201 грн.;  №0001032320/0, яким  визначено  суму   податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1689014 грн., у тому числі за основним платежем 1126009 грн. та штрафними санкціями 563005 грн.

Позивач вважає вказані рішення незаконними і необґрунтованими з наступних підстав.

Як зазначено в п.3.1.4. акту, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 1447960 грн. яке, на думку відповідача, виникло за рахунок завищення валових витрат, суть якого відображена в п.3.1.2 акту. Відповідач аналізує ряд угод про маркетингові послуги та   договір відповідального збереження № 0103/07 від 01.03.2007 р., укладені філією “Кондитер”, самостійно визнає їх неукладеними і виключає із складу валових витрат філії “Кондитер”витрати за актами виконаних робіт за такими договорами як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю філії. При цьому, не враховано п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, де чітко визначено перелік потреб, які не є пов’язаними з веденням господарської діяльності.

В акті відсутня мотивація підстав виключення із складу валових витрат оплати за договорами про надання маркетингових послуг між філією “Кондитер”та рядом СПД , зазначених на аркушах  18-19 акту. Натомість аналізується договір поставки № 22 від 01.01.2005 р.. укладений між філією “Кондитер”та ТОВ-НВП “Гамма”, та який відповідач безпідставно вважає таким, що не укладений. Так, договір поставки №22 від 01.01.2005 року має елементи двох договорів, тобто є змішаним договором, а саме: в частині п. 1.1.- це договір поставки, згідно якого постачальник - ТОВ-НВП "Гамма" поставляє покупцю - філії "Кондитер" товари, а в частині п.1.2. - це договір про надання послуг, згідно якого постачальник - ТОВ-НВП "Гамма" доручає покупцю - філії "Кондитер" здійснювати послуги по розповсюдженню товару.

На момент укладення договору сторони вважали за можливе надання філією “Кондитер”послуг по розповсюдженню, але впродовж його дії така необхідність не виникла . Постачальник не вимагав виконання пункту 1.2. договору, а покупець, відповідно, не мав його виконувати і не виконував. Вказане підтверджують фінансова та податкова звітність філії “Кондитер”.

Відповідач, робить хибний висновок про те, що на виконання п.1.2. договору-поставки №22 від 01.01.2005 р. філія “Кондитер”оплачувала послуги щодо аналізу присутності продукції торгової марки “Нескафе”, “Олейна”та аналізу дистрибуції торгової марки “Інтеррибфлот”, “Санта Бремор”, “Загара”, і виключає з валових витрат філії “Кондитер” оплату, безпосередньо пов’язану з її господарською діяльністю та здійснену на виконання договорів з іншими контрагентами, які не мають жодного стосунку до ТОВ-НВП “Гамма”та договору поставки №22 від 01.01.2005 р.

Також ДПІ у м. Вінниці визнає неукладеним договір відповідального зберігання №0103/07 від 01.03.2007 року, з тих підстав, що між філією “Кондитер”та ТОВ-НВП “Гамма”, як юридичною особою що створила цю філію, не може бути укладено цивільно-правовий договір, а також те, що договір не містить істотної умови договору зберігання -  плати за зберігання.

Вказані висновки, відповідач обґрунтовує вимогами ст. 626 Цивільного кодексу України, згідно якої філія, як структурний підрозділ не є самостійним учасником цивільних відносин і співпадає в них з юридичною особою. Однак, на думку позивача, діюче законодавство не пов’язує поняття “сторона договору”виключно із поняттям “юридична особа” .

Позивач вважає вказані висновки хибними, виходячи з вимог ч.4., ч. 7 ст. 3, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Крім цього, податкове законодавство також розглядає філії як суб'єктів господарської діяльності,  що  закріплено  у п.1.15  ч.1   ст.1  Закону України “Про  оподаткування  прибутку підприємств”.

Позивач також вважає, що невизначеність ціни в договорі, відповідає вимогам ст. 632 ЦК України, яка надає сторонам договору право визначати ціну виходячи із умов договору. Пунктом 4.1. вказаного договору встановлено, що сторони погодились, що вартість зберігання визначається на підставі актів виконаних робіт. Таким чином філія “Кондитер”та ТОВ-НВП “Гамма”, на виконання ст. 632 ЦК України вирішили в договорі порядок визначення ціни через акти виконаних робіт.

З викладеного вбачається, що договір відповідального зберігання №0103/07 від 01.03.2007 року відповідає вимогам чинного законодавства, є укладеним та правомірним.

Крім того, відповідач роблячи висновок про визнання вказаних договорів неукладеними, встановлюючи як наслідок заниження об’єкту оподаткування грубо порушив ст. ст. 204 ЦК України, п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки  державні податкові інспекції уповноважені подати позови до суду щодо угод, які з їх точки зору є недійсними, а визнання таких угод недійсними здійснюється судом.

Крім того, в акт перевірки, в порушення п.п. 1.5., 1.6., 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ № 327 від 10.08.2005 р. (далі -  Порядок №327) не містить систематизованого викладу виявлених у ході перевірки фактів порушень норм законодавства про податок на додану вартість, а також фактів, на підставі яких встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 1126009 грн. Крім того, в абзаці третьому на аркуші 23 акту, відповідач вказує, що перевіркою правильності визначення суми податкових зобов'язань з ПДВ не встановлено порушень Закону України від 03.04.1997 року “Про податок на додану вартість”, однак, в абзаці шостому цього ж аркушу констатує що на порушення п.1.4 ст.1, п.п 3.1.1. п.3.1 ст.3 п.п 7.4.5. п.7.4. ст.7 вказаного Закону, філією до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість відповідно по податкових накладних отриманих на виконання в якості договору відповідального зберігання за №0103/07 від 01.03.2007р.

Окрім того, акт перевірки, на думку позивача, не відповідає вимогам п. 2.3 Порядку № 327, оскільки на сторінці десятій, відповідач робить аналіз діяльності підприємства в розрізі рівня сплати податків, а саме, існуючого податкового навантаження, вказаний аналіз не передбачений жодним чинним законодавчим актом, і відповідно, в акті він викладений безпідставно. На сторінці дванадцятій акту, відповідач визначає питому вагу  в складі інших витрат філії “Кондитер”витрат по маркетинговим послугам, мерчандайзингу, послуг по розширенню асортименту. Вказаний аналіз також не передбачений діючим законодавством і не може викладатися в акті.

Також позивач вказує, що філія “Кондитер”у відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України є відокремленим структурним підрозділом ТОВ-НВП “Гамма”, внесена до ЄДРПОУ, має свій ідентифікаційний номер, веде відокремлений від ТОВ-НВП “Гамма”бухгалтерський та податковий облік, зареєстрована з 1996 року у ДПІ м. Вінниці як платник податків (довідка №772/2 від 22.03.2005 року та свідоцтво платника ПДВ №01856374 від 23.05.2005 р.), які вже багато років сплачує.

А тому, у відповідності до п. 2.1.1 ст. 2 та п. 1.15 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, філія є самостійним суб’єктом господарювання  і відповідно до ч.4, ч.7 ст.3 ГК України є повноправним учасником господарських відносин.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що філією "Кондитер" ТОВ-НВП "Гамма" під час ведення господарської діяльності не були допущені порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства, а тому просить суд визнати незаконними оскаржувані рішення відповідача.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечив проти його задоволення, з наступних підстав.

Перевіркою проведеною відповідачем на підставі та у спосіб передбачені законодавством встановлено, що філією “Кондитер”ТОВ НВП “Гамма”порушено:

 п. 1.31, п 1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”,  в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1447960 грн.

п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від “Про податок на додану вартість”, встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. у розмірі - 1126009грн., в т.ч.: липні 2007р.   -136979 грн.; серпні 2007р.- 105442 грн.; вересні 2007р.- 44250 грн.;            жовтні 2007р. - 63083грн.; листопаді 2007р. -83506 грн.; грудні 2007р. - 165893 грн.; січні 2008р. -31976 грн.; лютому 2008р. -36900 грн.; березні 2008р.- 39258 грн.; квітні 2008р. -112650 грн.; травні 2007р. -141070грн.; червні 2007р. -165002грн.

Підставою для віднесення платником податку до складу валових витрат, на підставі п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, є наявність цивільно-правового договору на придбання, в даному випадку, послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За правилами частини 2 статті 202 ЦК України договори є дво- чи багатосторонніми правочинами. Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин визначається як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто за правилами наведених статей Цивільного кодексу України лише особа може бути стороною договору. Порушення суб'єктного складу, а саме відсутність у сторони, що підписала договір, статусу особи, робить договір неукладеним за імперативними вказівками ч.1 та ч.2 ст. 202 ЦК України. Згідно ч.1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Згідно ч. 1 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Тобто, на думку відповідача, правова природа філії за наведеними нормами ЦК вказує на те, що дане утворення, не маючи статусу юридичної особи, виступає в цивільних відносинах не самостійно, а лише від імені юридичної особи, а відтак, згідно ст.ст. 2, 95, 202 ЦК України, не є самостійним учасником цивільних відносин, не може бути самостійною стороною договору. У випадку укладення договору філією, права та обов'язки за таким договором набуває юридична особа, що утворила таку філію. Оскільки договір укладено між філією та юридичною особою, то сторони договору збігаються. У зв'язку з чим даний документ не є договором, так як не відповідає визначенню ч. 1 ст. 626 ЦК України.

Аналогічні положення закону про те, що філія не має статусу юридичної особи, містяться в частині 4 ст. 64 ГК України. Згідно частини 2 ст. 55 ГК України філії (інші відокремлені підрозділи) не є суб’єктами господарювання.       За правилами частини 7 ст. 3 ГК України відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами є внутрішньогосподарськими відносинами. При цьому, відповідно до частини 2 статті 13 ГК внутрішньогосподарські зобов'язання не віднесені до основних видів господарських зобов'язань.

За таким підстав, відповідач вважає, що будь-які цивільно- та господарсько-правові наслідки за договором відповідального зберігання № 0103/07 від 01.03.2007 р. та аналогічних договорів, де сторонами зазначені ТОВ НВП “Гамма”та філія “Кондитер”ТОВ-НВП “Гамма”відсутні, оскільки в даних договорах відсутній обов'язковий елемент договору: наявність двох або більше сторін.

Відповідно до договору - поставки за № 22 від 01.01.2005р., а також додаткових угодах до нього від 31.12.2006р. та від 02.01.2008р, укладених між ТОВ НВП “Гамма”(Постачальник)  та філією "Кондитер" (Покупець), постачальник сплачує покупцю всі його витрати пов'язані з продажем товару згідно акту виконаних робіт, який складається щомісячно не пізніше 20 числа. Враховуючи вищевикладене, на виконання п. 1.2 договору - поставки за № 22 від 01.01.2005р., а також додаткових угод, філія “Кондитер”оплачувала послуги щодо - аналізу присутності продукції торгової марки “Нескафе”, “Олейна”; аналізу дистрибуції торгової марки “Інтеррибфлот”, “Санта Бремор”, “Загара”, тощо. Однак дані  витрати  філія  не  передавала  актами  виконаних  робіт  продавцю,  а залишала в складі валових витрат філії, чим порушила   вимоги п 1.32 ст.1, п. 5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Оскільки зазначений договір аналогічно договору відповідального збереження укладеного з ТОВ-НВП "Гамма", від 01.03.2007р є неукладеним то відповідно п.1.31 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”право власності на товар отриманий від ТОВ-НВП “Гамма”не перейшло, як наслідок відповідно п. 5.1 п.п 5.2.1 витрати пов'язані з реалізацією такого товару не можуть бути віднесені до валових витрат філії.

Відповідно наданих документів для перевірки філія “Кондитер”оплачувала та включала до складу валових витрат послуги отримані від СПД - фізичних осіб по розповсюдженню товару отриманого від ТОВ-НВП "Гамма". Тому, відповідач дійшов висновку щодо відсутності факту укладання вказаних договорів і, відповідно, відсутність будь-яких цивільно-правових наслідків за вказаними договорами. Оскільки відповідно до вищевказаних норм законодавства, а також згідно п.1.6. Положення про філію, остання укладає угоди, по яких наступають фінансово-правові наслідки тільки з письмового дозволу ТОВ-НВП “Гамма”. У зв’язку з тим, що у вищевказаних договорах збігається сторона договору, тому укладені документи не є договорами, так як не відповідають визначенню ст. 626 ЦК України.

Аналогічно не можуть розглядатись зазначені договори і в якості правових підстав для оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п.3.1.1  п.3.1  ст. 3  Закону України “Про податок на додану вартість”об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Згідно п.1.4 ст.1 Закону, поставка товарів  - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами   купівлі-продажу, міни, поставки та  іншими   цивільно-правовими договорами. Відсутність самого факту укладення договору робить відсутнім факт наявності операції поставки. Даний договір, який за предметом визначений як договір зберігання, не містить істотної умови договору зберігання, а саме: плата за зберігання. Відповідно до ч.  1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Однак договором № 0103/07 від 01.03.2007 р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.03.07) плата за зберігання не встановлюється, а визначається в актах виконаних робіт. Акт виконаних робіт не є правочином, а є лише документом, що підтверджує факт виконання сторонами зобов'язання, тобто сам по собі не породжує юридичних фактів. В зв'язку з чим акти виконаних робіт не включено до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, визначених ст. 11 ЦК України. Також відсутність в договорі зберігання такої істотної умови як ціна, робить його неукладеним.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено, що філією :

1.завищено суму валових витрат  відповідно актів отриманих   послуг філією на виконання в якості договору відповідального зберігання за № 0103/07 від 01.03.2007р., а саме актів виконаних робіт ТОВ-НВП “Гамма”: б/н від 31.07.2007р. за отримані послуги відповідального збереження за липень 2007р. на суму 684893 грн. (без ПДВ);  б/н від 31.08.2007р.  за серпень 2007р. на суму 527207 грн. (без ПДВ); б/н від 30.09.2007р. за вересень 2007р. на суму 221250 грн. (без ПДВ); б/н від 31.10.2007р. за жовтень 2007р. на суму 315417 грн. (без ПДВ); б/н від 30.11.2007р. за листопад 2007р. на суму 417532 грн. (без ПДВ); б/н від 29.12.2007р. за грудень 2007р. на суму 829466 грн. (без ПДВ); б/н від 31.01.2008р. за січень 2008р. на суму 159878 грн. (без ПДВ); б/н від 29.02.2008р. за лютий 2008р. на суму 184503 грн. (без ПДВ); б/н від 31.03.2008р.; б/н від 30.04.2008р. за квітень 2008р. на суму 563248 грн. (без ПДВ); б/н від 30.05.2008р. за травень 2008р. на суму 705348 грн. (без ПДВ); б/н від 30.06.2008р. за червень 2008р. на суму 825008 грн. (без ПДВ);

2. завищено суму податкового кредиту відповідно податкових накладних отриманих філією на виконання договору відповідального зберігання за № 0103/07 від 01.03.2007р., а саме відповідно податкових накладних: № 2102 від 31.07.2007р. на загальну суму 821872 грн., в т.ч. ПДВ- 136979 грн. чим завищено суму податкового кредиту відображену по рядку  10.1 Декларації за липень 2007р.поданої до ДПІ у м. Вінниці 20.08.2007р № 140170 у розмірі 136979 грн.; № 2199 від 31.08.2007р. на загальну суму 632649 грн., в т.ч. ПДВ - 105442 грн. чим завищено суму податкового кредиту відображену по рядку 10.1 Декларації за серпень 2007р.поданої до ДПІ у м. Вінниці 20.09.2007р № 148008 у розмірі 105442 грн.; № 2252 від 30.09.2007р. на загальну суму 265500 грн., в т.ч. ПДВ - 44250 грн. чим завищено суму податкового кредиту відображену по рядку 10.1 Декларації за вересень 2007р.поданої до ДПІ у м. Вінниці 22.10.2007р № 181486 у розмірі 44250 грн.; № 2294 від 31.10.2007р. на загальну суму 378500 грн., в т.ч. ПДВ - 63083 грн. чим завищено суму податкового кредиту відображену по рядку 10.1 Декларації   за жовтень 2007р.поданої до ДПІ у м. Вінниці 20.11.2007р № 211195 у розмірі 63083 грн.; № 2340 від 30.11.2007р. на загальну суму 501038 грн., в т.ч. ПДВ - 83506 грн. чим завищено суму податкового кредиту відображену по рядку 10.1 Декларації за листопад 2007р.поданої до ДПІ у м. Вінниці 20.12.2007р № 222866 у розмірі 83506 грн.; № 2396 від 31.12.2007р. на загальну суму 995359 грн., в т.ч. ПДВ- 165893 грн. чим завищено суму податкового кредиту відображену по рядку 10.1 Декларації за грудень 2007р.поданої до ДПІ у м. Вінниці 21.01.2008р № 254194 у розмірі 165893 грн.; № 52 від 31.01.2008р. на загальну суму 191854 грн., в т.ч. ПДВ - 31976 грн. чим завищено суму податкового кредиту відображену по рядку 10.1 Декларації за січень 2008р. поданої до ДПІ у м. Вінниці 20.02.2008р № 93398 у розмірі 31976 грн.; № 55 від 29.02.2008р. на загальну суму 221403 грн., в т.ч. ПДВ - 36900 грн. чим завищено суму податкового кредиту відображену по рядку  10.1 Декларації за лютий 2008р.поданої до ДПІ у м. Вінниці 20.03.2008р № 16215 у розмірі 36900 грн.; № 153 від 31.03.2008р. на загальну суму 235548 грн., в т.ч. ПДВ- 39258 грн. чим завищено суму податкового кредиту відображену по рядку 10.1 Декларації за березень 2008р.поданої до ДПІ у м.Вінниці 21.04.2008р № 50797 у розмірі 39258 грн.; № 203 від 30.04.2008р. на загальну суму 675898 грн., в т.ч. ПДВ - 112650 грн. чим завищено суму податкового кредиту, відображену по рядку 10.1 Декларації    за квітень 2008р.поданої до ДПІ у м. Вінниці 20.05.2008р № 77463 у розмірі 112650 грн.;  № 259 від 31.05.2008р. на загальну суму 846418 грн., в т.ч. ПДВ - 141070 грн. чим завищено суму податкового кредиту відображену по рядку 10.1 Декларації за травень 2008р. поданої до ДПІ у м. Вінниці 20.08.2008р № 140170 у розмірі 141070грн.; № 312 від 30.06.2008р. на загальну суму 990010 грн., в т.ч. ПДВ- 165002 грн. чим завищено суму податкового кредиту відображену по рядку 10.1 Декларації за червень 2008р.поданої до ДПІ у м. Вінниці 21.07.2008р № 120293 у розмірі 165002грн.

Враховуючи викладене, представники відповідача вказали на відсутність підстав для задоволення позову, а тому просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

У відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію № 143475, 15.01.1992 року товариство з обмеженою відповідальністю –науково-виробниче підприємство “Гамма”зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код –13318821.

Згідно довідки № 893 від 26.05.2006 року ТОВ-НВП “Гамма”включене до ЄДРПОУ.

Вказане товариство діє на підставі статуту ТОВ-НВП “Гамма”, затвердженого загальними зборами протокол № 1 від 23.09.1998 року, протоколом № 3 від 02.02.1999 року, перереєстрованого виконкомом Ленінської районної ради народних депутатів м. Вінниці, рішення № 21 від 15.01.1992 року, взятого на облік та перереєстрованого Реєстраційною палатою Вінницької міської ради наказ № 500-р від 29.09.1998 року, наказ № 95 від 16.02.1999 року, затвердженого загальними зборами учасників протокол №4 від 30.03.2005 року.  Відповідно до п.п. 4.3. п. 4 Статуту товариство створює дочірні підприємства з правом юридичної особи, а також філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з правом відкриття поточних рахунків та інших рахунків і затверджує положення про них.

У відповідності до довідки № 722 від 18.03.2005 року філія “Кондитер”товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Гамма”включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код –23057304, ознака особи –без права юридичної особи, головне підприємство –ТОВ-НВП “Гамма”.

Вказана філія діє на підставі Положення про філію “Кондитер” Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Гамма”,  погодженого розпорядженням № 748 від 27.11.1996 року виконкому Вінницької міської ради народних депутатів, затвердженого рішенням Ради науково-виробничого підприємства “Гамма”протокол від 12.11.1996 року, загальними зборами учасників ТОВ НВП “Гамма”протокол від 14.01.2005 року.

Згідно довідки № 722/2 від 22.03.2005 року філія “Кондитер”ТОВ НВП “Гамма”взята на облік як платник податків у ДПІ у м. Вінниці.

У відповідності до свідоцтв № 01804923 від 22.07.1997 року, № 1856374 від 23.09.2005 року,  філія “Кондитер”ТОВ-НВП “Гамма”зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Згідно акту перевірки № 2489/23-114/23057304 від 16.10.2008 року, ДПІ у м. Вінниці проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання філією “Кондитер”товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “Гамма”вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевіркою встановлено порушення:

1) п. 1.31, п 1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1447960 грн., в т.ч. в розрізі звітних періодів: 3 квартали 2007 року - 363476 грн., 2007 рік - 758532 грн., 1 квартал 2008 рік - 142890 грн., півріччя 2008 рік - 689428 грн.

 2) п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. у розмірі - 1126009грн., в т.ч.: липні 2007р. - 136979 грн.; серпні 2007р.- 105442 грн.; вересні 2007р. - 44250 грн.;            жовтні 2007р. - 63083грн.; листопаді 2007р. - 83506 грн.; грудні 2007р. - 165893 грн.; січні 2008р. - 31976 грн.; лютому 2008р. - 36900 грн.; березні 2008р. - 39258 грн.; квітні 2008р. - 112650 грн.; травні 2007р. - 141070грн.; червні 2007р. -165002 грн.

Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки, філія “Кондитер”ТОВ-НВП “Гамма”надало до ДПІ у м. Вінниці заперечення на акт перевірки № 2489/23-114/23057304 від 16.10.2008 року, за результатами розгляду якого ДПІ у м. Вінниці направлено відповідь № 30954/10 від 25.11.2008 року.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці винесено податкові повідомлення –рішення:

№0001022320/0 від 07.11.2008 року, згідно якого, за порушення п. 1.31, п 1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, філії “Кондитер”ТОВ НВП “Гамма”, визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2319161 грн., з яких основний платіж –1447960 грн., штрафні (фінансові) санкцій –871201 грн.;

№0001032320/0 від 07.11.2008 року, згідно якого, за порушення п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”філії “Кондитер”ТОВ-НВП “Гамма”, визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1689014 грн., з яких основний платіж –1126009 грн., штрафні (фінансові) санкції –563005 грн.

Як видно з акту перевірки № 2489/23-114/23057304 від 16.10.2008 року, перевіркою виконання умов договору купівлі-продажу встановлено наступне. Понад 60% товарообороту філії займає товар отриманий від ТОВ-НВП “Гамма”відповідно договору-поставки № 22 від 01.01.2005 року , а також додаткових угод до нього від 31.12.2006 року та від 02.01.2008 року. Відповідно до п. 1.2. договору укладеного між ТОВ-НВП “Гамма”(Постачальник) та філією “Кондитер”, постачальник доручає, а покупець зобов’язується надавати в межах строку дії цього договору послуги по розповсюдженню товару в межах Вінницької області та надавати консультації щодо збільшення кількості споживачів. Продавець зобов’язується прийняти виконані роботи та оплатити їх в розмірі та в строки, зазначені в акті виконаних робіт.  На виконання п. 1.2. договору-поставки № 22 від 01.01.2005 року, а також додаткових угод до нього від 31.12.2006 р. та від 02.01.2008 року філія “Кондитер”оплачувала послуги –аналізу присутності продукції торгової марки “Нескафе”, “Олейна”; - аналізу дистрибуції торгової марки “Інтеррибфлот”, “Санта Бремор”, “Загара”, тощо. Однак дані витрати філія не передавала актами виконаних робіт продавцю, а залишила в складі валових витрат філії, чим порушила вимоги п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”(п. 2.7.1. акту перевірки) (том. 1 а.с. 37).

Також встановлено, що в договорі відповідального зберігання № 0103/07 від 01.03.2007 року та в додатковій угоді до зазначеного договору № 1 від 01.03.2007 року укладеного між ТОВ-НВП “Гамма”(юридична особа), та філією “Кондитер”ТОВ-НВП “Гамма”(не юридична особа),  сторони договору збігаються. У зв’язки з чим, даний документ не є договором, так як не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Відповідач дійшов висновку, про відсутність будь-яких цивільно –та господарсько –правових наслідків за договором відповідального зберігання № 0103/07 від 01.03.2007 року.   Тому зазначений договір не може розглядатись в якості правової підстави для оподаткування податком на додану вартість. Крім того, в договорі відсутня істотна умова договору –плата за зберігання,  а акт виконаних робіт не включено до підстав виникнення прав та обов’язків, зазначених ст. 11 ЦК України. (том. 1 а.с. 38).

Однак з таким висновком суд не може погодитись, враховуючи наступне.

Як видно з акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про те, що договір-поставки     № 22 від 01.01.2005 року, договір відповідального зберігання № 0103/07 від 01.03.2007 року та додаткові угоди до них визнані неукладеними. Що як наслідок, стало підставою для нарахування позивачу податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”державні податкові інспекції в районах,  містах без районного поділу, районах у містах,  міжрайонні  та  об`єднані  державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема,  подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про  стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок  їх майна.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 925/11205 від 25.08.2005 року (далі - Порядок), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних   припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових  осіб  суб'єкта  господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування" тощо).

Відповідно до п.2.2.15 Порядку, у разі, якщо при перевірці виявлено  взаємовідносини із суб'єктами господарювання або фізичними особами - підприємцями, які припинили діяльність на підставі рішення суду,  або договори, первинні  документи  яких визнано судом недійсними,  то вчиняється відповідний запис.

Таким чином, висновок відповідача про визнання договорів неукладеними та встановлення відсутності будь-яких правових наслідків по даним договорам, тобто встановлення їх недійсності не віднесено законодавством до повноважень органів державної податкової служби.

В разі наявності підстав вважати такі договори недійсними податкові органи наділені функцією звернення до суду з позовною заявою про визнання договору недійсним, що відповідачем зроблено не було.

Крім того, відповідачем не враховано те, що на час укладання договору поставки товарів № 22 від 01.01.2005 року діяла норма, відповідно до якої філії,  представництва,   інші   відокремлені   підрозділи господарських організацій (структурні одиниці),  утворені ними для здійснення господарської діяльності, являються суб’єктами господарювання (п. 3 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України). Суб'єкти господарювання –відокремлені підрозділи(структурні одиниці)господарських організацій можуть  діяти  лише на основі права оперативно-господарського використання майна,  без статусу юридичної особи (ч. 5 ст. 55 ГК України). Пункт 3 ч. 2 ст. 55 ГК України був виключений Законом України № 2424-ІV від 04.02.2005 року, а ч. 5 ст. 55 ГК України викладено в новій редакції, відповідно до якої суб'єкти  господарювання,  зазначені  у  пункті  першому частини  другої  цієї  статті,  мають право відкривати свої філії, представництва,   інші   відокремлені   підрозділи  без  створення юридичної особи.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що договір поставки між ТОВ-НВП “Гамма”та філією “Кондитер”не може бути укладено, виходячи з того, що сторони в такому договорі збігаються, з наступних підстав.

Поставка як форма оплатно-грошової реалізації товару за юридичною сутністю походить із купівлі-продажу, але має свої відмінності.

Саме тому до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, однак закон може передбачати особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки (ст. 712 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Законодавство передбачає можливість укладення договору поставки філією юридичної особи. За своєю юридичною природою філія є відокремленим підрозділом юридичної особи, який розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (ч. 1 ст. 95 ЦК України). Філія не має статусу юридичної особи і діє на підставі затвердженого підприємством положення про неї (ч. 4 ст. 64 ГК України). Керівник філії призначається юридичною особою і діє на підставі виданої нею довіреності (ч. 4 ст. 95 ЦК України). За наявності належно оформлених повноважень юридичної особи керівники її відособлених підрозділів (філій, представництв, відділень) мають право укладати договори від імені юридичної особи в межах наданих повноважень (п. 1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 30 березня 1995 р. № 02-5/220).

Як встановлено судом філія “Кондитер”діє на підставі Положення, відповідно до п. 7.1 якого керівництво діяльністю філії здійснює директор, який призначається наказом директора ТОВ –НВП “Гамма”і здійснює свою діяльність на підставі контракту. До компетенції директора належить зокрема, укладення на підставі доручення ТОВ –НВП “Гамма” господарських та інших договорів.

З довіреностей ТОВ –НВП “Гамма”від 01.01.2005 року , 30.12.2006 року,  01.01.2008 року, скріплених підписом керівника ТОВ –НВП “Гамма”та печаткою цього підприємства, керівника філії “Кондитер”- Мельника Миколу Максимовича уповноважено на укладення господарських договорів та угод з суб’єктами підприємницької діяльності України та іноземними суб’єктами.

Крім того, філія “Кондитер”включена до ЄДРПОУ ( т. 1 а.с. 31), а також являється платником податків, що підтверджено довідкою № 772/2 від 22.03.2005 року ( т. 1, а.с. 32), платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтв № 01804923 від 22.07.1997 року ( т. 1, а.с. 33), № 01856374 від 23.03.2005 року (том 1 а.с. 34).

Догововір поставки та договір відповідального зберігання, а також додаткові угоди до них скріплені підписом керівника філії “Кондитер”та її печаткою.

Щодо твердження відповідача про неможливість укладення договорів філії з основним підприємством, то вони спростовуються наступним.

У відповідності до ст. 67 Господарського суду України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1). Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань,   інших  умов  господарських  взаємовідносин,  що  не суперечать законодавству України (ч. 2).

Згідно ст. 173 ГК України,  господарським  визнається  зобов'язання,  що виникає  між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана сторона, у тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію   господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1). Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання  та організаційно-господарські зобов'язання (ч.2).

Підстави виникнення господарських зобов’язань передбачені в ст. 174 ГК України, до яких віднесено  господарські договори та інші угоди,  передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі,  які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Філія “Кондитер”ТОВ-НВП “Гамма”являється учасником відносин у сфері господарювання та може виступати стороною договору, укладати договори, угоди що не передбачені законом, проте які не суперечать закону.

В свою чергу законодавством не містить заборони на укладення договорів та угод головного підприємства із своєю філією.

Крім того, відповідач не довів правомірність своїх висновків що філія “Кондитер”на виконання вимог  п. 1.2. договору поставки № 22 від 01.01.2005 року, а також додаткових угод до нього оплачувала послуги щодо –аналізу присутності продукції торгової марки “Нескафе”, “Олейна”; - аналізу дистрибуції торгової марки “Інтеррибфлот”, “Санта Бремор”, “Загара”, тощо.

Відповідно до обставин встановлених актом перевірки та підтверджених договорами укладеними з ДП ЗАТ Оболонь “Красилівське”,  ТОВ-НВП “Гамма”, ЗАТ Оболонь, ДП УГК off”, ЗАТ КЗШВ “Столичний”, СП “Торговий дім КВІНТ”, торговий дім “Родоніт”видами товару поставки являлись: кондитерські вироби, соки, молочно-кисла продукція, пиво, слабоалкогольні напої, горілчані вироби, шампанські вироби, коньячні вироби, вина в асортименті. Як видно з наведеного на виконання вимог договору поставки № 22 від 01.01.2005 року не постачались такі види товару торгових марок “Нескафе”, “Олейна”, “Інтеррибфлот”, “Санта Бремор”, “Загара”, що являються кавою, олією та консервними виробами. А тому, відсутній зв’язок між договорними зобов’язаннями філії “Кондитер”з ТОВ НВП “Гамма”, а також договорами укладеними філією “Кондитер”з суб’єктами підприємницької діяльності щодо аналізу присутності продукції торгівельних марок.

Враховуючи викладене  укладення договорів поставки № 22 від 01.01.2005 року, а також додаткових угод до нього, договору відповідального зберігання № 0103/07 від 01.03.2007 року не суперечать вимогам законодавства.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача щодо встановлення факту не укладення договору відповідального зберігання № 0103/7 від 01.03.2007 року, з підстав не визначення ціни договору, що є істотною умовою договору зберігання, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому випадку погодити предмет (найменування, включаючи номенклатуру й асортимент, кількість і вимоги до якості товару), ціну та строк дії договору (час, упродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на підставі договору).

У відповідності до ст. 946 ЦК України , плата за зберігання та строки її  внесення  встановлюються договором зберігання (ч. 1).

Як видно з п.п 4.1., 4.2. п. 4 договору відповідального зберігання № 0103/07 від 01.03.2007 року, сторони погодили, що вартість зберігання визначається на підставі актів виконаних робіт, які складаються зберігачем та подаються на підпис Поклажодавцю, який зобов’язаний в 3-денний термін підписати вказаний акт та передати належним чином оформлений екземпляр зберігачу. Оплата вартості зберігання продукції здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування поклажодавцем грошових коштів на рахунок зберігача протягом 5 календарних днів з моменту отримання поклажодавцем рахунку, виставленого зберігачем на підставі акта виконаних робіт, складеного відповідно до п. 4.1. цього договору.

 Якщо ціни на послуги, що є предметом договору, не підлягають державному регулюванню, то ціна договору встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України, ст. 190 ГК України).  Якщо при укладенні договору неможливо встановити його ціну, можна послатися на документи, які при наданні певних послуг додаватимуться до договору як його невід'ємні частини та кожного разу фіксуватимуть вартість наданих послуг.

Дотримання вимог п. 4 договору відповідального зберігання № 0103/07 підтверджується актами виконання робіт та податковими накладними, що містяться в матеріалах справи. Зазначені документи також підтверджують виконання сторонами договору своїх зобов’язань та його спрямованість на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Таким чином, для того щоб договір був укладений, необхідно дотриматися двох умов –укласти договір у належній формі та передбачити в ньому всі істотні умови.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) п'яти вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 5) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Сукупність доказів у справі вказує на відсутність підстав для визнання договору поставки № 22 від 01.01.2005 року, договору відповідального зберігання № 0103/07 від 01.03.2007 року неукладеними.  Факт їх укладення та виконання підтверджується зібраними у справі доказами.

Тому, суд не приймає до уваги висновки відповідача викладені в акті перевірки № 2489/23-114/23057304 від 16.10.2008 року.

Крім того, відповідач визнаючи вищевказані договора такими що є неукладеними та нечинними, встановлюючи відсутність будь-яких правових наслідків щодо виконання таких договорів відносить вказані операції до об’єкту оподаткування з поставки товарів та надання послуг та нараховує на них податкові зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 ГК України, склад   валового   доходу   та  валових  витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування  законом  може  встановлюватися  спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, об'єктом оподаткування  є  прибуток,  який  визначається шляхом  зменшення  суми  скоригованого  валового  доходу  звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових  витрат  платника податку,  визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних   відрахувань, нарахованих   згідно  із статтями 8 і 9 цього Закону (п.п. 3.1.)

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, валовий доход - загальна сума  доходу  платника  податку від  усіх  видів  діяльності,  отриманого  (нарахованого) протягом звітного  періоду  в  грошовій,  матеріальній  або  нематеріальній формах  як  на  території  України,  її  континентальному  шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п. 4.1). Валовий доход включає, зокрема, загальні  доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв,  що не  мають статусу  юридичної  особи,  а  також  доходи  від  продажу  цінних паперів,  деривативів,  іпотечних сертифікатів  участі,  іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю  (за  винятком  операцій  з  їх  первинного  випуску (розміщення),  операцій  з  їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій  з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Крім того, як вбачається з акту перевірки № 2737/2350/13318821 від 13.11.2008 року ДПІ у м. Вінниці про результати планової виїзної перевірки ТОВ-НВП "Гамма" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 01.07.2008 року валютного та іншого законодавства, відповідачем не встановлено порушень ТОВ-НВП "Гамма" податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток, визначення валових витрат по договорам  поставки № 22 та договору відповідального заберігання № 0103/07 від 01.03.2007 року та додаткових угодах до них, укладених з філією "Кондитер", що не узгоджується з висновками ДПІ у м. Вінниці викладених в акті перевірки № 2489/23-114/23057304 від 16.10.2008 року щодо неукладення таких договорів.

Отже, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих рішень, а також правильність висновків визначених в акті перевірки, оскаржувані рішення відповідача підлягають скасуванню.

При вирішенні справи суд також керувався наступним.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

 1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

 2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

 4) безсторонньо (неупереджено);

 5) добросовісно;

 6) розсудливо;

 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

 9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі  задоволення  адміністративного  позову  суд  може прийняти постанову про визнання протиправними  рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень,  дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав,  свобод, інтересів людини і громадянина, інших  суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень № 0001022320/0 , № 0001032320/0 від 07.11.2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки квитанцією № 17/1 від 10.11.2008 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн., дана сума підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – 

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці    № 0001022320/0, №0001032320/0 від 07.11.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Гамма" документально підтверджений розмір судових витрат - 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Постанова в повному обсязі виготовлена через 5 календарних днів, проте повний текст постанови оформлено 08.01.2009 року, оскільки  04.01.2009 року являється вихідним днем, а перший робочий день - 08.01.2009 року.

Суддя/підпис/            Мельник-Томенко Жанна Миколаївна