Постанова № 33414554, 07.08.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року 16:56Справа № 808/6041/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А. та представників

позивача: Гуцала В.В., Токарчук С.А.,

відповідача: Михайлюченка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС»

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 липня 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» (далі - позивач або ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000332200 та №0000342200 від 18.06.2013.

Ухвалою суду від 08 липня 2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25 липня 2013 року.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 31 липня 2013 року. Розгляд справи відкладався до 01 серпня 2013 року. У судовому засіданні 01 серпня 2013 року оголошувалась перерва до 07 серпня 2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що підставою для безпідставного висновку відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 всього у сумі 279 794 грн. і податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 на загальну суму 330 219 грн., стала встановлена ним безтоварність та нікчемність господарських операцій з контрагентами ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» з ТОВ «Делавер Ком», ТОВ «ВКП ОМЕГА- СПЕКТР», ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ», ТОВ «КТБ ЦЕНТР», ТОВ «ДНІПРОІНВЕСТПРОМ». Проте, зобов'язання за договорами між зазначеними підприємствами та позивачем виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними товарними, товарно-транспортними та податковими накладними, банківськими виписками. Вважає податкові повідомлення - рішення №0000332200 від 18.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період у розмірі 279 794 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 915 грн. 75 коп. та №0000342200 від 18.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 330 219 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 351 грн. 25 коп. протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.

В судових засіданнях представники позивача підтримали вимоги з підстав, викладених вище, наполягають на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях посилається на те, що за матеріалами проведеної перевірки позивача, ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» за перевіряємий період валові витрати та податковий кредит сформовано, зокрема, за рахунок придбання деталей та приладдя для автотранспортних засобів та інше від підприємств-постачальників, які мають ознаки нікчемності, а саме від ТОВ «Делавер Ком», ТОВ «ВКП ОМЕГА-СПЕКТР»,ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ», ТОВ «КТБ ЦЕНТР», ТОВ «ДНІПРОІНВЕСТПРОМ», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Вважає, висновки про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за №334/94-ВР, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, 138.4, п.п.138.8.1, п.138.8, ст.138 Податкового кодексу України та п.п.198.1, п.п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР такими, що ґрунтуються на законодавстві, а спірні податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими.

В судових засіданнях представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 07 серпня 2013 року на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено з матеріалів справи, в період часу з 08.05.2013 по 29.05.2013 фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 36534473) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 04.06.2013 №409/2200/36534473 (далі - акт перевірки №409).

Перевіркою встановлені порушення:

- п.1.32. ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон України від 28.12.1994 за №334/94-ВР), п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8, ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позивачем податок на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 на загальну суму 330 219грн., в т.ч. по періодам: 3 квартали 2010 року на суму 13 087грн.; 2010 рік на суму 66609грн.; 1 квартал 2011 року на суму 54 764грн.;2 квартал 2011 року на суму 37192 грн.; 2-3 квартали 2011 року на суму 119 367грн.; 2-4 квартали 2011 року на суму 195685 грн.; 1 квартал 2012 року на суму 13161 грн.; півріччя 2012 року на суму 13161 грн.; 3 квартали 2012 року на суму 13161 грн.; 2012 рік на суму -13161грн.;

- п.п.198.1, п.п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР ) в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 всього у сумі 279794 грн., у тому числі по періодах: вересень 2010 року у розмірі 9165 грн.; жовтень 2010 року у розмірі 16 365грн.; листопад 2010 року у розмірі 15 710грн.; грудень 2010 року у розмірі 12048 грн.; січень 2011 року у розмірі 7770 грн.; лютий 2011 року у розмірі 14075 грн.; березень 2011 року у розмірі 21 965грн.; травень 2011 року у розмірі 12369 грн.; червень 2011 року у розмірі 19972 грн.; липень 2011 року у розмірі 20817 грн.; серпень 2011 року у розмірі 20 968грн.; вересень 2011 року у розмірі 29671 грн.; жовтень2011 р. у розмірі 21 960 грн.; листопад 2011року у розмірі 22 274грн.; грудень 2011 року у розмірі 22130 грн.;січень 2012 року у розмірі 12 535 грн.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті, позивач направив на адресу відповідача заперечення на акт перевірки.

Листом від 13.06.2013 №3156/10/22-012 ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя, висновки акту перевірки від 04.06.2013 визнані такими, що відповідають чинному законодавству та правомірними.

На підставі матеріалів перевірки позивачем винесені податкові повідомлення - рішення від 18.06.2013:

- №0000332200, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012 в розмірі 279 794 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 915,75 грн.;

- №0000342200, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 в розмірі 330 219 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 351 грн. 25 коп.

Підприємство не здійснювало оскарження вищезазначених податкових повідомлень - рішень за процедурою адміністративного оскарження передбаченою ст.56 Податкового кодексу України та звернулось з даним позовом до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративним позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами точиться навколо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок придбання позивачем деталей та приладдя для автотранспортних засобів та інше від підприємств-постачальників, які, на думку відповідача, мають ознаки нікчемності, а саме від ТОВ «Делавер Ком», ТОВ «ВКП ОМЕГА-СПЕКТР», ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ», ТОВ «КТБ ЦЕНТР», ТОВ «ДНІПРОІНВЕСТПРОМ».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР), п. 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням встановлених законом обмежень. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Зі змісту п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в законодавстві, заборонено.

Таким чином, норми як Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР так і Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат(витрат) лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат (витрат) підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених норм вбачається, що підставою для формування валових витрат (витрат) та податкового кредиту підприємства є наявність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Так, із змісту інформації викладеної на сторінках 9-41 та 51-78 акту перевірки №409 вбачається, що сума валових витрат та податкового кредиту не підтверджена внаслідок того, що:

- до перевірки не надано документів, що свідчать про факт здійснення господарської операції (товарно-транспортних накладних, або інших документів що свідчать про походження або якість товарів);

- до перевірки не надано прибуткові ордери по взаємовідносинам з ТОВ «Делавер Ком», ТОВ «ВКП ОМЕГА-СПЕКТР», ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ», ТОВ «КТБ ЦЕНТР», ТОВ «ДНІПРОІНВЕСТПРОМ»;

- до перевірки не надано первинні документи, які б підтвердили факт використання у господарській діяльності підприємства отриманих інформаційно-консультаційних послуг від підприємства ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ»;

- в актах прийому-передачі виконаних послуг, по взаємовідносинам з придбання інформаційно-консультаційних послуг від ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ», не вказано, які саме послуги були отримані, не вказано місто, дата надання, результат наданих послуг;

- постачальники ТОВ «Делавер Ком», ТОВ «ВКП ОМЕГА-СПЕКТР», ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ», ТОВ «КТБ ЦЕНТР», ТОВ «ДНІПРОІНВЕСТПРОМ» відповідно до інформації отриманої від органів ДПС задіяні у міжрегіональних схемах ухилення від оподаткування, проведенні транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту;

- правочини, укладені ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» з ТОВ «Делавер Ком», ТОВ «ВКП ОМЕГА-СПЕКТР», ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ», ТОВ «КТБ ЦЕНТР», ТОВ «ДНІПРОІНВЕСТПРОМ» відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

По - перше: щодо відсутності товарно-транспортних накладних (далі - ТТН).

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладених договорів з постачальниками ТОВ «Делавер Ком», ТОВ «ВКП ОМЕГА-СПЕКТР», ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ», ТОВ «КТБ ЦЕНТР», ТОВ «ДНІПРОІНВЕСТПРОМ» поставка здійснюється на умовах DDU, склад покупця м.Запоріжжя.

Таким чином, ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» не несе витрат з транспортування і, відповідно, не заявляє транспортні витратив сумі податкового кредиту та валових витрат, отже дослідження даного питання є доцільним лише при перевірці податкових зобов'язань постачальника, який саме і несе зобов'язання з доставки товару.

Постачальник, при поставці на умовах DDU, зобов'язаний доставити товар та передати його покупцеві, відповідаючи за товар аж до моменту передачі покупцю в обумовленому місці призначення.

Крім того, відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа(транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

З аналізу зазначеної норми закону, товарно-транспортна накладна є документом, який видається при наявності правовідносин перевезення, тобто, коли вантаж доставляється не безпосередньо власником товару, а найнятою особою - перевізником.

Відповідно до підпункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (далі - Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. При цьому, ці положення не передбачають, що ТТН обов'язково оформлюється на всі перевезення вантажів.

Так, згідно підпункту 11.3 Правил єдиним документом без якого перевезення вантажів не допускається, є дорожній лист по вантажного автомобіля.

Як встановлено судом, до перевірки були надані всі дорожні листи по перевезенню вантажу, що податковим органом не спростовується.

У відповідності до п.11.4 Правил перевезень, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - видається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, складання товарно-транспортної накладної обов'язково при існуванні окремої особи - Перевізника. В даних правовідносинах ТТН є документом, що посвідчує факт руху товару між вантажовідправником, перевізником, вантажоодержувачем.

В той же час, при відсутності особи Перевізника товар Постачальником одразу передається кінцевому покупцю, що виключає необхідність документального підтвердження та посвідчення обов'язків третьої особи щодо транспортування даного товару, в тому числі ризиків щодо його пошкодження та втрати.

При цьому, в умовах відсутності особи Перевізника Постачальники позивача не мають статусу і Вантажовідправника, так як вони перевозять товар самостійно і в тому числі не мають права списати даний товар із свого обліку до дати його передачі Покупцю.

До 2006 року передбачалась обов'язковість застосування ТТН незалежно від наявності перевізника.

Так, п.2.2 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства статистики України N228/253 від 07.08.1996, передбачалось, що перевезення вантажів автомобільним транспортом як на комерційній основі, так і для власних потреб, здійснюються тільки при наявності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних типових форм, що додаються до подорожнього листа. Проте, зазначений документ у 2006 році втратив чинність (згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 N10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 N228/253 скасовано та 31.05.2006 зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади).

Крім того, товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, на підставі якого можливо дійти висновку про фактичну поставку товару і відповідно висновку про документальне підтвердження понесених платником витрат. Товарно-транспортна накладна не є документом податкового обліку, на підставі якого здійснюється нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів і таким чином відсутність товарно-транспортних накладних не спростовує реальність вчинених операцій.

Зазначена позиція підтверджується також ухвалою Вищого адміністративного суду з цього питання у аналогічній справі від 07.03.2013 К/9991/35870/11, від 25.06.2012 К/9991/25932/11.

По-друге, щодо відсутності документів, що свідчать про походження або якість товарів та прибуткових ордерів.

В висновках акту перевірки №409 податковий орган посилається на порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, (який був чинний до 01.04.2011), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9, пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР,не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недоплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

З 01.04.2011 набрав чинності розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України, та згідно з п.138.2, ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідач в акті перевірки №409 зазначає та визнає факт відображення у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» господарських операцій з отримання товару від контрагентів, на підставі первинних документів (податкових накладних, договорів, видаткових (прибуткових) накладних, рахунків, банківських виписок, тощо), які були надані та перевірені під час перевірки. Відповідачем в акті перевірки №409 не наведено жодного факту, про те, що в ході перевірки у позивача були відсутні відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку (окрім ТОВ «Делавер Ком») та те, що отримані товари були використані не у господарській діяльності.

Що стосується ТОВ «Делавер Ком», то як зазначено на стр. 9 акта перевірки №409 (а/с 25) оригінали документів по взаємовідносинах з ТОВ «Делавер Ком» були вилучені ВПМ ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя 06.03.2013, що підтверджується копією Протоколу вилучені від 06.03.2013.

Відповідно до п.85.9 ст. 85 Податкового кодексу України, . у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

Однак, в порушення зазначених норм законодавства, податковий орган з письмовим запитом до ВПМ ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя не звертався, завірені копії документів не витребовував та не досліджував.

Отже, оригінали первинних документів чи їх завірені копії по господарським взаємовідносинах між ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» та ТОВ «Делавер Ком» при проведенні перевірки не досліджувались, а висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням норм Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 N996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України від 16.07.1999 N996-XIV), податковий облік базується на даних бухгалтерського обліку. Частинами 2, 3 ст.9 Закону України від 16.07.1999 N996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Податковим законодавством не передбачена обов'язкова наявність документів, що свідчать про походження або якість товарів та прибуткових ордерів.

Судом встановлено, що всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують вчинення операцій по операціям з придбання товарів у вищевказаних контрагентів, складені відповідно до вимог п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 N996-XIV.

Згідно з п.1.1 Наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», на які посилається податковий орган в акті перевірки №409 роблячи висновок про відсутність прибуткових ордерів, Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності.

Тобто, Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів носять рекомендований, а не обов'язковий характер.

Пунктом 1.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів визначено, що з метою організації бухгалтерського обліку запасів розпорядчим документом, затвердженим (схваленим) власником (уповноваженим органом), визначаються форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, які непередбачені типовими формами первинного обліку.

На підприємстві ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» формою первинного документу, що використовуються для оформлення руху запасів визначено прибуткову накладну.

Також, згідно з п.3.1 цих Методичних рекомендацій встановлено, що надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади.

Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з умовами договорів, укладених з підприємствами ТОВ «Делавер Ком», ТОВ «ВКП ОМЕГА-СПЕКТР», ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ», ТОВ «КТБ ЦЕНТР», ТОВ «ДНІПРОІНВЕСТПРОМ» перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент підписання постачальником відповідної накладної на товар.

Факт поставки товару на ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» підтверджується підписанням прибуткових накладних на товар, які містять всі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами та були надані під час перевірки перевіряючим податкового органу, і жодного порушення, щодо порядку їх заповнення податковим органом не було встановлено.

Пунктом 5.2 Наказу ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованому у Мінюсті України 12.01.2011 за №34/18772 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

В акті перевірки №409 відсутні будь-які посилання на складення акту «про ненадання до перевірки копій документів», що ще раз свідчить про надання в ході перевірки всіх необхідних документів в підтвердження взаємовідносин ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» із контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний товар у підприємств ТОВ «Делавер Ком», ТОВ «ВКП ОМЕГА-СПЕКТР», ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ», ТОВ «КТБ ЦЕНТР», ТОВ «ДНІПРОІНВЕСТПРОМ» був в подальшому реалізований покупцям (перелік додано до адміністративного позову), цю реалізацію було перевірено посадовими особами ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, та не встановлено порушення обчислення та порядку нарахування сум доходів з податку на прибуток та податкових зобов'язань з податку на додану вартість з реалізації цього товару. Тобто, при подальшій реалізації сертифікати якості або паспорти на товар було передано покупцям позивача.

Норми чинного законодавства України не вимагають від підприємств які займаються купівлею - продажем товарів для підтвердження правильності обчислення податків та зборів залишати копії вищевказаних документів на підприємстві при подальшій реалізації товару іншим контрагентам.

Необхідно зазначити, що виходячи із принципу «превалювання суті над формою» викладеного у ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємство належно враховувало дані податкових та прибуткових накладних у своєму обліку.

Дана правова позиція викладена в листі ВАСУ від 01.11.2011 №1936/11/13-11 «Про підтвердження даних податкового обліку»: «...сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.»

Також, згідно з листом ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11 «Оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.»

По-третє, щодо отриманих інформаційно-консультаційних послуг від підприємства ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ».

Судом встановлено, що в ході перевірки відповідачу, на підтвердження отримання інформаційно-консультаційних послуг від підприємства ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ» були надані наступні первинні бухгалтерські документи (копії наявні в матеріалах справи), а саме: договір №5 про інформаційно-консультаційні послуги від 11.01.2011; додаток №1 до договору про інформаційно-консультаційні послуги; акт №155 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2011; звіт про інформаційно-консультаційні послуги від 31.03.2011 додаток до акту наданих послуг; податкову накладну № 155 від 29.03.2011; рахунок - фактуру №432 від 29.03.2011; платіжне доручення №580 від 29.03.2011.

Згідно з п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 N996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 N996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують отримання інформаційно-консультаційних послуг містять такі обов'язкові реквізити, а отже складені відповідно до вимог п.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 N996-XIV.

Посадовими особами податкового органу на сторінці 18 акту №409 зазначається, що до перевірки надано акт приймання - передачі виконаних послуг №155, в якому не вказано місто, дата надання, результат наданих послуг.

Проте, акт приймання - передачі виконаних послуг №155 повністю відповідає вимогам Закону України від 16.07.1999 N996-XIV, в даному акті присутня дата складання, місце складання, найменування послуг, також до перевірки було надано додаток до акту наданих послуг - звіт про інформаційно-консультаційні послуги від 31.03.2011, з повним переліком отриманих інформаційно-консультаційних послуг.

Згідно з вимогами п. 5.2. Наказу ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованому у Мінюсті України 12.01.2011 за №34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки».

Дана вимога посадовими особами ДПІ була проігнорована, що призвело до включення до змісту акту №409 безпідставних висновків, які є фактично суб'єктивними припущеннями.

Так, в акті перевірки №409 посадові особи ДПІ вказують на відсутність документів, які підтверджували б фактичне отримання інформаційно-консультаційних послуг, але не зазначають конкретного переліку цих документів, лише посилаючись на відсутність договору.

Також в акті перевірки №409 відсутні будь-які посилання на складання акту «про ненадання до перевірки копій документів», що свідчить про надання в ході перевірки всіх необхідних документів в підтвердження взаємовідносин з підприємством ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ».

По-четверте, щодо інформації отриманої від органів ДПС про задіяння постачальників позивача у міжрегіональних схемах ухилення від оподаткування, проведенні транзитних фінансових потоків.

В акті перевірки №409 посадові особи ДПІ, посилаючись лише на отримані акти «про неможливість проведення зустрічних звірок» контрагентів позивача, по взаємовідносинам з іншими підприємствами, а не з ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС», приходять до висновку про задіяння постачальників у міжрегіональних схемах ухилення від оподаткування, проведенні транзитних фінансових потоків.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232 (далі - Порядок) орган Державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Відповідно з п. 6 Порядку у разі отримання від підприємства інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, наступного за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Доказів надання запитів податковим органом в рамках зазначеного Порядку та положень статті 73 Податкового кодексу України відповідачем суду не надано. Інформація з посиланням на положення пп.78.1.1, пп.78.1.4 ст. 78 ПКУ не запитувалася, хоча норма передбачає порядок проведення документальних позапланових перевірок, які, в свою чергу, можуть бути проведені за наявності відповідного рішення керівника податкового органу.

Згідно п. 7 Порядку за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби. Довідка особисто вручається суб'єкту господарювання чи його законному або уповноваженому представнику під розписку чи надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В порушення зазначеної норми податкові органи за результатами проведених зустрічних звірок складено акти, а не довідки.

Згідно з п.7.2 Наказу ДПА України від 22.04.2011 №236 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, при отриманні матеріалів зустрічної звірки після закінчення перевірки платника податків орган ДПС - ініціатор: у разі не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - здійснює заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки такого платника податків з урахуванням вимог Кодексу. Доказів проведення таких заходів відповідачем не надано.

Так, по контрагенту ТОВ «Делавер Ком» ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя посилається на отримання від ДПІ у Хортицькому районі м. Полтави акту №526/22/37068860 від 13.05.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки».

Згідно з п. 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232 зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Проте в акті перевірки №409 не вказано між якими підприємствами повинна була бути проведена ця зустрічна перевірка.

Також у витягу з акту №526/22/37068860 від 13.05.2013 не зазначено жодного виявленого факту порушення податкового законодавства по взаємовідносинам між ТОВ «Делавер Ком» і ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС», та факту існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань між ТОВ «Делавер Ком» і ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС».

По контрагенту ТОВ «ВКП ОМЕГА-СПЕКТР» ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя посилається на отриманий лист (без номеру та дати) від ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, яким направлено акт (без номеру та дати) документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВКП ОМЕГА-СПЕКТР» по взаємовідносинам з ТОВ «ФК Соларіс» і ТОВ «Майра».

Так само і по контрагенту ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ» ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя посилається на отриманий лист (без номеру та дати) від Дніпропетровської МДПІ, яким направлено акт (без номеру та дати) документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ».

Відповідно до вимог п.79.2 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З акту перевірки №409 не вбачається, що невиїзні перевірки взагалі проведенні з дотримання вимог Податкового кодексу, в частині повідомлення про проведення цих перевірок.

Також у витягу з цих актів не зазначено жодного виявленого факту порушення податкового законодавства по взаємовідносинам між ТОВ «ВКП ОМЕГА-СПЕКТР» та ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ» з ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС».

По підприємству ТОВ «КТБ ЦЕНТР» ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя посилається на отриманий лист №36024/7/23-413 від 04.10.2011 від ДПІ у м.Дніпродзержинськ, яким отримано матеріали перевірки ТОВ «КТБ Центр», але якої саме перевірки - виїзної, невиїзної, позапланової чи планової податковим органом не вказано.

Згідно витягу з цього акту: «встановлено, що ознаки фіктивності у підприємства передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України відсутні, однак господарські операції проведені в травні та червні 2011 року чають ознаки дефектності по угодам між ТОВ «КТБ ЦЕНТР» та ТОВ «Юла - люкс», ТОВ «Мост - плюс» за травень 2011 року, а також між ТОВ «КТБ Центр» та ТОВ «Альда», ТОВ «Мирний» за червень 2011р.».

Тобто ознаки фіктивності у підприємства ТОВ «КТБ ЦЕНТР» відсутні, а перевірка проводилась по взаємовідносинам зовсім з іншими контрагентами ніж позивач.

Стосовно підприємства ТОВ «ДНІПРОІНВЕСТПРОМ» є незрозумілим з якого листа чи акта перевірки податкова приходить до висновку, що це підприємство задіяно у міжрегіональних схемах ухилення від оподаткування, проведенні транзитних фінансових потоків.

По п'яте, щодо нікчемності правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань стали висновки податкового органу про вчинення правочинів по ланцюгу постачання товарів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки, на думку відповідача, вказані правочини, є нікчемними.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Частиною 1 етапі 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від06.11.2009 звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодними нормами чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

З наведених норм законодавства вбачається, що законодавець з 01.01.2011 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивні» відносини з іншими контрагентами) не повинні впливати на результати діяльності ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, якщо контрагент не виконує вимоги законодавства, зокрема, не подає податкові декларації, не виконує свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, не знаходиться за юридичною адресою, тощо, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена підстава не є підставою для позбавлення платника податку права на включення сум ПДВ за податковою накладною виписаною таким платником податку до податкового кредиту податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена правова позиція висловлена в п.1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008-квітні 2009 року).

Крім того, відповідачем не подано жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у контрагентів ТОВ «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» відповідної правоздатності та доказів заниження або завищення звичайної ціни на товари.

Судом встановлено, що підприємства ТОВ «Делавер Ком», ТОВ «ВКП ОМЕГА-СПЕКТР», ТОВ «ТЕХНОІННОВАЦІЯ», ТОВ «КТБ ЦЕНТР», ТОВ «ДНІПРОІНВЕСТПРОМ» на момент здійснення господарських операцій не перебували в процесі припинення, мали достатню право та дієздатність відповідно до діючого законодавства, в момент укладення угод записи про контрагентів містилися у Єдиному державному реєстрі та вони мали діючі свідоцтва платників ПДВ.

У шостих, щодо факту дослідження ланцюгів постачання.

Жодною нормою законодавства України, в тому числі Податковим кодексом України для платників податків (Покупців) не передбачається а ні обов'язків, а ні прав, вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності їх державної реєстрації як СПД, реєстрації платником ПДВ, стану їх «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією придбання або продажу товарів, кількості та наявності робочого персоналу, підтвердження та перевірка виробничих можливостей, визначення осіб від яких походять дані товари і тим паче відомості, що стосується безпосередньо третіх осіб, які є контрагентами самого постачальника.

Відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 27.06.2013 за №3642/6/99-99-19-04-01-15, згідно з положеннями Податкового кодексу України право суб'єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ), безперечно, залежить від сплати вказаного податку у ціні придбання товару, використання придбаного товару у господарській діяльності та підтвердження вказаної операції відповідними первинними документами. Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність (рішення -Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства «Інтерсплав» проти України (2007 рік) та у справі за позовом товариства «Булвес» проти Болгарії (2009 рік).»

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірні рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВР-АВТОТЕХАЛЬЯНС» задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 18 червня 2013 року №0000332200 та від 18 червня 2013 року №0000342200.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко