Рішення № 33412323, 04.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.2013 Справа № 905/5192/13

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Слов'янського міжрайонного управління водного господарства м.Слов'янськ Донецької області

до відповідача: Державного підприємства "Дзержинськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта ім. Ф.Е.Дзержинського" м.Дзержинськ Донецької області

про: стягнення 56997,92грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Пробийголова Д.О. за довіреністю №685 від 31.07.2013р.,

від відповідача: Терещенко Д.В. за довіреністю б/н від 30.12.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

15.07.2013року Слов'янське міжрайонне управління водного господарства м.Слов'янськ Донецької області (далі - СМУВГ) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Дзержинськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта ім. Ф.Е.Дзержинського" м.Дзержинськ Донецької області (далі - ДП"Дзержинськвугілля") з вимогами про стягнення 56997,92грн., у тому числі: основної заборгованості в сумі 56301грн.63коп., пені в сумі 497грн.36коп., 3% річних в сумі198грн.93коп., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №208/222 від 20.09.2012року позивачем за період з вересня 2012р.по березень 2013року надані послуги з виконання навантажувально - розвантажувальних та земляних робіт екскаватором, між сторонами договору підписано акти прийому-передачі послуг, однак у порушення вимог договору відповідач оплату наданих послуг частково не здійснив, заборгованість складає 56 301грн.63коп., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 19.07.2013року господарським судом Донецької області позовна заява СМУВГ прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/5192/13.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №208/222 про надання послуг від 20.09.2012року, специфікації до нього, додаткової угоди №1 від 26.12.2012року, актів виконаних робіт, акту звірки взаємних розрахунків, листа №450 від 30.04.2013року, повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскального чеку ДП «Укрпошта» №5687 від 30.04.2013року, графіків надання послуг, наказів №68-к від 01.10.2010року, №7-Л від 08.02.2006року, правовстановлюючих документів підприємства.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.525, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 7, 20,173, 174, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.1, 2, 12, 28, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та пені, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних просить відмовити, оскільки даний вид штрафних санкцій не передбачений умовами договору.

У судовому засіданні 04.09.2013року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник ДП"Дзержинськвугілля" у судовому засіданні 04.09.2013року підтримав відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

20.09.2012року між ДП"Дзержинськвугілля" (Замовник) та СМУВГ (Виконавець) укладено договір№208/222 про надання послуг, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику навантажувальні та розвантажувальні послуги екскаватором «Борекс - 2201», а Замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх на умовах , обумовлених у даному договорі.

Предметом договору згідно п.1.2 є платні послуги з виконання навантажувально - розвантажувальних та земляних робіт, екскаватором «Борекс - 2201» на території ВП «Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського» ДП"Дзержинськвугілля".

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Зокрема, з боку відповідача договір підписаний згідно довіреності № 1-14/2223 від 16.12.2011р., належним чином засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п.9.1 договору у редакції додаткової угоди №1 до нього від 26.12.2012року договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.03.2013року, а щодо виконання фінансових зобов'язань - до повного і належного їх виконання.

Номенклатура, кількість машино - годин, одиниця виміру, ціна за одиницю машино-години обумовлена розрахунком вартості, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток№1)(п.2.1 договору).

На виконання п.2.1 договору підписано специфікацію, яка є додатком №1 до вказаного договору, згідно якої визначено найменування послуг, кількість машино - годин, ціна за одиницю машино-години та загальна вартість.

Сторонами договору щомісячно підписувались графіки надання послуг також як додатки №1 до вказаного договору. Дані графіки містять дату надання послуг, кількість годин, ціну, суму. Підписані машиністом та уповноваженими представниками сторін у справі.

Послуги, передбачені п.1.2 договору надаються згідно заявок отриманих від замовника термін вересень - грудень 2012року.(п.5.1 договору).

Однак суд вбачає, що внаслідок неповного виконання сторонами зобов'язань за договором протягом 2012року та в зв'язку з подальшою необхідністю закупівлі послуг сторони додатковою угодою №1 до договору від 26.12.2012року продовжили строк дії договору, відповідно погодивши інший строк виконання робіт. Даний факт уповноваженими представниками сторін у судовому засіданні не оспорювався.

Як визначено сторонами у п. 2.1 договору Виконавець надає Замовнику послуги передбачені п.1.2 відповідно до наданих заявок, підписаних уповноваженою особою, та поданою належним чином (письмово, факсограмою ).

Згідно п. 3.3 договору приймання послуг здійснюється щомісячно.

Відповідно до зазначеного пункту договору сторонами підписані акти прийому -передачі виконаних робіт (наданих послуг), зокрема, №4 за грудень - листопад 2012року від 10.01.2013року, №5 за січень 2013року, №6 за лютий 2013року, №7 за березень 2013року, на загальну суму 56 301грн.63коп.

Зазначені вище акти містять посилання на договір №208/222 від 20.09.2012року, що беззаперечно свідчить про надання послуг, зазначених в актах на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу наданих послуг або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт надання послуг у обсягах, зазначених в актах підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти прийому-передачі послуг є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №208/222 від 20.09.2012року.

Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з п.3.4 договору сторонами встановлено, що для розрахунків за виконані послуги Виконавець надає замовнику: заявку на надання послуг, підписану уповноваженою особою Замовника - заступником директора з соціальних питань, акт приймання виконаних послуг.

Сторонами у справі підтверджено факт дотримання вимог п.п.2.1, 3.4 договору.

Порядок оплати за надані послуги визначено п.3.1 договору, зокрема, оплата за послуги здійснюється після їх виконання та прийняття на підставі наданих рахунків за фактично відпрацьований час згідно акту виконаних робіт протягом 30 календарних днів шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Таким чином, після підписання актів прийому-передачі наданих послуг відповідач згідно з п.3.1 договору мав здійснити оплату протягом 30 календарних днів, зокрема, акту №4 від 10.01.2013року - в строк до 09.02.2013року включно, актів №5-7, які не містять дати підписання, внаслідок чого вважаються підписаними в останній день місяця, за який складався акт - до 02.03.2013року, 30.03.2013року, 30.04.2013року включно відповідно.

Проте, у встановлений в договорі строк ДП"Дзержинськвугілля" оплату вартості наданих послуг за підписаними сторонами актами не здійснило.

30.04.2013року позивач звернувся до відповідача з претензією №450, в якій просив оплатити суму заборгованості. В якості додатків до даної претензії позивач направив відповідачу копії рахунків №20 від 29.04.2013року та №21 від 29.04.2013року.

Факт отримання вказаної претензії відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчена копія якого міститься у матеріалах справи.

Сторонами договору підписані акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2013року та 30.07.2013року, згідно яких заборгованість відповідача перед позивачем складає 56 301грн.63коп.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати вартості наданих послуг на суму 56 301грн.63коп., факт наявності заборгованості за договором №208/222 від 20.09.2012року відповідачем визнається, про що зазначено ним у відзиві на позовну заяву.

Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №208/222 від 20.09.2012року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості наданих послуг на суму 56 301грн.63коп., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 56 301грн.63коп. Відповідно ДП"Дзержинськвугілля" в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості наданих послуг у встановленому договором порядку.

ДП"Дзержинськвугілля" позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнає, про що письмово зазначено у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача з визнання позову в частині стягнення основного боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 56 301грн.63коп. доведена позивачем та обґрунтована матеріалами справи, у зв'язку з чим, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 497грн.36коп., 3% річних в сумі 198грн.93коп.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно вимогам статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

За приписами ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вищевказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Умовами п.7.4 договору передбачено, що за порушення термінів оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої на момент не виконання обов'язків за кожен день прострочення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.7.4 договору.

З огляду на встановлений судом кінцевий строк оплати актів, позивач мав право на нарахування сум пені починаючи з наступного дня, а саме, за актом №4 починаючи з 10.02.2013р., за актом №5 - з 03.03.2013р., за актом №6 - з 31.03.2013р. та за актом №7 - з 01.05.2013р.

Позивачем дотримано строк нарахування пені, який передбачений частиною 6 ст.232 ГК України, як вбачається з наданого розрахунку, пеня розраховується за кожним актом окремо за певну кількість днів. Так, за актом №4 позивач просить стягнути суму пені за 94 дні прострочення, що складає 245грн.25коп., за актом №5 - за 52 дні на суму 148грн.25коп., за актами №6, 7 - за 17 днів на суму 103грн.86коп. Визначення періоду нарахування пені є правом позивача, у зв'язку з чим, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення пені на суму 497грн.36коп. підлягають задоволенню.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечення відповідача, що 3% річних є штрафною санкцією, їх застосування не передбачено умовами договору, що виключає їх стягнення, судом не приймаються до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у випадках порушення ним правил господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань.

Перелік штрафних санкцій, передбачених Господарським кодексом України, вичерпний, 3% річних не є штрафними санкціями, їх оплата згідно ст. 625 ЦК України здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Розрахунок річних також здійснений позивачем за кожним актом окремо за період аналогічний періоду нарахування сум пені.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3%річних, суд вважає його вірним, законодавчо обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення 3%річних на суму 198грн.93коп. підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 1720,50грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 526, 530, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 216, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Слов'янського міжрайонного управління водного господарства м.Слов'янськ Донецької області до Державного підприємства "Дзержинськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта ім. Ф.Е.Дзержинського" м.Дзержинськ Донецької області про стягнення 56997,92грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Слов'янського міжрайонного управління водного господарства м.Слов'янськ Донецької області (84112, Донецька обл., м.Слов'янськ, провулок Соляний, буд.6, ідентифікаційний код 05430780) на користь Державного підприємства "Дзержинськвугілля" (85200, Донецька обл., м.Дзержинськ, вул.50 років Жовтня, буд.19, ідентифікаційний код 33839013) в особі Відокремленого підрозділу "Шахта ім.Ф.Е.Дзержинського" м.Дзержинськ Донецької області заборгованість в сумі 56 301грн.63коп., пеню в сумі 497грн.36коп., 3% річних в сумі 198грн.93коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720грн.50коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 04.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 09.09.2013р.

Суддя А.М. Осадча