Постанова № 33411265, 02.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2013 р. Справа №805/11707/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.00

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В.,

при секретарі судового засідання Мангуш З.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове про стягнення коштів Державного підприємства «Селидіввугілля» з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 2 099 245,46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Сороки С.С. - за дов. від 14 серпня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення коштів Державного підприємства «Селидіввугілля» з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 2 099 245,46 грн.

Правовою підставою стягнення коштів з банківських рахунків представник заявника під час розгляду справи вважає приписи ст. 14, 16, 20, 41, 57, 95 Податкового кодексу України. Зазначає, що податковий борг у відповідача виник на підставі поданої податкової декларації та податковому повідомленню-рішенню по податку на додану вартість.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав суду заяву про відстрочення виконання постанови, в якій вказав, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, однак, не має коштів для негайного виконання судового рішення вказує, що ним укладено договір поставки вугілля з Вуглегірською ТЕС ПАТ «Центренерго». Внаслідок аварії, яка сталася 29.03.2013р. на Вуглегірській ТЕС ПАТ «Центренерго», зменшено споживання вугілля, а тому ДП «Селидіввугіггя» працює з мінімальним завантаженням виробничих потужностей по основним напрямкам роботи. Крім того, майно відповідача знаходиться в податковій заставі, накладено арешт на більшу частину грошових коштів, які знаходяться в банківських установах.

Враховуючи викладене, просить встановити порядок виконання судового рішення шляхом відстрочення виконання рішення суду по справі на 3 роки.

Вислухавши у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ідентифікаційний код 33426253, є платником податку на додану вартість (арк. справи 22 - 25).

Підпунктом 191.1.1 п. 191.1 ст. 19 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., передбачено, що податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 191.1.15, 191.1.33 п. 191.1. ст. 19 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цим Кодексом та законами України, за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно із пунктами 203.1., 203.2. ст. 203 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідачем самостійно подано до податкового органу податкову декларацію по податку на додану вартість від 19.06.2013р. № 9036262809, в якій визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 4 252 797 грн. (арк. справи 6 - 7), як зазначено в розрахунку позову позивачем, сума була частково сплачена в розмірі 2 990 000,00 грн.

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно із п. 58.3. ст. 58 цього Кодексу, повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податковим органом (позивачем у справі) було прийняте податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму штрафної санкції в розмірі 836 448,46 грн. за платежем податок на додану вартість від 17.06.2013р. № 0000621502, яке відповідачу вручене (арк. справи 8).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено відповідачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України від 25.02.2013р. № 1816/10/10-212-5 податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобов'язань за наведеною податковою декларацією, податковим повідомлення-рішенням утворилась заборгованість у загальному розмірі 2 099 245,46 грн., яка підтверджується позивачем розрахунком суми податкового боргу (арк. справи 5).

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Станом на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом податкове зобов'язання не сплачене відповідачем, а отже, є податковим боргом.

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (був чинним на момент винесення податкових вимог) разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідачу податковим органом було направлено першу від 01.07.2005р. № 1/92 та другу від 05.08.2005р. № 2/103 податкові вимоги, які відповідачу вручено, про що свідчать підписи на корінцях податкових вимог (арк. справи 18).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що вжиті податковим органом заходи направлені на погашення податкового боргу відповідача не призвели до погашення суми податкового боргу.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позові доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом встановлено, що відповідач не має коштів для негайного виконання судового рішення, ним укладено договір поставки вугілля з Вуглегірською ТЕС ПАТ «Центренерго». Внаслідок аварії, яка сталася 29.03.2013р. на Вуглегірській ТЕС ПАТ «Центренерго», зменшено споживання вугілля, а тому ДП «Селидіввугіггя» працює з мінімальним завантаженням виробничих потужностей по основним напрямкам роботи. Крім того, майно відповідача знаходиться в податковій заставі, накладено арешт на більшу частину грошових коштів, які знаходяться в банківських установах.

При цьому, відповідно до балансу станом на 30.06.2013р. (рядок 1620) наявна заборгованість перед бюджетом у сумі 50 515 тис. грн., збитки за 2012р. склали 350 464 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2012 рік.

За приписами ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

При розгляді наданої відповідачем заяви суд виходив з того, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, ця стаття не вимагає, і суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочення виконання рішення.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, з урахуванням фінансового положення заявника, відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення заяви про встановлення способу виконання судового рішення шляхом надання відстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду в даній справі на 3 роки, з огляду на наявні обставини, що ускладнюють виконання постанови.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення коштів Державного підприємства «Селидіввугілля» з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 2 099 245,46 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Державне підприємство «Селидіввугілля», в рахунок погашення податкового боргу в сумі 2 099 245,46 грн. по податку на додану вартість - до бюджету на р/р № 31113029700070, в ГУДКСУ в Донецькій області, код ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016.

Відстрочити виконання постанови суду на 3 (три) роки.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 02 вересня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 04 вересня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стойка В. В.