Ухвала суду № 33411132, 03.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2299/12/0170/25

03.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИО"- не з'явився, представник відповідача- Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- Чакал Айше Реджепівна, довіреність № 39/10-10 від 02.09.13,

розглянувши матеріали справи № 2а-2299/12/0170/25 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 26.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИО" (вул. Балаклавська, 68,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.13 у справі № 2а-2299/12/0170/25 адміністративний позов - задоволено: визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0014952301 та №0014962301 від 17.02.2012, винесені Державною податковою інспекцією у м. Севастополі АПР Крим.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ «ТРИО» з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» за травень 2011 року, за результатами якої складено акт №630/23-4/32296771 від 25.01.2012 (а.с.8-22).

Перевіркою встановлено, що усі фінансово-господарські взаємовідносини між підприємствами ТОВ «ТРИО» та ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

На підставі цих висновків акту, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 17 лютого 2012 року були винесені податкові повідомлення -рішення: №0014952301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 198019,00 гривень, з яких 198018,00 гривень - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні санкції (а.с.32); №0014962301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50118,00 грн. (а.с.33);

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачеві податкові зобов'язання, оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентом та як наслідок, безпідставно виніс податкові повідомлення - рішення щодо позивача, нарахувавши податкові зобов'язання та штрафні санкції.

ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», відповідно до свідоцтва №100282007 є платником податку на додану вартість (а.с.61).

Відповідно до Ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції, ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» має право займатися господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури (а.с.58).

Судом встановлено, що 10.05.2011 між ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» (далі - виконавець) з однієї сторони та ТОВ «ТРИО» (далі - замовник) з іншої, був укладений договір підряду на виконання (проектної) продукції №3611.1, за умовами якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе виконання проектно-вишукувальних робіт (а.с.44).

Роботи, згідно умов договору, загальною вартістю 760000,00 грн., були фактично виконані ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт №ОУ-0000002, підписаним обома сторонами договору 18.05.2011 року (а.с.48).

На виконання умов договору, ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» виписало позивачу податкову накладну №6 від 18.05.2011 року на загальну суму 760000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 126666,67 грн. (а.с.36).

Оплату за роботи, виконані фірмою ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», по вказаній податковій накладній ТОВ «ТРИО» здійснило в повному обсязі 17.05.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням №164 на загальну суму 760000,00 грн. (а.с.93).

Судом встановлено, що 12.05.2011 року між ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» (далі - виконавець) з однієї сторони та ТОВ «ТРИО» (далі - замовник) з іншої, був укладений договір підряду на виконання (проектної) продукції №3611.2, за умовами якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе виконання проектно-вишукувальних робіт (а.с.39).

Роботи, згідно умов договору, загальною вартістю 760000,00 грн., були фактично виконані ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт №ОУ-0000002, підписаним обома сторонами договору 18.05.2011 року (а.с.43).

На виконання умов договору, ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» виписало позивачу податкову накладну №7 від 18.05.2011 року на загальну суму 760000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 126666,67 грн. (а.с.37).

Оплату за роботи, виконані фірмою ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», по вказаній податковій накладній ТОВ «ТРИО» здійснило в повному обсязі 20.05.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням №182 на загальну суму 760000,00 грн. (а.с.95).

Колегією суддів також встановлено, що 12.05.2011 року між ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» (далі - виконавець) з однієї сторони та ТОВ «ТРИО» (далі - замовник) з іншої, був укладений договір підряду на виконання (проектної) продукції №5310.1, за умовами якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе виконання проектно-вишукувальних робіт (а.с.49).

Роботи, згідно умов договору, загальною вартістю 48000,00 грн., були фактично виконані ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт №ОУ-0000003, підписаним обома сторонами договору 18.05.2011 року (а.с.53).

На виконання умов договору, ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» виписало позивачу податкову накладну №8 від 18.05.2011 року на загальну суму 48000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 8000,00 грн. (а.с.38).

Оплату за роботи, виконані фірмою ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс», по вказаній податковій накладній ТОВ «ТРИО» здійснило в повному обсязі 30.05.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням №201 на загальну суму 48000,00 грн. (а.с.95).

20.06.2011 року ТОВ «ТРИО» подано до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року з Додатком №5, згідно з яким позивачем було задекларовано податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин в сумі 261333,33 грн. (а.с.114-120).

Отримання від ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» податкових накладних підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних позивача за травень 2011 року (а.с.85-88).

Відповідач вважає формування позивачем податкового кредиту за рахунок цих господарських операцій безпідставним, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер та правочини є нікчемними.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Згідно п.201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів\послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та\або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Судом апеляційної інстанції досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИО», які підтверджують фактичне придбання у ТОВ «Компанія Інвестбудгруп Плюс» послуг та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Окрім того, щодо доводів заявника, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції та вважає за доцільне застосування ст. 11 КАС України задля повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, а тому податкові повідомлення-рішення №0014952301 та №0014962301 від 17.02.2012 є протиправними та обґрунтовано скасовані судом першої інстанції.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.13 у справі № 2а-2299/12/0170/25 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.13 у справі № 2а-2299/12/0170/25 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко