Ухвала суду № 33411028, 28.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 р.Справа № 818/402/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 818/402/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрник"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Аграрник", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах) від 23.10.2012р. №0000552220/0/53176 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 165000 грн.. основного платежу та 41250 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від23.10.2012р. №0000542220/0/53173 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 189750 грн.. основного платежу, а також від 03.01.2013р. №12220/41/0/12-13 про збільшення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41250 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та, відповідно, віднесенням даних сум до валових витрат, ПАТ "Аграрник" було здійснено по взаємовідносинам із ТОВ "Сан-Кор Трейд" щодо придбання волоського горіху. У ПАТ "Аграрник" в наявності всі первинні документи, складені відповідно до вимог чинного законодавства, зауважень щодо їх оформлення у податкового органу відсутні. Посилання відповідача на результати проведення зустрічної перевірки його контрагента і далі - по ланцюгу до товаровиробника, не спростовують реальність господарських операцій. Документальне проведення господарських операцій підтверджується всім комплексом документів.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: приписів Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту, ст. 159 КАС України , з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у м. Суми була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Аграрник" з питань достовірності визначення правомірності податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з підприємством ТОВ "Сан-Кор Трейд" за період з 01.10.2011р. по 31.03.2012р., про що складено акт №3102/2220/21126515 від 08.10.2012р. (а.с.13-28)

На підставі акту перевірки від 08.10.2012р. податковим органом встановлено порушення ПАТ "Аграрник" п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток у 4 кв. 2011р. на суму 189750грн. Також податковим органом встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме безпідставне включення до складу податкового кредиту ПАТ "Аграрник" сум ПДВ на загальну суму 165000грн., які виникли від виконання угод, які визнані податковим органом нікчемними та в силу ст.216 ЦК не створюють юридичних наслідків і, як наслідок, не пов'язані із господарською діяльністю в результаті чого ПАТ "Аграрник" занижено податок на додану вартість на загальну суму 165000грн., в т.ч. за жовтень 2011р. в сумі 150000грн., за листопад 2011р. на суму 15000грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сумах було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2012р. №0000552220/0/53176 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 165000 грн.. основного платежу та 41250 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.31), від 23.10.2012р. №0000542220/0/53173 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 189750 грн.. основного платежу (а.с.32).

Після адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПС у Сумській області від 19.12.2012р. №18261/10/10-105-324/372/ск (а.с.34-37) скарга ПАТ "Аграрник" залишена без задоволення, при цьому податковим органом було збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку із тим, що при застосуванні суми штрафної (фінансової) санкції в розмірі 25% суми донарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість ДПІ у м. Сумах не було враховано, що дане порушення є повторним, а тому повинні застосовуватися штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% (а.с.37)

На підставі висновків рішення ДПС у Сумській області від 19.12.2012р. №18261/10/10-105-324/372/ск (а.с.34-37), ДПІ у м. Сумах було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2013р. №12220/41/0/12-13 про збільшення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41250 грн. (а.с. 33).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на не підставі та у не спосіб, що передбачені діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.10.2011р. між ПАТ "Аграрник" та ТОВ "Сан-Кор Трейд" було укладено договір поставки № 988 (а.с.72-73) із додатками до договору - відповідними специфікаціями товару (а.с.74,74,80).

Згідно видаткових накладних (а.с.108-110) та актів приймання - передачі товару відповідно до умов укладеного договору (а.с. 75,78,81) ТОВ "Сан-Кор Трейд" уповноваженому представнику позивача (а.с.111-114) було відпущено ПАТ "Аграрник" товар - горіх волоський у шкарлупі, врожаю 2011року, придбаний товар оплачено в повному обсязі (а.с.83-84), ТОВ "Сан-Кор Трейд" виписано податкові накладні (а.с. 76,79,82).

Письмові докази також свідчать, що придбаний товар надано в розпорядження ПАТ "Аграрник" згідно умов договору за адресою м. Херсон, вул. Нефтянників,10 (франко-склад) і в подальшому на виконання договору комісії ТОВ "Ріад" реалізовано на експорт, що підтверджується відповідним договором комісії, специфікацією до договору, актами приймання-передачі товару на комісію, звітом комісіонера по договору комісії, вантажно-митними деклараціями податковою накладною щодо виконаних послуг (а.с.85-99).

Згідно податкової інформації по деклараціям з податку на додану вартість ТОВ "Сан-Кор Трейд" були задекларовані суми податкових зобов'язань, при цьому вони самостійно були відкориговані у відповідній електронній базі самим податковим органом після проведення перевірки, в зв'язку із чим виникли розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента.

Стосовно посилання апелянта на висновки акту зустрічних перевірок контрагентів ТОВ "Сан-Кор Трейд", які були підставою для висновків про порушення ПАТ "Аграрник" формування податкового кредиту по правовідносинам із ТОВ "Сан-Кор Трейд" колегія суддів зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2012р. по справі №2а-3816/12/2070 (а.с.56-62), залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012р. (а.с.203-209) позовні вимоги СГП "Харьковпчелопродукт" у формі ТОВ задоволені та визнано неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки СГП "Харьковпчелопродукт" у формі ТОВ за результатами якої складено акт від 19.01.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2011р.

Також слід відзначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку, під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Досліджені первинні документи свідчать про використання придбаного товару у власній господарській діяльності, подальше використання у власній господарській діяльності придбаного товару по договору комісії, та як наслідок правомірне формування валових витрат щодо взаємовідносин по дослідженим періодам ПАТ "Аграрник" та ТОВ "Сан-Кор Трейд".

Стосовно посилань апелянта на той факт, що договори, укладені між ПАТ "Аграрник" та ТОВ "Сан-Кор Трейд" не спричиняють реального настання правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та законності прийняття податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються.

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року по справі № 818/402/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 818/402/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.