Рішення № 33409989, 03.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8080/13 03.09.13

За позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державної

госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш"

До Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Державне підприємство "Шепетівський ремонтний завод"

Про стягнення 271 365,51 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Божков Т.І. представник за довіреністю № 27/11-852 від 28.01.13.

Від відповідача: Скляров Д.М. представник за довіреністю № 3/20-213 від 24.12.12.;

Кравцов О.М. представник за довіреністю № 3/20-245 від 24.12.12.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" (далі - позивач) до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач) про стягнення 312 861,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що між сторонами було укладено Договір комісії № 3/7/1-016/10-12/193-Д від 22.11.10. для реалізації позивачем спецвиробів, проте, пред'явлені до стягнення грошові кошти позивачем було перераховано відповідачу за ще не реалізовані спецвироби, а тому вказані грошові кошти, на думку позивача, підлягають поверненню відповідачем на підставі приписів ст. 1212 ЦК України як безпідставно одержані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.13. порушено провадження у справі № 910/8080/13, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Шепетівський ремонтний завод"; розгляд справи призначено на 21.05.13.

20.05.13. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 21.05.13. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 28.05.13.

28.05.13. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 ГПК України подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 271 365,51 грн.

Вказану заяву прийнято судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 28.05.13. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 18.06.13.

17.06.13. представником третьої особи через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 18.06.13. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 18.06.13. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 02.07.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.13. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у справі № 910/8080/13 на п'ятнадцять днів.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці справу № 910/8080/13 призначено до розгляду на 16.07.13.

В судовому засіданні 16.07.13. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 03.09.13.

В судовому засіданні 03.09.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі, з врахуванням заяви про зменшення, поданої 28.05.13.

Представники відповідача в судовому засіданні 03.09.13. проти позову заперечували.

Представник третьої особи в судове засідання 03.09.13. не з'явився, проте 02.09.13. через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/8080/13.

В судовому засіданні 03.09.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.10. між відповідачем (далі - Комітент) та позивачем (далі - Комісіонер) укладено Договір комісії № 3/7/1-016/10-12/193-Д щодо відчуження та реалізації військового майна на зовнішньому ринку (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому Договору, виконати від свого імені, в інтересах Комітента та за рахунок останнього, контракт з покупцем (далі - Покупець) для реалізації на зовнішньому ринку на умовах FСА - аеропорт Гостомель, м. Гостомель. відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати «ІНКОТЕРМС» у редакції 2000 року, виробів (далі - Спецвироби), згідно із Специфікацією Спецвиробів, які передаються Комітентом Комісіонеру, для реалізації Покупцю (Додаток № 1 до Договору). Відшкодування витрат Комісіонера на організацію реалізації Спецвиробів Покупцю за цим Договором, сплата податків та обов'язкових платежів до бюджету, крім тих, що Комісіонер відповідно до чинного законодавства має сплачувати самостійно за рахунок власних обігових коштів (податок на прибуток тощо), а також нарахування суми комісійної плати здійснюється за рахунок коштів, які надійшли на рахунок Комісіонера від Покупця за реалізовані Спецвироби.

Номенклатура, категорія та кількість Спецвиробів, які передаються для реалізації за цим Договором, повинні відповідати Додатку № 1 до Договору (п. 2.1 Договору).

Приписами п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що для проведення реалізації Спецвиробів Покупцю Комітент зобов'язується передати Комісіонеру зазначені у Додатку № 1 Спецвироби на умовах ЕХW - військова частина 2276 ВВ МВС України, Охтирка Сумської обл., відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати "ІНКОТЕРМС" у редакції 2000 р.

Таким чином, відповідачем для реалізації на підставі наряду від 25.11.10. № ВО-10/100 та акту прийому-передачі майна від 26.11.10., було передано позивачу 60 штук гранатометів 30мм АГС-17 1988-1990 років.

Відповідно до п. 12.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін (22.11.10.).

Дія Договору закінчується після виконання сторонами зазначених в Договорі взаємних зобов'язань, але не пізніше 31.12.10. Додатковими угодами до Договору строк його дії продовжено до 01.04.12.

Пунктом 4.1 встановлено, що загальна сума цього Договору, за яким Комітент передає для реалізації Комісіонеру Спецвироби, підтверджується додатками до Договору, встановлюється сторонами у розмірі 1 599 095,33 грн. і включає залишкову вартість спецвиробів.

Ціна реалізації Спецвиробів Покупцю встановлюється Комісіонером з урахуванням вимог п. 4.1 Договору, кон'юнктури ринку, витрат на виконання передпродажної підготовки Спецвиробів, комісійної плати та витрат Комісіонера, а також встановлених чинним законодавством податків, які безпосередньо пов'язані з реалізацією Спецвиробів Покупцю та виконанням умов Договору. Ціна реалізації Спецвиробів повинна бути вище залишкової вартості Спецвиробів та зазначених витрат, якщо інше не буде погоджене з Міністерством економіки України та Комітентом і обумовлено Додатковою угодою між сторонами (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.3 Договору, грошова сума, яку Комісіонер зобов'язується перерахувати Комітенту від виконання його доручення, повинна бути не меншою суми 1 783 390,86 грн., визначеної у п. 5 Додатку № 2 до Договору.

Відповідний Контракт № 5/71-К був укладений 03.09.10. між позивачем, як Продавцем, та Компанією «Culworth Investments Corporation», як Покупцем.

Згідно з п. 1.2 Договору, Комісіонер укладає та виконує окремий договір з Державним підприємством «Шепетівський ремонтний завод» (м. Шепетівка Хмельницької обл.) щодо проведення робіт з передпродажної підготовки Спецвиробів.

Згідно з ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 1014 ЦК України).

25.11.10. між Комісіонером та третьою особою (Виконавцем) укладено Договір № 12/196-Д, згідно з умовами якого (п. 1.1) позивач доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з капітального ремонту на передпродажної підготовки (далі - послуги) 30 мм гранатометів АГС-17 у кількості 60 комплектів (далі - вироби).

Відповідно до п. 1.2 Договору № 12/196-Д від 25.11.10., позивач зобов'язується оплатити вартість послуг, загальний розмір якої складає 1 139 022,00 грн. (п. 3.1 Договору № 12/196-Д від 25.11.10.).

Пунктом 10.1 Договору № 12/196-Д від 25.11.10. встановлено, що він вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.03.11., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань за цим Договором № 12/196-Д від 25.11.10. Додатковими угодами строк дії Договору № 12/196-Д від 25.11.10. продовжено до 31.12.13.

Далі, приписами п. 5.5 Договору встановлено, що кошти (частина коштів), які надійшли на рахунок Комісіонера за реалізовані спецвироби Покупцю, за виключенням комісійної плати та документально підтверджених сум витрат, понесених Комісіонером при організації реалізації спец виборів Покупцю за Договором (у розмірах, узгоджених з Комітентом), у строк п'яти робочих днів з дати продажу валютних надходжень, але не пізніше десяти робочих днів з дати їх зарахування на рахунок Комісіонера, перераховуються у гривнях за курсом продажу на рахунок Комітента з обов'язковою позначкою в платіжному дорученні «Для Внутрішніх військ МВС України. Надходження від реалізації військового майна за Договором від «__» ____ 2010 р. № ___».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 1 913 821,00 грн. на підставі платіжних доручень: № 2120 від 30.12.10. на суму 312 861,00 грн., № 2375 від 10.12.10. на суму 1 470 460,00 грн., № 2440 від 20.12.10. на суму 130 500,00 грн. з призначенням платежу «надходження коштів від реалізації військового майна внутрішніх військ МВС України за договором № 3/7/1-016/10-12/193-Д від 22.11.2010р.Без ПДВ.код бюджетної класифікації 24050009, символ 216».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на приписи ст. 1212 ЦК України та вказує на те, що грошові кошти в розмірі 271 365,51 грн. (перераховані платіжним дорученням № 2120 від 30.12.10. на суму 312 861,00 грн.) перераховані позивачем відповідачу за 10 одиниць ще не реалізованих спецвиробів, а тому, на думку позивача, відповідач неправомірно утримує грошові кошти позивача.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 271 365,51 грн., які сплачені Комісіонером відповідачу платіжним дорученням № 2120 від 30.12.10. з призначенням платежу «надходження коштів від реалізації військового майна внутрішніх військ МВС України за договором № 3/7/1-016/10-12/193-Д від 22.11.2010р.».

Разом з тим, вказана вимога позивача мотивована тим, що оскільки ним оплачено вказану суму за ще не реалізовані спецвироби, то грошові кошти у розмірі 271 365,51 грн. підлягають поверненню позивачу на підставі приписів ст. 1212 ЦК України як безпідставно одержані.

Так, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Судом встановлено, що 22.11.10. між сторонами укладено Договір комісії № 3/7/1-016/10-12/193-Д, предметом якого є реалізація позивачем спецвиробів та перерахування відповідачу коштів від такої реалізації.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, грошові кошти в розмірі 271 365,51 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача платіжним дорученням № 2120 від 30.12.10. з призначенням платежу «надходження коштів від реалізації військового майна внутрішніх військ МВС України за договором № 3/7/1-016/10-12/193-Д від 22.11.2010р.», тобто як грошові кошти за реалізацію спецвиробів на умовах укладеного між сторонами Договору, а отже, за наявності правової підстави.

В свою чергу, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, неналежне виконання відповідачем умов Договору може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення (вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 20.02.13. у справі № 5006/18/13/2012 та листі Вищого Господарського суду України від 24.04.13. № 01-06/757/2013 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.11. № 01-06/249 «Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»).

Отже, доводи позивача не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 271 365,51 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.13.

Суддя Т.М. Ващенко