Рішення № 33409986, 06.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2013 р.Справа № 916/1830/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Гарновської К.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Арнаут М.О. за довіреністю № 49 від 04.06.2013р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу „Кубей" до товариства з обмеженою відповідальністю „РТС Україна" про стягнення 473 384,83 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив „Кубей" (далі по тексту - СВК „Кубей") звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „РТС Україна" (далі по тексту - ТОВ „РТС Україна") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 464 446,99 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 421 050,00 грн., пені в сумі 36 164,16 грн. та трьох відсотків річних в сумі 7 232,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № 22117 від 22.11.2012р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

Згідно із заявою від 27.08.2013р. позивачем було збільшено розмір заявлених позовних вимог до суми до загальної суми 473 384,83 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 421 050,00 грн., пені в сумі 40 947,58 грн., трьох відсотків річних в сумі 9 143,05 грн. та збитків від інфляції в сумі 2 244,20 грн. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Відповідачем заявлені позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 421 050,00 грн. були визнані у повному обсязі, при цьому обґрунтованих заперечень щодо решти заявлених позовних вимог з боку ТОВ „РТС Україна" суду наведено не було. В судове засідання, призначене на 06.09.2013р., представник відповідача не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом представника ТОВ „РТС Україна" на повідомленні про оголошення перерви у минулому судовому засіданні, яке відбулось 28.08.2013р., та про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

22.11.2012р. між СВК „Кубей" (Постачальник) та ТОВ „РТС Україна" (Покупець) було укладено договір поставки № 22117, у відповідності до п.п. 1.1, 2.1, 2.2 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю продовольчу, далі по тексту договору - товар. Одиниця виміру товару - тона, загальна кількість товару - 300 тон +/- 10%.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 22117 від 22.11.2012р. позивачем було передано у власність ТОВ „РТС Україна" товар - пшеницю продовольчу у кількості 229 тон, загальною вартістю 561 050,00 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 296 від 23.11.2012р. та № 297 від 24.11.2012р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Згідно з п. 4.4 договору поставки № 22117 від 22.11.2012р. Покупець здійснює оплату протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару. Поставка супроводжується наступними документами: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач було оплачено вартість придбаного на виконання умов договору поставки № 22117 від 22.11.2012р. товару лише частково на суму 140 000 грн. із порушенням строку здійснення даного платежу. В результаті викладеного, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, у ТОВ „РТС Україна" утворилась заборгованість перед СВК „Кубей" за вищезазначеним договором в сумі 421 050,00 грн., факт наявності якої було визнано відповідачем під час розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог СВК „Кубей" в частині стягнення з ТОВ „РТС Україна" заборгованості за придбаний товар в сумі 421 050,00 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних в сумі 9 143,05 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, викладений по тексту заяви про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, яка укладалась у наступному.

Так, позивачем не було враховано, що загальна тривалість календарного 2012 року, протягом якого зокрема тривало допущене відповідачем порушення власних грошових зобов'язань за договором поставки № 22117 від 22.11.2012р., складає 366 календарних днів, а не 365 днів, як це визначено у розрахунку. З огляду на викладене, за наслідком здійсненого перерахунку суд дійшов висновку, що правильним розрахунком трьох відсотків річних у спірних правовідносинах має бути:

561 050,00 грн. * 27 (кількість днів прострочення з 05.12.2012р. по 31.12.2012р. включно) * 0,03/366 = 1 241,66 грн.

561 050,00 грн. * 136 (кількість днів прострочення з 01.01.2013р. по 16.05.2013р. включно) * 0,03/365 = 6 271,46 грн.

561 050,00 грн. * 47 (кількість днів прострочення з 16.05.2013р. по 02.07.2013р. включно) * 0,03/365 = 1 626,52 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати трьох відсотків річних в сумі 9 139,64 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги СВК „Кубей" у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 2 244,20 грн., що є наслідком допущеного відповідачем порушення власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, викладений у заяві про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із ТОВ „РТС Україна" збитків від інфляції в сумі 2 244,20 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 9.1 договору поставки № 22117 від 22.11.2012р. передбачено, що за несвоєчасне перерахування Покупцем Постачальнику грошових коштів в якості оплати вартості товару останній має право вимагати оплати пені, а Покупець в такому випадку зобов'язується оплачувати Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

З посиланням на п. 9.1 договору поставки № 22117 від 22.11.2012р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 40 947,58 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок даної штрафної санкції, заявленої до стягнення, викладений по тексту заяви про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем помилок при його здійсненні, які укладаються у наступному.

Так, по-перше, позивачем не було враховано, що загальна тривалість календарного 2012 року, протягом якого зокрема тривало допущене відповідачем порушення власних грошових зобов'язань за договором поставки № 22117 від 22.11.2012р., складає 366 календарних днів, а не 365 днів, як це визначено у розрахунку. По-друге, позивачем не враховано, що шестимісячний строк, протягом якого можуть бути нараховані штрафні санкції у спірних правовідносинах, спливає 04.06.2013р. З огляду на викладене, за наслідком здійсненого перерахунку суд дійшов висновку, що правильним розрахунком пені у спірних правовідносинах має бути:

561 050,00 грн. * 27 (кількість днів прострочення з 05.12.2012р. по 31.12.2012р. включно) * 0,15/366 = 6 208,34 грн.

561 050,00 грн. * 136 (кількість днів прострочення з 01.01.2013р. по 16.05.2013р. включно) * 0,15/365 = 31 357,32 грн.

561 050,00 грн. * 19 (кількість днів прострочення з 16.05.2013р. по 02.07.2013р. включно) * 0,03/365 = 3 287,65 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог СВК „Кубей" в частині стягнення пені частково на суму 40 853,31 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „РТС Україна" перед СВК „Кубей" в загальній сумі 473 287,15 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 421 050,00 грн., пені в сумі 40 853,31 грн., три відсотки річних в сумі 9 139,64 грн. ти збитків від інфляції в сумі 2 244,20 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ПП „Землі Бессарабії" частково на суму 473 287,15 грн. Таким чином, із ТОВ „РТС Україна" слід стягнути на користь СВК „Кубей" суму основного боргу в розмірі 421 050,00 грн., пеню в сумі 40 853,31 грн., три відсотки річних в сумі 9 139,64 грн., збитки від інфляції в сумі 2 244,20 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 614, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 691, 692 - 694, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 614, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 691, 692 - 694, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „РТС Україна" /65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 18, код ЄДРПОУ 13903152/ на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу „Кубей" /68720, Одеська область, Болградський район, с. Червоноармійське, вул. Радянської Армії, 18, код ЄДРПОУ 03768960, р/р 26002321747601 в АБ „Південний" м. Одеса, МФО 328209/ суму основного боргу в розмірі 421 050 грн. 00 коп. /чотириста двадцять одна тисяча п'ятдесят грн. 00 коп./, пеню в сумі 40 853 грн. 31 коп. /сорок тисяч вісімсот п'ятдесят три грн. 31 коп./, три відсотки річних в сумі 9 139 грн. 64 коп. /дев'ять тисяч сто тридцять дев'ять грн. 64 коп./, збитки від інфляції в сумі 2 244 грн. 20 коп. /дві тисячі двісті сорок чотири грн. 20 коп./, судовий збір в сумі 9 465 грн. 74 коп. /дев'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять грн. 74 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 11.09.2013р.

Суддя С.П. Желєзна