Ухвала суду № 33409897, 27.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/130/13-а

27.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С.) від 19.02.13 у справі № 801/130/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" (вул. Ген. Петрова, буд.29-Б, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98319)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул.Борзенко буд. 40, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.02.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехуправління" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення, винесені Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим ДПС № 0001102206, № 0001112206 від 29.08.2012 року та розрахунок пені №12179/10/22-0605 від 29.08.2012 року.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 27.08.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будтехуправління» з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Чейз» за травень 2012 року, з ТОВ «Кримбудіндустрія», за період лютий 2009 року, травень 2010 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, з ТОВ «Бренд-Строй» за період серпень 2010 року, жовтень 2010 року, за результатами якої було складено акт №641/22-06/31415962 від 14.08.2012 року (а.с.20-30, т.с.1).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Будтехуправління» в травні 2012 року мало правові відносини з платником податків ТОВ «Чейз» з придбання будівельних матеріалів, за рахунок яких до складу податкового кредиту було віднесено суму у розмірі 64481,85 гривень. На підтвердження господарських взаємовідносин до перевірки було надано договір купівлі - продажу будівельних матеріалів в асортименті, видаткові та податкові накладні, документи про оплату товару. Взаємовідносини з ТОВ «Чейз» відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Будтехуправління» наступними проводками: ДТ201-КТ631. Проте, до перевірки ТОВ «Будтехуправління» не було надано подрожні листи, інформацію щодо видачі довіреностей на придбання ТМЦ та документи, які підтверджують транспортування товарів з м. Луганську до м. Керчі (товарно - транспортні накладні).

Також, ДПІ у м. Керчі було отримано від ДПІ у Ленінському районі м. Луганська Акт «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Чейз» за травень 2012 року з якого встановлено, що ТОВ «Чейз» має стан платника - 0 «платник податків за основним місцем обліку», але оперативними заходами було встановлено, що підприємство за податковою адресою не знаходиться.

Отже, відповідач вважає, що господарська діяльність ТОВ «Чейз», в тому числі в травні 2012 року має ознаки нереальності здійснення, в нього відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, з чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Також перевіркою було встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту віднесені суми від наданих послуг по благоустрою мікрорайонів у м. Керчі ТОВ «Бренд Строй» на загальну суму 9500,52 гривень та від наданих послуг по візуальному обстеженню зварювальних стиків, механічним іспитам образків ТОВ «Кримбудіндустрія» на загальну суму 4549,65 гривень (в тому числі лютий 2009 року - 2743 гривень).

До перевірки було надані господарські договори, акти виконаних робіт, податкові накладні.

Проте, ДПІ у м. Керчі було отримано від ДПІ у м. Сімферополі Акти «Про неможливість проведення документальних перевірок ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Кримбудіндустрія» за період діяльності з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік.

Крім того, в ході досудового слідства по кримінальній справі, порушеній відносно директора ТОВ «Союз КДС», ТОВ «БВП «Строитель-плюс» було також порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва-створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Кримбудіндустрія», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину , передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України.

Проведеним аналізом було встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ТОВ «Кримбудіндустрія» та ТОВ «Бренд Строй» від контрагентів - постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Крім того, в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі в якості свідка було допитано керівника ТОВ «Бренд Строй», якій надав пояснення щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Таким чином, ТОВ «Будтехуправління» у зв'язку з проведенням операцій з ТОВ «Чейз», ТОВ «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по нікчемним угодам на загальну суму 78532,02 гривень (в тому числі лютий 2009 року в сумі 2743 гривень).

В свою чергу витрати на придбання товарів у ТОВ «Чейз» та сплату за надані послуги від «Кримбудіндустрія», ТОВ «Бренд Строй» по нікчемним угодам включені ТОВ «Будтехуправління» до складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування в загальній сумі 70250,89 гривень (в тому числі 1 квартал 2009 року - 13715 гривень).

За результатами проведеної перевірки ТОВ «Будтехуправління», ДПІ у м. Керчі були встановлені наступні порушення:

- ч.1, 5 ст.202, 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України;

- ст.42, п. 1,2 ст.173, ст.174, ст.207, ст.208, ст.55-1 Господарського кодексу України від 16.01.03 року № 436-IV;

- п.2.4, п.2.7 ст.2, п.1 ст.9 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом від 24.05.95 року №88 Міністерства фінансів України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року №168/704;

- ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.99 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» зазначені угоди є нікчемними.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків, в зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року за №168/97- ВР (зі змінами і доповненнями), та п.198.1, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-VI зі змінами та доповненнями в частині заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.

З урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) вищенаведені порушення призвели до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у 75789,02 грн., у т.ч. за травень 2010 року в сумі 531,20грн.; за серпень 2010 року в сумі 9500,52 грн.; за липень 2011 року в сумі 692,12грн.; за серпень 2011 року в сумі 583,33грн.; за травень 2012 року в сумі 64481,85 грн.

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств» від 03.04.97 року №168/97- ВР із змінами та доповненнями, ст. 138 та ст. 144 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755- VI (із змінами та доповненнями), що привело до завищення валових витрат та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

З урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) вищенаведені порушення призвели до завищення валових витрат та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, що в свою чергу призвело до занижений податку на прибуток підприємства у сумі 14007,00 грн., у т.ч. за 2 кв. 2010 року у сумі 664 грн.; за 3 кв. 2010 року у сумі 11876 грн.; за 3 кв. 2011 року у сумі 1467 грн.

Не погодившись з висновками цього акту, ТОВ «Будтехуправління» 20.08.2012 року були направлені заперечення до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС, які були відхилені листом № 11962/10/22-0605 від 23.08.2012 року (а.с.31-32, 33 т.с.1).

На підставі висновків акту, Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0001112206 від 29 серпня 2012 року, яким ТОВ «Будтехуправління» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 14007,00 гривень, застосовано штрафні санкції на суму 3135,00 гривень (а.с.34,т.с.1);

- №0001102206 від 29 серпня 2012 року, яким ТОВ «Будтехуправління» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75789,02 гривень, застосовано штрафні санкції на суму 18947,25 гривень (а.с.35,т.с.1).

Повідомленням №12179/10/22-0605 від 29.08.2012 року ТОВ «Будтехуправління» була нарахована пеня з податку на додану вартість в сумі - 3076,35 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі - 2231,04 грн., яка визначена по виявлених заниженнях податкових зобов'язань, які відображені у акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 14.08.2012 року №641/22-06/31415962 (а.с.36, 37-38 т.с.1).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є його формування за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, судовою колегією встановлено наступне.

16 лютого 2012 року між ТОВ «Чейз» (далі Продавець), з однієї сторони та ТОВ «Будтехуправління» (далі Покупець) з іншої, було укладено Договір №120216, в якому Продавець зобов'язався передавати у власність, а Покупець - належним чином прийняти та сплатити будматеріали на умовах, визначених цим договором (а.с.60,т.с.1).

На виконання умов договору, ТОВ «Чейз» було поставлено ТОВ «Будтехуправління» будівельні матеріали на загальну суму 127891,07, в т.ч. ПДВ у сумі 21315,18 грн., що підтверджується видатковими накладними: №121 від 03.05.2012 року на загальну суму 14299,67 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2383,28 грн. (а.с.61,т.с.1); №122 від 04.05.2012 року на загальну суму 40641,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6773,60 грн. (а.с.62,т.с.1); №123 від 04.05.2012 року на загальну суму 32887,20 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5481,20 грн. (а.с.63,т.с.1); №124 від 07.05.2012 року на загальну суму 40062,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6677,10 грн. (а.с.64,т.с.1);

За фактом отримання товару, ТОВ «Чейз» були виписані наступні податкові накладні на загальну суму 127891,07, в т.ч. ПДВ у сумі 21315,18 грн.:

- №121 від 03.05.2012 року на загальну суму 14299,67 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2383,28 грн. (а.с.65,т.с.1);

- №122 від 04.05.2012 року на загальну суму 40641,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6773,60 грн. (а.с.66,т.с.1);

- №123 від 04.05.2012 року на загальну суму 32887,20 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5481,20 грн. (а.с.67,т.с.1);

- №124 від 07.05.2012 року на загальну суму 40062,60 грн., у тому числі ПДВ у сумі 6677,10 грн. (а.с.68,т.с.1).

Дані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за травень 2012 року (а.с.70-73,т.с.1).

Сплату за отримані будівельні матеріали по вказаним видатковим накладним ТОВ «Будтехуправління» здійснило в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №393 від 12.06.2012 року на загальну суму 127891,07 грн. (а.с.74,т.с.1).

Відсутність у покупця товарно-транспортних накладних пояснюється тим, що згідно з п.2.5 угоди між TOB «Чейз» і TOB «Будтехуправління», продавець доставляє товар до складів покупця, що входить в ціну товару.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-111, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної передбачена у випадку транспортування товару лише за допомогою юридичної або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

В даному випадку наявність у Покупця товарно-транспортних накладних не є обов'язковою умовою для включення понесених витрат на придбання будівельних матеріалів до валових витрат та формування податкового кредиту за рахунок сплаченого в ціні товару ПДВ, оскільки йому не повинно бути відомо, який транспорт використовувався Продавцем при транспортуванні товару, - власний, орендований чи по договору з перевізником.

Витрати на перевезення придбаного товару не вплинули на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по зазначених операціях.

Отже, будівельні матеріали від ТОВ «Чейз» були фактично отримані позивачем, що підтверджено видатковими накладними, ним оплачені та використані в його господарській діяльності в травні-червні 2012 року, а саме - при реконструкції вул. Самойленко в м.Керчі, про що свідчать: договір №26 від 17.04.2012 року між Комунальним підприємством «Керченське спеціалізоване підприємство газових мереж» (далі Генпідрядник), з однієї сторони та ТОВ «Будтехуправління» (далі Субпідрядник) з іншої, яким Генпідрядник доручив, а Субпідрядник прийняв на себе виконання робіт з улаштування водовідводу об'єкта «Реконструкція вул.Самойленко в м.Керчі»; №34 від 03.05.2012 року, укладений між Комунальним підприємством «Керченське спеціалізоване підприємство газових мереж» (далі Генпідрядник), з однієї сторони та ТОВ «Будтехуправління» (далі Субпідрядник) з іншої, яким Генпідрядник доручив, а Субпідрядник прийняв на себе виконання робіт з улаштування благоустрою об'єкта «Реконструкція вул. Самойленко в м.Керчі» зі своїх матеріалів та з матеріалів Генпідрядника; акти виконаних робіт, звіти про використання матеріалів, акти списання, тощо (а.с.75-117, т.с.1).

Також, в травні 2012 року TOB «Будтехуправління» здійснило передплату TOB «Чейз» за будівельні матеріали (пам'ятний знак) на загальну суму 259000,00 грн. по наступним платіжним дорученням: № 346 від 16.05.2012р. на суму 58000,00грн. (а.с.118,т.с.1); № 356 від 17.05.2012р. на суму 57000,00грн. (а.с.119,т.с.1); № 359 від 18.05.2012р. на суму 59000,00грн. (а.с.120,т.с.1); № 369 від 22.05.2012р. на суму 26000,00грн. (а.с.121,т.с.1); № 376 від 30.05.2012р. на суму 59000,00грн. (а.с.122,т.с.1).

За фактом отримання коштів, TOB «Чейз» були виписані податкові накладні на загальну суму 259000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 43166,66 грн., а саме : податкова накладна №128 від 16.05.2012р. на загальну суму 58000,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 9666,67 грн. (а.с.123,т.с.1); податкова накладна № 129 від 17.05.2012р. на загальну суму 57000,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 9500,00 грн. (а.с.124,т.с.1); податкова накладна № 132 від 18.05.2012р. на загальну суму 59000,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 9833,33 грн. (а.с.125,т.с.1); податкова накладна № 136 від 22.05.2012р. на загальну суму 26000,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 4333,33 грн. (а.с.126,т.с.1); податкова накладна № 146 від 30.05.2012р. на загальну суму 59000,00грн., у тому числі ПДВ у сумі 9833,33 грн. (а.с.127,т.с.1).

Поставка оплаченого товару (пам'ятний знак) була здійснена ТОВ «Чейз» 07 листопада 2012 року, що підтверджено видатковою накладною № 72 (т. 2, а.с. 37).

Зазначений товар було фактично отримано позивачем та використано в його господарській діяльності, що підтверджується договором підряду № 21 від 07.05.2012 року, укладеному між Управлінням капітального будівництва Керченської міської Ради (Замовник) та ТОВ «Будтехуправління» (Підрядник), згідно з яким Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе зобов'язання власними силами виконати будівельно - монтажні роботи по об'єкту «Капітальний ремонт об'єктів благоустрою міського парку культури та відпочинку з встановленням пам'ятного знаку в м. Керчі»; актом виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року; звітом про витрачання основних матеріалів при будівництві у співвідношенні з виробничими нормами за листопад 2012 року; актом списання № ТУ-0000034 від 07.11.2012 року (в тому числі пам'ятного знаку) (том 2, а.с. 29-36; 38-40).

19.06.2012 року ТОВ «Будтехуправління» було подано до ДПІ у м. Керчі податкову декларацію з ПДВ за травень 2012 року, згідно з Додатком № 5 до якої позивач задекларував податковий кредит на підставі виписаних в травні 2012 року ТОВ «Чейз» податкових накладних на загальну суму 64481,85 гривень (р. 10 Розділу 11 Додатку 5) (том 2, а.с. 20-24).

Також, між ТОВ «Кримбудіндустрія» (Підрядник) та ТОВ «Будтехуправління» (Замовник) були укладені договори підряду від 10.09.2009 року № 234 та від 10.05.2011 року № 101, в яких Підрядник зобов'язався на власний ризик виконати за завданням Замовника роботи відповідно до проектно-кошторисної документації (а.с.142, 143 т.с.1).

Необхідність в отриманні цих послуг від ТОВ «Кримбудіндустрія» у позивача виникла у зв'язку з укладенням ТОВ «Будтехуправління» договорів з Державним підприємством «Керченський морський торгівельний порт» № 42 від 11.11.2009 року та № 14-02/11 від 10.02.2011 року, згідно з якими Підрядник (ТОВ «Будтехуправління») зобов'язався виконати, відповідно до проектно-кошторисної документації та умовами цих договорів будівництво об'єкта "Підвідний газопровід до котельні КМТП. (Коригування РП" Підвідний газопровід до заводів "Фрегат", СРЗ, "Прилів" в торговому порту в м.Керчі ) " (а.с. 128-133, т.с. 1).

Підтвердженням виконаних ТОВ «Кримбудіндустрія» для позивача робіт є: протоколи випробувань і контролю зварювальних стиків газопроводу № 298 від 08 березня 2010 року; № 299 від 10 березня 2010 року; № 39 від 10 березня 2010 року; № 42 від 02 квітня 2011 року; № 15 від 02 квітня 2011 року; № 15 від 30 квітня 2011 року; довідка про вартість виконаних робіт за травень 2010 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 року на загальну суму 3187,20 гривень, в тому числі ПДВ - 531,20 гривень; довідка про вартість виконаних робіт за серпень 2011 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року на загальну суму 7652,72 гривень, в тому числі ПДВ - 1275,45 гривень (т.с. 1, а.с. 144-155).

Оплата позивачем на користь TOB «Кримбудіндустрія» за роботи по газопроводу проведена, що підтверджується платіжним дорученням № 897 від 02.06.2010 року у сумі 3187,20 грн. (а.с.156,т.с.1); платіжним дорученням № 113 від 21.07.2011 року у сумі 4152,72 грн. (а.с.157,т.с.1); платіжним дорученням № 126 від 11.08.2011 року у сумі 3500 грн. (а.с.157,т.с.1).

За фактом надання послуг та отримання оплати TOB «Кримбудіндустрія» були виписані податкові накладні:

- № 174-Л від 31.05.2010 року на загальну суму 3187,20 грн. включаючи ПДВ у розмірі 531,20 грн. (а.с.158,т.с.1), відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних №5 за травень 2010 року (а.с.162-164,т.с.1).

- № 24 від 21.07.2011 року на загальну суму 4152,72 грн., включаючи ПДВ у розмірі 692,12 грн. (а.с.159,т.с.1), відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року (а.с.165-167,т.с.1).

- № 12 від 11.08.2011 року на загальну суму 3500 грн., включаючи ПДВ у розмірі 583,33 грн. (а.с.160,т.с.1), відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року (а.с.165-167,т.с.1).

Використання цих послуг в господарській діяльності позивача підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними між ТОВ «Будтехуправління» та Керченським морським торгівельним портом, на виконання укладених між цими підприємствами договорів №2 від 19.03.2010 року та 10.05.2011 року (а.с.134-141,т.с.1).

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримбудіндустрія» зареєстровано як юридична особа 08.08.2002 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (а.с.43,т.с.2).

ТОВ «Кримбудіндустрія» є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №00887770 від 13 грудня 2005 року (а.с.42,т.с.2).

При цьому ТОВ «Кримбудіндустрія» має Ліцензію на провадження діяльності, пов'язаної з використанням джерел іонізуючого випромінювання та Дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки (том 2, а.с. 44-46).

08.06.2010 року ТОВ «Будтехуправління» було подано до ДПІ у м. Керчі податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року з Додатком № 5, згідно з яким на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Кримбудіндустрія» в травні 2010 року до складу податкового кредиту з ПДВ включено суму у розмірі 531,20 гривень (р. 5 Розділу 11 Додатку 5) (том 2, а.с. 47-53).

14.09.2011 року ТОВ «Будтехуправління» було подано до ДПІ у м. Керчі податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року, згідно з Додатком № 5 до якої до складу податкового кредиту серпня 2011 року були включені суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Кримбудіндустрія» в сумі 692,12 гривень та 583,33 гривень (т. 2, а.с. 58-62).

Судом також встановлено, що 29.07.2010 року між Управлінням капітального будівництва Керченської міської ради (далі Замовник), з однієї сторони та ТОВ «Будтехуправління» (далі Підрядник) з іншої, було укладено Договір №20, в якому Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами виконати роботи по об'єкту "Капітальний ремонт благоустрою мікрорайону №1 по вул. Генерала Петрова м.Керчі". Джерело фінансування - кошти місцевого бюджету м. Керчі. Вартість робіт по договору склала 98207 гривень.

Згідно з п. 4.1 Договору, Підрядник має право залучати до виконання робіт Субпідрядні організації за узгодженням із Замовником (а.с.168-169,т.с.1).

12.08.2010 року між ТОВ «Будтехуправління» (Замовник), з однієї сторони та ТОВ «Бренд-Строй» (Підрядник) з іншої, було укладено Договір субпідряду №1208/424, згідно з яким Замовник доручив, а Підрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи по капітальному ремонту благоустрою мікрорайону №1 по вул.Генерала Петрова м.Керчі". Джерело фінансування - бюджетні кошти. Вартість робіт була визначена сторонами в сумі 57003,14 гривень (а.с.174-175,т.с.1).

Виконання робіт TOB «Бренд-Строй» за цим договором підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт №1, рахунком-фактурою №1121 від 31.08.2010 року, виставленим до сплати на суму 57003,14 грн.(а.с.177-179,т.с.1).

Оплату за виконані субпідрядні роботи по капітальному ремонту та благоустрою мікрорайону №1 по вул.Генерала Петрова м.Керч TOB «Будтехуправління» здійснило, що підтверджується платіжним дорученням №787.39 від 08.09.2010 року (а.с.180,т.с.1).

TOB «Бренд-Строй» виписало позивачу податкову накладну №1372 від 31.08.2010 року на загальну суму 57003,14 грн., включаючи ПДВ у розмірі 9500,52 грн. (а.с.181,т.с.1), яка була відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних №9 за вересень 2010 року (а.с.183-184,т.с.1).

Зазначені роботи були передані TOB «Будтехуправління» Замовникові - Управлінню капітального будівництва Керченської міської Ради за актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 27.08.2010 року і №2 від 02.09.2010 року, а отже використані в господарській діяльності позивача (а.с.170-173,т.с.1).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд-Строй» зареєстровано в якості юридичної особи 17.10.2008 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (а.с.80,т.с.2).

ТОВ «Бренд-Строй» є платником податку, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків №42820/2678/29-0 від 20.10.2008 року та має Ліцензію, видану інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю в АР Крим на виконання будівельних робіт (а.с.82,т.с.2, а.с. 176 т.с. 1).

07.10.2010 року ТОВ «Будтехуправління» було подано до ДПІ у м. Керчі податкову декларацію з ПДВ за вересень 2010 року, згідно з Розрахунком коригування сум ПДВ, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту з ПДВ серпня 2010 року суму, сформовану за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Бренд Строй» у розмірі 9500,52 гривень (т. 2, а.с. 83-90).

В обґрунтування своїх висновків щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за рахунок цих взаємовідносин з ТОВ «Чейз», ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «Кримбудіндустрія» відповідачем було надано: акт № 29/22/36165567 від 06.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «БрендСтрой» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік; акт № 34/22/32100553 від 06.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кримбудіндустрія» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік; акт № 624/15-300/31260351 віл 17.07.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Чейз» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень 2012 року» (том 2, а.с. 95-99, 103-118).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, яким встановлено наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

Статтею 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п.135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання у ТОВ «Чейз», ТОВ «Кримбудіндустрія» та ТОВ «Бренд-Строй» товарів та послуг, використання цих товарів та послуг в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів та послуг до валових.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п.7.4, 7.5, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України «Про податок на додану вартість» не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України), що набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою, такою датою вважається дата події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріалами справи підтверджено, що отримання і оплата товарів та послуг від контрагентів відображено в бухгалтерському обліку ТОВ «Будтехуправління» належними бухгалтерськими проведеннями (том 2, а.с. 123-127); отримані товари та послуги було використано в господарській діяльності позивача та від використання цих товарів та послуг позивачем було отримано економічну вигоду.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем податкової дисципліни ДПІ у м. Керчі посилається лише на зустрічні акти перевірок контрагентів позивача, якими зокрема встановлено про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «БрендСтрой» та ТОВ «Кримбудіндустрія».

Висновки перевіряючих про порушення податкового законодавства не можуть ґрунтуватися на актах зустрічних звірок ТОВ «Чейз», ТОВ "Бренд Строй" та ТОВ «Кримбудіндустрія», а також відомостях з постанов досудового слідства в рамках кримінальної справи, протоколах допиту свідків та обвинувачених, адже ці документи не є первинними документами податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Більш того, щодо взаємовідносин позивача з підприємством ТОВ «Чейз» в травні 2012 року, відповідачем також було надано довідку Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську № 891/15-300/31260351 від 03.09.2012 року Про результати зустрічної звірки ТОВ «Чейз» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, в тому числі ТОВ «Будтехуправління», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 рік, відповідно до висновків якої звіркою ТОВ «Чейз» було документально підтверджено факт виписки податкових накладних на адресу ТОВ «Будтехуправління» та відображення в податковому обліку господарських операцій з цим підприємством (том 2, а.с. 100-102).

Отже, навіть за результатами зустрічної перевірки контрагента позивача ТОВ «Чейз» було підтверджено факт укладення та виконання ним господарських договорів в травні 2012 року, що також спростовує доводи податкової інспекції щодо неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містіть таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містіть посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні ст. 9 Конституції України.

Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна, є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини.

Так, п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі - Шоста Директива).

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004 р. № 1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії, а саме: "Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1).4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладеного правочину, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених відповідачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності ДПІ не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Будтехуправління" є обґрунтованими, винесені на підставі акту перевірки №641/22-06/31415962 від 14.08.2012 року податкові повідомлення - рішення № 0001102206, № 0001112206 та розрахунок пені №12179/10/22-0605 від 29.08.2012 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С.) від 19.02.13 у справі № 801/130/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С.) від 19.02.13 у справі № 801/130/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян