Постанова № 33409274, 27.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2013 року м. Миколаїв Справа № 2а-6104/12/1470

09:15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Вознесенський Хлібзавод", вул. Фурманова, 5, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

доВознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, пров. Бр. Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 проскасування податкових повідомлень - рішень від 05.12.2011р. № 0000362301, № 0000372301, № 0000382301,

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 05.12.11 №0000362301, №0000372301, №0000382301.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, які відповідач вважає недійсними, та правомірно відніс до валових доходів та визначив дохід від патентної діяльності.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивач не обґрунтовано включив до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ, на підставі недійсних податкових накладних. Крім того позивачем занижено валові доходи, а саме доходи від оперативної діяльності. В зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, в зв'язку з цим справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ТДВ "Вознесенський хлібзавод" зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

18.10-14.11.11 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 30.06.11.

21.11.11 за результатами перевірки відповідачем було складено акт №2154/23/00376716, у висновках якого крім іншого зазначено, що позивачем порушено:

п.п.135.4.1 п.135.4, п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.8, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011р. в сумі 30 802грн.;

п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97 №168/97-ВР (далі Закон №168), п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у сумі 19 522,22грн. та завищено залишок відємного значення ПДВ в сумі -24 984,68грн.

05.12.11 на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000362301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 18 222,08грн. та штрафними санкціями на суму 4555,53грн.;

№0000372301, яким позивачу встановлення завищення від'ємного значення ПДВ в розмірі 24 886грн.;

№0000382301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 30 803грн. та штрафними санкціями на суму 1грн.

Що стосується нарахування ПДВ та рішень №0000362301 та №0000372301 суд зазначає наступне:

В акті перевірки відповідач зазначає, що позивач безпідставно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від постачальників, які не містять обов'язкових реквізитів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив з контрагентами ТОВ "Кастросервіс", ПП "Альгетти", ПП "Щедро-ком", ТОВ "Судносервіс" угоди по придбанню товарів, які використовував в своїй господарській діяльності. Позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують здійснення цих угод та їх оплату позивачем.

Контрагенти надали позивачу податкові накладні, загальна сума ПДВ за якими склала 49 976,22грн.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-Х11 (далі Закон №996) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу вказаних норм суд зазначає, що для підтвердження факту здійснення господарських операцій законодавство передбачає не тільки наявність самих первинних документів, а й наявність самого факту здійснення господарської операції.

Суд вважає, що на підставі наданих позивачем копій первинних документів позивач довів суду реальність здійснення господарської операції з контрагентом, туму суд вважає, що встановлений факт здійснення господарської операції.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що угоди між позивачем та контрагентами фактично не відбувалася, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростовував факт здійснення цих угод. Заперечення відповідача ґрунтуються виключно на його припущеннях та думці.

Позивач надав суду податкові накладні, отримані ним від контрагентів, на підставі яких ним сформовано податковий кредит. Оглянувши вказані податкові накладні суд вважає, що вони оформлені у відповідності з вимогами закону, а тому позивач мав право на їх підставі формувати податковий кредит.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.4 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168 забороняє включати до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені платником за матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, тобто основною обставиною, яка підлягає встановленню для правильного застосування цього пункту є мета використання придбаних товарів, робіт, послуг, а не факт такого використання протягом звітного періоду, що також підтверджується і змістом абз.3 пп.7.4.1. Закону №168.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1 ПК України що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи той факт, що у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт придбання позивачем товарів у контрагентів, суд вважає що позивач, в порядку визначеному вказаними нормами, правомірно відніс до податкового кредиту, отриманий ПДВ при придбані товарів у контрагентів.

Оскільки позивачем був правильно сформований податковий кредит, тому відсутній факт завищення від'ємного значення ПДВ визначений рішенням №0000372301.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, що підтверджують доставку товару, оскільки, з наданих позивачем договорів з контрагентами вбачається, що доставка товару здійснювалась за рахунок та автотранспортом продавця (постачальника), а тому у позивача немає обов'язку мати (зберігати) товарно-транспортні накладні.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0000362301 та №0000372301 підлягають скасуванню.

Що стосується нарахування податку на прибуток та рішення №0000382301 суд зазначає наступне:

В аті перевірки відповідач вказує, що позивачем з 01.04.11 по 30.06.11 задекларовано дохід та витрати, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 1 697 125грн., при цьому перевіркою встановлене заниження повноти визначення доходу за ІІ квартал 2011р. у сумі 522 053грн. та встановлене заниження повноти визначення витрат у сумі 338 133грн.

Позивач стверджує, що це порушення сталося в результаті математичної помилки при заповненні ним податкової декларації з податку на прибуток.

Суд вважає такі доводи позивача непереконливими, оскільки ним не надано суду жодних доказів, які б підтверджували його доводи.

Крім того суд зазначає, що незважаючи на те, що позивач знав про допущені ним помилки у податкової декларації з податку на прибуток, він не подавав відповідачу ні до перевірки, ні після неї, уточнення до вказаної декларації, з самостійним виправленням помилок.

Таким чином суд приходить до висновку, що рішення відповідача №0000382301 є правомірним.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в частині скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05.12.11 №0000362301, №0000372301.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача в частині задоволених вимог..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби 05.12.11 №0000362301, №0000372301.

3. Присудити на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Вознесенський хлібзавод" судові витрати у розмірі 294,40грн. з Державного бюджету України. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар