Постанова № 33408703, 27.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 р. Справа №805/10873/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Кобець О.А.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Костиря Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне щодо нарахування сум єдиного внеску у розмірі 1 194,03 грн. відповідно до вимоги № 869 від 10 травня 2013 року, скасування вимоги № Ф-869 від 10 травня 2013 року про стягнення сум єдиного внеску в розмірі 1 194,03 грн., -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне (далі - відповідач, УПФУ у м. Сніжне) про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне щодо нарахування сум єдиного внеску у розмірі 1 194,03 грн. відповідно листа від 17 червня 2013 року за № 54 (44) И-02-01-15 про нарахування страхового внеску за перший квартал 2013 року в сумі 1 194,03 грн. протягом 10 днів, скасування вимоги № 869 від 10 травня 2013 року про стягнення сум єдиного внеску за перший квартал 2013 року в сумі 1 194,03 грн. (арк. справи 26).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування. 10 травня 2013 року відповідач виставив позивачу вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску за перший квартал 2013 року в сумі 1 194,03 грн., з якою не погодився, посилаючись на те, що він є пенсіонером за віком на пільгових умовах, договору про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, через що не повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на повідомлені обставини, просив суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне щодо нарахування сум єдиного внеску у розмірі 1 194,03 грн. відповідно листа від 17 червня 2013 року за № 54 (44) И-02-01-15 про нарахування страхового внеску за перший квартал 2013 року в сумі 1 194,03 грн. протягом 10 днів та скасувати вимогу № 869 від 10 травня 2013 року про стягнення сум єдиного внеску за перший квартал 2013 року в сумі 1 194,03 грн.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, надав заяву про уточнення позовних вимог (арк. справи 53), в якій просив суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне щодо нарахування сум єдиного внеску у розмірі 1 194,03 грн. відповідно до вимоги № 869 від 10 травня 2013 року та скасувати вимогу № 869 від 10 травня 2013 року про стягнення сум єдиного внеску в розмірі 1 194,03 грн.

Відповідач, не визнавши позовні вимоги, суду надав письмові заперечення проти адміністративного позову (арк. справи 40-42), в яких зазначив, що згідно частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску до органів Пенсійного фонду України, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до Закону України пенсію та соціальну допомогу.

Зауважував на тому, що законодавством визначено звільнення від сплати єдиного внеску осіб, які є пенсіонерами за віком, а не осіб, які отримують пенсію за віком. Враховуючи, що позивач є отримувачем пенсії за віком, призначену на пільгових умовах, та враховуючи його вік, він зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, і на нього не розповсюджуються норми частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Тобто, ОСОБА_1 зобов'язаний був сплатити суму єдиного соціального внеску за перший квартал 2013 року до 20 квітня 2013 року. Враховуючи наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні змісту письмових заперечень. Просила відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову повністю.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 12 липня 2001 року за адресою: 86500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, про що свідчать копії паспорта та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2, які містяться в матеріалах справи (арк. справи 6, 11). Позивач є платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом НОМЕР_3, копія якого також знаходиться в матеріалах адміністративної справи (арк. справи 12). Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 11 серпня 2010 року, позивач є пенсіонером за віком (арк. справи 37).

Відповідач - управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

У частині 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

10 травня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України у м. Сніжне у відношенні позивача прийнята вимога № Ф-869 про сплату недоїмки в сумі 1 194 грн. 03 коп. (арк. справи 16). Наведена вище сума боргу складається за період перший квартал 2013 року.

Як зазначив позивач, наведену вимогу він отримав 30 травня 2013 року, що не спростовано у судовому засіданні представником відповідача, та не погодившись із нею позивач 07 червня 2013 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зі скаргою (арк. справи 18-19), в якій просив скасувати зазначену вимогу.

17 червня 2013 року за № 54(44)/І-02-01-15 управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області на адресу позивача направлено лист, в якому відповідач зазначив про обов'язковість сплати суми єдиного внеску, визначеної оскаржуваною вимогою, та роз'яснив про можливість оскарження прийнятого рішення (арк. справи 20).

Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу 26 червня 2013 року надіслано рішення про залишення скарги без розгляду за № 5253/08 (арк. справи 21).

25 липня 2013 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом. За даних обставин, позивач звернувся до суду у місячний строк, визначений частиною 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для оскарження даного рішення суб'єкта владних повноважень, яке оскаржувалося в адміністративному порядку, який необхідно обчислювати з дня, коли особа дізналася про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, що оскаржувалося.

Спірною обставиною між сторонами є те, чи належить позивачу сплачувати за себе єдиний внесок у разі призначення йому пенсії за віком, на пільгових умовах. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

06 серпня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609-VI, яким статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною 4, в якій зазначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З аналізу частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» можна зробити висновок, що остання не містить обмежень щодо звільнення від сплати єдиного внеску в залежності від виду отриманої пенсіонером пенсії, пенсії за віком чи пенсії за віком на пільгових умовах.

Зі змісту адміністративного позову судом встановлено, що добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування» позивач він не приймає.

За даних обставин, територіальним органом управлінням Пенсійного Фонду України помилково прийнята спірна вимога.

Водночас, посилання відповідача на необхідність досягнення позивачем пенсійного віку та неможливість застосування зазначеної статті на осіб яким призначена пенсія на пільгових умовах, на думку суду, є незмістовними, оскільки в зазначеній нормі законодавцем визначено особу яка звільняється від сплати єдиного внеску - яка здобула статус пенсіонера за віком, в зазначеній нормі не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, як вказувалось судом вище, позивач не укладав договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року в адміністративній справі № 805/6663/13-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та акту, яка набрала законної сили, частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, а саме: визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області щодо донарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за 2012 рік на суму 4572,42 гривень неправомірними та скасоване рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області № 364 від 19 квітня 2013 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у розмірі 170,00 гривень.

В обґрунтування постановленого рішення Донецький окружний адміністративний суд зазначив, що позивачу призначений такий вид пенсії як «пенсія за віком», незважаючи на пільговий характер умов її призначення, отже він є «пенсіонером за віком» на якого розповсюджується норма частини 4 статті 4 Закону № 2464.

За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне щодо нарахування сум єдиного внеску у розмірі 1 194,03 грн. відповідно до вимоги № Ф-869 від 10 травня 2013 року, скасування вимоги № 869 від 10 травня 2013 року про стягнення сум єдиного внеску в розмірі 1 194,03 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 149,11 гривень (арк. справи 2, 27).

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне щодо нарахування сум єдиного внеску у розмірі 1 194,03 грн. відповідно до вимоги № Ф-869 від 10 травня 2013 року, скасування вимоги № 869 від 10 травня 2013 року про стягнення сум єдиного внеску в розмірі 1 194,03 грн., - задовольнити повністю.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне щодо нарахування сум єдиного внеску у розмірі 1 194,03 грн. відповідно до вимоги № 869 від 10 травня 2013 року протиправними.

Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне про стягнення сум єдиного внеску в розмірі 1 194,03 грн. від 10 травня 2013 року № Ф-869.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 149 (сто сорок дев'ять) грн. 11 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 27 серпня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлений 02 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.