Ухвала суду № 33407040, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/9922/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі №2а-27503/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб Мандрівників»

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб Мандрівників» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Клуб Мандрівників») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька (далі по тексту - відповідач, ДПІ Калінінському районі м. Донецька) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0004701542/0 від 22.07.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі на 10125833,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011, позовні вимоги задоволено.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Клуб Мандрівників» з питань підтвердження задекларованих показників в деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 22.07.2010 №5947/15-312/30654779.

Актом перевірки встановлено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді заниження ТОВ «Клуб мандрівників» суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2010 року та завищення суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 10006233,00 грн. та за березень 2010 року у розмірі 10125833,00 грн.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що ТОВ «Клуб Мандрівників» у порушення вимог чинного законодавства включило до складу податкового кредиту лютого 2010 року суми податку на додану вартість по операціям купівлі-продажу технологічного обладнання за нікчемними договорами від 07.12.2009 № 021209 з ТОВ «Сігматрейд 2009» та від 03.12.2009 № 011209 з ТОВ «ЛТД Юнітрейд».

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наводиться перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов договору на придбання технологічного обладнання від 07.12.2009 № 021209 ТОВ «Сігматрейд 2009» та договору на придбання технологічного обладнання від 03.12.2009 № 011209 ТОВ «ЛТД Юнітрейд», (Продавці) взяли на себе обов'язок виготовити і продати, а ТОВ «Клуб Мандрівників» (Покупець) прийняти і оплатити технологічне обладнання на умовах, передбачених цими договорами. Оплата вартості обладнання здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за фактом поставки.

Фактичне виконання умов договорів (поставка товару Продавцями та отримання товару та його оплата Покупцем) підтверджується витратними накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Таким чином судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують фактичне виконання сторонами договорів на придбання технологічного обладнання, що свідчить на спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а тому посилання відповідача на нікчемність укладених договорів є безпідставними.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виникнення у ТОВ «Клуб Мандрівників» права на формування податкового кредиту у лютому 2010 рку за наслідками господарських операцій по договорам із ТОВ «Сігматрейд 2009» від 07.12.2009 № 021209 та ТОВ «ЛТД Юнітрейд» від 03.12.2009 № 011209 підтверджено податковими накладними, виданими вказаними підприємствами позивачу та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Оскільки позивачем надано усі необхідні документи, які підтверджують використання придбаного товару у власній господарській діяльності, суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку із придбанням товару, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою є саме від'ємне значення за результатами звітного періоду. Від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, позивачем обґрунтовано заявлено до бюджетного відшкодування у березні 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 10125833,00 грн., яка була ним сплачена у попередньому податковому періоді.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно зроблено висновок про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0004701542/0 від 22.07.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі на 10125833,00 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова