Постанова № 33406636, 11.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 904/1604/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2013р.у справі господарського суду№ 904/1604/13-г Дніпропетровської області за позовомДП "Придніпровська залізниця"доПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 152 805,24грн. Овчинніков Б.С. дов. № 29 від 01.01.2013 Масюк О.В. дов. № 29/81 від 02.01.2013

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 152 805,24грн. плати за користування приватними вагонами, затриманими на шляху прямування через зайняття колій на станції призначення через неприйняття вагонів вантажоодержувачем у серпні 2012 року..

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2013 (суддя Мартинюк С.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 (судді Широбокова Л.П., Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В.), позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 152805,24грн. плати за користування вагонами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 12.04.2007 між державним підприємством "Придніпровська залізниця" та ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - власником колії, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" було укладено тимчасову угоду №ПР/М-07-2/14НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії відповідача, яка примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці. Зазначена тимчасова угода регулює взаємовідносини позивача та відповідача щодо подачі та забирання вагонів.

За накладними №№41936089, 41923244, 41920208, 41922030, 41934738 порожні вагони власності ТОВ "Інтерлізінвест" та "Лемтранс" були прийняті позивачем до перевезення на адресу одержувача - відповідача.

На проміжній станції Шмаково Придніпровської залізниці відповідно до п.п.9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами вагони були затримані за наказом №231 від 25.08.2012 через зайнятість колій на станції призначення Терни, у зв'язку з неприйняттям попередніх вантажів відповідачем на свою під'їзну колію.

Повідомлення про затримку вагонів отримане відповідачем 25.08.2012р. о 11.00 год. Представник ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" при отриманні вказаного повідомлення зазначив у ньому, що відповідач готовий прийняти вагони на під'їзну колію.

За цим фактом станцією затримки Шмаково у порядку, передбаченому п.9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, про затримку поїзда 3601 у складі 51 вагонів складено акт форми ГУ-23а №2 від 25.08.2012 та акт загальної форми ГУ-23 № 217 від 25.08.2012. Поїзд відправлено згідно наказу №180 від 07.09.2012 о 9 год. поїздом № 3602.

На підставі зазначених актів залізницею розраховано плату за користування вагонами, яка включена до відомостей форми ГУ-46 №№08099192, 09099194, 09099195 на загальну суму 152 805,24грн. Відомості плати за користування вагонами підписано представниками відповідача із запереченням: "З нарахованою сумою не згодні. ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" могло прийняти вагони на під'їзну колію", що і стало підставою для звернення з позовом.

Розглядаючи справу по суті, суди підставно виходили з того, що ст.908 ЦК, яка кореспондується з ст.307 ГК України, встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу.

Згідно із ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Відповідно до п.6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1.

Порожні вагони, що були направлені на адресу відповідача, мали статус вантажу, та відповідач повинен був прийняти їх на свої під'їзні колії в установлені Статутом та договором строки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами не зазначено, на яку конкретно колію міг бути прийнятий вантаж (яка була вільна на час затримки).

Натомість, залізницею на підтвердження зайнятості колій на станції призначення Терни з вини вантажоодержувача додано до матеріалів справи акти загальної форми станції Терни про віднесення на відповідальність вантажовласника, які підписано представниками відповідача без заперечень.

Як вбачається з Положення зайнятості колій по станції призначення Терни на момент видачі наказу №231 від 25.08.2012 про затримку вагонів, на станції Терни були вільна лише колія №2 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Колії №№1, 5, 6, 8 зайняті вагонами, які були затримані з вини одержувача вантажу, тобто відповідача. Колії №№3, 4 зайняті вагонами, виставленими відповідачем для відправлення, колія №7 - під обробкою прибулих вагонів.

З причини несвоєчасного забирання відповідачем вагонів, які надійшли на його адресу, була знижена пропускна спроможність не тільки станції Терни, а й на підходах до неї. З огляду на це, посилання відповідача на наявність на станції примикання вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, суди визнали безпідставними.

Зайнятість прийомовідправних колій по станції примикання згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Однак, детально встановивши ситуацію із зайнятістю станційних колій по станції призначення Терни станом на момент видачі наказу №231 від 25.08.2012 про затримку вагонів на станції Шмаково, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилась та обставина, що 51 вагон потяга № 3601, зупинених 25.08.2012, простояли на станції зупинки Шмаково до 07.09.2012, тобто протягом 13 діб.

В цей період інші вагони, які були зупинені на шляху прямування через неприйом вантажоодержувачем, були залізницею доставлені на станцію призначення та видані відповідачу раніше спірних затриманих вагонів.

При цьому судам необхідно було встановлювати та надавати оцінку обставинам, з яких причин вагони було затримано залізницею на шляху перевезення, з яких причин вагони були затримані протягом 13 діб і чи дійсно ці причини не залежали від залізниці.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про прийняття судових рішень судами попередніх інстанцій по неповно встановленим та дослідженим обставинам справи, внаслідок чого наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2013р. у справі №904/1604/13-г господарського суду Дніпропетровської області та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2013р. у справі №904/1604/13-г скасувати.

Справу №904/1604/13-г направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова