Постанова № 33405682, 08.08.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2013 р. (11 г. 37 хв.) Справа №2а-13960/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача Торшиної Л.О., представника відповідача Турчановича Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправними та скасування наказів та про визнання протиправними дій

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Сакський комбікормовий завод" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим, з урахуванням уточнень, про визнання протиправними та скасування наказів Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 231 від 11.06.2012р. "Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ВАТ "Сакський комбікормовий завод"; № 266 від 22.06.2012р. "Про продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки ВАТ "Сакський комбікормовий завод"; про визнання протиправними дій Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим, які виражаються в проведенні перевірки ВАТ "Сакський комбікормовий завод" і складанні акту перевірки від 09.07.2012р. № 499/22-00/30167878 "Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "Сакський комбікормовий завод", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р."; про визнання протиправними висновків, викладених в акті перевірки від 09.07.2012р. № 499/22-00/30167878 "Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "Сакський комбікормовий завод", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. щодо донарахування податків у розмірі 491219,00 грн. по взаємовідносинам з фірмою «Капітель Плюс», ПП «Альянс», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Бренд Строй» та щодо донарахування податку на додану вартість у сумі 1180000,00 грн. по передачі сукупних валових активів (основних фондів) до ТОВ «Ньюбер» у рамках реорганізації ВАТ «Сакський комбікормовий завод», по встановленню заниження валових доходів і донарахуванню податку на прибуток у сумі 401888,00 грн. від передачі комплексу, донарахуванню податку на прибуток у сумі 19737,00 грн. за 2009 рік по результатам перевірки 2010 року, донарахуванню 96775,00 грн. за 3 квартал 2010 року, донарахуванню 402 947,00 грн. на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ, донарахуванню 862 000,00 грн. ПДВ.

Позові вимоги мотивовані тим, що в оскаржуваному наказі зазначено про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ВАТ «Сакський комбікормовий завод», проте перевірка не проводилась в приміщенні підприємстві, а відбулась в приміщенні Сакської ОДПІ АР Крим, за відсутністю посадових осіб товариства, то б то змінився її вид з виїзної на невиїзну. В порушення п. 79.2 ст. 79 ПК України відповідачем не направлялось на адресу позивача лист з повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки і письмове повідомлення про дату та місце проведення такої перевірки. В акті перевірки в порушення п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України не вказано, що перевірка є документальною, а лише зазначено, що вона є позаплановою, в той час як поняття «позапланова перевірка» не існує як самостійний вид перевірок, а тому відсутні і підстави її проведення. Акт містить посилання на те, що перевірка проведена відповідно до п.п 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України за постановою слідчого та наказу № 231 від 11.06.2012р , в яких вказано про призначення перевірки по кримінальній справі № 69-0146 стосовно взаємовідносин з фірмою «Капітель Плюс», ПП «Альянс», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Бренд Строй», проте під час перевірки досліджувались інші питання (визначення валового доходу, амортизаційних обрахувань, податкового зобов'язання з податку на додану вартість, акцизного збору, місцевих податків і т.п.). До того ж, з огляду на положення п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п. 56.21 ст. 56, п.п. 21.1. п. 21.1 ст. 21, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, ч. 1 ст. 66, ст. 114, ст. 130 КПК України, п. 6 ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» позивач вважає, що у слідчого відсутні повноваження щодо доручення проведення позапланової перевірки органами державної податкової служби. Позивач також зазначає, що оскільки перевірка була проведена на підставі наказу, який не відповідає вимогам законодавства, то і дії відповідача щодо проведення цієї перевірка, за результатами якої складено 09.07.2012 року акт № 499/22-6/30167878 є протиправними. Що стосується суті встановлених порушень, викладених в акті перевірки, то на думку позивача, сам факт порушення кримінальної справи стосовно його контрагентів не є безспірною підставою для визнання нікчемними всіх угод, укладених між суб'єктами господарської діяльності, а тому висновки стосовно порушення товариством податкового законодавства є передчасними. Укладені угоди є дійсними, виконаними з обох сторін, підприємство має всі документи, які підтверджують взаємовідносинах між ним та його контрагентами (договори, акти, податкові накладні та інші). Фінансово-господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства відповідно до вимог діючого законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою правову позицію виклав у письмових запереченнях на позов (т. 1 а.с. 140-143, 160-165, 170-175), зокрема посилався на те, що постанова слідчого, у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України є підставою для проведення органом ДПС позапланової документальної перевірки платника податків. До того ж, відповідно до ст.114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону у кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами. Посадові особи ВАТ «Сакський комбікормовий завод»: керівник та головний бухгалтер - ОСОБА_1, держателі акцій - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та арбітражний керуючий, який призначений ухвалою Господарського суду - Дербін Володимир Леонідович, були проінформовані фахівцями Сакської ОДПІ в АР Крим про проведення позапланової виїзної документальної перевірки направленнями № 126/2200, № 127/1700 від 11.06.2012 року та наказом № 231, але від підписів, щодо отримання вищевказаних документів та надання документів бухгалтерського та податкового обліку до перевірки відмовилися, про що складено рапорт та акт про неможливість вручення копії наказу та направлень на проведення позапланової перевірки від 11.06.2012 року. Сама назва акту «Про результати позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод», код за ЄДРПОУ 30167878 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.» говорить про те, що перевірка є документальною. Зауваження позивача щодо статусу перевірки не є актуальними, оскільки до Податкового кодексу України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 року № 4834-VІ, в частині податкових перевірок, а саме з п. 78.1 ст. 78 ПК України виключено слово «виїзна». Представник відповідача також зазначає, що платник податків на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. У свою чергу висновки акту перевірки та власне сам акт перевірки (у тому числі акт перевірки на підставі якого у подальшому було порушено кримінальну справу), не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, що у свою чергу виключає можливість такого платника податків, з урахуванням ст. 17 КАС України на їх оскарження у судовому порядку. Разом із цим слід враховувати, що платником податків можуть бути оскаржені певні процесуальні дії органу ДПС при проведенні перевірки (наприклад, вилучення оригіналів первинних документів тощо), крім дій щодо оформлення та складання акту перевірки. На підставі зазначеного вважає вимоги ВАТ «Сакський комбікормовий завод» до Сакської ОДПІ про визнання протиправним та скасування наказу та визнання протиправними дій необґрунтованими та в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши думку представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Сакська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Сакський комбікормовий завод» зареєстроване 29.10.1998 року управлінням економіки Сакської районної державної адміністрації та внесено у реєстр суб'єктів підприємницької діяльності 29.10.1998 року за реєстраційним номером 24499145ю0010078. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 443435 серії А00, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР № 11331200000000283 від 29.10.1998, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 30167878.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.04.2003 року № 222067, виданого Сакською ОДПІ, індивідуальний податковий номер позивача 301678701083, ВАТ «Сакський комбікормовий завод» зареєстроване платником ПДВ з 18.04.2003 року.

Таким чином, судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Сакський комбікормовий завод" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать про те, що наказом начальника Сакської ОДПІ АР Крим ДПС від 11.06.2013 року № 231 на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у зв'язку з отримання податкової інформації наказано провести виїзну позапланову документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод» код ЄДРПО 30167878 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. Термін проведення виїзної позапланової документальної перевірки ВАТ «Сакський комбікормовий завод» з 11.06.2012 по 22.06.2012 року ( а. с. 8).

Наказом начальника Сакської ОДПІ в АР Крим ДПС № 266 від 22.06.2012р. "Про продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки ВАТ "Сакський комбікормовий завод" на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, 81, 82 Податкового кодексу України у зв'язку з тривалістю слідства та збором доказової бази в рамках кримінальної справи № 69-0146 продовжено термін проведення позапланової виїзної документальної перевірку ВАТ «Сакський комбікормовий завод» на п'ять робочих днів ( з 25.06.2012 року по 03.07.2012 року) (т.2 а. с. 248).

З акту Сакської ОДПІ в АР Крим ДПС від 09.07.2012 № 499/22-00/30167878 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Сакський комбікормовий завод», код за ЄДРПОУ 30167878, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2012» (т.1 арк.с. 10-47) вбачається, що ВАТ «Сакський комбікормовий завод» порушено:

- пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями), п.44.3, п.44.6, ст.44. п.п.139.1.9, п.139,1, ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ в результаті чого ВАТ «Сакський комбікормовий завод» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 518370,52 грн., у тому числі: 1 квартал 2009 року на 6452,30 грн., за півріччя 2009 року на 12773,28 грн., за 3 квартали 2009 року на 18653,34 грн., за 2009 рік 19737,02 грн., 1 квартал 2010 року на 276809,25 грн., за півріччя 2010 року на 398161,50 грн., за 3 квартали 2010 року на 498633,50 грн. у результаті заниження валового доходу та завищення валових витрат.

- п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 ВР (із змінами та доповненнями), абзац «г» п.п.14.1.191, п.14.1 ст.14, п.184.7 ст.184, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755--VІ в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2893395,67 грн., у тому числі: за січень 2009 року на 21440,39 грн., за лютий 2009 року на 109881,30, за березень 2009 року на 1640,82 грн., за квітень 2009 року на 80732,64 грн., за травень 2009 року на 1560,14 грн., за червень 2009 року на 18577,05 грн., за липень 2009 року на 108711,88 грн., за серпень 2009 року на 39649,44 грн., за вересень 2009 року на 1041,74 грн., за жовтень 2009 року на 866,94 грн., за листопад 2009 року на 60072,60 грн., за грудень 2009 року на 4033,33 грн., за січень 2010 року на 290582,00 грн., за лютий 2010 року на 46967 грн., за березень 2010 року на 82396 грн., за квітень 2010 року на 106187 грн., за липень 2010 року на 14664 грн., за вересень 2010 на 1180000 грн., за жовтень 2010 року на 297786 грн., за листопад 2010 року на 11926 грн., за грудень 2010 року на 11732 грн., за лютий 2011 на 402947,40 грн., у результаті заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту.

- ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ в частині неподання ВАТ «Сакський комбікормовий завод» декларації з податку на прибуток та декларацій з податку на додану вартість.

Перевіряючи дотримання Сакською ОДПІ в АР Крим ДПС порядку, підстав та строків проведення позапланової виїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надано право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою за приписами пункту 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України, перевірки можуть проводитися лише за наявності визначених в цій статті обставин. Такі перевірки не передбачені у плані роботи органу державної податкової служби і проводяться за наявності хоча б однієї з обставин, виключно визначених цим Кодексом.

Згідно з п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

На вимогу пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Матеріали справи свідчать, що перевірку ВАТ «Сакський комбікормовий завод» призначено наказом начальника Сакської ОДПІ АР Крим ДПС від 11.06.2013 року № 231 відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у зв'язку з отримання податкової інформації.

Наказом начальника Сакської ОДПІ в АР Крим ДПС № 266 від 22.06.2012р. продовжено термін проведення позапланової виїзної документальної перевірку ВАТ «Сакський комбікормовий завод» на п'ять робочих днів ( з 25.06.2012 року по 03.07.2012 року) у зв'язку з тривалістю слідства та збором доказової бази в рамках кримінальної справи № 69-0146.

Відповідно до п.п 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України та ст. 25 Закону України «Про інформацію», податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктом інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органі завдань і функцій.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 ПК України.

На підставі отриманої податкової інформації органами державної податкової служби при реалізації владних повноважень та для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства платниками податків при забезпеченні інтересів держави шляхом виявлення відповідних правопорушень можуть проводитись позапланові перевірки платників податків у випадках, встановлених законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальні прав та обов'язків слідчого під час реалізації ним владних повноважень у порушених кримінальних справах здійснюється Кримінально-процесуальним законодавством України, і відповідно постанова слідчого управління ДПС в АР Крим майора податкової міліції Мазуркевич В.А. від 08.06.12 р. про проведення позапланової документальної перевірки в розумінні положень Податкового кодексу України не є податковою інформацією.

Згідно наданих представником пояснень підстави, зазначеної у п. п. 78.1.1. п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України (податкова інформація), на момент видання наказу про призначення перевірки - 11 червня 2013 року не існувало.

В матеріалах справи також відсутні докази наявності такої підстави.

Відповідач наполягає на тому, що підставою перевірки стала саме постанова старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України майора податкової міліції Мазуркевич В.А. у кримінальній справі № 69-0146.

Проте, судом встановлено, що постанова про призначення по кримінальній справі № 69-0146 документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Сакський комбікормовий завод» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість та інших податків і зборів, при здійсненні господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року отримана Сакською ОДПІ в АР Крим ДПС 12.06.2012 року, що підтверджується штемпелем Сакської ОДПІ в АР Крим ДПС вх. 1173/8 від 12.06.2012 року на супровідному листі ДПС України від 08.06.2012 року вих. № 69-146/432Кр, в той час як наказ № 231 прийнято 11.06.2012 року.

То б то на час прийняття наказу № 231 від 11.06.2012 року у відповідача були відсутні підстави для його прийняття.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» від 13 квітня 2012 року № 4652-VI, яким було внесено зміни у статті 78 ПК України і підпункт 78.1.11 викладено в такій редакції: «отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону» в цій частині згідно розділу II «Прикінцеві положення» набрав чинності з дня набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України, то б то 19.11.2012 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що передбачених податковим законодавством підстав для прийняття 11.06.2012 року наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача у податкової інспекції не було.

Оскільки видання наказу № 266 від 22.06.2012 року про продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки позивача безпосередньо пов'язано з проведенням перевірки на підставі наказу № 231 від 11.06.2012р. про проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача, визнаного судом протиправним, наказ № 266 від 22.06.2012 року також є протиправним.

В порядку передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано належних доказів щодо наявності підстав для призначення проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача та продовження терміну її проведення.

На підставі зазначеного вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів правомірності прийнятих наказів, суд приходить до висновку, що накази № 231 від 11.06.2012р. "Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ВАТ "Сакський комбікормовий завод" та № 266 від 22.06.2012р. "Про продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки ВАТ "Сакський комбікормовий завод" є протиправними, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Суд також наголошує, що з положень п. 78.5. статті 78 Податкового кодексу України вбачається, що допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Посадові особи органу державної податкової служби, відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Так, платник податків зобов'язаний отримати від представників податкового органу направлення на проведення перевірки, копію наказу про проведення перевірки та службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено в п. 16.1.9 ст. 16 Податкового кодексу України, обов'язки платника податків, серед яких, зокрема, платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи, проте у разі, якщо платник податків заперечує наявність підстав для проведення перевірки, такий платник податків може не допустити представників податкового органу до проведення перевірки.

Проте, платник податків не позбавлений права оскаржити у судовому порядку рішення керівника податкового органу про проведення перевірки, яке оформлене наказом.

В акті перевірки від 09.07.2012 № 499/22-00/30167878 зазначено, що посадові особи (керівник та головний бухгалтер ОСОБА_1), держателі акцій (ОСОБА_3, ОСОБА_4) та арбітражний керуючий, який призначений ухвалою Господарського суду (Дербін Володимир Леонідович) ВАТ «Сакський комбікормовий завод» проінформовані про проведення позапланової виїзної документальної перевірки направленнями № 126/2200, № 127/1700 від 11.06.2012 року та наказом № 231, але від підписів, щодо отримання вищевказаних документів та надання документів бухгалтерського та податкового обліку до перевірки відмовилися, про що складено рапорт та акт про неможливість вручення копії наказу та направлень на проведення позапланової перевірки від 11.06.2012 року. Перевірка проводилась з відома посадових осіб (керівник та головний бухгалтер ОСОБА_1), держателів акцій (ОСОБА_3, ОСОБА_4) та арбітражного керуючого, який призначений ухвалою Господарського суду (Дербін Володимир Леонідович) ВАТ «Сакський комбікормовий завод».

Представник відповідача також посилається на ці обставини і на їх підтвердження надав рапорт та акти про неможливість вручення копії наказу та направлень на проведення позапланової перевірки від 11.06.2012 року.

Однак, суд критично ставиться до такого твердження, оскільки надані відповідачем докази містять суперечливі відомості, а саме: з одного акту про неможливість вручення копії наказу та направлень на проведення позапланової перевірки ВАТ «Сакський комбікормовий завод» від 11.06.2012 року вбачається, що направлення та копію наказу неможливо вручити через відсутність посадових осіб за юридичною адресою: Сакський район, с. Громовка, вул.. Промислова, 1А. ( т. 1 а. с. 152), а в іншому акті про неможливість вручення копії наказу та направлень на проведення позапланової перевірки ВАТ «Сакський комбікормовий завод» від 11.06.2012 року, складеному в приміщенні Управління податкової міліції ДПС в АР Крим, розташованому за адресою: м. Сімферополь, вул. Невського, 29 в 16:00 11 травня 2012 року зазначено про неможливість вручення направлень та копії наказу через відмову директора ВАТ «Сакський комбікормовий завод» ОСОБА_1 отримати ці документи ( т. 1 а. с. 153). Рапорт посадової особи підрозділу податкової міліції ДПІ в м. Євпаторії про відмову від отримання копії наказу та направлень ф/о-підприємцем ОСОБА_1, яка здійснює підприємницьку діяльність за адресою: м. Сімферополь, вул.. Казанська, 16, взагалі датовано 15.06.2012 року та з нього не вбачається, що повідомлявся саме керівник та головний бухгалтер ВАТ «Сакський комбікормовий завод» ОСОБА_1, а не ф/о-підприємець ОСОБА_1 ( т. 1 а. с. 154)

Представник відповідача посилається на те, що згідно довідки з ЄДРПОУ директором ВАТ «Сакський комбікормовий завод» є ОСОБА_1 і працівниками ДПІ були вжиті необхідні заходи щодо її повідомлення.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ч. 3 ст. 18 Закону).

Представник позивача зазначає,що ОСОБА_1 станом на 11.06.2012 року не була керівником підприємства тому і відмовилась від отримання копії наказу та направлень на перевірку, на підтвердження чого надає протокол засідання наглядової ради в особі ТОВ «НьюБер» відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод» від 11.02.2012 року.

Про вказані обставини ОСОБА_1 також повідомляла працівників Сакської ОДПІ в АР Крим, що не спростовується відповідачем.

Доказів повідомлення арбітражного керуючого - Дербіна Володимира Леонідовича про проведення позапланової виїзної документальної перевірки суду не надано.

З огляду на встановлені обставини, суд зауважує, що за відсутності можливості вручити наказ та направленні на перевірку безпосередньо платнику податків, податковий орган повинен був направити ці документи поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як передбачено п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України

Доказів направлення копії наказу та направлень на адресу позивача та повернення поштового відправлення відповідач суду не надав.

На підставі зазначеного вище, суд вважає, що посилання в акті перевірки на те, що перевірку проведено з відома посадових осіб ВАТ «Сакський комбікормовий завод» є безпідставним.

Суд наголошує, що податковий орган наділений правом на проведення як документальної виїзної перевірки, так і документальної невиїзної перевірки виключно на підставі наказу керівника за умови його вручення платнику податків та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів які б свідчили про дотримання Сакською ОДПІ в АР Крим ДПС вказаних вище вимог Податкового кодексу України.

За таких обставин платник податків був позбавлений можливості реалізації своїх прав під час здійснення перевірки та під час оформлення її результатів.

За викладеного, податковим органом порушено встановлений законом порядок та процедуру проведення документальної позапланової перевірки.

Приймаючи до уваги, що порушення порядку проведення перевірки не є підставою для скасування висновків перевірки в разі наявності встановленого правопорушення, судом здійснено перевірку висновків акту перевірки від 09.07.2012 № 499/22-00/30167878 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Сакський комбікормовий завод», код за ЄДРПОУ 30167878, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012р.» щодо донарахування податків у розмірі 491219,00 грн. по взаємовідносинам з фірмою «Капітель Плюс», ПП «Альянс», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Бренд Строй» та щодо донарахування податку на додану вартість у сумі 1180000,00 грн. по передачі сукупних валових активів (основних фондів) до ТОВ «Ньюбер» у рамках реорганізації ВАТ «Сакський комбікормовий завод», по встановленню заниження валових доходів і донарахуванню податку на прибуток у сумі 401888,00 грн. від передачі комплексу, донарахуванню податку на прибуток у сумі 19737,00 грн. за 2009 рік по результатам перевірки 2010 року, донарахуванню 96775,00 грн. за 3 квартал 2010 року, донарахуванню 402 947,00 грн. на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ, донарахуванню 862 000,00 грн. ПДВ.

Так, судом встановлено, що згідно протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ «Сакський комбікормовий завод» від 02.02.2010 р. № 1 о 16:00 реєстроутримувач ТОВ «РЕЄСТР-СЕРВІС», який проводив реєстрацію, в особі Томчукової Н.Б., оголосив підсумки реєстрації учасників загальних зборів відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод».

Кількість голосів, які належать особам, які зареєструвались для участі в загальних зборах акціонерів складає 5113731 або 94,53 % від загальної кількості голосуючих акцій товариства.

Затвердження порядку денного було розміщено в офіційному видані ДКЦПФР «Відомості ДКЦПФР» № 239 (748) від 17.12.2009, в місцеві газеті (мовою оригіналу) «Обьявления Крыма» №49 від 19.12.2009 року (персональні повідомлення-поштовий реєстр за вих.№485/2 від 17.12.2009)

За результатами голосування з питань порядку денного прийняті рішення:

- про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна ВАТ «Сакський комбікормовий завод» делегувати Наглядової раді товариства, склад якої володіє значним пакетом акцій, що становить 94,45% голосуючих акцій товариства.

- про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна ВАТ «Сакський комбікормовий завод» оформити протоколом засідання Наглядової ради товариства.

- уповноважити голову Наглядової ради, Генерального директора ТОВ «НьюБер» (код за СДРПОУ 32318936), ОСОБА_3 підписати правочини щодо відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна ВАТ «Сакський комбікормовий завод» ( а. с. 42,43 т. 2).

Відповідно до протоколу № 7 від 20.09.2010 на засіданні Наглядової ради в особі ТОВ «НьюБер» Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод» були прийняті рішення:

- вступити до складу учасників ТОВ «НьюБер».

- передати сукупні валові активі ВАТ «Сакський комбікормовий завод» оціночної вартістю 5900000,00 грн. в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «НьюБер», що складається з: а) обладнання згідно додатку № 1; а також нерухоме майно, а саме: комплекс, розташований за адресою: АР Крим, Сакський район, с. Громівка, вул. Промислова, 1 що містить адміністративний корпус, А, 911,9 кв.м; візіровочна лабораторій, АІ, 65,8 кв.м., цех хлібобулочних виробів, Б, 1049,3 кв.м; млин, В, 930,8 кв.м.; гараж, Г, 836,0 кв.м.; корпус шестирядний силосний, Д. 48 4,1 кв.м.; побутовий корпус, Е, 358,7 кв.м.; свинарник, Ж, 11098,5 кв.м.; свинарник-відгодівельник, 3, 128 4,3 кв.м.; головний корпус, К, 895,7 кв.м.; склад сировини, Л, 471,3 кв.м.; макароний цех, М, 349,7 кв.м.; зерносушилка, Н, 67,5 кв.м.; топочна, НІ, 23,4 кв.м.; вагова, О, 126,5 кв.м.; госпспоруда, Ф, 129,7 кв.м.; цех сухих дріжджів, X, 844,7 кв.м.; трансформаторна підстанція, ТП, 69,8 кв.;.конюшня, С; конюшня, Т-ТІ; ветеринарний пропускник, У; розвантажувальна, Р; склад готової продукції, П, 786,2 кв.м.; галерея № 1; галерея №2; пожежне водоймище; пожежне водоймище з підсобною будівлею; вежа Рожновського; господарська будівля,

- уповноважити виконуючу обов'язки голови правління ВАТ «Сакський комбікормовий завод» ОСОБА_1 на підписання статуту ТОВ «НьюБер», актів прийому-передачі майна та інших необхідних документів (том 1 а.с.133).

Згідно з протоколом зборів засновників ТОВ «НьюБер» від 20.09.2010 № 2 було прийнято рішення:

- збільшити Статутний фонд ТОВ «НьюБер» і встановити його в розмірі 29500000,00 грн.;

- включити до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «НьюБер» Відкрите акціонерне товариство «Сакський комбікормовий завод». Частка внеску ВАТ «Сакський комбікормовий завод» до статутного фонду вноситься у вигляді сукупних валових активів оціночної вартістю 5900000,00 грн.;

- у зв'язку зі збільшенням Статутного фонду розподілити частки в Статутному фонді товариства в наступних розмірах: ОСОБА_9 - 60%, що складає 17700000,00 грн., ОСОБА_4 - 20 %, що складає 5900000,00 грн., ВАТ «Сакський комбікормовий завод» - 20%, що складає 5900000,00 грн. та затвердити.;

- зареєструвати зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «НьюБер», виклавши його в новій редакції (том 1 а.с.132).

Відповідно до акту приймання-передачі комплексу від 20.09.2010 ВАТ «Сакський комбікормовий завод» (сторона 1) та ТОВ «НьюБер» (сторона 2) здійснили приймання-передачу нерухомого майна, розташованого за адресою: АР Крим, Сакський район, с. Громівка, вул. Промислова, 1: Адміністративний корпус «А» 911,9 кв.м; Вежа Рожновського; Візіровочна лабораторія «А1» 65,8 кв.м.; Галерея 1; Галерея 2; Гараж «Г» 836,0 кв.м.; Головний корпус «К» 895,7 кв.м.; Зерносушилка «Н» 67,5 кв.м.; Корпус шестирядний силосний «Д» 484,1 кв.м.; Макароний цех «М» 349,7 кв.м.; млин «В» 930,8 кв.м.; Свинарник «Ж» 11098,5 кв.м.; Свинарник-відгодівельник, «З» 1284,3 кв.м.; Склад сировини «Л» 471,3 кв.м.; Трансформаторна підстанція «ТП» 69,8 кв.; Цех сухих дріжджів, «X» 844,7 кв.м.; Цех хлібобулочних виробів «Б» 1049,3 кв.м; Вагова, «О» 126,5 кв.м.; Топочна, «Н1», 23,4 кв.м.; Побутовий корпус «Е» 358,7 кв.м.; Ветеринарний пропускник «У»; Госпспоруда «Ф», 129,7 кв.м.; госпспоруда «Ц»; Конюшня «С»; Конюшня «Т-ТІ»; Розвантажувальна «Р»; Пожежне водоймище; Пожежне водоймище з підсобною будівлею; Склад готової продукції «П» 786,2 кв.м. на підставі, протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «НьюБер» №2 від 20.09.2010, про прийняття до складу учасників товариства Відкритого акціонерного товариства «Сакський комбікормовий завод», протоколу засідання наглядової ради в особі ТОВ «НьюБер» ВАТ «Сакський комбікормовий завод» № 7 від 20.09.2010 р. (т. 1 арк.с. 131).

Згідно з актом приймання-передачі заборгованості від 20.09.2010 ВАТ «Сакський комбікормовий завод» (боржник) передає, а ТОВ «НьюБер» приймає кредиторську заборгованість ВАТ «Сакський комбікормовий завод» у сумі 5900000,00 грн. (т. 1 арк.с. 249).

Вищезазначені акти приймання-передачі сукупних валових активів, а саме: майнового комплексу, обладнання та приладів, а також кредиторської заборгованості, підписані від імені ВАТ «Сакський комбікормовий завод» та ТОВ «НьюБер» та скріплені відтисками печаток вказаних підприємств.

Відповідно до положень ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

Статтею 101 Цивільного кодексу України передбачено, що засновники установи не беруть участі в управлінні нею. В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовуються положення статті 99 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення також інших органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад. Нагляд за діяльністю установи здійснює її наглядова рада. Наглядова рада здійснює нагляд за управлінням майном установи, додержанням мети установи та за її іншою діяльністю відповідно до установчого акта.

Пунктом 2 ст.115 ЦК України встановлено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до п. 8.2 п.п. 8.2.2. ст.. 8 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Таким чином, відповідно до положень зазначеного вище законодавства, згідно з вказаними вище актами приймання-передачі ВАТ «Сакський комбікормовий завод» та ТОВ «НьюБер» здійснили приймання-передачу основних фондів 1, 2, 3, 4 групи.

У акті Сакської ОДПІ в АР Крим ДПС від 09.07.2012 № 499/22-00/30167878 зазначено, що заниження ВАТ «Сакський комбікормовий завод» податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1582947,40 грн. утворилось за рахунок порушень п.1.4 ст.1, п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.184.7 ст.184 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-Х/І (із змінами та доповненнями), у тому числі:у вересні 2010 року на суму 1180000 грн., у лютому 2011 року на суму 402947,40 грн.

Зокрема відповідачем зазначено, що на підставі наявної інформації стосовно внесення ВАТ «Сакський комбікормовий завод» до статутного фонду ТОВ «НьюБер» основних фондів (майнового комплексу) вартістю 5900000 грн., що вважається продажем, перевіркою встановлено, що ВАТ «Сакський комбікормовий завод» за період з 01.01.2010 по 31.03.2012 не було віднесено до складу податкових зобов'язань, тобто задекларовано, суму ПДВ у розмірі 1180000 грн. (5900000 грн. х 20%).

Проте суд не може погодитись з цим твердженням відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 3.2.8 п.3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на до дану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває "прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Відповідно до п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на до дану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно з ч. 1 ст.264 Господарським кодексом України від 16.01.2003 N 436-ІV (із змінами та доповненнями), матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Статтею 265 Господарським кодексом України від 16.01.2003 N 436-ІV (із змінами та доповненнями) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N 435-ІХ (зі змінами та доповненнями) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.712 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N 435-ІХ (зі змінами та доповненнями) встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 N 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів. Нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідний законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Згідно з п.п.8.2.1. п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 N 334/94-ВР під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Таким чином, під поставкою слід розуміти передачу прав власності на товари.

Згідно з ст. 62 Господарського кодексу України від 16.01.2003 N 436-ІХ (із змінами та доповненнями) підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так и для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

В ст. 66 Господарського кодексу України від 16.01.2003 N 436-ІХ зазначено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 N 1891 сукупна вартість цілісного майнового комплексу - сума вартості активів підприємства, що відображені у його передавальному балансі;

- чиста вартість цілісного майнового комплексу - сукупна вартість цілісного майнового комплексу, зменшена на суму зобов'язань.

Таким чином, вартість цілісного майнового комплексу представляє з себе сукупність вартості усіх активів підприємства та обов'язків такого підприємства.

Відповідно до п.1 ст.3 Господарського кодексом Україна від 16.01.2003 N 436-ІХ (із змінами та доповненнями) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення:

активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Відповідно до п.п.1.7 ч.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N 2181-III, який діяв на час укладання угоди, активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також - функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 91 та ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

На підставі зазначеного вище, враховуючи висновок експерта Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз № 573 від 19.06.2013 року, суд дійшов висновку, що заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1180000 грн. (5900000x20%) за операцією передачі сукупних валових активів ВАТ «Сакський комбікормовий завод» первинними документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджуються.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з листом Державної податкової адміністрації України від 13.12.2006 N 23301/7/16-1517-26 не є об'єктом оподаткування операції з включення активів (чи їх частини) реорганізованого підприємства до складу активів підприємства - платника ПДВ, який набуває прав і обов'язків цього реорганізованого підприємства. Здійснення зазначених операцій не призводить до збільшення чи зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту».

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 06.02.2007 N2229/7/16-1517-9 не є об'єктом оподаткування операції з включення активів (чи їх частини) реорганізованого підприємства до складу активів підприємства - платника ПДВ, який набуває прав і обов'язків цього реорганізованого підприємства. Здійснення зазначених операцій не призводить до збільшення чи зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту».

Щодо заниження податкових зобов'язань у лютому 2011 року в сумі 402947,40 грн, то суд зазначає наступне.

Згідно з актом Сакської ОДПІ в АРК ДПС від 09.07.2012 № 499/22-00/30167878 (т.1 а.с. 10-47) заниження податкових зобов'язань у лютому 2011 року в сумі 402947,40 грн. (2014737x20%) утворилось у результаті того, що на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ 04.02.2011 за даними, наданих до податкового органу декларацій з податку на прибуток та додатків до них, на балансі ВАТ «Сакський комбікормовий завод» рахувались основні фонди 2, 3, 4 групи на загальну суму 2014737 грн., а саме:

2 групи на суму 529580 грн.;

3 групи на суму 1442919 грн.;

4 групи на суму 42238 грн.

Відповідно до п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, у акті Сакської ОДПІ в АРК ДПС від 09.07.2012 № 499/22-00/30167878 не вказані: первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, на підставі яких ДПІ визначений залишок основних фондів 2, 3, 4 групи ВАТ «Сакський комбікормовий завод» на загальну суму 2014737 грн. та на підставі якої конкретно декларації з податку на прибуток та за який період було визначено залишки основних фондів 2, 3, 4 групи на загальну суму 2014737 грн.

В той же час, через ненадання представником позивача податкових накладних, підтверджуючих податкове зобов'язання та податковий кредит за період з 01.01.2010 по 31.03.2012; реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.01.2009 по 31.03.2012; декларацій з податку на додану вартість в тому числі уточнюючі з додатками за період з 01.01.2009 по 31.03.2012; додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.03.2012; журналів-ордерів по рахункам: 10, 15, 201, 203, 204, 205, 207, 209, 22, 25, 26, 28, 631, ; 64; карток-рахунків (рахунок по субконто) по рахункам: 10, 15, 201, 203, 204, 205, 207, 209,22,25,26,28,631,64;головної книгу за 2009, 2010, 2011 та 2012 роки, суд позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність порушення щодо заниження податкового зобов'язання з (податку на додану вартість за лютий 2011 року у загальній сумі 402947,40 грн.

Крім цього в акті Сакської ОДПІ в АР Крим ДПС від 09.07.2012 № 499/22-00/30167878 (т.1 а.с. 13) зазначено, що згідно додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, наданої ВАТ «Сакський комбікормовий завод» до податкового органу, балансова вартість основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу склала 5498112 (426988+47700653). Відповідно до протоколу засідання наглядової ради №7 від 20.09.2010 оціночна вартість майнового комплексу ВАТ «Сакський комбікормовий завод» склала 5900000 грн.

Отже, ВАТ «Сакський комбікормовий завод» у рядку 01.1 Декларацій «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за період з 01.01.2010 по 31.09.2010 (тобто за 3 квартали, 2010 року) необхідно було відобразити наростаючим підсумком суму в розмірі 1994768,00 грн. замість суми 1592880. Сума перевищення у розмірі 401888 грн. (тобто перевищення договірної ціни об'єкта основних фондів над його балансовою вартістю) включається до складу валового доходу відповідно до пп.8.4.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (5900000 - 5498112 = 401888).

Суд вважає за необхідне зазначити, що з акту перевірки № 499/22-00/30167878 від 09.07.2012 вбачається, що відповідачем при визначені суми заниження валового доходу ВАТ «Сакський комбікормовий завод» по операції передачі сукупних валових активів від ВАТ «Сакський комбікормовий завод» до статутного фонду ТОВ «НьюБер» у 3 кварталі 2010 року використовувались дані про балансову вартість основних фондів лише групи 1, але згідно з актами прийому-передачі від 20.09.2010 до статутного фонду ТОВ «НьюБер» передавалися основні фонди не лише 1 групи, а й 2, 3 та 4 групи.

Однак, через ненадання представником позивача декларацій з податку на прибуток підприємств з додатками; карток-рахунків (рахунків по субконто) по рахункам: 10, 15, 201, 203, 204, 205, 207, 209, 22, 25, 26, 28, 701, 702, 703, 704, 712, 718, 732, 733;журналів-ордерів по рахункам: 10, 15, 201, 203, 204, 205, 207, 209, 22, 25, 26, 28,701, 702, 703, 704, 712, 718, 732, 733;відомостей податкового обліку валових доходів;головних книг за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 р, суд позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність порушення щодо визначення суми валового доходу ВАТ «Сакський комбікормовий завод» по операції передачі сукупних валових активів від ВАТ «Сакський комбікормовий завод» до статутного фонду ТОВ «НьюБер».

В той же час суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем порушений основний принцип проведення документальної перевірки - дослідження первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, дані, викладені в акті перевірки, в цій частині є такими, що не можуть вважатись відповідаючими дійсним обставинам. Акт перевірки, складений з порушеннями вимог податкового законодавства, не може бути носієм доказової інформації щодо виявлених в ході перевірки платника податків порушень.

З акту Сакської ОДПІ в АР Крим ДПС від 09.07.2012 № 499/22-00/30167878 (т. 1 арк.с. 10-47) слідує, що ВАТ «Сакський комбікормовий завод» завищений податковий кредит за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 на загальну суму 1310448,27 грн.(39384,82+408823,45+862240), у тому числі у сумі:

- 39384,82 грн., що перевірено та відображено в акті планової документальної перевірки №749/23-01/30167878 від 11.05.2010 (т. 1 арк.с. 23-24);

- 408823,45 грн. (222989,60+106699+79134,85) по взаємовідносинам між ВАТ «Сакський комбікормовий завод»

- з фірмою «Капітель Плюс» - 222989,60 грн. (т. 1 арк.с. 26-29), а саме:

за лютий 2009 року на суму ПДВ - 108238,80 грн.; за червень 2009 року на суму ПДВ - 16678,20 грн.; за серпень 2009 року на суму ПДВ - 38000,00 грн.; за листопад 2009 року на суму ПДВ - 60072,60 грн.;

- з КП «Альянс» у липні 2009 року - 106699,00 грн. (т. 1 арк.с. 29-32);

- з ПП «Ротонда Торг» у квітні 2009 року - 79134,85 грн. (т. 1 арк.с. 32-35); - 862240 грн. (т. 1 арк.с. 24, 26);

- 82395,80 грн. за березень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» (т. 1 арк.с. 35-38);

- 779844,20 грн. (862240-82395,80) без зазначення порушень законодавчих актів та господарських операцій.

Загальні завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по яким обґрунтування наведено у акті Сакської ОДПІ від 09.07.2012 № 499/22-00/30167878 склали 491219,25 грн. (408823,45+82395,80).

В акті Сакської ОДПІ в АР Крим ДПС від 09.07.2012 № 499/22-00/30167878 зазначено, що ВАТ «Сакський комбікормовий завод» завищений податковий кредит за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 в сумі 39384,82 грн., що перевірено та відображено в акті планової документальної перевірки №749/23-01/30167878 від 11.05.2010 (т.1 арк.с. 23-24)

Згідно з висновками акту перевірки Сакської ОДПІ №№749/23-01/30167878 від 11.05.2010 ВАТ «Сакський комбікормовий завод» завищений податковий кредит за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 у сумі 42028,03 грн. в тому числі за жовтень 2008 року на 694,38 грн., за листопад 2008 року 488,61 грн., за грудень 2008 року на 1460,22 грн., за січень 2009 року на 21440,39 грн., за лютий 2009 року 1642,50 грн., за березень 2009 року 1640,82 грн., за квітень 2009 року на 1597,79 грн., за травень 2009 року на 1560,14 грн., за червень 2009 року на 1898,85 грн., за липень 2009 року на 2012,88 грн., за серпень 2009 року 1649,44 грн., за вересень 2009 року 1041,74 грн., за жовтень 2009 року на 866,94 грн., за грудень 2009 року на 4033,33 грн.

На підставі акту перевірки №749/23-01/30167878 від 11.05.2010 винесено повідомлення-рішення № 0000332301/1 від 03.08.2010, згідно якого у зв'язку з встановленими у акті перевірки №749/23-01/30167878 від 11.05.2010 (а.с. 40 т. 2) було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ВАТ «Сакський комбікормовий завод» за платежем - податок на додану вартість, код платежу 14010100: 69264,43 грн. в тому числі за основним платежем 45895,04 грн.

До того ж з акту від 09.07.2012 року № 499/22-00/30167878 вбачається, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року встановлено його заниження всього у сумі 518370,52 ( 19 737,02 грн. + 498633,50 грн.), з яких за 2009 рік - 19 737,02 грн. (за порушення, які відображені у акті планової документальної перевірки № 749/23-01/30167878 від 11.05.2010 року ) та за 3 квартал 2010 року - 498633,50 грн. (401888,00 грн. + 1592646,00 грн. =1994534,00 грн. х 25% = 498633,50 грн.).

Позивач вважає безпідставним донарахування податку на прибуток у сумі 19737,00 грн. за 2009 рік по результатам перевірки 2010 року.

Проте суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки фінансові операції 2009 року за якими встановлено заниження податку на прибуток на суму 19 737,02 грн. досліджувались відповідача під час перевірки з 09.04.2010 року по 29.04.2010 року, за результати якої відповідачем було складено акт від 11.05.2011 року № 749/23-01/30167878 «Про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Сакський комбікормовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року ( т. 2 а. с. 95-233) та винесено податкове повідомлення-рішення ( т. 2 а. с. 41), що не є предметом дослідження у даній справі і виходить за межі даного спору.

Крім того, в акті Сакської ОДПІ в АРК ДПС від 09.07.2012 № 499/22-00/30167878 зазначено, що ВАТ «Сакський комбікормовий завод» завищений податковий кредит за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 у сумі 862240 грн.(т. 1 арк.с. 24, 26), у тому числі:

- 82395,80 грн. за березень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» (т. 1 а. с. 35-38);

- 779844,20 грн. (862240-82395,80) без зазначення порушень законодавчих актів та господарських операцій.

Відповідно до п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць,, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, завищення ВАТ «Сакський комбікормовий завод» податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 819229,02 (39384,82+779844,20) є необґрунтованним.

Позивач посилається також на безпідставне донарахування податків у розмірі 491219,00 грн. по взаємовідносинам з фірмою «Капітель Плюс», ПП «Альянс», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Бренд Строй».

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки перевірка охоплює період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., суд при вирішенні спірних правовідносин керується Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, Законом України "Про податок на додану вартість" 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР та Податковим кодексом України.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла у період охоплений проведеною перевіркою), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено що, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України "Про податок на додану вартість". З положень даного закону вбачається наступне.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Наказом Державного Комітету України з Будівництва та Архітектури «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» від 21 червня 2002 року N 237/5 затвердити типові форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та N КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», що додаються, і запровадити їх застосування з 1 липня 2002 року.

Пунктом 2 вказаного наказу затверджено типові форми: N КБ-2в - на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності; N КБ-3 - на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.

Для підприємств, що виконують роботи з поточного ремонту господарським способом, складання вищезазначених форм не є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 зазначеного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вказаних норм, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи, підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ є податкові накладні, виписані постачальником товару (підрядником або виконавцем робіт (послуг)), зареєстрованим як платник ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що у період, що перевірявся позивачем були укладені договори, поміж інших, з суб'єктами господарювання: Фірми «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», ПП «Ротонда Торг»

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання вказаних договорів були створені документи: податкові та видаткові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт -форма КБ-3, акти прийняття виконаних робіт (наданих послуг).

Податковим кодексом України встановлені наступні положення щодо порядку нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно із п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням викладених вище положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та норм ПК України щодо підстав формування витрат, суд зазначає, про що раніш вже зазначалося, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в норм вказаних нормативно -правових актів є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу, що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Норми вказаних нормативно -правових актів, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, в силу викладених вище норм Закону України "Про податок на додану вартість" та ПК України, оформлена належним чином податкова накладна є достатньою підставою для формування податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки сам факт взаємовідносин між позивачем переліченими контрагентами відповідач не спростовує. Відповідачем також в акті перевірки не встановлено порушень при складанні та ведені створених у результаті відносин первинних документів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Сакський комбікормовий завод» (замовник) були укладені договори з підрядниками: Фірмою «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», ПП «Ротонда Торг»,

Договір підряду № б/н від 05.03.2010 року між ВАТ «Сакський комбікормовий завод» та ТОВ «Бренд Строй» (ремонт фасаду елеватора № 2 з устроєм покрівлі по вул.. Промисловій, 1 в с. Громівка Сакського району) ( а. с. 55-57 т. 2).

Договір підряду № 1351 від 06.07.2009 року між ВАТ «Сакський комбікормовий завод» та КП «Альянс» (ремонт сілосів зберігання зерна по вул.. Промисловій, 1 в с. Громівка Сакського району) ( а. с. 61-63 т. 2)

Договір підряду № б/н від 01.04.2009 року між ВАТ «Сакський комбікормовий завод» та ПП «Ротонда Торг» (капітальний ремонт елеватора № 1 по вул.. Промисловій, 1 в с. Громівка Сакського району) ( а. с. 67-69 т. 2)

Договір підряду № 753 від 12.11.2009 року між ВАТ «Сакський комбікормовий завод» та фірмою «Капітель Плюс» (будівельні роботи. Поточний ремонт елеватора № 2 по вул.. Промисловій, 1 в с. Громівка Сакського району) ( а. с. 73-75 т. 2)

Договір підряду № 228 від 02.02.2009 року між ВАТ «Сакський комбікормовий завод» та фірмою «Капітель Плюс» (будівництво хлібного цеху та устрій 1 покрівлі складу № 2 з устроєм покрівлі по вул.. Промисловій, 1 в с. Громівка Сакського району) ( а. с. 79-81 т. 2)

Договір підряду № 1027 від 03.11.2008 року між ВАТ «Сакський комбікормовий завод» та фірмою «Капітель Плюс» (капітальний ремонт елеватора № 1 по вул.. Промисловій, 1 в с. Громівка Сакського району) ( а. с. 85-87 т. 2).

Зазначені договори підписані від імені замовника - ВАТ «Сакський комбікормовий завод» та підрядників - Фірми «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», ПП «Ротонда Торг» та скріплені відтисками обох сторін.

На виконання умов договорів, згідно з податковими та видатковими накладними (№ 228 від 18.02.2009 року на суму 649432,00 грн. (ПДВ 108238,66 грн.) № 71 від 14.04.2009 р. на суму 474809,10 грн. (ПДВ 79134,85 грн.. № 310 від 10.06.2009 р. на суму 100069,20 грн. (ПДС 16678,20 грн.), № 365 від 07.08.2009 р. на суму 228000,00 грн. (ПДВ 38000,00 грн.,), № 408 від 26.11.2009 р. на суму 360435,60 грн. (ПДВ 60072,60 грн. ), № 19 від 11.03.2010 року на суму 494374,80 грн. (ПДВ 82395,80 грн.) № 19 від 11.03.2010 року на суму 494374,80 (ПДВ 82395,80 грн.), актами приймання виконаних робіт типова форма № КБ-2, та довідками про вартість виконаних підрядних робіт типова форма № КБ-3, Фірмою «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», ПП «Ротонда Торг» було виконано будівельних та будівельно-монтажних робіт на адресу ВАТ «Сакський комбікормовий завод» за лютий, квітень, червень, липень, серпень, листопад -2009 року та березень 2010 року на суму без ПДВ - 2456096,25 грн., ПДВ - 491219,25 грн., всього - 2947315,50 грн. у тому числі:

- за 2009 рік в сумі без ПДВ - 2044117,25 грн., ПДВ - 408823,45 грн., всього з ПДВ -2452940,70 грн., а саме:

- по взаємовідносинам з фірмою «-Капітель Плюс» в сумі без ПДВ -1114948,00 грн., ПДВ-222989,60 грн., всього з ПДВ - 1337937,60 грн.;

- по взаємовідносинам з ПП "Ротонда Торг" в сумі без ПДВ - 395674,25 грн., ПДВ-79134,85 грн., всього з ПДВ-474809,10 грн.;

- по взаємовідносинам з КП "Альянс" в сумі без ПДВ - 533495,00 грн., ПДВ -106699,00 грн., всього з ПДВ - 640194,00 грн.;

- за 2010 рік в сумі без ПДВ - 411979,00 грн., ПДВ - 82395,80 грн., всього з ПДВ - 494374,80 грн., а саме:

- по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» в сумі без ПДВ -411979,00 грн., ПДВ - 82395,80 грн., всього з ПДВ - 494374,80 грн.

Зазначені податкові та видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт типова форма № КБ-2, та довідки про вартість виконаних підрядних робіт типова форма № КБ-3 підписані від імені замовника - ВАТ «Сакський комбікормовий завід» та виконавців - Фірма «Капітель Плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», ПП «Ротонда Торг», та скріплені відтисками печаток вказаних підприємств. ( а. с. 1-31, 58-60, 64-66, 70-72, 76-78, 82-84, 88-93 т. 2)

З матеріалів справи вбачається, що товари, послуги отримані позивачем від контрагентів, які вказані у акті перевірки використовувались в його господарській діяльності. Це підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підприємства; видатковими накладними, актами виконаних робіт, які вказані в описовій частині висновку у розрізі контрагентів.

Суд приходить до висновку, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні "є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Наявність у позивача вказаних первинних документів, що підтверджується матеріалами справи свідчать про наявність достатніх підстав для формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Також оцінюючи висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, суд зазначає, що матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, що підтверджує реальність таких операцій.

Надані суду первинні документи також є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування витрат та податкового кредиту.

Посилання Сакської ОДПІ в АР Крим ДПС в своїх висновках на наявність кримінальної справи та порушенням позивачем ст.ст. 203, 215, 228, 655, 656 та 662 Цивільного кодексу України, що в свою чергу свідчить про порушення відповідачем вимог п.4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772, в силу яких акт документальної перевірки містити систематизований виклад виявлених в ході перевірки порушень норм податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, а факти виявлених порушень податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної чітко, об'єктивно і повною мірою, з посиланням на первинні або документи, зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують наявність вказаних фактів.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача чи його контрагентів стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість"підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 20 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Викладені в акті перевірки дані також ґрунтуються на даних досудового слідства по кримінальних справах порушених стосовно посадових осіб контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків.

В акті перевірки вказано, що у ході досудового слідства було встановлено, що посадові особи контрагентів позивача документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг або виконання робіт.

Поряд з цим акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, зокрема показання посадових осіб контрагентів позивача, допитаних у ході досудового слідства, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Таким чином, висновки Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС, викладені в акті перевірки №499/2260/30/67878 від 09.07.2012, про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з фірмою «Капітель Плюс», КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Ротонда Торг» у сумі 491219,25 грн нормативно та документально не підтверджуються.

Під час розгляду справи судом була призначена судова економічна експертиза, згідно із висновками № 573 від 07.06.2013 року якої встановлено, що визначити чи підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ВАТ «Сакський комбікормовий завод» висновки Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС, викладені в акті перевірки №499/2260/30/67878 від 09.07.2012, про заниження ВАТ «Сакський комбікормовий завод» податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 у сумі 518370,52 грн. не уявляється можливим; про заниження ВАТ «Сакський комбікормовий завод» податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 на загальну суму 2893395,67 грн. - не підтверджуються у сумі 2490448,27 грн. та не уявляється можливим визначити у сумі 402947,40 грн.; про заниження ВАТ «Сакський комбікормовий завод» додатку на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 у сумі 518370,52 грн. не уявляється можливим; про заниження ВАТ «Сакський комбікормовий завод» податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 на загальну суму 2893395,67 грн.: -не підтверджуються у сумі 2490448,27 грн.; - не уявляється можливим визначити у сумі 402947,40 грн.; про заниження валових доходів від умов продажу сукупних валових активів ВАТ «Сакський комбікормовий завод» товариству з обмеженню: відповідальністю «НьюБер» у вересні 2010 року в сумі 401888 грн. не уявляється можливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Згідно з ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд, дослідивши даний висновок судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення (виконувались арифметичні розрахунки, проводилась перевірка правильності заповнення реквізитів бухгалтерських документів, здійснювалося співставлення поставки та оплати товарів, зіставлялися дані первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, зіставлялися дані первинних податкових документів та регістрів податкового обліку, зіставлялися дані податкового обліку та податкової звітності, зіставлялися дані податкового та бухгалтерського обліку), а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Так, оцінивши в порядку ст. 86 КАС України висновок судово-економічної експертизи № № 573 від 07.06.2013 року, суд зазначає, що висновок експерта узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, тому суд погоджується з наведеним висновком судово-економічної експертизи та приймає його до уваги при винесенні рішення.

Позивачем заявлено також вимогу про визнання необґрунтованим висновку акту перевірки від 09.07.2012р. № 499/22-00/30167878 "Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "Сакський комбікормовий завод", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. по донарахуванню 96775,00 грн. за 3 квартал 2010 року.

Проте представником позивача не надано будь-якого обґрунтування та будь-яких пояснень щодо даної суми, а судом не встановлено окремого донарахування з будь-якого виду податку за актом перевірки від 09.07.2012р. № 499/22-00/30167878 "Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "Сакський комбікормовий завод", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. у сумі 96775,00 грн. за 3 квартал 2010 року, через що суд не знаходить підстав для задоволення позових вимог в цій частині.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкове повідомлення-рішення по результатам акту перевірки Сакської ОДПІ в АР Крим від 09.07.2012р. № 499/22-00/30167878 не було прийнято.

Таким чином, у позивача відсутня можливість захищати порушені права та законні інтереси шляхом оскарження податкового повідомлення-рішення.

Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року про те, що для можливості судового захисту законом не вимагається наявність негативних наслідків перевірки, а право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю такої перевірки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, дії податкового органу по проведенню перевірки мають вплив на права, свободи та інтереси позивача, а тому можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Суд вважає за необхідне на підставі ст. 94 КАС України стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 32,19 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено залученими до матеріали справи платіжними дорученням.

В судовому засіданні 08.08.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 13.08.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160-167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби № 231 від 11.06.2012р. "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод".

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби № 266 від 22.06.2012р. "Про продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки ВАТ "Сакський комбікормовий завод".

4. Визнати протиправними дій Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби щодо проведення позапланової виїзної перевірки ВАТ "Сакський комбікормовий завод", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р."

5. Визнати протиправними дій Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби щодо складання акту від 09.07.2012р. № 499/22-00/30167878 "Про результати позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р." в частині донарахування податків у розмірі 491219,00 грн. по взаємовідносинам з фірмою «Капітель Плюс», ПП «Альянс», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Бренд Строй» та в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 1180000,00 грн. по передачі сукупних валових активів (основних фондів) до ТОВ «Ньюбер» у рамках реорганізації ВАТ «Сакський комбікормовий завод».

6. В решті позовних вимог відмовити.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" судовий збір в розмірі 32,19 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.