Постанова № 33405611, 05.09.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5082/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача 1 - Горобця О.М.,

представника відповідача 2 - Забєлінського О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Полтавського міського управління УМВС України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2013 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УМВС України в Полтавській області), Полтавського міського управління УМВС України в Полтавській області (далі - ПМУ УМВС України в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Полтавській області №397 о/с від 05.08.2013 в частині його звільнення з органів внутрішніх справ з посади начальника сектору боротьби зі злочинами у бюджетній сфері та захисту бюджетних коштів ВДСБЕЗ ПМУ УМВС України в Полтавській області та поновлення на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами у бюджетній сфері та захисту бюджетних коштів ВДСБЕЗ ПМУ УМВС України в Полтавській області з 05.08.2013.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що вважає протиправним наказ УМВС України в Полтавській області №397 о/с від 05.08.2013 щодо його звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "ж" (у запас за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з посади начальника сектору боротьби зі злочинами у бюджетній сфері та захисту бюджетних коштів відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Полтавського міського управління з 05.08.2013, оскільки він виданий через чотири дні (два з яких є вихідними) після написання ним рапорту про звільнення, без дотримання встановленого тримісячного строку від дня попередження про звільнення, при тому, що в рапорті ним не зазначалося конкретної дати, з якої саме він бажає звільнитися, а зазначено тільки про звільнення у найкоротший термін. Також в порушення вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ відповідачем не дотримано строків та порядку проведення службового розслідування з приводу подання ним рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ, не встановлено поважності причин звільнення, які перешкоджають виконанню службових обов'язків. З огляду на це, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області №397 о/с від 05.08.2013 щодо його звільнення з органів внутрішніх справ та поновити його на раніше займаній посаді.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів в ході судового розгляду справи заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що при звільненні останнього відповідачі діяли виключно у межах та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, та враховували правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України (від 05.12.2011 №21-236а11, від 09.04.2012 №21-99а12, від 29.05.2012 №21-122а12), у яких вказано, що за змістом пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ до закінчення трьохмісячного строку попередження особи, які подали рапорт про звільнення за власним бажанням, мають право відкликати цей рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк. Вказували на те, що ОСОБА_1 у своєму рапорті особисто наполягав на звільненні у найкоротший термін та просив розглянути його рапорт про звільнення з ОВС на кадровій комісії без його участі. Вказане однозначно свідчить про те, що у даному випадку сторони домовилися про звільнення позивача у найкоротший строк, а тому УМВС України в Полтавській області не було зобов'язане дотримуватися трьохмісячного строку перед виданням наказу про звільнення ОСОБА_1 Крім цього, приймаючи до уваги те, що позивач не звертався до ОВС з питанням про поновлення на службі, між ОСОБА_1 та УМВС України в Полтавській області чи ПМУ УМВС України в Полтавській області відсутній будь-який спір. Бажання позивача на сьогоднішній день проходити службу в органах внутрішніх справ може бути реалізоване на загальних підставах шляхом подання останнім заяви про прийняття на службу в ОВС та розгляду даного питання в порядку, визначеному наказами МВС України.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як слідує із наявної у матеріалах справи копії трудової книжки, наказом №186 о/с від 10.08.1998 ОСОБА_1 прийнято на службу в органи внутрішніх справ (а.с. 9).

29.07.2013 канцелярією ПМУ УМВС України в Полтавській області за вхідним номером 62-р зареєстровано рапорт ОСОБА_1 від 01.07.2013 про його звільнення з органів внутрішніх справ (а.с. 39).

У подальшому, 01.08.2013 позивачем на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області генерала-майора міліції Федорова Є.В. у кадрову службу ПМУ УМВС України в Полтавській області подано рапорти, в одному з яких ОСОБА_1 наполягав на його звільненні, просив розглянути його рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням на кадровій комісії без його участі та провести його звільнення у найкоротший термін, а в іншому - відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії, так як вважає себе здоровим (а.с. 40-41).

Наказом УМВС України в Полтавській області №397 о/с від 05.08.2013 "По особовому складу" майора міліції ОСОБА_1, начальника сектору боротьби зі злочинами у бюджетній сфері та захисту бюджетних коштів відділу державної служби боротьби з економічної злочинністю Полтавського міського управління, звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "ж" (у запас за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 44).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному наказу УМВС України в Полтавській області №397 о/с від 05.08.2013 про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту "ж" статті 64 Положення № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

При цьому, пунктом 68 Положення №114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Отже, дотримання трьохмісячного строку при звільненні осіб, на яких поширюється дія Положення №114, є обов'язковим як для адміністрації, так і для підлеглого, за виключенням випадку, коли сторони домовились про звільнення у більш короткий строк.

Разом з тим, судом встановлено, що рапорт про звільнення за власним бажанням від 01.07.2013 ОСОБА_1 подав 29.07.2013. З рапортом про проведення звільнення у найкоротший термін ОСОБА_1 звернувся 01.08.2013, а 05.08.2013 наказом УМВС України в Полтавській області від 05.08.2013 №397 о/с його звільнено зі служби. При цьому, ні в рапорті про звільнення за власним бажанням від 01.07.2013, ні в рапорті від 01.08.2013 ОСОБА_1 не зазначив точної дати, з якої він бажає звільнитися, тобто свого бажання про припинення його служби до спливу строку попередження не заявляв. Як пояснив позивач в судовому засіданні, найкоротшим строком для звільнення для себе вважав трьохмісячний термін з дня подання рапорту. Представник УМВС України в Полтавській області не заперечував того, що конкретна дата звільнення ОСОБА_1 зі служби, а саме 05.08.2013, з ним не погоджувалась. Таким чином, доводи відповідачів щодо досягнення домовленості сторін про звільнення у більш короткий строк не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Наведене, за висновком суду, свідчить про порушення УМВС України в Полтавській області приписів Положення №114.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що перед виданням наказу від 05.08.2013 №397 о/с щодо звільнення майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ відповідачами були належним чином досліджені підстави написання ним рапорту про звільнення та встановлені поважні причини, які перешкоджають виконанню саме посадових обов'язків.

У зв'язку з викладеним, наказ УМВС України в Полтавській області №397 о/с від 05.08.2013 щодо звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "ж" (у запас за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України майора міліції ОСОБА_1, начальника сектору боротьби зі злочинами у бюджетній сфері та захисту бюджетних коштів відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Полтавського міського управління з 05.08.2013 є протиправним та підлягає скасуванню, а майор міліції ОСОБА_1 підлягає поновленню в органах внутрішніх справ на раніше займаній посаді з 05.08.2013.

При вирішенні даного спору судом у відповідності до вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного суду України враховано правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 11.06.2013 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/32213957).

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Полтавського міського управління УМВС України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області №397 о/с від 05 серпня 2013 року щодо звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "ж" (у запас за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України майора міліції ОСОБА_1, начальника сектору боротьби зі злочинами у бюджетній сфері та захисту бюджетних коштів відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Полтавського міського управління з 05 серпня 2013 року.

Поновити майора міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами у бюджетній сфері та захисту бюджетних коштів відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Полтавського міського управління з 05 серпня 2013 року.

Допустити негайне виконання постанови суду щодо поновлення майора міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами у бюджетній сфері та захисту бюджетних коштів відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Полтавського міського управління з 05 серпня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2013 року.

Суддя О.В. Гіглава