Постанова № 33405400, 03.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа № 922/2202/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гур'єва В.М., за довіреністю № 1159 від 12 грудня 2012 року,

відповідача - Бочарової Н.В., за довіреністю ВТІ № 465521 від 13 червня 2013 року(після перерви не з'явилася),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2580Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 23 липня 2013 року у справі № 922/2202/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОН. ТЕЛЕКОМ", м. Харків

про стягнення 164794,54 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 липня 2013 року у справі № 922/2202/13 (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ВЕЛТОН. ТЕЛЕКОМ" на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" 38 364,00 грн. заборгованості з орендної плати, 2 355,56 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання, 50,12 грн. пені, 327,45 грн. 3% річних, 163,13 грн. індексу інфляції, 3 295,89 грн. судового збору. В частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 115 092,00 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання в розмірі 6 855,12 грн. та пені в розмірі 1587,15 грн. - провадження у справі припинено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 23 липня 2013 року змінити, а саме: в абзаці другому резолютивної частини рішення " 3 295,89 грн. судового збору" замінити на " 825,20 грн. судового збору" та доповнити новим абзацом наступного змісту: "Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості в загальному розмірі 42 085,46 грн. на 3 місяці з оплатами за наступним графіком: до 15.09.2013 року - 14028,48 грн., до 15.10.2013 року - 14028,48 грн., до 15.11.2013 року - 14028,50 грн.", в іншій частині рішення залишити без змін.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач до винесення рішення у справі заявив про зменшення розміру позовних вимог і заява прийнята судом, тому, на думку відповідача, відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу стягненню підлягає сума судового збору, виходячи з нової ціни позову, а саме 825,20 грн. Крім того, вважає, що з урахуванням тяжкого фінансового стану відповідача, господарський суд необґрунтовано не скористався своїм правом на надання розстрочки виконання рішення, відповідно до статей 83, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів, викладених в ній, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 23 липня 2013 року у справі № 922/2202/13 залишити без змін. Вважає, що відповідачем не подано належних доказів, що станом на момент розгляду справи та винесення рішення його фінансовий стан є збитковим.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 10 год. 30 хв. 05 вересня 2013 року.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 153 456,00 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання в розмірі 9 210,68 грн., пеню в розмірі 1 637,28 грн., 3 % річних в розмірі 327,45 грн. та збитки від інфляції в розмірі 163,13 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати. Позов обґрунтовано порушенням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна № 226-19 від 10 травня 2011 року, а саме в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 травня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2202/13 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18 червня 2013 року.

Як убачається з матеріалів справи, 10 травня 2011 року між позивачем - ПАТ "Укртелеком" (Орендодавцем) та відповідачем - ТОВ "ВЕЛТОН. ТЕЛЕКОМ" (Орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 226-19 (далі-Договір), відповідно до умов якого Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) бере у строкове платне користування технологічні приміщення, розташовані у м. Харкові на першому поверсі чотирьохповерхової будівлі № 5-А по вул. Старошишківська, загальною площею 55, 2 кв. м для розміщення обладнання (а.с. 11-13).

Відповідно до п. 12.1. зазначений Договір набирає чинності з моменту підписання по 30 квітня 2012р. Сторони зобов`язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Факт передачі орендованого майна підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання - передачі майна, який підписано сторонами 10 травня 2011 року (а. с. 14).

24 квітня 2012р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до Договору оренди нерухомого майна товариства № 226-19, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 30 квітня 2013 року (а. с. 17).

В розділі третьому договору сторони погодили наступні умови розрахунків:

Відповідно до пункту 3.1. договору оренди, орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю Сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 579,17 грн., крім того ПДВ (20%) 115,83 грн., всього 695,00 грн. за 1 кв. м. технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 55,2 кв. м всієї орендованої площі становить 31 970,00 грн., ПДВ 20% - 6 394,00 грн., разом до сплати 38 364,00 грн. та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

Витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інші платежі включено до розміру фіксованої орендної плати (п. 3.3. договору ).

Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку визначеному Правилами користування електричною енергією та на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений в п. 3.6. договору, згідно показань лічильника та діючих тарифів на електроенергію ( п.3.4 договору).

Орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною(п. 3.6 договору).

Щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця (п. 3.7 договору).

Орендна плата за перший місяць обчислюється згідно з п. 3.1. з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до Акта приймання - передачі орендованого майна.

Оплата за перший місяць оренди здійснюється Орендарем на підставі рахунку, який складається Орендодавцем на дату підписання Акта приймання - передачі орендованого майна та підлягає оплаті протягом двох робочих днів. Рахунок за перший місяць оренди надається Орендарю одночасно з Актом приймання - передачі майна (пункт 3.8 договору).

Пунктом 6.1.3 Договору, орендар (відповідач) зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Відповідач, в порушення умов спірного договору, розрахунки з позивачем проводив несвоєчасно, не в повному обсязі, внаслідок чого, у останнього утворилась заборгованість за період з січня по квітень 2013 року: з орендної плати в розмірі 153456,00 грн. та по відшкодуванню витрат на електропостачання в розмірі 9 210,68 грн.

18 травня 2013 року, з метою досудового врегулювання спору, позивач на адресу відповідача направив претензію №26-17/66 на суму 164 303,96 грн. з вимогою виконати зобов'язання за договором оренди (а. с. 20-24).

Відповідач відповіді на претензію не надав та суму боргу не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Після порушення провадження у справі, відповідачем було частково оплачено:

41 087,56 грн., в тому числі орендна плата, комунальні послуги та пеня за січень 2013 року згідно рахунку 8173 від 31.01.1013р. - платіжним дорученням № 2491 від 03 червня 2013 року (а.с.25, 98);

41 281,60 грн., в тому числі орендна плата, комунальні послуги та пеня за лютий 2013 року згідно рахунку 376 від 28.02.1013р. - платіжним дорученням № 3713 від 14 червня 2013 року (а.с.26, 98);

40 650,49 грн., в тому числі орендна плата, комунальні послуги та пеня за березень 2013 року згідно рахунку 725 від 31.03.1013р. - платіжним дорученням № 5122 від 16 червня 2013 року (а.с.27, 99);

1034,92 грн., в тому числі комунальні послуги та пеня за березень 2013 року згідно рахунку 590 від 31.01.1013р. - платіжним дорученням № 5113 від 16 липня 2013 року (а.с.99).

23 липня 2013 року позивач - ПАТ «Укртелеком» в особі Харківської філії, звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про зменшення розміру позовних вимог. У зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заявлених позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 38 364,00 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання в розмірі 2 355,56 грн., пеню в розмірі 50,12 грн., 3 % річних в розмірі 327,45 грн.,163,13 грн. інфляційних та понесені судові витрати (а.с.96-97).

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд першої інстанції розглянув заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та, з урахуванням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вказану заяву.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У зв'язку з прийняттям господарським судом Харківської області заяви позивача - ПАТ «Укртелеком» в особі Харківської філії про зменшення розміру позовних вимог, вимоги до відповідача склали: 38 364,00 грн. заборгованості з орендної плати, 2 355,56 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання, 50,12 грн. пені, 3 % річні в розмірі 327,45 грн., 163,13 грн. інфляційних втрат та понесені судові витрати у розмірі 3 295,90 грн.

Відповідно до положень статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

Оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконував умов договору, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 40 719,56 грн., за період січень-квітень 2013 року, з яких 38 364,00 грн. заборгованість по орендній платі та 2 355, 56 грн. заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання.

В розумінні частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Боржник, згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України врегульовано, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлена договором або законом, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання повинно бути виконано.

Відповідно до п. 8.2. договору оренди, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позивачем обґрунтовано, у відповідності до вищевказаних норм законодавства та з урахуванням умов договору зроблений розрахунок 3% річних у сумі 327,45 грн., інфляційних збитків у сумі 163,13 грн. та пені, залишок якої з урахуванням оплати склав 50,12 грн. та визнав їх такими, що підлягають до стягнення.

Судова колегія вважає необґрунтованим посилання апелянта на неправомірне стягнення господарським судом судового збору виходячи з нової ціни позову зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 153 456,00 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання в розмірі 9 210,68 грн., пеню в розмірі 1 637,28 грн., 3 % річних в розмірі 327,45 грн. та збитки від інфляції в розмірі 163,13 грн. разом 164 794,54 грн.

З урахуванням вимог Закону України «Про судовий збір» позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір в сумі 3 295,90 грн.

Після звернення позивача до суду відповідач сплатив частково суму боргу, у зв'язку з чим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідно до пункту 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Відповідно до пункту 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості 30 травня 2012 року, а часткова оплата заборгованості відповідачем проводилася лише після порушення господарським судом провадження у справі, а саме в червні та липні 2013 року, що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 2491 від 03 червня 2013 року , № 3713 від 14 червня 2013 року, № 5122 від 16 червня 2013 року, № 5113 від 16 липня 2013 року.

Колегія суддів вважає, що оскільки спір виник внаслідок ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань за договором - винною стороною є відповідач і тому, господарський суд першої інстанції, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано поклав витрати позивача по сплаті судового збору на відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо відмови в наданні розстрочки виконання рішення у зв'язку з необґрунтованістю виходячи з наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання (п. 7.1).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 ).

Посилання на незадовільний фінансовий стан відповідач обґрунтовує фінансовим звітом за перший квартал 2013 року. Однак, колегія суддів вважає зазначене непереконливим доказом, оскільки після порушення провадження у даній справі, протягом менш ніж двох місяців відповідачем було сплачено 123 534,27 грн. (платіжними дорученнями № 2491 від 03 червня 2013 року , № 3713 від 14 червня 2013 року, № 5122 від 16 червня 2013 року, № 5113 від 16 липня 2013 року). Сума, яку відповідач просить розстрочити складає 44 556, 15 грн., період - на три місяці. Отже, відповідач сплатив за менший період суму майже в три рази більшу від тої, яку просить розстрочити на три місяці.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, дійшла висновку, що відповідачем не обґрунтовані та документально не підтверджені обставини, які б ускладнювали виконання рішення або робили його неможливим, як і не обґрунтовано винятковість випадку, який є підставою для вчинення, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, процесуальних дій.

Судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції припустився помилки припинивши провадження на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 115 092,00 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання в розмірі 6 855, 12 грн. та пені у розмірі 1 587, 15 грн.

Як уже було зазначено в цій постанові, після прийняття судом зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Вищий господарський суд в постанові Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Отже, господарський суд першої інстанції не врахував, що у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем, а саме сплатою заборгованості з орендної плати в розмірі 115 092,00 грн., заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання в розмірі 6 855, 12 грн. та пені у розмірі 1 587, 15 грн., позивач зменшив свої позовні вимоги та з моменту прийняття зменшення суми позову судом має місце нова ціна позову, без урахування вищевказаних сум, тому припинення провадження в цій частині не здійснюється.

За таких обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідно до статті 103 Господарського процесуального кодексу України рішення підлягає зміні.

Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТОН. ТЕЛЕКОМ», підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 23 липня 2013 року у справі № 922/2202/13 підлягає зміні в частині припинення провадження.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОН. ТЕЛЕКОМ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 липня 2013 року у справі № 922/2202/13 змінити в частині припинення провадження, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" (п/р 26004001314403 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 35074228, ІПН 350742220310) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (р/р 26008898, в ХОД ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) - 38364,00 грн. заборгованості з орендної плати, 2355,56 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання, 50,12 грн. пені, 327,45 грн. 3 % річних, 163,13 грн. індексу інфляції, 3 295,89 грн. судового збору.»

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 09.09.2013р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Черленяк М.І.