Постанова № 33405362, 09.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа№ 927/529/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від прокуратури: не з'явились

від позивача: Вторих А.В.- дов. №908 від 23.04.2013

Сахно О.А. - дов. №1149 від 29.05.2013

від відповідача: Дасюк С.В. - дов. №4 від 02.01.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Заступника Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 11.06.2013 (суддя Белов С.В.)

у справі №927/529/13

за позовом Заступника Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова

до Публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго"

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Чернігівської області були подані позовні вимоги Заступника Чернігівського прокурора по нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Кватрирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова (надалі - позивач) до Публічного акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго" (надалі - відповідач, ПАТ „Облтеплокомуненерго") про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії № 526/12 від 20 вересня 2012 року.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.06.2013 у справі №927/529/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Заступник Чернігівського прокурора по нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 11.06.2013 у справі №927/529/13, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт стверджує, що судом не досліджено тих обставин, що відповідач недобросовісно виконує взяте на себе зобов'язання щодо отримання тарифів від Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг, та, при цьому, фактично користується мережею відповідача та отримує кошти від споживачів теплової енергії.

Представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Представники прокуратури у судове засідання не з'явилися, поважних причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.09.2012 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігова (за договором - транспортна організація) та ПАТ „Облтеплокомуненерго" (за договором - теплопостачальна організація) було укладено договір на транспортування теплової енергії №526/12 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, теплопостачальна організація подає в мережі транспортної організації, а транспортна організація транспортує до споживачів теплопостачальної організації теплову енергію в обсягах, передбачених договорами та додатками до них, що укладені між теплопостачальною організацією і споживачами теплопостачальної організації.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що договір розпочинає свою дію з моменту встановлення (затвердження) у визначеному чинним законодавством України порядку Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії для теплопостачальної організації.

Згідно пункту 4.1 договору, оплата за надані послуги по транспортуванню теплової енергії здійснюється на умовах безготівкового перерахування теплопостачальною організацією транспортній організації коштів на підставі рахунку, виставленого транспортною організацією, але в будь-якому випадку після надходження коштів за постачання теплової енергії від споживачів теплопостачальної організації на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.02.2012 позивачем було направлено відповідачу лист з доданою до нього додатковою угодою №1 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №526/12 від 20.09.2012, в якому позивачем було запропоновано внести зміни до п.9.1. договору, а саме викласти п. 9.1. договору в такій редакції: „п. 9.1. Даний договір розпочинає свою дію з моменту підписання даного договору".

У відповідь на вказаний лист, 07.02.02013 відповідач надіслав позивачу лист-відповідь, в якому зазначив про відсутність правових підстав для підписання вищевказаної додаткової угоди.

У позовній заяві прокурор просив внести зміни до договору на транспортування теплової енергії №526/12 від 20.09.2012, укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігова та Публічним акціонерним товариством „Облтеплокомуненерго", а саме: пункт 4.1. договору викласти в наступній редакції: „Оплата за надані послуги по транспортуванню теплової енергії здійснюється на умовах безготівкового перерахування теплопостачальною організацією транспортній організації коштів на підставі рахунку, виставленого транспортною організацією не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем надання послуг"; пункт 9.1. договору викласти в наступній редакції: „9.1. Даний договір розпочинає свою дію з моменту його укладення".

З положень ст. 3 ЦК України вбачається, що однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, визначено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями статті 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено місцевим господарським судом, пропозиції щодо внесення змін до пункту 4.1. договору, позивачем відповідачу надіслано не було.

Таким чином, позивачем не надано доказів дотримання ним вищевказаних вимог чинного законодавства, в тому числі ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України, щодо порядку зміни договорів відносно пункту 4.1. договору, у зв'язку із чим відсутні підстави для внесення змін до вказаного пункту договору за рішенням суду.

Позивачем та прокурором також не надано доказів наявності встановлених договором або законом правових підстав для внесення змін до п. 9.1 договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач фактично використовує теплову мережу позивача, та при цьому не перераховує кошти за надані послуги, не можуть слугувати підставою для внесення змін до п. 9.1 договору, оскільки вказаний договір в розумінні цього пункту не розпочав свою дію, а відтак у позивача були відсутні підстави транспортувати теплову енергію відповідача з використанням належних позивачеві тепломереж.

Однак, не зважаючи на те, що договір на транспортування теплової енергії №526/12 від 20.09.2012 не розпочав свою дію, позивач, за твердженням його представників, здійснював транспортування теплової енергії, що, на думку суду апеляційної інстанції, відбувалося у позадоговірному порядку.

Колегією суддів також не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що відповідач недобросовісно виконує взяте на себе зобов'язання щодо отримання тарифів від Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг, оскільки вказана обставина також не є підставою для зміни пункту 9.1 договору, який не суперечить законодавству та погоджений сторонами на їх власний розсуд. При цьому, позивач не позбавлений можливості захисту свого порушеного права, зокрема, шляхом звернення із позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Заступника Чернігівського прокурора по нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Чернігівської області від 11.06.2013 у справі №927/529/13 має бути залишене без змін.

Пунктом 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника Чернігівського прокурора по нагляду за додержанням законів у воєнній сфері залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 11.06.2013 у справі №927/529/13 залишити без змін.

Стягнути із Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова (14007, м. Чернігів, вул. Любченка, 19, код 08351733) в дохід Державного бюджету України 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи №927/529/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.