Постанова № 33405360, 09.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа № 5023/4205/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., судді Шутенко І.А., Лакіза В.В.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

Забродський В.В. - представник ПАТ Укрсоцбанк", м. Київ;

Основін О.О. - представник ПАТ "Український страховий капітал", м. Київ;

Андрусенко А.О. - представник ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів",

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ (вх. № 2449Х/2-5) на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.07.2013 р. у справі № 5023/4205/12 про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011р. по справі № 3/01-11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Український страховий капітал", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", м. Харків,

про стягнення 7 434 710,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (надалі - заявник), звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27 жовтня 2011 року по справі № 3/01-11, згідно з яким з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", м. Харків на користь Приватного акціонерного товариства "Український страховий капітал", м. Київ було стягнуто 7434710,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Калініченко Н.В.) від 15.07.2013 р. у справі № 5023/4205/12 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" в задоволенні заяви про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 р. по справі № 3/01-11 повністю.

ПАТ "Укрсоцбанк" не погодившись з ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2012 р. у справі № 5023/4205/12 звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при її винесенні норм матеріального права просить скасувати вказану ухвалу; задовольнити заяву ПАТ "Укрсоцбанк" та скасувати рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 р. по справі № 3/01-11 за позовом ПрАТ "Український страховий капітал" до ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" про стягнення 7 434 710,00 грн.; судові витрати покласти на ПрАТ "Український страховий капітал" та ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів".

В обґрунтування своїх вимог ПАТ "Укрсоцбанк" зазначає, що суд при винесенні оскаржуваної ухвали проігнорував наступні його доводи стосовно:

- порушення третейським судом під час розгляду справи № 3/01-11 прав та інтересів ПАТ "Укрсоцбанк", не залучивши його до участі в справі;

- того, що розгляд справи № 3/01-11 третейським судом відбувався з порушенням вимог Закону України «Про третейські суди»;

ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" подало заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 15.07.2013р. у справі № 5023/4205/12 без змін.

ПрАТ "Український страховий капітал" також надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу господарського суду Харківської області від 15.07.2013 р. у справі № 5023/4205/12 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" та ПрАТ "Український страховий капітал" у власних відзивах зазначають про правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

Також ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" та ПрАТ "Український страховий капітал" вказують, що на їх думку в даному випадку немає підстав вважати, що третейський суд під час розгляду справи № 3/01-11 якимось чином порушив права та інтереси ПАТ "Укрсоцбанк" і дана справа була розглянута у відповідності до вимог Регламенту Харківського обласного постійно діючого третейського суду.

В процесі розгляду апеляційним господарським судом апеляційної скарги, ухвалами від 07.08.2013 р. та від 21.08.2013 р. витребувано у Харківського постійно діючого третейського суду справу № 3/01-11 за позовом ПрАТ "Український страховий капітал" до ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" про стягнення 7 434 710,00 грн.

На виконання вимог суду, Харківським постійно діючим третейським судом надано зазначену вище справу.

В судове засідання 05.09.2013 р. з'явилися представники ПАТ Укрсоцбанк", ПрАТ "Український страховий капітал", та ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів".

Представник ПАТ Укрсоцбанк" підтримує позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Представники ПрАТ "Український страховий капітал", та ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів", з посиланням на доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, просять суд оскаржувану ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як вже було зазначено вище, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27 жовтня 2011 року по справі № 3/01-11, згідно з яким з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", м. Харків на користь Приватного акціонерного товариства "Український страховий капітал", м. Київ було стягнуто 7 434 710,00 грн.

При первісному розгляду вищезазначеної заяви ухвалою господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2012 року по справі № 5023/4205/12 в задоволенні заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року по справі № 3/01-11 за позовом ПАТ "Український страховий капітал", м. Київ, до ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2012 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2012 року у справі № 5023/4205/12 - без змін.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 23 квітня 2013 року касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково, ухвала господарського суду Харківської області від 18.10.2012 року та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року по даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Скасовуючи судові акти судів першої та апеляційної інстанції Вищий господарський суд України вказав, що судами фактично не досліджувалися обставини прийнятого третейським судом рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі №3/01-11; витребовувалися ухвалою суду про призначення до розгляду заяви про скасування рішення третейського суду від 21.09.2012 року матеріали третейської справи №3/01-11 за позовом ПрАТ "Український страховий капітал" до ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів", але не надійшли на вимогу суду та не були досліджені в судовому засіданні.

Також Вищий господарський суд України вказав, що при новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати зазначені положення законодавства про банкрутство та господарського процесуального законодавства, дослідити обставини прийняття рішення третейським судом по предмету спору та дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність правових підстав для задоволення заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у справі №3/01-11 за позовом ПрАТ "Український страховий капітал" до ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів".

Згідно зі ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Калініченко Н.В.) від 15.07.2013 р. у справі № 5023/4205/12 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" в задоволенні заяви про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 р. по справі № 3/01-11 повністю.

Дана ухвала є предметом перегляду суду апеляційної інстанції згідно з даною постановою.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам при перегляді оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, враховуючи вказівки, які містить постанова Вищого господарського суду України від 23.04.2013 р., колегія суддів встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, рішенням Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27 жовтня 2011 р. по справі № 3/01-11 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" (боржник за третейською справою) на користь Приватного акціонерного товариства "Український страховий капітал" (стягувач за третейською справою) заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б148-09/Б147-09 від 19.11.09 р. у сумі 7434710,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області 07 грудня 2011 р. у справі № 5023/9073/11 задоволено заяву стягувача за третейською справою про видачу виконавчого документу, на виконання рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27 жовтня 2011 року у справі № 3/01-11 видано наказ наступного змісту: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 4-А, код ЄДРПОУ 32564305) на користь Приватного акціонерного товариства "Український страховий Капітал" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2-А, н/п №43, код ЄДРПОУ 23707357) заборгованість за Договором купівлі-продажу цінних паперів № Б148-09/Б147-09 від 19 листопада 2009 року у сумі 7 434 710,00 грн. (сім мільйонів чотириста тридцять чотири тисячі сімсот десять гривень 00 коп.)".

Вказана ухвала є чинною та в установленому законом порядку не скасована.

Як вказував апелянт, в подальшому ПАТ "Український страховий капітал" (стягувач за третейською справою) звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство боржника (відповідача за третейською справою) на тій підставі, що протягом більш ніж трьох місяців боржник (ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів") не виконав безспірні зобов'язання зі сплати заборгованості на загальну суму 21220710,00 грн., з яких 7434710,00 грн. підтверджено вказаним наказом виданим господарським судом на виконання рішення третейського суду по справі №3/01-11. При цьому заявник зазначає, що оспорюване рішення третейського суду призвело до необхідності порушення справи про банкрутство ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів", що позбавляє ПАТ "Укрсоцбанк" здійснити примусове стягнення заборгованості, як іпотекодержателя належного ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" майна.

Таким чином, заявник вважає, що рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 р. по справі № 3/01-11 безпосередньо стосується його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому посилаючись на те, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального права та у зв'язку із неповним встановленням всіх фактичних обставин справи, просив скасувати дане рішення.

При цьому, заявник вказував на те, що про оскаржуване рішення третейського суду він дізнався 17.07.12 р., після подання заяви з вимогами кредитора у справі про банкрутство № 5023/1993/12 та ознайомлення з матеріалами вказаної справи.

Як свідчить оскаржувана ухвала від 15.07.2013 р., господарський суд відмовляючи в задоволенні заяви ПАТ "Укрсоцбанк", крім іншого, виходив з того, що заявником не доведено обставин, за наявності яких можливе скасування рішення третейського суду у судовому порядку, тоді як рішення третейського суду від 27.10.2011 р. по справі № 3/01-11 прийняте у відповідності до вимог Закону України «Про третейські суди» та регламенту Харківського обласного постійно діючого третейського суду.

Викладені вище висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятої по справі ухвали.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди", рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Вказана норма кореспондується з приписами ст. 122-5 ГПК України, якою передбачено, що рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

При цьому, пунктом 6.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 визначено, що перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначено підвідомчість справ третейським судам. Так, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; справ у спорах, що виникають при укладені, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; справ, пов'язаних з державною таємницею; справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; справ у спорах, що виникають з трудових відносин; справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикцій або Конституційним Судом України; справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Господарський суд правомірно відхилив доводи ПАТ "Укрсоцбанк" про те, що у договорі купівлі-продажу цінних паперів № Б148-09/Б147-09 від 19.11.2009 року відсутнє відповідне третейське застереження про можливість передачі спору між на розгляд Харківського обласного постійно діючого третейського суду, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" є підставою для скасування рішення третейського суду.

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу цінних паперів № Б148-09/Б147-09 від 19.11.2009 року сторони узгодили, що спори та розбіжності, які виникли внаслідок невиконання сторонами умов даного договору та не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

В подальшому, а саме, 04.02.2011 року, ПрАТ "Український страховий капітал" та ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" уклали третейську угоду.

Згідно з пунктом 1 третейської угоди від 04.02.2011 року сторони домовились, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з договору купівлі-продажу № Б148-09/Б147-09 від 19.11.2009 року, у зв'язку з ним, або витікають з нього, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають остаточному вирішенню у Харківському обласному постійно діючому третейському суді, що знаходиться за адресою: 61050, м. Харків, вул. Воєнна, буд. 33, кв. 18, одноособово третейським суддею Дмитренко Миколою Івановичем у відповідності з Регламентом цього третейського суду.

Тобто, дійсно договір купівлі-продажу цінних паперів № Б148-09/Б147-09 від 19.11.2009 року не містить пункту, який передбачав би вирішення спору у третейському суді, проте, чинним законодавством України не заборонено укладати третейські угоди, які б встановлювали право сторін передати вирішення спору до третейського суду за умови, що такий спір підвідомчий третейському суду.

Крім того, пунктом 5.1 договору купівлі-продажу цінних паперів № Б148-09/Б147-09 від 19.11.2009 року сторони узгодили, що зміни та доповнення до діючого договору вносяться шляхом підписання сторонами додаткової угоди і є його невід'ємною частиною.

Враховуючи приписи п. 5.1 вищевказаного договору, дає змогу дійти висновку про те, що укладена 04.02.2011 року третейська угода є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу цінних паперів № Б148-09/Б147-09 від 19.11.2009 року, а отже вказаним договором передбачено третейське застереження про можливість передачі спору між позивачем та відповідачем на розгляд Харківського обласного постійно діючого третейського суду.

Також, слід звернути увагу на те, що третейська угода від 04.02.2011 року, укладена між ПрАТ "Український страховий капітал" та ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" не визнавалася недійсною компетентним судом, а тому підлягала застосуванню.

Статтею 3 Регламенту Харківського обласного постійно діючого третейського суду (яка була чинною станом на час розгляду справи в третейському суді) встановлено, що третейський суд розглядає справи в складі одного або трьох суддів, кандидатури яких визначаються позивачем за погодженням сторін згідно затвердженому списку суддів.

Склад третейського суду при розгляді справи № 3/01-11 визначений третейською угодою від 04.02.2012 року, водночас в матеріалах справи наявний список суддів Харківського обласного постійно діючого третейського суду (т.с. 2 а.с. 105).

Враховуючи умови третейської угоди, положення ст. 3 Регламенту, а також перевіривши матеріали справи суд вважає, що склад третейського суду, який прийняв рішення по справі № 3/01-11 за позовом Приватного акціонерного товариства "Український страховий капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" про стягнення 7 434 710,00 грн., відповідав вимогам закону, про що правомірно зазначив господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Посилання ПАТ "Укрсоцбанк" на розгляд третейської справи неналежним складом третейського суду господарський суд також правомірно відхилив, оскільки такі посилання заявника ґрунтуються на припущеннях та довільному тлумаченні імені третейського судді.

Тим більше, що жодною зі сторін у третейській справі ні під час її розгляду ні в подальшому не заявлялося будь-яких заперечень стосовно судді, який розглянув дану справу, тобто кожна зі сторін у справі була впевнена що розгляд цієї справи був проведений у чіткій відповідності з Законом України "Про третейські суди" та укладеною між ними третейською угодою від 04.02.2011 року.

Щодо посилань ПАТ "Укрсоцбанк" на те, що розгляд третейської справи нібито відбувся не за місцезнаходженням Харківського постійно діючого третейського суду.

У рішенні Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року по справі № 3/01-11 зазначено, що розгляд підвідомчих справ здійснюється за місцезнаходженням даного суду.

Відповідно до ст. 9 Регламенту Харківського обласного постійно діючого третейського суду третейський розгляд проводиться за адресою: 61145, м. Харків, вул. Новгородська, 3, що не суперечить ст. 23 Положення про Харківський обласний постійно діючий третейський суд, які діяли на час розгляду третейської справи № 3/01-11 Харківським обласним постійно діючим судом (т.с. 2 а.с. 106-116, т.с. 2 а.с. 176-180).

Таким чином, вимоги ст. 31 Закону України "Про третейські суди" у частині місця проведення третейського розгляду справи також було додержано у повному обсязі.

Тим більше, що жодною зі сторін у третейській справі ні під час її розгляду ні в подальшому не заявлялося будь-яких заперечень стосовно судді, який розглянув дану справу, та місця її розгляду тобто кожна зі сторін у справі вважала що розгляд цієї справи був проведений у чіткій відповідності з Законом України "Про третейські суди" та укладеною між ними третейською угодою від 04.02.2011 року.

До того ж, як свідчить зазначене рішення третейського суду від 27.10.2011 р., воно приймалося за участі представників обох сторін у справі, і жодна зі сторін не зазначала про порушення її прав та інтересів.

З приводу посилань заявника на те, що Харківський обласний постійно діючий третейський суд приймаючи рішення по справі № 3/01-11 вирішив питання про його права та обов'язки і не брав участь у справі, що є підставою для скасування рішення третейського суду на підставі п. 5 ч. 2 ст. 122-5 ГПК України та п. 5 ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди", слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 122-1 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо доводів заявника, що укладення зазначеного правочину - договору купівлі-продажу цінних паперів № Б148-09/Б147-09 від 19.11.2009 року та звернення стягнення на майно боржника за третейською справою через невиконання зазначеного договору, безпосередньо стосується законних прав та охоронюваних інтересів ПАТ "Укрсоцбанк", а також те, що оспорюване рішення призвело до необхідності у порушенні провадження у справі про банкрутство боржника, що позбавляє ПАТ "Укрсоцбанк" як іпотекодержателя здійснити примусове стягнення заборгованості з ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів", суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Згідно з частиною 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів третейської справи № 3/01-11, рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року у даній справі, як і позовна заява стягувача за третейською справою (позивача в третейській справі), ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі купівлі-продажу № Б148-09/Б147-0 від 19 листопада 2009 року за якими у сторін виникли певні зобов'язання (зокрема у боржника за третейською справою - сплатити кошти за товар - векселі) і які в силу закону є обов'язковим до виконання, оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що зокрема передбачено ст. 599 ЦК України. Договір купівлі-продажу № Б148-09/Б147-0 від 19 листопада 2009 року в судовому порядку станом на час розгляду даної заяви заявника недійсним не визнано.

Колегія суддів зазначає, що ПАТ «Укрсоцбанк» не є стороною договору купівлі-продажу № Б148-09/Б147-0 від 19 листопада 2009 року, а відтак не має суб'єктивного права на оскарження дій сторін щодо виконання даного правочину та наслідків, що мали місце в зв'язку з таким виконанням.

Суд зазначає, що ПАТ "Український страховий капітал" звертався до Харківського обласного постійно діючого третейського суду з позовом про стягнення грошових коштів з ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" та не просив суд стягнути заборгованість за рахунок майна, власником якого є боржник.

Водночас, порушення справи про банкрутство ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" за заявою ПАТ "Український страховий капітал" не є виключним наслідком невиконання вимог договору купівлі-продажу цінних паперів № Б148-09/Б147-09 та винесенням рішення Харківським обласним постійно діючим третейським судом від 27.10.2011 року по справі № 3/01-11. Звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство є правом, а не встановленим законом обов'язком ПАТ "Український страховий капітал".

Крім того, на майно власником якого є боржник, накладено обтяження за іпотечними договорами з ПАТ "Укрсоцбанк". Отже, ПАТ "Український страховий капітал" не в змозі задовольнити свої вимоги за рахунок майна, яке обтяжено згідно з договором іпотеки, укладеним з ПАТ "Укрсоцбанк".

Водночас, за приписами підпункту 2 частини 2 статті 26 та на підпункт "а" частини 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція, яка була чинна станом на час порушення справи № 5023/1993/12) за якими заявник у даній справі (заставний кредитор у справі про банкрутство № 5023/1993/12) першочергово задовольняє свої вимоги заставодержателя за рахунок заставного майна.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що рішення по третейській справі № 3/01-11 про стягнення заборгованості у зв'язку із невиконанням ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" умов договору не стосується прав та обов'язків ПАТ "Укрсоцбанк", а доводи заявника що наявність вказаного рішення призвело до порушення справи про банкрутство, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Крім того, як зазначено вище, у разі, якщо судом буде прийнято рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, то заявник є заставним кредитором першої черги, і його вимоги будуть задовольнятися за рахунок майна, що є предметом іпотеки, в той час як ПАТ "Український страховий капітал" є кредитором четвертої черги.

Колегія суддів критично ставиться до посилань ПАТ "Укрсоцбанк" на висновки, викладені в Постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2013 р., згідно з якими судом касаційної інстанції було встановлено факт наявності у ПАТ "Укрсоцбанк" права на оскарження результатів розгляду грошових вимог інших кредиторів, зокрема, грошових вимог ініціюючого кредитора ПрАТ «Український страховий капітал», які обґрунтовані з посиланням на рішення третейського суду, оскільки таке оскарження результатів розгляду грошових вимог інших кредиторів за змістом ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" може відбуватися виключно в межах справи про банкрутство.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ухвалою господарського суду від 07.12.2011 р. по справі № 5023/9073/11 було визнано рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 р. по справі № 3/01-11. Дана ухвала у встановленому законом порядку набрала законної сили, і суд при її винесенні дійшов висновку про відсутність підстав (в т.ч. порушень закону), за наявності яких можливе відхилення заяви про видачу виконавчого документа на виконання зазначеного рішення третейського суду.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Дослідивши надану суду третейську справу № 3/01-11, колегія суддів встановила, що в ній міститься позовна заява ПрАТ "Український страховний капітал" про стягнення з боржника 7434710,00 грн., копія претензії ПрАТ "Український страховний капітал" та відповідь боржника про визнання боргу, копії первинних документів, що підтверджують борг, а також рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 року по справі № 3/01-11. Таким чином, підстав вважати відсутність існування відповідного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначений перелік способів захисту прав та інтересів.

Згідно до ст. 122-1 ГПК України, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Також колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що в даному випадку, обраний заявником спосіб захисту не призведе до поновлення його права, навіть за умови порушення останнього, оскільки заявлена вимога фактично зводиться до скасування рішення третейського суду, яке прийнято внаслідок невиконання відповідачем у третейській справі договору купівлі-продажу, укладеного мі ПАТ "Український страховий капітал та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів". Тобто у цій справі відсутній спір між сторонами про наявність цивільного права, оскільки обставини щодо правовідносин між сторонами підлягають оцінці в межах позову, що стосується стягнення суми заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б148-09/Б147-09.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», викладені в апеляційній скарзі, позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі та вільним тлумаченням окремих положень Закону.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги відсутність передбачених законом підстав для скасування рішення третейського суду, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про відмову в задоволенні заяви про скасування рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 27.10.2011 р. по справі № 3/01-11 за позовом Приватного акціонерного товариства "Український страховий капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" про стягнення 7 434 710,00 грн.

За таких обставин, оскаржувана ухвала господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 15.07.2013 р. у справі № 5023/4205/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 09.09.2013 р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.

Суддя Лакіза В.В.