Постанова № 33405320, 09.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа № 914/2333/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

за участю представників сторін :

від позивача - Чир І.С. (довіреність №12 від 11.04.2013 року);

від відповідача - не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гал-Всесвіт», м. Львів б/н від 16.08.2013 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року

у справі № 914/2333/13 (суддя Синчук М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівське АТП 14630», м. Львів

до відповідача Приватного підприємства «Гал-Всесвіт», м. Львів

про стягнення заборгованості 49 558,58 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Кордюк Г.Т. та Михалюк О.В. апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гал-Всесвіт», м. Львів б/н від 16.08.2013 року прийнято до провадження та призначено до розгляду. Зважаючи на зайнятість судді Кордюк Г.Т. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 914/2333/13 замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Новосад Д.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року у справі № 914/2333/13 позов Публічного акціонерного товариства (надалі -ПАТ) «Львівське АТП 14630», м. Львів задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства (надалі - ПП) «Гал-Всесвіт» на користь ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство - 14630» 48 302,80 грн. заборгованості, 1 046,48 грн. - пені, 209,30 грн. - 3% річних, та відшкодовано судовий збір.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов Договору №02/СК-03 від 01.01.2008 року, відповідач реалізував квитки на маршрути позивача, виручку від продажу яких, за мінусом комісійної винагороди встановленої п.п. 7.1., 7.2., 7.3. Договору, повинен був повернути позивачу у розмірі 48 302,80 грн., однак, цього не зробив, внаслідок чого в останнього перед ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство - 14630» виникла заборгованість в сумі 48 302,80 грн. За неналежне виконання Договору №02/СК-03 від 01.01.2008 року позивач, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 209,30 - 3% річних, та щодо невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати платежів, передбачених п. 4.7. Договору 1 046, 48 грн. - пені.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б з достовірністю спростували наявність вказаної заборгованості, місцевий господарський суд дійшов висновку про підставність заявленого позову в частині стягнення з відповідача 48 302,80 грн. заборгованості, 1 046,48 грн. - пені, 209,30 грн. - 3% річних.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Приватне підприємство «Гал-Всесвіт», м. Львів оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 16.08.2013 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року скасувати, оскільки вважає, що при прийнятті даного рішення було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, в силу чого, дане рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального права і таким, що підлягає скасуванню.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що у відповідності до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 № «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Львівське АТП 14630» подав відзив на апеляційну скаргу №916 від 06.09.2013 року, в якому зазначає, що скаржник в доводах апеляційної скарги не зазначає жодної конкретної обставини, чи норми права, яка б свідчила про те, що рішення місцевого господарського суду є необґрунтоване та незаконне та таке, що прийняте з мотивів неповного з'ясування обставин справи, тому просить рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2013р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В дане судове засідання прибув представник позивача, яка підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Апелянт участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №06838114.

Враховуючи ту обставину, що сторони належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення по справі, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року у справі № 914/2333/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «Гал-Всесвіт» без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

В ході перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 01.01.2008 р. між ПП "Гал-Всесвіт" та ПАТ "Львівське АТП 14630" (перевізник) було укладено договір №02/СК-03 про станційно-касове обслуговування, який визначає взаємовідносини між ПП "Гал-Всесвіт" та перевізником при виконанні перевезень пасажирів та багажу рейсовими автобусами, на міжнародних маршрутах, що обслуговує перевізник на АВ (автовокзалі), взаємні зобов'язання сторін, матеріальну відповідальність за невиконання цих зобов'язань та порядок проведення розрахунків за перевезення.

Так, згідно пункту 2 Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу технічно справні автобуси для перевезення пасажирів на міжнародних маршрутах Львів-Томашів, Львів-Люблін та Київ-Вроцлав, обладнані та екіпіровані згідно з діючими вимогами, правилами дорожнього руху, в належному санітарному стані, поруч з тим, взяв на себе зобов'язання, передбачені пунктом 3 Договору.

Відповідач зобов'язувався оплачувати послуги перевізника (позивача) у встановленому в п. 7 Договору відсотковому відношенні від суми, отриманої з реалізації квитків, багажних квитків, суми, отриманої від обов'язкового страхування пасажирів через каси автостанції.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Документальним з'ясуванням доказів у справі колегією встановлено, що протягом лютого, березня, квітня 2013 р. відповідач реалізував квитки на маршрути позивача.

За мінусом комісійної винагороди, встановленої п.п. 7.1., 7.2., 7.3. Договору, виручку від продажу яких, відповідач зобов'язувався повернути позивачу у розмірі 48 302,80 грн.

Це підтверджується зведеними реєстрами відомостей 20-АСС, які виписувались відповідачем та завірені його печаткою, такі відомості містяться в матеріалах справи, і були долучені позивачем при поданні позовної заяви.

У вищезгаданих відомостях відповідачем вказувались напрямки міжнародних маршрутів, державні номерні знаки та марки автобусів, кількість проданих квитків, прізвища осіб, яким реалізовано квитки, напрямок слідування цих осіб, вартість реалізованих квитків, багажних квитків, суми коштів, отриманих від обов'язкового страхування пасажирів, а також зазначалась загальна сума, яка належала до сплати позивачу внаслідок реалізації квитків на автобус того чи іншого рейсу.

Однак, надані послуги не були оплачені Приватним підприємством «Гал-Всесвіт», внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 48 302,80 грн., що зокрема, підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи розрахунком суми основного боргу та штрафних санкцій на підставі виписаних та виданих самим відповідачем відомостей про реалізацію квитків на міжнародні автобусні рейси, які мали місце протягом лютого, березня, квітня 2013 р. (а.с. 9).

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення коштів в повному обсязі за реалізовані квитки за лютий, березень, квітень 2013 року і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за виконані роботи правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 48 302, 80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу три проценти річних в сумі 301,92 грн. за період з 11.03.2013р. по 10.06.2013р.. з 11.04.2013р. по 10.06.2013р., та з 11.05.2013р. по 10.06.2013р., які обгрунтовано стягнуто місцевим господарським судом, оскільки боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 7.6. Договору передбачає, що за кожен день несвоєчасної сплати платежів, передбачених п.4.7. Договору, сторони несуть взаємну матеріальну відповідальність у вигляді пені, яка дорівнює 0,5% від суми платежу. Терміни сплати пені передбачені п. 7.4. Договору.

За невиконання грошових зобов'язань Приватним підприємством «Гал-Всесвіт», що виникли з Договору № 02/СК-03 від 01.01.2008 року позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 046, 48 грн.

Частиною 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до ст. 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок нарахування пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1 046,48 грн. пені є обгрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу 3% річних від простроченого платежу, загальна сума яких складає 209,30 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3% в сумі 209,30 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Факт наявності боргу не заперечується Відповідачем в апеляційній скарзі, при цьому суд апеляційної інстанції, в порядку встановленому ст. 101 ГПК України не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в цілому.

За таких обставин, Відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Львівської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Тому, вказані вимоги Відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).

Нормою ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, з врахуванням вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2013р. у справі № 914/2333/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гал-Всесвіт», м. Львів б/н від 16.08.2013 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повна постанова складена 11.09.2013 р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.