Рішення № 33405292, 05.09.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 р. Справа №923/792/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Симедіка УА", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія", м. Херсон

про стягнення 23557 грн. 93 коп.

за участю представників:

позивача - не прибув;

відповідача - не прибув.

ТОВ "Симедіка УА" (позивач) звернулось з позовом до ТОВ "Зоотехнологія" (відповідач) про стягнення 23450 грн. заборгованості за поставлені ветеринарні препарати та 107 грн. 93 коп. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.

В подальшому позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог №03/09/13-з від 03.09.2013 р., якою останній просить стягнути з відповідача лише 107 грн. 93 коп. 3% річних та судові витрати посилаючись на сплату відповідачем суми основного боргу після звернення до суду з даним позовом.

Відповідач належним чином ухвалами від 19.06.2013 р. та від 11.07.2013 р. повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення ухвали господарського суду про порушення справи (а.с. 23), проте відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

У зв'язку з цим справа, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи, за видатковою накладною №2124 від 04.10.2012р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 9380 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується довіреністю №960 від 04.10.2012р.

За видатковою накладною №2580 від 28.11.2012р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 23450 грн. За видатковою накладною №2581 від 28.11.2012р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 23450 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується довіреністю №1135 від 28.11.2012р.

Всього позивачем поставлений відповідачу товар загальною вартістю 56280 грн.

Для оплати вартості поставленого товару позивач виписав відповідачу рахунки №2153 від 02.10.2012 р., №2637 від 27.11.2012 р., №2638 від 27.11.2012 р.

Відповідачем рахунки №2153 від 02.10.2012 р. та №2638 від 27.11.2012 р. оплачені в повному обсязі 03.10.2012 р. та 14.02.2013 р. відповідно, що підтверджується випискою по рахунку позивача в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (а.с. 18, 19).

В подальшому, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 10.04.2013 р. за №04/04 про здійснення оплати заборгованості за отриманий на підставі накладної №2581 від 28.11.2012 р. товар в сумі 23450 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 17.04.2013 р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 9).

Відповідач на вказану претензію не відповів і суму заборгованості не сплатив. У зв'язку з цим, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача суми 23450 грн. боргу за поставлений товар. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 525, 526, 530, 625, 642, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлені ст.509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобов'язання, а саме: зобов'язання позивача з передачі відповідачу обумовленого товару, та зобов'язання відповідача оплатити отриманий від позивача товар.

До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був переданий відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №2124 від 04.10.2012 р., довіреністю №960 від 04.10.2012 р., видатковим накладним №№2580, 2581 від 28.11.2012 р., довіреністю №1135 від 28.11.2012 р. Згідно до вказаних документів, всього було передано товару на загальну суму 56280 грн. Відповідачем отриманий від позивача товар оплачений лише частково в сумі 32830 грн.

Таким чином за відповідачем утворилась заборгованість по розрахунках за отриманий від позивача товар в сумі 23450 грн.

З обставин справи також слідує, що між сторонами не був встановлений строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 10.04.2013 р. за №04/04 про здійснення оплати боргу, яка отримана відповідачем 17.04.2013 р. Відповідач повинен був здійснити оплату товару у семиденний строк від дня отримання вимоги, тобто до 24.04.2013 р., чого зроблено не було.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

Після звернення позивачем до суду з даною позовною заявою відповідачем 04.07.2013 та 05.07.2013 перераховано суму основного боргу в розмірі 23450 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача.

У зв'язку з цим позивачем зменшено позовні вимоги на суму основного боргу в розмірі 23450 грн.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач нарахував відповідачу за прострочення виконання зобов'язань з 25.04.2013 р. по 14.06.2013 р. 107 грн. 93 коп. 3% річних.

При перевірці судом розрахунку 3% річних, який наведений у позовній заяві, встановлено, що позивачем безпідставно збільшено заявлену до стягнення суму 3% річних розмір яких становить 98 грн. 30 коп., що й підлягає до стягнення.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача має бути стягнуто 98 грн. 30 коп. 3% річних.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N7 зазначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Враховуючи наведену правову позицію судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір доведено до вирішення в суді саме з вини останнього, який вчасно не розрахувався за отриманий товар та не відповів на претензію позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (ід. код 32853429, 73025, м. Херсон, вул. Тираспольська, буд. 31, офіс 409, п/р 26003045720001 в АТ "ТАСкомбанк" м. Київ, МФО 339500) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Симедіка УА" (ід. код 31032231, 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7, п/р 26007283798 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) - 98 грн. 30 коп. 3% річних, 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.09.2013 р.

Суддя Л.І. Александрова