Рішення № 33405128, 03.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2013 р. Справа № 914/2890/13

За позовом: Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз», м. Львів

Про стягнення 4 943, 75 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від прокурора: Леонтьєва Н.Т. - прокурор відділу

від позивача: Парамонов О.С. - представник

від відповідача: Коваль Ю.І. - представник

Суть спору: Подано позов Прокурором Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» про стягнення 4 943, 75 грн.

Ухвалою суду від 26.07.2013 року було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 12.08.2013 року.

В судовому засіданні 12.08.2013 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи. В зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 03.09.2013 року.

В судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку тим, що працівниками ДТГО «Львівська залізниця» було демонтовано торгівельний об'єкт, який знаходився на орендованому відповідачем майні, а саме частині приміському касовому залі будівлі вокзалу станції Львів, за адресою м. Львів, п. Двірцева.

Однак, суд відмовив в задоволенні даного клопотання, оскільки демонтаж торгівельного об'єкту жодним чином не пов'язаний розглядом даної справи, предметом якої є стягнення заборгованості за орендоване приміщення.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача щодо заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем не заперечив та зазначив, що несплата орендної плати зумовлена тим, що на орендованому майні знаходився торгівельний об'єкт від якого він отримував доходи, однак працівниками залізниці його було демонтовано.

В судовому засіданні 03.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

22.12.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» (Орендар) було укладено Договір оренди №197 нерухомого державного майна.

На виконання умов Договору від 22.12.2009 року позивач передав відповідачу у платне строкове користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів, загальною площею 6,4 кв.м. за адресою м.Львів, вул. Двірцева, 1, що перебуває на балансі ВП «Вокзал станції Львів» ДТГО «Львівська залізниця».

Відповідно до п.10.1 Договору, цей Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 22.12.2009р. по 19.12.2012р. включно. Згідно Договору від 26.04.2010р. про внесення змін до Договору, внесено зміни до п.10.1 Договору, яким доповнено Договір пунктом 10.1.1 наступного змісту: «Цей Договір вважати продовженим по 10.04.2013 року включно …».

За орендоване майно відповідач зобов'язувався проводити щомісячну орендну плату, однак свої Договірні зобов'язання не виконав в повному обсязі.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за оренду приміщення з листопад 2012 року по 16.04.2013 року складає 3 849,57 грн.

Відповідно до п. 3.7 та п.3.8 Договору позивачем нарахована пеня в сумі 709,22 грн. та 10 % штрафу в розмірі 384,96 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №197 від 22.12.2009 року позивач передав у платне строкове користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів, загальною площею 6,4 кв.м. за адресою м.Львів, вул. Двірцева, 1, що підтверджується актом приймання передачі, який підписаний та скріплений мокрими печатками сторін.

Відповідно до п.5.3 Договору №197 орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, як вбачається із матеріалів справи свої договірні зобов'язання відповідач не виконує, а саме заборгував позивачу орендну плату за період листопад 2012 року по квітень 2013 року в розмірі 3 849,57 грн.

В обґрунтування своїх доводів щодо несплати заборгованості відповідач посилається на те, що несплата орендної плати зумовлена тим, що на орендованому майні знаходився торгівельний об'єкт від якого він отримував доходи, однак працівниками залізниці його було демонтовано, а тому вважає, що орендну плату сплачувати він не повинен, бо йому чиняться перешкоди в користуванні об'єктом оренди.

Щодо доводів Відповідача про вчинення перешкод в користуванні майном, то суд зазначає, що відсутність торгівельного об'єкту (павільйону, кіоску) на орендованому Майні (згідно п.1.1 Договору, - частини площі приміського касового залу) не є доказом неможливості користування Відповідачем предметом оренди (Майном). Демонтаж, згідно доводів Відповідача, торгівельного об'єкту, не позбавляє Відповідача права звернення з позовом про стягнення збитків до осіб, з вини яких, згідно доводів Відповідача, він не зміг здійснювати господарську діяльність. В силу ж вимог ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору оренди №197 за період листопад 2012 року по 16.04.2013 року становить 3 849,57 грн.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у повному у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нарахована пеня за період з 01.11.2012 р. по 11.04.2013 р. в розмірі 709,22 грн., в тому числі на суму боргу щодо стягнення якої є вже рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року у справі №5015/5338/12 (набрало законної сили 12.06.2013 року) і на яку вже нараховувалась пеня. Таким чином, вимоги щодо стягнення пені підлягають до задоволення частково за період з 10.12.2012 року по 16.04.2013 року на суму боргу, який заявлений до стягнення в даній справі.

Згідно проведеного судом перерахунку пеня підлягає до стягнення в розмірі 97,90 грн. нарахована за період з 10.12.2012 року по 16.04.2013 року.

Відповідно до п. 3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нарахований відповідачу штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості - 3 849,57 грн., який складає та підлягає до стягнення в розмірі 384,96 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами док

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» ((79017, м. Львів, вул.Богдана Лепкого, 14, ідентифікаційний код 06725046) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код 20823070) - 3 849,57 грн. - основного боргу, 94,90 грн. - пені, 384,96 грн. - штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз» ((79017, м. Львів, вул.Богдана Лепкого, 14, ідентифікаційний код 06725046) в дохід державного бюджету України - 1 506,710 грн. - судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.09.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.