Рішення № 33405101, 05.09.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа № 915/1487/13

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Чигрина, 94, м. Миколаїв, 54055

юридична адреса: вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017

до відповідача Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт - Миколаїв", Аеропорт ЦА, Новоодеський район, Миколаївська область, 56664

про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію

за участю представників сторін

від позивача Крижановська Інна Миколаївна, довіреність № 01/33-393 від 26.12.2012 року;

від відповідача представник не з'явився.

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв" про стягнення заборгованості за Договором № 44/180 від 26.09.2009 року про постачання електроенергії у розмірі 59 059, 44 грн. - боргу за активну електричну енергію, 5 277, 14 грн. - заборгованість за реактивну електричну енергію, 33 669, 53 грн. - пені, 6 909, 80 грн. - три відсотки річних, 746, 31 грн. - індексу інфляції

Ухвалою господарського суду від 23.08.2013 року порушено провадження у справі, розгляд призначено на 05.09.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що між сторонами у справі був укладений договір № 44/180 від 26.09.2009 року про постачання електричної енергії, який діє до теперішнього часу.

На підставі вищевказаного договору позивач відпустив відповідачу активної електричної енергії за період з червня 2013 року по липень 2013 року в кількості 48 623 кВт.г. на суму 59 059, 44 грн. (враховуючи податок на додану вартість), що підтверджується актами про використану електричну енергію за червень-липень 2013 року.

Оплату за спожиту електроенергію відповідач не здійснив, чим порушив договірні зобов'язання, передбачені п. 2.3.3 Договору.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору, Додатку № 5 до нього відповідач спожив реактивної електроенергії з червня 2013 року по липень 2013 року у кількості 10 707 к.Вар.год на суму 5 277, 14 грн. (враховуючи ПДВ).

В судовому засіданні 05.09.13 року представник позивача із посиланням на умови договору та приписи ст. 509 ЦК України просив стягнути заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 59 059, 44 грн. та за спожиту реактивну електроенергію в сумі 5 277, 14 грн. Представник позивача із посиланням на умови договору також просив суд стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за спожиту активну та реактивну електричну енергію протягом періоду з 01.04.13 року по 01.09.13 року пеню в розмірі 33 669, 53 грн.

Із посиланням на приписи ст. 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні витрати за період з 01.05.13 року по 01.06.13 року на загальну суму 746, 31 грн., а також три проценти річних, які нараховані за період з 01.04.13 року по 01.08.13 року на суму 6 909, 80 грн.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судове засідання 05.09.13 року не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

04.09.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов лист у якому відповідач просить суд розглянути спір за відсутності представника відповідача (арк. справи 91).

Крім того, 04.09.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості за червень-липень 2013 року, а позовні вимоги в частині стягнення пені за період з квітня 2013 року по липень 2013 року включно, 3 % річних та наслідків інфляційних процесів не визнає та просить з урахуванням складного майнового стану застосувати ст. 233 ГК України (арк. справи 92).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" є правонаступником всіх прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго", створеного шляхом перетворення з Державної акціонерної Енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та рішення Загальних зборів.

Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго".

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 17.10.12 року за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" з метою приведення у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (арк. справи 88).

26.09.2009 року між Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго") (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" (далі - відповідач, споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № 44/180 (далі -Договір) та додатки до нього.

Відповідно до умов вказаного договору ПАТ "Миколаївобленерго", як постачальник, продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв", з дозволеною потужністю 2880 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до п. 6.1 ПКЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 6.4 ПКЕЕ плата за перетікання реактивної електричної енергії зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до п.п. 2, 8 п. 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії з метою енергозбереження та дотримання показників якості електричної енергії.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору під час виконання цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору позивач зобов'язався виконувати умови цього договору, постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених цим договором.

Згідно із п. 2.3.3 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків № 10 "Порядок розрахунків" та № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п. 2.3.4 Договору споживач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатком № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Судом враховано, що в договорі про постачання електричної енергії № 44/180 від 26.09.2009 року (п. 9 Договору) сторони погодили, що до укладення нових додатків до цього договору, додатки діють у редакції договору № 44/180 від 26.01.2004 року (арк. справи 14-15).

Пунктами 1-2 Додатку № 4 до Договору (арк. справи 21) сторони передбачили, що споживач зобов'язаний знімати показання електролічильників на 00.00 год. і повідомляти про них в Енергопостачальну організацію по встановленій формі щомісячно 21 числа. У випадку неповідомлення даних про споживану електроенергію у визначений строк в Енергопостачальну організацію розрахунок відбувається відповідно до "Правил користування електричною енергією".

Пунктом 1 Додатку № 10 до Договору (арк. справи 25) сторони також передбачили, що споживач зобов'язується робити щомісячні авансові платежі за електроенергію у наступні строки: 60% планового електроспоживання електроенергії з урахуванням витрат електроенергії на комунально-побутові потреби до 10 числа; 40% до 21 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період, а також розрахунки за перевищення договірних величин електроспоживання та потужності, нарахування за актами порушень Правил користування електроенергією, пеня та інші платежі, оформлені рахунками Енергопостачальної організації, здійснюється споживачем самостійно в 5-ти денний строк після дати виписки рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за період з червня 2013 року по липень 2013 року позивач відпустив відповідачу активну електричну енергію у кількості 48 623 кВт.г. на загальну суму 59 059, 44 грн., що підтверджується Актами про використану електричну енергію за червень-липень 2013 року (арк. справи 77, 81) та виставленими постачальником рахунками, а саме:

- № 44/180/6/1 від 01.07.13 року за червень 2013 року на загальну суму 29 379, 71 грн. (арк. справи 79);

- № 44/180/7/1 від 01.08.13 року за липень 2013 року на загальну суму 29 679, 73 грн. (арк. справи 84).

Крім того, позивач відпустив відповідачу за період з червня 2013 року по липень 2013 року реактивної електроенергії у кількості 10 707 кВар.г. на суму 5 277, 14 грн., що підтверджується Актами про використану електричну енергію за червень-липень 2013 року (арк. справи 77, 81) та виставленими постачальником рахунками, а саме:

- № 44/180/6/2 від 01.07.13 року за червень 2013 року на загальну суму 2 691, 98 грн. (арк. справи 78);

- № 44/180/7/2 від 01.08.13 року за липень 2013 року на загальну суму 2 585, 16 грн. (арк. справи 85).

Оплату за спожиту активну та реактивну електроенергію відповідач не здійснив.

Таким чином, станом на день звернення до суду із позовом борг відповідача за надану активну електроенергію склав 59 059, 44 грн. та борг за спожиту реактивну електроенергію склав 5 277, 14 грн.

Відповідач у поданому суду відзиві на позов заборгованість визнав (арк. справи 92).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати наявної заборгованості за спожиту активну та реактивну електроенергію, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Отже, позовні вимоги щодо стягнення 59 059, 44 грн. - боргу за спожиту активну електричну енергію та 5 277, 14 грн. - боргу за спожиту реактивну електроенергію є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Як зазначено вище, в п. 4.2.1 Договору сторони передбачили за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 вказаного Договору з порушенням термінів, визначених Додатком № 10 "Порядок розрахунків", сплату споживачем трьох процентів річних та індексу інфляції.

Позивачем ПАТ "Миколаївобленерго" нараховано відповідачу Комунальному підприємству "Міжнародний аеропорт Миколаїв":

- 6 909, 80 грн. - три проценти річних від суми заборгованості за активну та реактивну електроенергію, спожиту за період з жовтня 2012 року по липень 2013 року. Нарахування здійснено з 01.04.13 року по 01.08.13 року (арк. справи 39-42).

- 746, 31 грн. - інфляційних витрат від суми заборгованості за активну та реактивну електроенергію, спожиту за період з жовтня 2012 року по липень 2013 року. Нарахування здійснено з 01.05.13 року по 01.06.13 року (арк. справи 38).

Розрахунок суми трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. справи 38, 39-42). Відповідачем жодним чином не спростовано правомірності нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку). Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак три проценти річних та інфляційні витрати правомірно нараховані позивачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 4.2, 4.2.1 Договору передбачена відповідальність споживача за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 вказаного Договору з порушенням термінів, визначених Додатком № 10 "Порядок розрахунків", зокрема, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції.

Відповідно до п. 2 Додатку до Договору № 10 у випадку відсутності платежів у строк і обсязі відповідно до п. 1 Додатку № 10 сторони керуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил користування електроенергією в частині припинення подачі електроенергії, а на суму заборгованості, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нараховується пеня за кожну добу по день фактичної оплати в розмірі, що обчислюється виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем ПАТ "Миколаївобленерго" нараховано відповідачу Комунальному підприємству "Міжнародний аеропорт Миколаїв" 33 669, 53 грн. - пені за порушення термінів оплати вартості активної та реактивної електроенергії, спожитої за період з жовтня 2012 року по липень 2013 року. Пеню нараховано з 01.04.2013 року по 01.08.13 року (як вбачається з детального розрахунку позивача розрахунок пені здійснено по кожному зобов'язанню з урахуванням строку нарахування, передбаченого ст. 232 ГК України; період стягнення зазначено сукупний).

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені в межах піврічного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням положень норм чинного законодавства. Нарахування пені здійснено з урахуванням здійснених відповідачем проплат та строку позовної давності. Розгорнутий розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. справи 31-35). Отже, нарахування пені є обґрунтованим та підставним.

Щодо клопотання відповідача, зазначеного у відзиві (арк. справи 92), щодо застосування ст. 233 ГК України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 29.05.13 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Відповідачем не подано суду жодного доказу, який би підтверджував наявність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (винятковості випадку, складного матеріального становища, причин неналежного виконання зобов'язання, доказів вжиття заходів до виконання зобов'язання тощо). Суд також звертає увагу, що інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання та не є санкціями. Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) слід відмовити.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст. 193, 230-233, 275, 276 ГК України, Законом України "Про електроенергетику", Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про судовий збір", Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 року № 28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.96 року за № 417/1442, ст. 33, 34, 44, 49, ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до відповідача Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв" про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію

Стягнути з відповідача Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв", Аеропорт ЦА, Новоодеський район, Миколаївська область, 56664 (код ЄДРПОУ 01130650) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Чигрина, 94, м. Миколаїв, 54055, юридична адреса: вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260383011001 в Державному ощадному банку України, МФО 326461, код 23399393):

- 59 059, 44 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятдесят дев'ять грн. 44 коп.) - боргу за активну електроенергію, спожиту за період з червня 2013 року по липень 2013 року згідно договору № 44/180 від 26.09.2009 року.

Стягнути з відповідача Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв", Аеропорт ЦА, Новоодеський район, Миколаївська область, 56664 (код ЄДРПОУ 01130650) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (в особі філії м. Миколаєва), вул. Чигрина, 94, м. Миколаїв, 54055, юридична адреса: вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (на поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ "Приватбанк", МФО 326610, код 24789699):

- 5 277, 14 грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят сім грн. 14 коп.) - боргу за спожиту реактивну електроенергію за період з червня 2013 року по липень 2013 року згідно договору № 44/180 від 26.09.2009 року;

- 33 669, 53 грн. (тридцять три тисячі шістсот шістдесят дев'ять грн. 53 коп.) - пені, нарахованої за період з 01.04.13 року по 01.08.13 року.

Стягнути з відповідача Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв", Аеропорт ЦА, Новоодеський район, Миколаївська область, 56664 (код ЄДРПОУ 01130650) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Чигрина, 94, м. Миколаїв, 54055, юридична адреса: вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (на поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ "Приватбанк", МФО 326610, код 24789699):

- 6 909, 80 грн. (шість тисяч дев'ятсот дев'ять грн. 80 коп.) - 3% річних, нарахованих за період з 01.04.13 року по 01.08.13 року;

- 746, 31 грн. (сімсот сорок шість грн. 31 коп.) - інфляційних нарахувань за період з 01.05.13 року по 01.06.13 року;

- 2 113, 24 грн. (дві тисячі сто тринадцять грн. 24 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.09.2013 року

Суддя Е.М.Олейняш