Рішення № 33405082, 05.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа № 19/087-12/26

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київдо Дочірнього підприємства управління житлово-комунального господарства «Добробут», Київська обл., м. Ірпіньпро стягнення 139 414,93 грн.,за участю представників:

позивача:Мицько Р.М., довіреність № 273/10 від 14.12.2012 року;відповідача:Бараболя В.І., довіреність № б/н від 05.08.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2012 року Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства управління житлово-комунального господарства «Добробут» про стягнення 139 414,93 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем були укладені договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-2697ТЕ-17 від 20.12.2010 року та додаткова угода до нього, в порушення умов яких, відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений природний газ протягом січня - квітня 2011 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 120 000,00 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також 3 048,12 грн. індексу інфляції, 6 625,21 грн. три проценти річних з простроченої суми та 9 741,60 грн. пені, а всього загальна сума позову складає 139 414,93 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2012 року порушено провадження у справі № 19/087-12 та призначено до розгляду на 26.11.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулось 26.12.2012 року повідомив суд, що відповідач частково оплатив заборгованість за отриманий природний газ в сумі 10 000,00 грн., у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 110 000,00 грн. заборгованості за отриманий природний газ, 3 048,12 грн. індексу інфляції, 6 625,21 грн. три проценти річних з простроченої суми та 9 741,60 грн. пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.12.2012 року у справі № 19/087-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року у справі № 19/087-12 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 110 000,00 (сто десять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 3 048 (три тисячі сорок вісім) грн. 12 коп. -індексу інфляції, 6 625 (шість тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 21 коп. -три проценти річних, 9 741 (дев'ять тисяч сімсот сорок одну) грн. 60 коп. -пені, 2 788 (дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 30 коп. -судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 10 000,00 грн. боргу провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року та рішення господарського суду Київської області від 26.12.2012 року у справі № 19/087-12 скасовано. Справу № 19/087-12 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ у господарському суді Київської області справу передано на новий розгляд судді Лилаку Т.Д.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2013 року прийняти справу № 19/087-12 до свого провадження суддею Лилаком Т.Д., присвоєно їй № 19/087-12/26 та призначено до розгляду на 25.07.2013 року.

Через канцелярію суду 25.07.2013 року позивач надав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 20 000,00 грн. основного боргу, 12 065,88 грн. пені, 1 978,12 грн. інфляційної складової боргу, 8 132,37 грн. 3% річних.

У судовому засіданні 25.07.2013 року представником відповідача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2013 року суд продовжив строк вирішення спору.

У судовому засіданні 25.07.2013 року оголошувалася перерва на 05.09.2013 року.

Через канцелярію суду 05.09.2013 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому повідомив про сплату основного боргу та просив у порядку ст. 83 ГПК України зменшити розмір штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник за договором, позивач у справі) та Дочірнім підприємством управління житлово-комунального господарства «Добробут» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-2697ТЕ-17.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Згідно п. 1.2. договору, постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 500 тис. куб. м. Згідно п. 1.3. договору обсяги поставки газу можуть бути змінені в зв'язку з непередбаченими обставинами (аварії трубопроводів, стихійні лиха тощо).

Згідно з п. 3.1. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

У відповідності з п. 4.1. договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 10.1. цей договір набирає чинності з дати підписання повноважними представниками сторін та скріплення їх печатками і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного здійснення.

Крім того, сторонами була підписана додаткова угода до договору, відповідно до умов якої сторони домовились про внесення певних змін до договору, яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена їх печатками.

Господарським судом встановлено, що на підставі та у відповідності до договору та додаткової угоди до нього позивачем поставлено, а відповідачем прийнято 143,744 тис. куб. м. природного газу, загальною вартістю 188 189,65 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії актів приймання-передачі природного газу (оригінали оглянуті судом у судовому засіданні) від 31 січня 2011 року на суму 66 668,39 грн., від 28 лютого 2011 року на суму 66 727,31 грн., від 31 березня 2011 року на суму 50 758,99 грн. та від 30 квітня 2011 року на суму 4 034,96 грн. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Проте, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань за отриманий природний газ розрахувався лише частково, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 20 000,00 грн.

Однак, відповідачем після порушення провадження у справі сплачено 20 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з передання відповідачу газу протягом січня 2011 року ? квітня 2011 року, а відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого у цей період газу, а остаточний розрахунок здійснив з простроченням.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за поставлений у період з січня 2011 року по квітень 2011 року природний газ, суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору, судові витрати в цій частині покладаються на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 1 978,12 грн. та 3 % річних в розмірі 8 132,37 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати переданого природного газу за даним договором у спірний період на підставі ст. 625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

У разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 умов цього договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.3.1 договору).

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати спожитого газу нараховано 12 065,88 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 12 065,88 грн., яку нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати спожитого газу за вказаним договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Через канцелярію суду 05.09.2013 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, які заявлені до стягнення на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу та пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, суду не доведено наявності у спірному правовідношенні виняткових випадків, які є підставою для зменшення нарахованого позивачем штрафу та пені.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи та зібраними у ній доказами.

Згідно статті 7 Закону України «Про судовий збір» та з урахуванням пункту 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» в разі зменшення позовних вимог, сплачена сума судового збору повертається в розмірі переплаченої суми.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжних доручень № 515 від 05.10.2012 року на суму 2 958,00 грн., № 918 від 31.10.2012 року на суму 35,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 1 383,50 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 609,50 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства управління житлово-комунального господарства «Добробут» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Понамарьова, 2/2, оф. Д, код 35422947) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 12 065 (дванадцять тисяч шістдесят п'ять) грн. 88 коп. пені, 1 978 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 12 коп. інфляційної складової боргу, 8 132 (вісім тисяч сто тридцять дві) грн. 37 коп. 3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20 000,00 грн.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

На підставі даного рішення повернути Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 1 383 (одна тисяча триста вісімдесят три) грн. 50 коп., що перерахований платіжними дорученнями № 515 від 05.10.2012 року та № 918 від 31.10.2012 року. Оригінали платіжних доручень № 515 від 05.10.2012 року та № 918 від 31.10.2012 року залишити в матеріалах справи господарського суду Київської області № 19/087-12/26.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 09.09.2013р.

Суддя Т.Д. Лилак