Рішення № 33405020, 04.09.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/78/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

69001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

Іменем України

04.09.2013 Справа № 908/2494/13

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від прокурора - Красних О.О., посвідчення № 013462 від 03.12.2012 р.; від позивача - не з'явився; від відповідача - не з'явився;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2494/13

за позовом: Прокурора Чернігівського району (71202, Запорізька область, смт. Чернігівка, вул. Радянська, 57) в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства» (71202, Запорізька область, смт. Чернігівка, вул. Набережна, 16, скорочено КП «Чернігівське ВУЖКГ»);

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, скорочено ФОП ОСОБА_1);

про визнання договору оренди недійсним та повернення приміщення.

Сутність спору:

Прокурором Чернігівського району в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства» заявлено позовні вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди нежитлового приміщення № 4-2/12 від 10.08.2012 р. недійсним та зобов'язання повернути Комунальному підприємству «Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства» приміщення загальною площею 13 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.07.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, присвоєно номер провадження 34/78/13 у справі № 908/2494/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 14.08.2013 р. В судовому засіданні оголошена перерва до 04.09.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.08.2012 р. між КП «Чернігівське ВУЖКГ» та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір оренди № 4-2/12, на підставі якого останньому передається у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 13 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває у власності територіальної громади в особі селищної ради та знаходиться на балансі КП «Чернігівське ВУЖКГ». Оцінку вказаного приміщення, при укладенні зазначеного договору, не проведено, у зв'язку з чим вартість майна, яке передано в оренду, не відповідає дійсності і сума орендної плати, яка сплачується, є заниженою, що не відповідає економічним інтересам орендодавця. Таким чином, прокурор Чернігівського району просить визнати договір оренди нежитлового приміщення № 4-2/12 від 10.08.2012 р. недійсним та зобов'язати повернути приміщення загальною площею 13 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 1, 2, 10, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 2 ГПК України.

За клопотанням прокурора та представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Прокурор підтримав позовні вимоги, відповів на поставлені судом питання.

Позивач заявою від 04.09.2013 р. просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач заявою від 04.09.2013 р. просив розглянути справу без його участі, проти позову не заперечував.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення прокурора і представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.08.2012 р. між КП «Чернігівське ВУЖКГ» та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір № 4-2/12 оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (далі - договір № 4-2/12).

Згідно п. 1.1. вказаного договору орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що перебуває у власності територіальної громади (форма власності - комунальна) в особі селищної ради та знаходиться на балансі КП «Чернігівське ВУЖКГ», яке визначено рішенням Чернігівської селищної ради за № 8 від 15.11.2007 р. виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкових територій.

Відповідно до п. 1.2 договору № 4-2/12 визначена характеристика об'єкта: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа приміщення: 13 кв.м., вартість об'єкта, станом на 10.08.2012 р., становить 1216,77 грн., технічний стан об'єкту задовільний.

Як передбачено п. 2.1 договору № 4-2/12, об'єкт передається для використання у господарській діяльності відповідно до його призначення та умов цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору № 4-2/12 розмір орендної плати встановлюється згідно Постанови Кабінету Міністрів від 04.10.1995 р. за № 786 «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна» і складає без ПДВ за перший місяць оренди (серпень) - 106,72 грн.

Пунктом 4.1 договору № 4-2/12 встановлено строк дії договору: з 10 серпня 2012 року до 31 грудня 2012 року.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними)» визначено, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Згідно п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому. Передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що на момент укладення договору № 4-2/12 не проведено незалежну оцінку об'єкта оренди з метою визначення вартості спірного майна для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати, суд приходить до висновку, що зміст договору № 4-2/12 суперечить діючому на момент його укладення законодавству - а саме ст. 11 Закону України «Про оренду державного і комунального майна». Таким чином, вимога прокурора про визнання договору оренди нежитлового приміщення № 4-2/12 від 10.08.2012 р. недійсним є законною, обґрунтованою, яка підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Позовна вимога прокурора про повернення нежитлового приміщення КП «Чернігівське ВУЖКГ» не підлягає задоволенню, оскільки до порушення провадження по справі, 01.07.2013 р. ФОП ОСОБА_1 було повернуто орендодавцеві нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, про що свідчить акт здачі-приймання приміщення за договором оренди від 10.08.2012 р. Доказів в спростування повернення майна учасниками процесу не надано, пояснення КП «Чернігівське ВУЖКГ» стосовно помилковості акту здачі-приймання приміщення за договором оренди від 10.08.2012 р. жодним чином не підтверджені.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача та відповідача виходячи з наступного.

Згідно п. 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1720,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68820 грн.) та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (1147 грн.).

Оскільки суд не може оцінити дійсну вартість об'єкта оренди за договором № 4-2/12, то судовий збір за вимогу про повернення приміщення загальною площею 13 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, підлягає сплаті у розмірі мінімальної ставки - 1720,50 грн.

Згідно п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З огляду на зазначене судовий збір в сумі 1720,50 грн. покладається на позивача - КП «Чернігівське ВУЖКГ».

Вимога прокурора про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним є немайновою вимогою, тому судовий збір за дану вимогу становить 1147 грн. і покладається на відповідача, який мав оплатити проведення незалежної оцінки орендованого майна.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати договір оренди № 4-2/12 від 10.08.2012 р. нежитлового приміщення загальною площею 13 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, недійсним.

Стягнути з Комунального підприємства «Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства» (71202, Запорізька область, смт. Чернігівка, вул. Набережна, 16, ідентифікаційний код юридичної особи: 03345320) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДР 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206) 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДР 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206) 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.09.13 р.

Суддя А.О. Науменко