Рішення № 33404906, 21.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8843/13 21.08.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 340511,19 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача - Пінчук-Ніколайчук Ю.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Случак О.О. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Відповідач) 190 707,46 грн. за Договором фінансового лізингу № 1182/02/2008 від 13.02.2008, з яких 185 595,36 грн. основної заборгованості, 4 221,70 грн. неустойки, 46,06 грн. інфляційних та 844,34 грн. 3% річних.

26.07.2013 від Позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з Відповідача 324488,25 грн. заборгованості, 13068,02 грн. неустойки, 230,66 грн. інфляційних та 2724,26 грн. 3% річних, а всього 340511,19 грн.

Судом вищевказана заява прийнята до розгляду, а отже відповідно до ст.ст. 22, 55 ГПК України має місце нова ціна позову, з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, всупереч умовам укладеного договору лізингу та погодженого сторонами графіку внесення платежів, прострочив сплату чергових платежів з 56го по 62й періоди включно, що призвело до виникнення заборгованості та нарахуванням Позивачем штрафних санкцій, передбачених договором та законом.

Відповідач позовні вимоги відхиляє, з викладених у письмовому запереченні та відзиві підстав, та зокрема вважаючи частково нечинними умови договору лізингу, а отже у нього відсутні зобов'язання з оплати лізингових платежів. Крім того, Відповідач посилається на встановлену видатковою накладною умову попередньої оплати предмету лізингу, та вважає виконаним неправильно і всупереч вимогам закону розрахунок позовних вимог, в тому числі в частині обрахунку розміру лізингового платежу.

У судовому засіданні 14.08.2013 судом було оголошено перерву на 21.08.2013.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2008 між Позивачем як лізингодавцем та Відповідачем як лізингоодержувачем було укладено Договір фінансового лізингу № 1182/02/2008 (далі - Договір), за умовами якого Позивач зобов'язувався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а Відповідач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно - Трьохвісний сідловий самоскидний напівпричіп ШМІТЦ Каргобулл тип SKI 24 S-8.2 (три одиниці) (далі - Предмет лізингу), та здійснювати передбачені Договором лізингові платежі.

Так, Позивач на виконання умов Договору передав Предмет лізингу Відповідачу 30.05.2008, що підтверджується Видатковою накладною № РН-0000170 від 30.05.2008 та Довіреністю серії НБЛ № 614422 від 28.05.2008; отримання Предмету лізингу Відповідачем не заперечується.

Пізніше, 30.07.2009 між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1182/02/2008/R до Договору, якою були внесені зміни до Додатку № 1 - Графіку внесення платежів.

Договір було підписано та скріплено печатками юридичних осіб Позивача та Відповідача без жодних застережень, що свідчить про розуміння ними на момент укладення Договору всіх його умов, погодження з ними, та наслідків порушення виконання договірних зобов'язань.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що валютою договору є умовна одиниця (далі - «у.о.»). Під умовною одиницею в Договорі визначено «сума, виражена в гривнях України та дорівнює одному Євро по курсу згідно до п. 7.1.1. Договору».

Відповідно до п. 7.1.1. Договору, для цілей даного Договору сторонами було введено поняття: «Курс 1» - курс, встановлений НБУ для одного Євро станом на 13.05.2008; «Курс 2» - курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів - Додаток №1 до даного Договору.

Згідно п. 7.1.2. Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як добуток суми лізингового платежу відображеної в «у.о.» згідно «Графи 3» Додатку №1 до Договору на відповідну дату проведення платежу та «Курсу 2». При цьому, в погашення вартості Предмета лізингу відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована, як добуток відповідної суми в «у.о.», зазначеної в «Графі 4» Додатка №1 та «Курсу 1».

Різниця загальної суми поточного лізингового платежу, виражена в гривні, і суми платежу, яка відноситься на погашення вартості Предмета Лізингу, вираженого в гривні, вважається комісією лізингодавця (Позивача).

У випадку, якщо сума поточного лізингового платежу розрахована у відповідності з абз. 1 цього пункту менше або дорівнює добутку відповідної суми в «у.о.», вказаної в «Графі 4» Додатку №1 на відповідну дату і «Курсу 1», то поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривні розраховується як добуток відповідної суми в «у.о.», вказаної в «Графі 4» додатку №1 на відповідну дату і «Курсу 1» і 20 грн.

При цьому, в погашення вартості Предмета лізингу відноситься сума, виражена в гривні та розрахована як добуток відповідної суми в «у.о.», вказаної в «Графі 4» Додатку №1 і «Курсу 1», а різниця - в комісію лізингодавця.

Сторони домовились, що комісія лізингодавця, розрахована у відповідності з правилами, вказаними вище, протягом 2-х періодів, починаючи з першого періоду, збільшується на 1/2 грошової суми, яка у відповідності з умовами цього договору повинна бути внесена лізингоотримувачем як аванс комісії. Комісія лізингодавця за кожен період лізингу, розрахована у відповідності з даним пунктом Договору, нараховується на відповідну дату, вказану в «Графі 2» Додатку №1 цього договору.

Згідно п. 7.1.3. Договору, штрафи і пені, додаткові грошові суми, що підлягають оплаті відповідно до цього Договору, оплачуються на основі виставлених рахунків лізингодавця і розраховуються на основі курсу НБУ на день виставлення рахунку.

Відповідно до п. 7.1.4. Договору, якщо курс НБУ на день зарахування платежу по відношенню до «Курсу 2» збільшується, більше ніж на 1%, лізингодавець вправі вимагати доплату, але в строк не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту зарахування цього платежу. Доплачена сума зараховується в якості додаткової комісії лізингодавця.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що при здійсненні платежів згідно умов договору, лізингоотримувач зобов'язується застосовувати порядок розрахунків платежів, вказаний в п.7.1. (п.п. 7.1.1. -7.1.4.) цього договору, якщо інший порядок розрахунку прямо не передбачений цим договором.

При цьому, загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізингоодержувачем лізингодавцю, складає: 207 211,83 «у.о.», враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості Предмету лізингу 27000 «у.о.» (п. 7.3. Договору).

Згідно п.7.4. Договору лізингоодержувач зобов'язується вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, вказані в Додатку №1 до договору. Сума авансового платежу, що підлягає сплаті в гривні, розраховується як добуток суми авансового платежу, вказаного в Додатку №1 до договору та курсу НБУ, встановленого для одного Євро на дату, встановлену для здійснення такого авансового платежу.

Для авансових платежів застосовується курс НБУ, встановлений для одного Євро на дату, встановлену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору. Авансові платежі вносяться протягом трьох банківських днів, починаючи з відповідної дати, встановленої для проведення платежу відповідно до Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п. 7.5. Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в Графіку внесення платежів (Додаток №1 до Договору).

Термін дії Договору на день розгляду справи ще не закінчився, що підтверджується Графіком внесення платежів, прийнятим Додатковою угодою від 30.07.2009.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Судом встановлено, що Договір містить визначені ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотні умови.

При цьому судом відхиляються заперечення Відповідача щодо недійсності пунктів Договору, які прив'язують розмір лізингових платежів до курсу іноземної валюти, та як наслідок відсутність в зв'язку з цим ціни як істотної умови договору, з огляду на наступне.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зміст ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» та норми Договору передбачають обов'язок Відповідача сплачувати на користь Позивача в т.ч. лізингові платежі, порядок обчислення яких погоджено сторонами при підписанні Договору.

Відповідно визначеного сторонами в Договорі терміну «еквівалент», він означає будь-яку суму в Євро, яка підлягає перерахунку в гривню із застосуванням певного курсу. Із Договору та додатку №1 до нього (графік лізингових платежів, в т.ч. в редакції Додаткової угоди № 1182/02/2008/R від 30.07.2009) вбачається, що сторонами погоджено сплата лізингових платежів у еквіваленті Євро.

Відповідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражено у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, чинним законодавством України не забороняється визначення розміру зобов'язання в гривні як грошового еквіваленту цього зобов'язання в іноземній валюті, а також, чинне законодавство не містить приписів, які б містили заборону щодо вираження розміру лізингових платежів у еквіваленті іноземної валюти, і також Закон України «Про фінансовий лізинг», який є спеціальним щодо регулювання правовідносин, які виникають з договорів фінансового лізингу, також не містить таких заборон.

Щодо заперечень Відповідача, що розмір щомісячних лізингових платежів має розраховуватись з врахуванням одного незмінного курсу НБУ для Євро, та не може залежить від коливання курсу, певних коефіцієнтів та постійно збільшуватись, оскільки це суперечить ч. 2 ст. 16, та іншим положенням Закону України «Про фінансовий лізинг», суд зазначає наступне.

Так, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (далі - Закон) встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно ч. 2 вказаної статті, лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Разом з цим, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті; а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти, та отримання лізингодавцем винагороди в порядку, встановленої договором та не забороненої законом, в тому числі шляхом корегування згідно з курсом валюти, застосуванням погоджених сторонами в договорі коефіцієнтів та порядку збільшення сплат (аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 № 5011-11/11776-2013 та від 22.04.2013 № 5011-7/11744-2012).

Отже, положення розділу 7 Договору (в т.ч. з врахуванням Додаткової угоди № 1182/02/2008/R від 30.07.2009) щодо встановлення загальної суми лізингових платежів та порядку розрахунків, узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать ним, зокрема враховуючи, що Відповідач не відмовився від укладення Договору на визначених в ньому умовах, а отже вважав їх вигідними для себе, економічно обґрунтованими, та такими, що відповідали його внутрішній волі.

Щодо видаткової накладної № РН-0000170 від 30.052008 на яку посилається Відповідач щодо встановленні умови попередньої оплати, та в зв'язку з цим відмову в позові, то на думку суду вона свідчить лише про передачу Позивачем Відповідачу Предмету лізингу, і при цьому викладена в накладній умова передачі «попередня оплата» не спростовує умов Договору та не звільняє сторін від зобов'язання виконувати умови Договору лізингу та дотримуватись Графіку внесення платежів. Зокрема, оскільки видаткова накладка складалася саме на виконання умов Договору лізингу, про що в ній прямо зазначено. При цьому, відповідно до розділу 14 Договору лізингу, обов'язковою умовою переходу до Відповідача права власності на Предмет лізингу є належне виконання ним умов договору, в тому числі щодо сплати як лізингових платежів так і штрафних санкцій, та укладення між ним та Позивачем окремого договору купівлі-продажу предмету лізингу з передачею його новому власнику за актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 7.3. Договору, загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати Відповідачем становить 207 211,83 у.о., при цьому умовна одиниця відповідно до п. 7.1. Договору, розуміється як сума, що виражена в гривнях України та є рівною одному Євро по Курсу згідно п. 7.1.1. Договору, що наведений вище в рішенні суду.

Згідно пунктів 7.6. - 7.7. Договору, Відповідач зобов'язаний був вносити на розрахунковий рахунок Позивача платежі, розмір яких встановлювався на кожний період в Графіку внесення платежів, що є Додатком № 1 до Договору лізингу (в редакції Додаткової угоди № 1182/02/2008/R від 30.07.2009).

Так, в Графіку внесення платежів визначено, що з 56го по 62й періоди включно, тобто відповідно по 13.01.2013, 13.02.2013, 13.03.2013, 13.04.2013, 13.05.2013, 13.06.2013 та 13.07.2013 Відповідач повинен був сплатити по 3539,48 умовних одиниці відповідно до Графи 3 Графіку внесення платежів та по 864,62 умовних одиниці відповідно до Графи 7 Графіку внесення платежів.

Як зазначалось вище, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте Відповідач не виконав взяті на себе згідно Договору лізингу зобов'язання та за періоди з 56го по 62й включно не здійснював оплат, передбачених Графіком внесення платежів.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність, та отже заборгованості Відповідача за прострочені платежі по Договору лізингу і Графіку внесення платежів за періоди з 56го по 62й включно становить 324 488,25 грн. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати Відповідачем 324 488,25 грн. заборгованості в добровільному порядку, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення цієї суми.

Отже, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.5. Договору передбачено обов'язок Відповідача сплатити неустойку (по суті - пеню) в розмірі 0,25% протягом перших п'яти днів та 0,5% протягом наступних днів від суми платежу за кожний день прострочення.

Проте приписами ст.ст. 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, оскільки він виконаний на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені, та з врахуванням 6 статті 232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», і також, що він є арифметично правильним за наведені в ньому періоди нарахування:

- по лізинговому платежу № 56 за період з 15.01.2013 по 14.07.2013 сума пені 3389,31 грн.;

- по лізинговому платежу № 57 за період з 14.02.2013 по 25.07.2013 сума пені 3089,70 грн.;

- по лізинговому платежу № 58 за період з 14.03.2013 по 25.07.2013 сума пені 2472,44 грн.;

- по лізинговому платежу № 59 за період з 16.04.2013 по 25.07.2013 сума пені 1858,65 грн.;

- по лізинговому платежу № 60 за період з 14.05.2013 по 25.07.2013 сума пені 1328,86 грн.;

- по лізинговому платежу № 61 за період з 14.06.2013 по 25.07.2013 сума пені 752,93 грн.;

- по лізинговому платежу № 62 за період з 16.07.2013 по 25.07.2013 сума пені 176,13 грн.,

таким чином, загальна сума пені становить 13068,02 грн.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати Відповідачем 13068,02 грн. пені в добровільному порядку, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення цієї суми.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, правильним є застосування як позитивних так і від'ємних значень інфляції, на що вказується у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції у розгляді судових справ».

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність за наведені в ньому періоди нарахування:

1) інфляційних:

- по лізинговому платежу № 56 за період з 15.01.2013 по 25.07.2013 в сумі 92,28 грн.;

- по лізинговому платежу № 57 за період з 14.02.2013 по 25.07.2013 в сумі 0 грн.;

- по лізинговому платежу № 58 за період з 14.03.2013 по 25.07.2013 в сумі 45,95 грн.;

- по лізинговому платежу № 59 за період з 16.04.2013 по 25.07.2013 в сумі 46,19 грн.;

- по лізинговому платежу № 60 за період з 14.05.2013 по 25.07.2013 в сумі 46,24 грн.,

таким чином, загальна сума інфляційних становить 230,66 грн.

2) 3% річних:

- по лізинговому платежу № 56 за період з 15.01.2013 по 25.07.2013 в сумі 728,45 грн.;

- по лізинговому платежу № 57 за період з 14.02.2013 по 25.07.2013 в сумі 629,87 грн.;

- по лізинговому платежу № 58 за період з 14.03.2013 по 25.07.2013 в сумі 506,07 грн.;

- по лізинговому платежу № 59 за період з 16.04.2013 по 25.07.2013 в сумі 383,37 грн.;

- по лізинговому платежу № 60 за період з 14.05.2013 по 25.07.2013 в сумі 277,42 грн.;

- по лізинговому платежу № 61 за період з 14.06.2013 по 25.07.2013 в сумі 161,34 грн.;

- по лізинговому платежу № 62 за період з 16.07.2013 по 25.07.2013 в сумі 37,74 грн.,

таким чином, загальна сума 3% річних становить 2724,26 грн.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати Відповідачем 230,66 грн. інфляційних та 2724,26 грн. 3% річних в добровільному порядку, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення цих сум.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не спростував належними засобами доказування обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 324488,25 грн. заборгованості, 13068,02 грн. неустойки, 230,66 грн. інфляційних та 2724,26 грн. 3% річних є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (м. Київ, вул. Димитрова, 5, корпус 2; ідентифікаційний код 33104543) 324 488 (триста двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 25 коп. заборгованості, 13 068 (тринадцять тисяч шістдесят вісім) грн. 02 коп. неустойки, 230 (двісті тридцять) грн. 66 коп. інфляційних, 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 26 коп. 3% річних та 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн. 23 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.08.2013

Суддя Сташків Р.Б.