Ухвала суду № 33404768, 10.09.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"10" вересня 2013 р. Справа № 5004/612/11 за скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку, м. Луцьк

на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю.

по справі № 5004/612/11

за позовом Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку, м. Луцьк

до відповідачів: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудцентр",

с. Зміїнець Луцького району

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго", с. Зміїнець Луцького району

3)Відкритого акціонерного товариства "Демидівський консервний завод", смт. Демидівка Рівненської області

про стягнення 677 072, 84 доларів США та 349 936 грн. 75 коп.

Суддя Костюк С. В.

Представники:

від скаржника: Гарщаль Г.В. - довіреність від 24.07.2012 року №010-01/6116

від боржників: Супрунюк С. М., дов. від 01.07.2012 року

від ВДВС:н/з,

від прокуратури: Бордюженко Е. Р., посв. № 014662.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

Суть спору: ПАТ "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку звернулося в господарський суд зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області та просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю. щодо проведення повторної уцінки (переоцінки) майна, нереалізованого з прилюдних торгів та складання акту уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 року, скасувати акт уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 року.

Скарга обгрунтована тим, що складаючи акт переоцінки майна, державний виконавець керувався ст.49 Закону України "Про іпотеку" із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року, у Прикінцевих положеннях якого зазначено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. Оскільки генеральна угода, кредитний договір між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Фудцентр" та іпотечний договір між АТ "Укрексімбанк" та ВАТ "Демидівський консервний завод" укладені у 2008 році, то до спірних правовідносин ст. 49 Закону України "Про іпотеку" в новій редакції не може застосовуватись, а тому дії державного виконавця щодо проведення повторної уцінки іпотечного майна, нереалізованого з прилюдних торгів, є незаконними.

Представник боржників у відзиві на скаргу від 05.03.2013 року №1/13 та в судовому засіданні скаргу заперечив. Зазначив, що відповідно до наказу від 19.07.2011 року, який виданий на виконання рішення суду від 13.04.2011 року з боржників солідарно стягнуто грошові кошти. У виконавчому документі нічого не сказано про те, що борг підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №86908Z6 від 19.08.2008 року, а тому при проведенні повторної переоцінки описаного (арештованого) майна 04.01.2013 року державний виконавець керувався лише Законом України "Про виконавче провадження", яким передбачено право державного виконавця на здійснення переоцінки нереалізованого на прилюдних торгах майна на 50%.

Представник ВДВС у запереченнях просить відмовити в задоволенні скарги, оскільки вважає її необґрунтованою. При цьому зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області перебуває наказ господарського суду № 5004/612/11-1 від 19.07.2011 року про стягнення солідарно з ТзОВ "Фудцентр", ТзОВ "Арго", ВАТ "Демидівський консервний завод" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" 677 072,84 дол. США та 79 779,48 грн.. Постанова про відкриття виконавчого провадження по даному наказу винесена 14.02.2012 року; 22.02.2012 року винесено постанову про арешт майна; 14.03.2012 року винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено для виконання в банківські установи та боржнику до відома; згідно повідомлення Рівненського ОБТІ за боржником ВАТ "Демидівський консервний завод" зареєстровано на праві власності 14 об'єктів нерухомого майна; 10.05.2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що обліковуються в касі ВАТ "Демидівський консервний завод" та кошти в сумі 45,91 грн. вилучено згідно акту державного виконавця та складено акт опису й арешту майна; 13.06.2012 року винесена постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного майна для проведення його продажу; листом від 04.09.2012 року сторін повідомлено про вартість арештованого майна; 09.11.2012 року укладено договір з ТзОВ "Укрспецторг Групп" про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна; згідно повідомлення товариства прилюдні торги призначені на 29.11.2012 року не відбулися у зв'язку з чим спеціалізована організація просила провести уцінку майна; 04.12.2012 року державним виконавцем проведено уцінку майна, акт уцінки направлено в спеціалізовану організацію, що здійснює реалізацію арештованого майна. Згідно повідомлення ТзОВ "Укрспецторг Групп" прилюдні торги 26.12.2012 року також не відбулися у зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників, а тому організація просила провести уцінку майна; повторна уцінка була проведена державним виконавцем 04.01.2013 року. Зазначає, що оскільки рішенням господарського суду від 13.04.2011 року не зверталося стягнення на предмет іпотеки, а стягнуто з боржників солідарно на користь банку грошові кошти, тому положення Закону України "Про іпотеку" щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки застосовується лише у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса.

Положеннями Закону України "Про іпотеку" передбачено, що перша уцінка не може бути більшою як на 25 відсотків від початкової вартості майна, а Законом України "Про виконавче провадження", передбачено проведення першої уцінки не більше як на 30 відсотків, дані положення було враховано державним виконавцем під час складання акту уцінки майна від 04.12.2012 року.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього закону.

З посиланням на ст. 49 Закону України "Про іпотеку" вказує, що даний закон не визначає будь-яких особливостей застосування ч.2 ст.49, що регулює порядок проведення уцінки майна.

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", на які посилається скаржник, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності та відсутнє будь-яке посилання, яке б відносило дану норму до норм визначених ст. 49 Закону України "Про іпотеку", так само вимоги ст. 49 не відсилають до необхідності встановлення умов кредитного договору та дати його укладення. Також вказує, що оскільки на виконанні перебуває наказ господарського суду про стягнення суми заборгованості, виконання якого здійснюється у спосіб та порядок визначений Законом України "Про виконавче провадження" та самим виконавчим документом, твердження скаржника про неправомірність застосування норм Закону України "Про іпотеку" в новій редакції є необґрунтованим. Жодною нормою Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку" не передбачено оскарження акту уцінки майна. При нормативному обґрунтуванні заперечення посилається на відповідні норми Законів України "Про виконавче провадження", "Про іпотеку", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої МЮ від 02.04.2012 року № 512/5, а також долучає в підтвердження судової практики Постанову ВГСУ від 23.10.2012 року по справі № 17/338/09.

В судовому засіданні 19.08.2013 року було оголошено перерву до 27.08.2013 року для надання ВДВС доказів прийняття касаційної скарги на Постанову ВГСУ від 28.05.2013 року.

Однак представник ВДВС в судове засідання 10.09.2013 року не з'явився, через факсимільний зв'язок подав клопотання про відкладення розгляду скарги у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання. Дане клопотання розглянуто в судовому засіданні та відхилено як необґрунтоване, оскільки представництво в суді не обмежене певним колом осіб.

Заслухавши пояснення представників скаржника, боржників та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.04.2011 року у справі №5004/612/11 позов задоволено частково - стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Фудцентр", товариства з обмеженою відповідальністю "Арго", відкритого акціонерного товариства "Демидівський консервний завод" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку 540 000 доларів США по сплаті кредиту, 2 062,50 доларів США по сплаті строкових відсотків, 135 010, 34 доларів США прострочених відсотків, 714 грн. 16 коп. строкової комісії за управління, 4 480 грн. 04 коп. простроченої комісії за управління, 36 898 грн. 22 коп. пені за несплату основного боргу, 37 518 грн. 58 коп. пені за несплату відсотків, 168 грн. 48 коп. пені за несплату комісії за управління, а всього: 677 072, 84 доларів США та 79 779 грн. 48 коп., 3 153,81 доларів США та 372 грн. 30 коп. державного мита в доход Державного бюджету України, 224 грн. 88 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові на суму 270 157 грн. 27 коп. про стягнення пені відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 року рішення господарського суду Волинської області від 13.04.2011 року у справі №5004/612/11 залишено без змін.

На виконання рішення від 13.04.2011 року та постанови від 22.06.2011 року видано наказ №5004/612/11-1 від 19.07.2011 року.

01.08.2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Волинській області Самчуком О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, накладено арешт на все майно в межах суми боргу, а також заборонено відчужувати будь-яке майно, яке належить боржникам ТОВ "Фудцентр", ТОВ "Арго" та ВАТ "Демидівський консервний завод".

26.01.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області Самчуком О.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Наказ господарського суду Волинської області № 5004/612/11-1 від 19.07.2011 року направлено за належністю до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджановим Д.Ю. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2012 року, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.02.2012 року та про арешт коштів боржника від 14.03.2012 року.

Згідно акту від 10.05.2012 року державним виконавцем Мухомеджановим Д.Ю. проведено опис та арешт майна боржника ВАТ "Демидівський консервний завод", що перебуває в іпотеці АТ "Укрексімбанк" згідно іпотечного договору №86908Z6, посвідченого 19.08.2008 року приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Мельник А.Б. за реєстровим №1893.

Згідно листа ТОВ "УкрСпецТоргГрупп" від 29.11.2012 року №694 прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, належного боржнику ВАТ "Демидівський консервний завод", що були призначені на 29.11.2012 року, не відбулись у зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників.

Листом ТОВ "УкрСпецТоргГрупп" від 07.12.2012 року №713 повідомлено, що повторні прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, належного боржнику ВАТ "Демидівський консервний завод", відбудуться 26.12.2012 року.

07.02.2013 року АТ "Укрексімбанк" факсимільним зв'язком отримано акт уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна, яке не реалізувалось через торгівельну організацію від 04.01.2013 року, в якому зазначено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджановим Д.Ю. при виконанні наказу господарського суду Волинської області №5004/612/11-1 від 19.07.2011 року, керуючись ст.62 Закону України "Про виконавче провадження", повторно проведено переоцінку майна, яке описане та арештоване згідно акту опису та арешту майна від 10.05.2012 року. Уцінка майна була проведена державним виконавцем на 50% від початкової ціни.

Скаржник вважає, що дії державного виконавця щодо проведення повторної уцінки іпотечного майна, нереалізованого з прилюдних торгів та складання акту уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 року є незаконними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, а саме Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до п.9.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини).

Пунктом 9.10. даної постанови встановлено, що визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 1212 ГПК. У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно з частиною 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луцьку одночасно є і іпотекодержателем і стягувачем, тобто у даному випадку, як передбачено частиною 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець повинен був здійснювати примусове звернення стягнення на предмет іпотеки з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно ч.1 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна передбачений відповідним Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.1999.

Відповідно до пункту 1.4. Тимчасового положення, організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку".

При цьому слід зауважити, що права та обов'язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулись регулюється, зокрема, ст. 49 Закону України "Про іпотеку".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" № 3795-VI від 22.09.2011 внесено зміни до ст. 49 Закону України "Про іпотеку", внаслідок чого після набрання чинності вищевказаних змін статтею 49 даного Закону передбачено, що за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Згідно прикінцевих положень Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

З рішення господарського суду, на підставі якого здійснюється примусове виконання вбачається, що правовідносини сторін склалися на підставі Кредитного договору № 86908К8 від 19.08.2008 укладеного з відповідачем-1 (ТОВ "Фудцентр") та на підставі Іпотечного договору № 86908Z6 від 19.08.2008 укладеного з відповідачем-3 (ВАТ "Демидівський консервний завод"), тобто кредитний договір між позивачем (стягнувачем) та боржником укладений до набрання чинності вказаним Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг". Таким чином, державний виконавець зобов'язаний був керуватись ст. ст. 49 Закону України "Про іпотку", викладену в попередній редакції.

Відповідно до частини 2 ст. 49 Закону України "Про іпотку" в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбуватися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більш ніж на 25 відсотків.

Припис ст. 49 Закону України "Про іпотку" в даній редакції взагалі не передбачає проведення третіх прилюдних торгів, а відтак і здійснення другої уцінки іпотеки.

За таких обставин, доводи скаржника про порушення державним виконавцем положень ст. 49 Закону України "Про іпотеку" щодо проведення повторної переоцінки іпотечного майна на 50% є обґрунтованими та підставними.

Відповідно до вимог ст. ст. 1, 2 та 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" органи державної виконавчої служби є органами державної виконавчої влади, а державні виконавці -посадовими особами цих органів. Вказаний статус виконавчої служби та державних виконавців зумовлює обов'язок останніх дотримуватися приписів ч.2 ст. 19 Конституції України стосовно дій виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно відмітки на акті уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013р., складеним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджановим Д.Ю., філією АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку отримано даний документ факсимільним зв'язком лише 07.02.2013 року, а тому строк на подання скарги не пропущений.

У п.9.13. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При вирішенні даної скарги судом враховано вказівки Вищого господарського суду України викладені в Постанові від 28.05.2013 року, які в силу ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю. задоволити.

2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю. щодо проведення повторної уцінки (переоцінки) майна, нереалізованого з прилюдних торгів та складання акту уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 року.

3. Скасувати акт уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 року.

Суддя С. В. Костюк