Постанова № 33402980, 05.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 р. Справа №805/10629/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Платонової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«ЮНІОІЛ»

до Східної митниці Міндоходів

про визнання недійсним та скасування рішення про

визначення коду товару № КТ-700000002-0897-

2013 від 11липня 2013 року, картки відмови в

прийнятті митної декларації, митному оформленні

випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів

комерційного призначення

№ 700000002/2013/00166, зобов'язання здійснити

митне оформлення товару, отриманого за

контрактом від 17.02.2011 року № АК 11-01, за

кодом УКТ ЗЕД, що вказаний у митній декларації

від 11 липня 2013 року № 700140000/2013/013937

за участю:

представника позивача: Шмакової Н.Б, за дов. від 19 липня 2013 року,

представника відповідача: Чернявської О.Д., за дов. від 10 червня 2013 року,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІОІЛ» (надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Східної митниці Міндоходів (надалі - відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення про визначення коду товару № КТ-700000002-0897-2013 від 11 липня 2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00166 та зобов'язання здійснити митне оформлення товару, отриманого за контрактом від 17.02.2011 року № АК 11-01, за кодом УКТ ЗЕД, що вказаний у митній декларації від 11 липня 2013 року № 700140000/2013/013937.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що в межах контракту від 17 лютого 2011 року № АК 11-01 на його адресу надійшов вантаж: важкий дистилят-паливо пічне побутове загальною кількістю 292,514 метричні тони від постачальника ТОО «Аккерт Казахстан» (Казахстан). Вказане паливо використовується для специфічних процесів переробки (перегонка при атмосферному тиску) для отримання лігроїзно-газойлевої фракції згідно постійного технологічному регламенту ТР 36102947.003:2011.

16 червня 2011 року ТОВ «ЮНІОІЛ» була надана тимчасова митна декларація № 700000012/2011/007217 та пакет документів, які підтверджували кількість товару, його якість вартістні показники.

При оформленні тимчасової вантажної митної декларації № 700000012/2011/007217 товар був класифікований позивачем за кодом УКТ ЗЕД: 2710 1951 00 і визначений як «важкий дистилят-паливо пічне побутове, що використовується для специфічних процесів переробки (перегонка при атмосферному тиску) для отримання лігроїзно-газойлевої фракції згідно постійного технологічному регламенту ТР 36102947.003:2011 у кількості 292,514 т».

Декларування товару за вказаним кодом здійснювалось на підставі документів, передбачених контрактом від 17 лютого 2011 року № АК 11-01, що надішли разом з товаром, зокрема, паспортами якості з урахуванням вказаних у супровідних документах фізико-хімічних властивостей товару, сертифікатом відповідності № UAI.029.0075683-11, виданого ДП «Донецькстандартметрологія».

Крім того, відповідачем було відібрано проби товару, які направлені до Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Держмитслужби (надалі - ЦМУЛДЕР).

На підставі висновку ЦМУЛДЕР № 12.1-1107, складеного 19 липня 2011 року відповідачем було винесено рішення від 22 липня 2011 року про визначення коду товару № КТ-700-1737-11, в якому товар був класифікований як «важкий дистилят-паливо пічне побутове, являє собою суміш аліфатичних вуглеводнів» у тій же кількості, що відзначена позивачем. При цьому код товару згідно УКТ ЗЕД змінено з 2710 19 51 00 на 2710 61 00.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням митного органу звернувся до адміністративного суду. Постановою Донецького адміністративного суду від 31.10.2012 року у справі № 2а/0570/9766/2012 позов було задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення Східної митниці про визначення коду товару від 22.07.2011 року № КТ- 700-1737-11. Вказана постанова суду залишена в силі апеляційною та касаційною інстанціями.

За тимчасовою декларацією від 16 червня 2011 року № 700000012/2011/007217 товар був випущений у вільний обіг.

Керуючись вищеназваними судовими рішеннями, позивачем 11 липня 2013 року була подана митна декларація, заповнена у звичайному режимі № 700140000/2013/013937, в якій товар був оформлений за кодом УКТ ЗЕД: 2710 1951 00.

Проте, всупереч прийнятим судовим рішенням, відповідач прийняв рішення про визначення коду товару від 11 липня 2013 року № КТ - 700000002-0897-2013, відповідно до якого код товару згідно УКТ ЗЕД змінено з 2710 1951 00 на 2710 1961 00 та оформляє картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00166, посилаючись при цьому на висновок ЦМУЛДЕР від 19 липня 2011 року № 12.1-1107, що був предметом розгляду адміністративними судами трьох інстанцій та на підставі якого скасоване попереднє рішення відповідача щодо зміни коду товару.

З огляду на наведене, посилаючись на ч. 1 ст. 72 КАС України, позивач просив задовольнити позовні вимоги та скасувати рішення про визначення коду товару № КТ-700000002-0897-2013 від 11 липня 2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00166, зобов'язати відповідача здійснити митне оформлення товару, отриманого за контрактом від 17.02.2011 року № АК 11-01, за кодом УКТ ЗЕД, що вказаний у митній декларації від 11 липня 2013 року № 700140000/2013/013937.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач - Східна митниця Міндоходів проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення № 03-1/01-1-06/2973 від 06 серпня 2013 року (а.с.113-123). В наданих запереченнях перший відповідач, посилаючись на статтю 69 Митного кодексу України, якою передбачено право здійснення митними органами класифікації товарів, зауважував на обов'язковості рішень митних органів стосовно класифікації товарів для митних цілей. В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про визначення коду товару ввезеного позивачем та пред'явленого до митного оформлення за тимчасовою митною декларацією № 700000012/2011/007217 відповідач зазначив, що до митного оформлення позивачем не надано жодного документу на підтвердження використання ввезених нафтопродуктів у специфічних процесах виробництва. Посилання позивача на Постійний технологічний регламент № ТР36102947:003:2011, затверджений позивачем 04 лютого 2011 року та директором «Дніпрохімреактив» безпідставні, оскільки в тексті зазначеного документу визначено, що товар використовується в якості сировини для виробництва лігроїно-газойлевої фракції, а не для специфічних процесів, як того вимагає класифікація згідно визначеному позивачем коду УКТ ЗЕД.

Відповідач зазначав, що правильність визначення ним коду ввезеного позивачем товару та пред'явленого до митного оформлення за тимчасовою митною декларацією № 700000012/2011/007217 підтверджено висновком Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 19 липня 2011 року та наданими позивачем до митного оформлення товаросупровідними документами. Тобто, ввезений товар не є пічним паливом, а є газойлем.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІОІЛ» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 36102947, що підтверджується довідкою АА № 698254 Головного управління статистики у Донецькій області про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 72).

17 лютого 2011 року між позивачем (покупець) та ТОО «Аккерт Казахстан» (Казахстан) (продавець) був укладений контракт № АК 11-01, за умовами якого продавець продає, а покупець покупає нафтопродукти, походження республіки Казахстан (а.с. 11-19). Перевезення здійснюється на умовах відвантаження DAF- Україна (ст. Красна Могила) (пункт 2.1 контракту). Загальна сума контракту складає 150 000 000 доларів США (пункт 4.1 контракту), оплата товару здійснюється покупцем шляхом прямого банківського переводу грошових коштів на рахунок продавця (пункт 4.3.1 контракту).

Крім того, додатковими угодами до контракту вносилися зміни щодо кількості та ціни поставки (а.с. 20-26).

16 червня 2013 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами контракту № АК 11-01 від 17.02.2011 року, надав митному органу пакет документів для здійснення митного оформлення, у тому числі тимчасову декларацію № 700000012/2011/007217, у якій товар був класифікований за кодом УКТ ЗЕД: 2710 1951 00 і визначений як «важкий дистилят - паливо пічне побутове, що використовується для специфічних процесів переробки (перегонка при атмосферному тиску) для отримання лігроїзно-газойлевої фракції згідно постійного технологічному регламенту ТР 36102947.003:2011 у кількості 292,514 т» (а.с. 27).

Позивач разом з декларацією надав митному органу на підтвердження правильного визначення коду та фізико-хімічних властивостей товару сертифікат відповідності № UAI.029.0075683-11, виданий ДП «Донецькстандартметрологія» (а.с. 29). У вказаному сертифікаті відповідності товар визначено, як паливо пічне побутове, вид ІV, що відповідає ГСТУ 320.00149943.010-98.

За тимчасовою декларацією від 16 червня 2011 року № 700000012/2011/007217 товар був випущений у вільний обіг.

Позивачем 11 липня 2013 року була подана митна декларація, заповнена у звичайному режимі № 700140000/2013/013937, в якій товар був оформлений за кодом УКТ ЗЕД: 2710 1951 00 (а.с. 138-139).

Проте, відповідачем - Східною митницею Міндоходів було відмовлено позивачу в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що видано картку відмови № 700000002/2013/00166 (а.с. 59-61).

Також, 11 липня 2013 року митним органом було прийнято рішення № КТ-700000002-0897-2013 про визначення коду товару, в якому товар був класифікований як «важкий дистилят-паливо пічне побутове, являє собою суміш аліфатичних вуглеводнів» у кількості 292,514 т. (а.с. 57-58). При цьому, митним органом код товару, визначений позивачем у декларації, згідно УКТ ЗЕД змінено з 2710 19 51 00 на 2710 61 00.

У рішенні від 11 липня 2013 року митний орган посилався як на підставу його прийняття - висновок Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 19.07.2011 року № 12.1-1107 (а.с.30-34).

Спірним питанням даної справи є визначення коду ввезеного товару за УКТ ЗЕД. Різниця між кодом УКТ ЗЕД, визначеним позивачем та відповідачем відрізняється специфікою застосування ввезеного товару в майбутньому.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до вимог частин першої-другої статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Предметом оскарження є:

1) рішення - окремі акти, якими митні органи, організації або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні;

2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, організацій, пов'язані з виконанням ними обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;

3) бездіяльність - невиконання митними органами, організаціями, їх посадовими особами та іншими працівниками обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.

Частинами 1-3 статті 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно частини 4 вказаної статті, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

При цьому, за приписами п.8 статті 69 Митного кодексу України, висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно підпункту «г» п.5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: - код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до приписів частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Донецького адміністративного суду від 31.10.2012 року у справі № 2а/0570/9766/2012 позов було задоволено ТОВ «ЮНІОІЛ», визнано незаконним та скасовано рішення Східної митниці про визначення коду товару від 22.07.2011 року № КТ- 700-1737-11 (а.с.35-45). Скасоване рішення митниці було винесено на підставі висновку ЦМУЛДЕР від 19 липня 2011 року № 12.1-1107, що був предметом розгляду адміністративними судами трьох інстанцій та на підставі якого скасоване попереднє рішення відповідача щодо зміни коду товару. Вказана постанова суду залишена в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року (а.с.46-54) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2013 року (а.с.55-56).

В постанові Донецького адміністративного суду від 31.10.2011 року у справі № 2а/0570/9766/2012 зазначено, що згідно Закону України «Про стандартизацію» технічні умови являють собою документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Відповідність товару технічним умовам підтверджується сертифікатом відповідності.

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено можливості встановлення технічними умовами виключного функціонального призначення товарів. Технічними умовами встановлюється лише придатність використання товару у певній сфері за певним призначенням. Наданий позивачем в процесі митного оформлення сертифікат відповідності свідчить про відповідність якісних характеристик ввезених позивачем нафтопродуктів вимогам ДСТУ № 320.0014994323.010-98 «Паливо пічне побутове. Технічні умови» та підтверджує його придатність до використання для комунально-побутових потреб, для підприємств сільського господарства, для постачання населенню. Втім, ані сертифікат відповідності, ані ДСТУ № 320.0014994323.010-98 «Паливо пічне побутове. Технічні умови» не визначають виключного переліку сфер використання продукту та не виключають можливості використання ввезеного товару у специфічних процесах переробки.

Використання майна є складовою частиною повноважень власника щодо використання майна, власником якого він є, а тому сфера використання певного продукту має визначатися його власником та залежить лише від технологічних можливостей (потужностей) наявного у власника виробничого об'єкту. У висновку ЦМУЛДЕР № 12.1.-1107 від 19 липня 2011 року також зазначено, що сфера застосування та призначення товару визначається його власником.

У наданій відповідачу митній декларації № 700000012/2011/007217 позивач визначив, що ввезений ним товар призначений для специфічних процесів переробки (перегонка при атмосферному тиску) для отримання лігроїно-газойлевої фракції, згідно постійного технологічного регламенту ТР36102947.003.2011, що й вплинуло на класифікацію зазначеного товару в товарній категорії 2710 19 51 00 згідно з УКТ ЗЕД.

За змістом висновку ЦМУЛДЕР зазначені питання не вирішувалися в ході проведеного дослідження. Наведені в цьому висновку фізико-хімічні показники пред'явленого позивачем до митного оформлення продукту не виключають можливості його використання у специфічному процесі переробки шляхом перегонки за атмосферним тиском. Стосовно питань про можливість використання зазначеного товару у специфічних процесах переробки та визначення певного специфічного процесу (питання 7,8) у висновку ЦМУЛДЕР зазначено, що їх вирішення не входить до меж компетенції експерта, оскільки сфера застосування та призначення товару визначаються його власником.

Наведене вище свідчить про те, що описані у висновку ЦМУЛДЕР дослідження відповідають змісту наданих позивачем до митного оформлення документів, висновок сам по собі не містить в собі будь-якого обґрунтування класифікації товару за ТД № 700000012/2011/007217 у межах товарної категорії 2710 19 00 61 згідно УКТ ЗЕД.

З урахуванням зазначених вище судових рішень, 11 липня 2013 року ТОВ «ЮНІОІЛ» була надана митна декларація № 700104000/2013/013937 (а.с.138-139).

Проте, відповідачем - Східною митницею Міндоходів повторно було відмовлено позивачу в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що видано картку відмови № 700000002/2013/00166 та 11 липня 2013 року митним органом було знову прийнято рішення № КТ-700000002-0897-2013 про визначення коду товару, в якому товар був класифікований як «важкий дистилят-паливо пічне побутове, являє собою суміш аліфатичних вуглеводнів».

Як вбачається зі спірного рішення про визначення коду товару, відповідачем знову використаний як документ, яким керуються при прийнятті рішення, висновок Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Держмитслужби від 19 липня 2011 року № 12.1-1107 (а.с. 58).

Відповідно до статті 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків). Стаття 69 цього Кодексу визначає, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Згідно даних висновку ЦМУЛДЕР № 12.1-1107 від 19 липня 2011 року при температурі 350° с переганяється 83,5% продукту (включаючи втрати), показники відсоткового вмісту кількості відігнаного продукту, кінематичної в'язкості та колориметричної характеристик також встановлені цим висновком, згідно даних паспорту якості № 109 від 09 червня 2011 року при температурі 359° с переганяється 90% продукту (включаючи втрати), що свідчить про можливість класифікації ввезеного позивачем товару у межах товарних категорій 2710 19 51 - 2710 19 69 товарної підгрупи «рідке паливо (мазут)» товарної групи «важкі дистиляти».

Суд зазначає, що класифікація ввезеного та пред'явленого до митного оформлення за митною деклараціїю від 11 липня 2013 року № 700140000/2013/013937 у межах товарної позиції «рідке паливо (мазут)» товарної підгрупи «важкі дистиляти» не є спірною обставиною між сторонами, підтверджується як паспортом якості № 109 від 09 червня 2011 року, так і висновком ЦМУЛДЕР № 12.1-1107 від 19 липня 2011 року.

Щодо деталізації товарів у межах підгрупи «рідке паливо (мазут)» товарної групи «важкі дистиляти» (товарні категорії 2710 19 51 - 2710 19 69), то Митним тарифом України передбачено їх подальшу деталізацію в залежності від сфери використання (призначення) продуктів:

1) для проведення специфічного процесу (товарна категорія 2710 19 51 00);

2) для проведення хімічного перетворення, крім зазначеного у товарній категорії 2710 19 51 00 (товарна категорія 2710 19 55 00);

3) інші (товарні категорії 2710 19 61 00 -2710 19 69 00).

Виходячи з цього, визначальною характеристикою товару підгрупи «рідке паливо (мазут)» на цьому рівні деталізації є сфера використання товару.

Таким чином, Східною митницею Міндоходів не враховані висновки суду, викладені у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі №2а/0570/9766/2012, підтримані судовими рішеннями вищих судових інстанцій.

Необґрунтованість визначення коду товару, ввезеного за тимчасовою декларацією №700000012/2011/007217 від 16 червня 2011 року згідно контракту від 17 лютого 2011 року № АК 11-01, за УКТ ЗЕД 2710196100 встановлена судами при розгляді справи №2а/0570/9766/2012.

За таких обставин, відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті митної декларації від 11 липня 2013 року, прийнято рішення про визначення коду товарів за УКТ ЗЕД як 270196100.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Східною митницею не доведена правомірність відмови у прийнятті наданої позивачем митної декларації та визначення коду товарів за УКТ ЗЕД як 270196100.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі №2а/0570/9766/2012 не може бути прийнята до уваги, оскільки у вказаній справі брала участь інша сторона - Східна митниця, а не Східна митниця Міндоходів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013 року, утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Міністерства доходів і зборів Східну митницю Міндоходів. Східну митницю реорганізовано шляхом приєднання до Східної митниці Міндоходів, яку визначено правонаступником Східної митниці.

Отже, відповідач є правонаступником Східної митниці.

Із врахуванням вищевикладеного та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІОІЛ» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на зазначене та керуючись Митним кодексом України, ст. ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІОІЛ» до Східної митниці Міндоходів про визнання недійсним та скасування рішення про визначення коду товару № КТ-700000002-0897-2013 від 11 липня 2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00166 та зобов'язання здійснити митне оформлення товару, отриманого за контрактом від 17.02.2011 року № АК 11-01, за кодом УКТЗЕД, що вказаний у митній декларації від 11 липня 2013 року № 700140000/2013/013937 - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Східної митниці Міндоходів про визначення коду товару № КТ-700000002-0897-2013 від 11 липня 2013 року.

Визнати недійсною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Східної митниці Міндоходів № 700000002/2013/00166.

Зобов'язати Східну митницю Міндоходів здійснити митне оформлення товару, отриманого за контрактом від 17.02.2011 року № АК 11-01, за кодом УКТ ЗЕД, що вказаний у митній декларації від 11 липня 2013 року № 700140000/2013/013937, а саме 2710195100.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІОІЛ» суму сплаченого судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири гривні 41 копійку).

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 05 вересня 2013 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2013 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.