Ухвала суду № 33402220, 10.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стиран В.В.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року справа №805/4082/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Васильєвої І. А., Казначеєва Е. Г., секретар судового засідання Братченко О. В., за участі представників від відповідача Леуцької О. В., за відсутності представників позивача та прокуратури, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року у справі № 805/4082/13-а (суддя Стиран В. В.) за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про визнання незаконними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (арк. спр. 4-17) до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про: 1) визнання незаконним та скасування рішення про відмову у скасуванні № 92154 від 22 січня 2013 року; 2) визнання протиправними дій Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції про відмову у внесенні запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі № 2а/0570/5047/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Маріупольської міської ради і МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» про оскарження рішень та дій органа місцевого самоврядування, органа виконавчої влади м. Маріуполя з видачі та реєстрації права власності на об'єкт нерухомості (житловий будинок), скасуванню даного рішення та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; 3) зобов'язання відповідача в строк, що не перевищує одного робочого дня з дати набрання законної сили судового рішення за даним позовом, вчинити певні дії, а саме: внести запис до Державного реєстру права власності на нерухоме майно про скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4; 4) зобов'язання відповідача у встановлений судом строк надати звіт та повідомити позивача про виконання судового рішення у даній адміністративній справі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року (арк. спр. 118-123) позов ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано рішення реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про відмову у скасуванні № 92154 від 22 січня 2013 року щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованого на ім'я ОСОБА_4 Зобов'язано Реєстраційну службу Маріупольського міського управління юстиції внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованого на ім'я ОСОБА_4 В задоволенні інших вимог відмовити.

26 липня 2013 року суд першої інстанції прийняв окрему ухвалу (арк. спр. 124-126), в якій зазначив, що реєстраційна служба не надала за ухвалою суду інформаційну довідку з Державного реєстру прав щодо власника житлового будинку та не направила представника до судового засідання для дачі пояснень. Окрема ухвала надіслана судом першої інстанції до прокуратури міста Маріуполя.

ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 26 липня 2013 року (арк. спр. 136-144), в якій просила змінити постанову та визнати незаконним рішення про відмову у скасуванні № 92154 від 22 січня 2013 року, визнати протиправними дії Реєстраційної служби про відмову у внесенні запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі № 2а/0570/5047/2012.

Реєстраційна служба Маріупольського міського управління юстиції подала апеляційну скаргу (арк. спр. 146-150), в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на те, що реєстраційна служба здійснила дії в межах повноважень та у відповідності до поданої позивачем форми заяви.

Сторони повідомлені про дату, час та місце слухання. В апеляційній скарзі позивач просила здійснити судовий розгляд у письмовому провадженні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала подану Реєстраційною службою апеляційну скаргу та заперечувала проти апеляційної скарги ОСОБА_3, про що надані письмові заперечення.

Прокуратура міста Маріуполя надіслала на запит апеляційного суду інформацію про те, що на виконання окремої ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року на адресу начальника Головного управління юстиції у Донецькій області Тюріна С. Є. внесено подання за № 27-4878вих-13 щодо усунення порушень в діяльності реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції та притягнення її керівника до дисциплінарної відповідальності за невиконання ухвал суду. Крім того, прокуратурою було зазначено, що у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому процесі в Жовтневому районному суді м. Маріуполя, прокурор просив здійснити розгляд справи за їх відсутністю.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги зазначає наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі № 2а/0570/5047/2012 (арк. спр. 21-25) адміністративний позов ОСОБА_3 був задоволений частково, а саме: скасоване свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_4; скасована державна реєстрація права власності на майно за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно Маріупольської міської ради. В іншій частині позову суд відмовив.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року (арк. спр. 26-29) апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

8 січня 2013 року ОСОБА_3 подала до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції заяву довільної форми (арк. спр. 42), в якій просила внести запис до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про скасування державної реєстрації і свідоцтва про право власності на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_4 з повідомленням заявнику реєстраційного номеру та дати внесення запису. До заяви позивачем була надана постанова Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/5047/2012.

Листом від 15 січня 2013 року № 21/46-41 (арк. спр. 43) Реєстраційна служба за наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 від 8 січня 2013 року в порядку статті 15 Закону України «Про звернення громадян» повідомила, що позивач повинен звернутися до реєстратора з заявою встановленої форми відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та сплатою відповідного платежу. До того ж, Реєстраційна служба послалася на те, що скасування запису про право власності за ОСОБА_4 за судовим рішенням можливо лише після внесення за його заявою до Державного реєстру речових прав та нерухомого майна цього запису на підставі заяви ОСОБА_4 про реєстрацію права власності, яка ним не подавалася.

Відповідач зазначає, що 22 січня 2013 року позивач надала заяву про скасування за формою затвердженою наказом Міністерства юстиції 17 квітня 2012 року № 595/5 (арк. спр. 182), в якій було вказано реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 34468745.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно за отриманою заявою 22 січня 2013 року здійснив пошук в Державному реєстрі речових прав права власності, інших речових прав, іпотеки, обтяження за реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна 34468745 та відомостей щодо такої реєстрації не отримав (арк. спр. 183). У зв'язку з наведеним, державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Недрига Р. Г. прийняв 22 січня 2013 року рішення № 92154 (арк. спр. 20) про відмову у скасуванні запису про нерухоме майно за номером 34468745 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 34468745 спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, з 1 січня 2013 року діє Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, як основний реєстр, до якого державний реєстратор маж право вносити дані, та Реєстр прав власності на нерухоме майно, що вівся бюро технічної інвентаризації, який використовується державними реєстраторами, як носій інформації щодо власників майна, але до якого можливість внесення змін або скасувань записів відсутня.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі № 2а/0570/5047/2012 набула законної сили з 21 серпня 2012 року та стороною у справі було Мауріпольське бюро технічної інвентаризації.

Звернення позивача за внесенням даних з судового рішення щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відбулося спочатку 8 січня 2013 року в довільній формі з доданням судових рішень, а в наступному 22 січня 3013 року з подачею заяви встановленої форми, але, як в першому, так і в другому випадку державним реєстратором не було зазначено: чи є перешкодою в реєстрації права власності ОСОБА_3 відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно даних про скасування права власності за ОСОБА_4, чи наявні або відсутні в Реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстрації права власності записи про реєстрацію або скасування права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованого на ім'я ОСОБА_4 Тобто, державний реєстратор витребувавши листом від 15 січня 2013 року від позивача заяву встановленої форми обмежив заявника в його праві отримати належне за судовим рішенням, прийнятого на користь ОСОБА_3 з питань захисту права власності на нерухоме майно.

З посиланням на статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункт 1.4 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 14 грудня 2012 року № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2102/2241, суд першої інстанції зазначив, що законодавчо визначені порядок внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідачем не був дотриманий. При цьому, суд першої інстанції скасував спірне рішення № 92154 від 22 січня 2013 року, а в скарзі позивач наполягав на задоволенні його вимог не лише про скасування, а й щодо визнання незаконним рішення відповідача.

У листі Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2010 року № 1145/11/13-10 зазначено, що при розмежуванні способів захисту порушеного права особи (визнання акта протиправним або скасування відповідного акта суб'єкта владних повноважень) судам слід ураховувати таке. Визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 КАС України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб'єктам правовідносин порівняно з відвернутою. З урахуванням викладеного застосування різних способів захисту порушеного права позивача - визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта - повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. При цьому судам слід виходити з того, що вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним, незаконним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним. Водночас у разі помилкового обрання платниками податків неналежного способу захисту порушеного права (наприклад, пред'явлення позову про скасування спірного акта замість визнання його протиправним чи навпаки), адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Рішення реєстраційної служби № 92154 від 22 січня 2013 року породжує правові наслідки для позивача на майбутнє шляхом створення перешкод в реєстрації права власності, тому саме скасування зазначеного рішення та як наслідок зобов'язання реєстратора внести відповідний запис до Державного реєстру - це правомірно обраний судом першої інстанції спосіб захисту прав та законних інтересів позивача, оскільки скасування рішення має наслідком зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Щодо змісту спірного рішення реєстраційної служби № 92154 від 22 січня 2013 року, то слід зазначити, що в ньому не обґрунтовані підстави відмови в виконанні постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі № 2а/0570/5047/2012, незважаючи на вимоги частини 5 статті 124 Конституції України, за якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, спосіб - це визначене законом в їх компетенції те, яким чином здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючі такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

В додатку 22 до наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2011 року № 3601/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 року № 1841/5) «Рішення про відмову у скасуванні» (арк. спр. 44-46), на який посилається реєстраційна служба, вказано у примітці 13, що в рішенні про відмову у скасуванні державний реєстратор зазначає відомості про підстави для відмови у внесенні запису про скасування державної реєстрації/у скасуванні запису відповідно до підпункту 2.15.2 пункту 2.15 розділу ІІ Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3502/5.

Владні повноваження надаються органам держави, їх посадовим особам для обов'язкової реалізації та якщо користування громадянином своїми правами залежить від його волі, то суб'єкт владних повноважень зобов'язаний здійснювати надані йому права для забезпечення і захисту публічних інтересів. Всупереч зазначеному, в спірному рішенні відповідачем в підставах відмови не зазначено про причини невиконання судового рішення, тобто не дотриманий порядок прийняття рішення й порушений принцип обов'язковості виконання судових рішень для всіх органів, підприємств, установ та організацій (частина 1 статті 255 КАС України).

Документально не доведене посилання відповідача на відсутність у державного реєстратора технічної можливості реалізувати судове рішення про скасування запису про реєстрацію права власності не повинно створювати перешкоди в забезпеченні конституційного права позивача на захист права власності. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів того, що здійснив всі можливі заходи з виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі № 2а/0570/5047/2012 з огляду на зміст заяв ОСОБА_3 від 8 січня 2013 року та від 22 січня 2013 року.

Виходячи з викладеного, апеляційні скарги сторін задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись статтями 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана 10 вересня 2013 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва