Рішення № 33398808, 13.06.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7262/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2013 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., при секретарі Рабош А.О., з участю представника позивача Ряшко А.В., представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатське обласне управління ПАТ«Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатське обласне управління ПАТ«Державний ощадний банк України» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №659 від 13.03.2008 р., про встановлення початкової ціни реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором №659 від 13.03.2008 р., про визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та про виселення із зняттям з реєстрації всіх мешканців, що зареєстровані та проживають в предметі іпотеки.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28.02.2013 року задоволено заяву представника позивача про зміну позовних вимог в порядку ст. 31 ЦПК України, згідно якої просив вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №659 від 13.03.2008 р., про встановлення початкової ціни реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором №659 від 13.03.2008 р., про визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та про виселення із зняттям з реєстрації всіх мешканців, що зареєстровані та проживають в предметі іпотеки залишити без розгляду.

Враховуючи вищенаведене позивач просить достроково сягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 159 032,21 грн. та судовий збір у сумі 1 590, 32 грн. Заявлені позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 13.03.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Закарпатського обласного управління «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №81303/2 згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 105 000 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами 15,5 % річних. Кредит позивачем було надано строком на 10 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 12.03.2018 року на споживчі потреби. Однак, взяті на себе зобов'язання щодо сплати відсотків за користування коштами та сплати суми основного бору, у розмірі та строки визначенні кредитним договором відповідачем виконанні не були. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань станом на 12.11.2012 року виникла заборгованість перед позивачем у сумі 159 032,21 грн., в тому числі 100 175,07 грн. основного боргу, 53 784, 34 грн. відсотки за користування, 3 257,86 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 1 274, 94 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами, яку відповідно й просить стягнути позивач від відповідача. Таким чином, у зв'язку з порушенням норм статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

В судовому засідання представник позивача ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатське обласне управління ПАТ«Державний ощадний банк України» позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредитному договору підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позові ,просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатське обласне управління ПАТ«Державний ощадний банк України» заборгованість по кредитному договору 159 032,21 грн., також стягнути судові витрати.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості не визнав, вважає позов безпідставним та таким що суперечать фактичним обставинам справи. В обґрунтування заперечень представник відповідача суду пояснив, що вказаний кредитний договір не є укладений, у зв'язку з чим по ньому не можуть виникнути будь-які боргові зобов»язання, кошти відповідно до умов договору кредиту ОСОБА_3 не передавалися і їх не отримував, а строк позовної давності пропущено. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, разом з тим просив врахувати сплачені кошти за період з грудня 2012 року по травень 2013 року в рахунок погашення заборгованості.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. яка закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.3 ст.10, ч.1 60 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК Украйни зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належнім формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи з положень ст. 1054, ст. 1048 ЦК України істотними умовами кредитного договору є умови про предмет, ціну та строк його дії, порядок одержання і розмір процентів, який визначається договором або на рівні облікової ставки Національного банку України.

Одночасно, згідно до ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Під час укладення кредитного договору ОСОБА_3 ознайомлено в повному обсязі з умовами договору, а саме: кредитними умовами, форми його забезпечення, наявні форми та валюти кредитування, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит виданий, суми та періоди повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору, у тому числі і з боку Банку.

Відповідач ОСОБА_3 підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом, що є повним дотриманням положень Закону України «Про захист прав споживачів». Ніяких застережень або зауважень з боку ОСОБА_3 щодо неповного розуміння або незгоди з частиною умов договору під час його підписання, не надано.

Виконання зобов'язань за кредитним договором було розпочате і виконується сторонами шляхом повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у строки, в розміру та у валюті, як це було визначено Кредитним договором.

З цього слідує, що сторони встановили факт досягнення згоди між собою щодо, всіх істотних умов кредитного договору.

Статтею 1056 Цивільного кодексу України передбачено право позичальника відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. Представником відповідача не наведено пункт відповідної норми закону, що перешкоджали б відповідачу відмовитись від одержання кредиту. Нормою ст.627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, в повідомленні про умови кредитування 12 березня 2008 року ОСОБА_3 вказав про намір отримати у кредит грошові кошти на споживчі цілі в сумі 105000 гривень із сплатою 15,50 %. В ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, тощо. У повідомленні ОСОБА_3 своїм підписом засвідчив, що перед укладенням кредитного договору ознайомлений з кредитними умовами, зокрема: метою, для якої кредит буде витрачений, наявними формами кредитування та відмінностями між ними, перевагами та недоліками пропонованих схем кредитування, формами забезпечення, строком та відсотковою ставкою за кредитом, орієнтовною сукупною вартістю кредиту та вартістю послуги з оформлення договору про надання кредиту, тощо.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Позивач звернувся до банку за отриманням кредиту та підписав відповідний договір, як фізична особа, у відповідності до ст. 30 ЦКУ цивільну дієздатність має особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, цивільною дієздатністю особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Уклавши кредитний договір та отримавши кредитні кошти позивач створив для себе обов'язки які зобов'язаний виконувати у розумінні ст. 629 ЦКУ, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Позивач, отримуючи кредитні кошти зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту.

Так, відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до умов кредитного договору позичальник підписом у ньому засвідчив факт та згоду з умовами даного договору, підтверджує свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього. При укладенні спірного договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на невигідних для себе умовах.

Відповідач ОСОБА_3 на момент укладання кредитного договору знав, яку суму він повинен буде сплачувати при погашенні кредиту, ця сума залишилась незмінною. Повідомлення позичальника - фізичної особи про умови надання споживчого кредиту (з додатком №1, яким визначається графік платежів за договором ) - є невід'ємною частиною Кредитного договору. Згідно пункту 3.3 Постанови НБУ № 168 від 10.05.07 р., банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту. Із змісту повідомлення позичальника фізичної особи вбачається, що розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки наведено в графіку платежів. Кредитним договором визначені комісії банку за здійснення банківських операцій, наведено вичерпний перелік третіх осіб, щодо яких у позичальника виникають фінансові зобов'язання (страхування, послуги нотаріуса, оцінка) та зазначені процентна ставка і метод обчислення процентних доходів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що між сторонами укладено договір про надання в кредит грошових коштів в національній валюті.

Відповідно до укладеного кредитного договору від 13.03.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Закарпатського обласного управління «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №81303/2, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 105 000 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами 15,5 % річних. Кредит позивачем було надано строком на 10 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 12.03.2018 року на споживчі потреби. П. 1.5., 4.3.1. та 4.3.2. кредитного договору №81303/2 від 13.03.2008 року передбачено, що позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання щодо погашення суми основного боргу та суми відсотків за користування кредитом щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітнім, ануїтетними платежами в сумі 1 730 грн. шляхом внесення готівки до каси банку.

Однак, взяті на себе зобов'язання щодо сплати відсотків за користування коштами та сплати суми основного бору, у розмірі та строки визначенні кредитним договором відповідачем виконанні не були.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.2.2. кредитного договору №81303/2 від 13.03.2008 року та статті 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредит, є право кредитора вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором у примусовому порядку.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 12.11.2012 року є прострочена заборгованість за кредитним договором більше двох місяців. Станом на 12.11.2012 року заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем становить 159 032,21 грн., в тому числі 100 175,07 грн. основного боргу, 53 784, 34 грн. відсотки за користування, 3 257,86 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 1 274, 94 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами.

У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до іпотечного договору від 13 березня 2008 року відповідач ОСОБА_4 прийняла зобов'язання перед позивачем відповідати за виконання відповідачем ОСОБА_3 усіх зобов'язань за кредитним договором, в судовому засіданні представник відповідача не заперечував того, що кошти частково погашались. Судом було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Доводи відповідача щодо застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до положень ч. 5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Пунктом 1.2 Договору про кредит від 13.03.2008 р. визначено, що кредит надається строком погашення не пізніше 12.03.2018 р. Таким чином, суд прийшов до висновку, що перебіг позовної давності ще не розпочався, оскільки між позивачем та відповідачем договірні зобов'язання ще тривають.

Що стосується заяв відповідачів про застосування позовної давності до вимог Банку про стягнення грошових коштів за період, більше ніж 3 роки, то слід зазначити, що дані заяви є безпідставними та необґрунтованими, оскільки строк дії Кредитного договору не закінчився, зобов"язання відповідачами не виконуються в повному об'ємі, а тому у Банку є всі підстави для звернення до суду з такими позовними вимогами, не обмеженими строком позовної давності на даний час.

Згідно з п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

У пункті 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. зазначено, що: «враховуючи положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи)».

Загальний строк позовної давності, що передбачений ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.7.8 Умов надання споживчого кредиту сторони домовилися про збільшення строку позовної давності до 3 років для всіх грошових зобов'язань позичальника, (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені, тощо), що передбачені умовами цього договору.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК за зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії , що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку, враховуючи часткове погашення сум по кредиту відповідачами такі дії свідчать про визнання боргу.

Разом з тим, суд враховує те, що на день розгляду справи відповідачами по справі частково погашена заборгованість у сумі 4180,28 гривень, що не заперечувалось сторонами по справі, та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, тому загальна сума заборгованості в цій частині підлягає зменшенню.

Відповідно до частини 3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатське обласне управління ПАТ«Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором №81303/2 від 13.03.2008 року, яка становить 154851,93 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1 548,51 грн., оскільки взяті на себе зобов'язання відповідач виконав частково, що підтверджується наданими позивачем доказами.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 554, 555, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 169, 208, 209, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатське обласне управління ПАТ«Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданого Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області 28.06.1995 рок, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатське обласне управління ПАТ«Державний ощадний банк України» (м. Ужгород, вул. Корзо, 15, р/р 37392000000105 в АТ «Ощадбанк», МФО 312356, код 09312190) заборгованості за кредитним договором №81303/2 від 13.03.2008 року, яка становить 154851,93 гривні

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданого Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області 28.06.1995 рок, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатське обласне управління ПАТ«Державний ощадний банк України» (м. Ужгород, вул. Корзо, 15, р/р 37392000000105 в АТ «Ощадбанк», МФО 312356, код 09312190) сплачений судовий збір у розмірі 1 548,51 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.