Рішення № 33398488, 05.09.2013, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

255/1721/13-ц

№ 2/255/987/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

05 вересня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді - Цукурова В.П.,

при секретарі - Натеса О.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Мороз І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки від 26 червня 2008 року, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки від 26 червня 2008 року, стягнення моральної шкоди, посилаючись на наступне.

У березні 2009 року ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за кредитним договором.

ФОП ОСОБА_4 на підставі кредитного договору від 26.06.2008 року, договору №1 про внесення змін до нього від 10.11.2008 року отримав кредит у розмірі 350 000,00 доларів США.

В забезпечення виконання позичальником умов договору, 26.08.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були укладені договори поруки, відповідно до яких вони відповідають перед позикодавцем як солідарні боржники, у разі невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором.

Заочним рішенням від 20.04.2009 року позовні вимоги було задоволено.

В серпні 2010 року позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2010 року ВП №20699946 щодо стягнення з нього заборгованості перед банком, винесену на підставі виконавчого листа №2-533 від 21.06.2010 року.

До постанови було додано копії заочного рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20.04.2009 року та договору поруки №2.152/08-ДП2 від 26.07.2008 року.

Позивач зазначає, що саме після отримання вищевказаних документів він довідався про порушення свого права, оскільки ніякого відношення до договору поруки №2.152/08-ДП2 від 26.06.2008 року він не мав.

В скарзі на заочне рішенні позивач зазначив, що договір поруки було укладено з ОСОБА_3, який на той час проживав за адресою: АДРЕСА_1, а він - ОСОБА_3, який на час укладання зазначеного договору проживав за адресою: АДРЕСА_2. Дане заочне рішення було скасовано.

Також з відповідною заявою позивач звертався до правоохоронних органів, які почали перевірку факту підробки документа. Ухвалою суду провадження по справі було зупинено.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28.09.2012 року позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором були задоволені у повному обсязі. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11.01.2013 року по цивільній справі №22-ц/775/195/2013 апеляційна скарга ОСОБА_5 та Мар'їнської районної громадської організації «Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів», яка діяла в інтересах ОСОБА_5, була відхилена, а рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька залишено без змін.

Судові рішення щодо стягнення заборгованості з позивача оскаржені у касаційному порядку.

Розслідування правоохоронними органами факту підробки документу, а саме, договору поруки №2.152/08-ДП2 від 26.06.2008 року, який було укладено між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 на теперішній час триває і не має остаточного рішення.

Позивач посилається на те, що на час укладання вищевказаного договору поруки він знаходився у місті Севастополі, тому не міг його підписати.

З 05.03.2005 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 05.03.2005 року серії НОМЕР_1. Згоди на укладання позивачем договору поруки дружина не надавала.

За вказаних обставин, позивач вважає, що договір поруки №2.152/08-ДП2 від 26.06.2008 року має бути визнаний недійсним.

Крім того, існування зазначеного договору поруки та, як слідство, судові тяжби та кримінально-процесуальні дії, які тривають по цей час, суттєво негативно вплинули на душевне становище позивача та його рідних. Душевні страждання призвели до погіршення самопочуття, безсоння, погіршення взаємовідносин в родині, сварок, порушення звичайного укладу життя. Таким чином, позивачу спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 20 000,00 гривень.

Просив визнати недійсним договір поруки №2.152/08-ДП2 від 26.06.2008 року, який було укладено між ВАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, стягнути з ПАТ «ВТБ Банк» на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ФОП ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином на підставі абз. 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що з 2007 року по 2008 рік включно працювала у ПАТ «ВТБ Банк» кредитним експертом. Її посадовим обов'язком була робота з документами по аналізу фінансового стану позичальника та представництво перед кредитним комітетом. Зазначила, що оформлення кредитних договорів в її посадові обов'язки не входило, тому ані з позивачем, ані з третьою особою особисто вона не спілкувалася та з приводу оформлення спірного договору поруки пояснити нічого не може.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази у справі в їх сукупності, прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

ФОП ОСОБА_4 на підставі кредитного договору від 26.06.2008 року, договору №1 про внесення змін до нього від 10.11.2008 року отримав кредит у розмірі 350 000,00 доларів США.

В забезпечення виконання позичальником умов договору, 26.08.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №2.152/08-ДП2, відповідно до якого вони відповідають перед позикодавцем як солідарні боржники, у разі невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором (а.с. 84).

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27.09.2012 року у справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги були задоволені у повному обсязі та стягнуту солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 550 987,52 доларів США, витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 90-91). Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11.01.2013 року по цивільній справі №22-ц/775/195/2013 апеляційна скарга ОСОБА_5 та Мар'їнської районної громадської організації «Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів», яка діяла в інтересах ОСОБА_5, була відхилена, а рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька залишено без змін (а.с. 92-93).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якиз беруть участь те самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач посилається на те, що договір поруки №2.152/08-ДП2 від 26.06.2008 року було укладено між ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3, який на той час був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а він - ОСОБА_3, який на час укладання зазначеного договору проживав за адресою: АДРЕСА_2.

Із пояснень ПАТ «ВТБ Банк» убачається, що до підписання між банком та ОСОБА_3 договору поруки №2.152/08-ДП2 від 26.06.2008 року, останнім були надані: паспорт серії НОМЕР_2, виданий Куйбишевським РВ ДМУ України в Донецькій області від 28.12.2002 року (а.с. 55), довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_3, видана ДПІ у Ворошиловському районі від 29.08.1996 року (а.с. 56), що засвідчені позивачем власноручно, а також свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 від 06.02.1996 року (а.с. 57). Згідно копій зазначених документів прізвище позивача - ОСОБА_3.

Позивач стверджує, що його прізвище - ОСОБА_3, на підтвердження чого надає копію паспорту, серія та номер якого співпадають із серію паспорту, копію якого було надано банку (а.с. 13), а також довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с. 14).

У той же час, згідно довідки Куйбишевського РВ у м. Донецьку ГУ ДМС України в Донецькій області від 14.08.2013 року, позивач звертався до СГІРФО Куйбишевського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області з заявою про отримання паспорту громадянина України замість втраченого та був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 від 28.12.2002 року. Згідно заяви на отримання паспорту громадянина України (Ф-1) правопис прізвища було вказано як «ОСОБА_3». З заявою про внесення змін до паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 від 28.12.2002 року, виданого Куйбишевським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_3 не звертався (а.с. 118). Тому судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що виправлення у паспорті його прізвища з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3» було зроблено невідомим співробітником паспортного столу за усним зверненням позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України у Донецькій області із заявою відносно посадових осіб ПАТ «ВТБ Банк» за фактом підробки документів при видачі кредиту, в якій він вказував на те, що договір поруки не підписував, в банку не був, а також те, що в договорі поруки невірно вказано його адресу. Однак, постановою від 02.10.2012 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст. 358 КК УКраїни (а.с. 29-30).

Також судом встановлено, що згідно наданих позивачем копій паспорту, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 06.09.1996 року, а також копії свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2008 року, станом на день укладання договору поруки №2.152/08-ДП2 від 26.06.2008 року позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

За таких обставин судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що з 30.05.2006 року він був прописаний за адресою: АДРЕСА_2.

В судовому засіданні судом було оглянуто наданий представником банку оригінал договору поруки №2.152/08-ДП2 від 26.06.2008 року та встановлено, що даний договір оформлений належним чином, у простій письмовій формі, договір скріплений підписами сторін та печатками банку та ФОП ОСОБА_4

Таким чином, судом встановлено, що на підставі наданих поручителем документів у вищевказаний договір поруки була внесена достовірна інформація щодо його прізвища та адреси, а підписанням даного договору поручитель засвідчив правильність зазначених в договорі даних.

Крім того, згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У той же час, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зі змісту договору поруки №2.152/08-ДП2 від 26.06.2008 року таких порушень не вбачається. Укладений договір є дійсним, оскільки укладений на законних підставах, відповідно до вимог Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Особи, які його уклали, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін при укладенні договору поруки було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Договір поруки укладений у письмовій формі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, договір поруки №2.152/08-ДП2 від 26.06.2008 року є дійсним та таким, що укладений на законних підставах, відповідно до вимог Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Щодо посилань позивача на те, що його дружина - ОСОБА_7 не надавала згоди на укладання ним зазначеного договору поруки, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 п. 25 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (статті 553 ЦК України), договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Таким чином, положення ст. 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, не розповсюджуються на спірні правовідносини.

Крім того, позивачем оспорюється сам факт підписання ним договору поруки. За таких обставин, посилання на відсутність згоди дружини суперечать його поясненням.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки від 26 червня 2008 року є безпідставними та необґрунтованими. Правових підстав для їх задоволення у суду немає.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь відшкодування моральної шкоди суд зазначає, що дана вимога не заснована на законі. Позивач не навів доводів, за якими можливо було б зробити висновок про наявність правових підстав для її задоволення. Суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди також необхідно відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки від 26 червня 2008 року, стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог з урахуванням обраного позивачем способу захисту права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 203, 215, 627 ЦК України, ст.ст. 11, 58-61 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки від 26 червня 2008 року, стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м. Донецька до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ворошиловського районного

суду м. Донецька В.П. Цукуров