Постанова № 33396126, 17.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 р. Справа № 804/5729/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представника позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0007981702 від 04 квітня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. В акті № 2313/245/17.2-27/НОМЕР_1 від 14.03.2013 року, складеному за результатами перевірки, зафіксовано численні порушення законодавства та на підставі акта було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007981702 від 04 квітня 2013 року. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення - необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених в письмовому запереченні на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований 20.01.2000 року Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області та знаходиться на податковому обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби.

На підставі наказу №340 від 27.02.2013 року Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за лютий 2012 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено Акт №2313/245/17.2-27/НОМЕР_1 від 14.03.2013 року, яким встановлено нереальність проведення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Арсаон» та юридичну дефектність первинних документів та здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Перевіркою також встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215,ст.216, ст.662, ст.665 та ст.656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.44.1, п.44.3,п.44.5, п.44.6 ст.44, п.198.1,п.198.2,п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_4 завищено суму ПДВ , яка віднесена до складу податкового кредиту у лютому 2012 року у розмірі 13 228,33 грн. та донараховано ПДВ в сумі 13 228,33 грн. ФОП ОСОБА_4 є вигодо набувачем по ланцюгу постачання товарів (робіт) від ТОВ «Арсаон» у лютому 2012 року.

На підставі акту перевірки Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007981702 від 04.04.2013 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 13 228,33 грн. за основним платежем та 3 307,10 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення стала встановлена актом перевірки нереальність проведення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Арсаон» та юридична дефектність первинних документів та здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, про що свідчить передусім інформація з акту №655/1520/37867421 від 17.09.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Арсаон» щодо документального підтвердження господарських відносин,їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, лютий, квітень 2012 року».

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість визначається Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток),операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що фізичною особою-підприємцем було укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Арсаон» №17/02 від 17.02.2012 року.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом.

В процесі розгляду справи позивачем були надані первинні документи, на підтвердження фактів здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Арсаон», сумнівність яких зазначена в акті перевірки, а саме податкові накладні №480 від 17.02.2012 року, №481 від 29.02.2012 року та видаткові накладні №№480 від 17.02.2012 року, №481 від 29.02.2012 року.

Транспортування проводилось вантажним транспортом марки ГАЗ 330232-14, який належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РСА №059105.

Оплата за надані послуги проводились у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахунковий рахунок ТОВ «Арсаон» та підтверджуються банківськими квитанціями за №25968 від 17.02.2012 року, №27145 від 14.03.2012 року, №39 від 29.02.2012 року, №б/н від 29.02.2012 року, №31744 від 22.06.2012 року.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагентів, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що товар отриманий від ТОВ «Арсаон» в подальшому був використаний позивачем при виконанні договору з ПАТ «Миронівський хлібопродукт» 24/02-1 від 24 лютого 2012 року, предметом якого являлось виконання позивачем, як підрядником власними силами та з власних матеріалів, устаткування та комплектуючих комплекс робіт по утепленню стін та несучих конструкцій.

Суд також звертає увагу, що відносно ТОВ «Арсаон», відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, оригінал якого долучено до матеріалів справи, відсутня інформація щодо відсутності його за юридичною адресою.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції між Позивачем та ТОВ «Арсаон» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема на віднесення цих сум до податкового кредиту.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

За таких обставин суд вважає помилковими висновки податкового органу про заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених у Україні товарів.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби не відповідає вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Скасувати Податкове повідомлення - рішення № 0007981702 від 04.04.2013 р. винесене Дніпродзержинською об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмі

рі 166,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 21 червня 2013 року

Суддя С.І. Озерянська