Рішення № 33394484, 09.09.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2013 року Справа № 913/1886/13

Провадження №13/913/1886/13

За позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області

до Державного підприємства «Антрацит» м. Антрацит Луганської області

про стягнення 1013587 грн. 98 коп.

Суддя Яресько Б.В. Секретар Меженська Ю.О.У засіданні брали участь: Від позивачаЧеревко Н.О. довіреність № 06/1663 від 18.04.2013 р. Від відповідачаНе прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області ідентифікаційний код 25938641 звернувся з позовом про стягнення з відповідача державного підприємства «Антрацит» м. Антрацит Луганської області ідентифікаційний код 32226065 пені в сумі 1013587 грн. 98 коп., нарахованої на підставі акту перевірки № 8 від 15.04.2013 р. за період з 01.04.2012 р. по 08.01.2013 р.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідачем 09.09.2013 р. до канцелярії суду наданий відзив від 06.09.2013 р. № 09/933в якому він проти задоволення позову заперечує, посилаючись зокрема на те, що:

- справа не підвідомча господарському суду, оскільки справа про банкрутство ДП «Антрацит» порушена до 19.01.2013 року і відповідно розглядається не за нормами Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 р. № 4212-VI

- зазначена пеня нарахована відповідно до Інструкції № 36 від 12.07.2007 року, в той час, як відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України № 435-5 від грудня 2006 року, що діяла до 01 січня 2011 року пеня повинна стягуватися відповідно до закону. Таким чином, питання нарахування пені не можуть бути предметом регулювання підзаконних нормативно-правових актів.

Також відповідач зазначає, що пеня була нарахована в період дії мораторію, що суперечить ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд встановив:

Позивачем - відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області була здійснена перевірка дотримання відповідачем - державним підприємством «Антрацит» в особі його відокремленого підрозділу «Шахта Партизанська» правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За результатами перевірки був складений акт № 8 від 15.04.2013 р. перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з яким за період з 01.04.2012 р. по 08.01.2013 р. на заборгованість яка існувала станом на 01.01.2011 р. і не була погашена відповідачем була нарахована пеня в сумі 1013587 грн. 98 коп.

Акт був підписаний та одержаний представником відповідача без заперечень.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Ухвалою суду від 09 січня 2013 року господарським судом Луганської області порушено справу № 913/124/13-г про банкрутство державного підприємства "Антрацит" - відповідача по цій справі. На цей час провадження у справі про банкрутство не припинено.

Стаття 12 Господарського процесуального кодексу України не містить положень, що вона не застосовується до спорів, відносно яких розгляд справи про банкрутство відбувається за Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що була чинною до 19.01.2013 року.

Таким чином, зазначений спір підлягає розгляду саме в господарському суді.

Спеціальним законом, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-XIV від 23.09.1999.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження по контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим законом.

Відповідно до п. 4.2 ст. 45 Закону України № 1105-XIV від 23.09.1999 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", роботодавець як рахувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати у встановленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону №1105-XIV від 23.09.1999, страхові тарифи, диференційовані по галузях економіки (видах економічної діяльності) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України № 1105-XIV від 23.09.1999 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

Частиною другою цієї статті (яка була чинною до 01.01.2011) та підлягала застосуванню щодо періоду, за який виникла заборгованість) передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Порядок взяття на облік та набуття роботодавцями статусу страхувальників, обчислення і сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України підприємствами, установами, (організаціями незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузевої належності), фізичними особами - підприємцями, фізичними особами, які використовують працю найманих працівників, а також добровільно застрахованими особами, порядок обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності визначається Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 за №36 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 за №867/14134 (яка була чинною до 01.01.2011 та підлягала застосуванню щодо періоду, за який виникла заборгованість).

Пунктом 4.12 зазначеної Інструкції передбачено, що страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

Згідно з пунктом 4.13 зазначеної Інструкції, нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

Пункт п. 5.1 та п. 5.2 вказаної Інструкції передбачає що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк. Пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно.

Відповідно до п. 5.8 Інструкції встановлено що при стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються. Сплата (погашення) пені здійснюється у такому самому порядку, як і недоїмки.

Таким чином зазначена пеня нарахована обґрунтовано та за період на який не розповсюджується дія мораторію.

Аналогічна правова позиція, стосовно правомірності нарахування та стягнення зазначеної пені, міститься в постанові Верховного Суду України від 19.02.2013 р. по справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта № 81 «Київська» про стягнення пені № 21-432а12

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним факт, що за відповідачем дійсно обліковується несплачена пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків в сумі 1013587 грн. 98 коп. яка на час розгляду справи в добровільному порядку не погашена, а тому, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору - у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення в доход Державного бюджету судовий збір в сумі 20 271 грн. 76 коп.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Антрацит» м. Антрацит Луганська область, вул. Ростовська 38 ідентифікаційний код 32226065 на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області вул. Ростовська 38 ідентифікаційний код 25938641 на рахунок 37174412001252 ГУДКСУ у Луганській області МФО 804013 пеню в сумі 1013587 грн. 98 коп., наказ видати.

3. Стягнути з державного підприємства «Антрацит» м. Антрацит Луганська область, вул. Ростовська 38 ідентифікаційний код 32226065 в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 20271 грн. 76 коп., на виконання рішення видати наказ.

В судовому засіданні 09.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

11.09.2013 року