Постанова № 33394466, 10.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа№ 925/308/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Петров Д.В.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.09.2013 року по справі № 925/308/13-г (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Азот», м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 15.04.2013 року) по справі № 925/308/13-г (суддя - Грачов В.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»,

м. Черкаси

до публічного акціонерного товариства «Азот», м. Черкаси

про стягнення 22 735 664,90 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулось публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» до публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення 22 735 664,90 грн., в тому числі: 22 535 398,42 грн. боргу, 200 266,42 грн. 3 % річних та судові витрати.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року позов задоволено повністю, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Азот» на користь публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» - 22 535 398,48 грн. боргу, 200 266,42 грн. 3 % річних та 68 820,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство «Азот», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 925/308/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою від 27.05.2013 року вказану апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

05.07.2013 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Азот» надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Розпорядженням голови суду від 05.07.2013 року передано апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Азот» на рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року у справі № 925/308/13-г для розгляду головуючому судді Яковлєву М.Л.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 925/308/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року по справі № 925/308/13-г відновлено строк на подання апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Азот» та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 10.09.2013 року.

Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» на підставі ст. 96 ГПК України не подано до суду відзиву на апеляційну скаргу.

03.09.2013 року від представника відповідача надійшла копія довідки ЄДРПОУ, яку судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року скасувати повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року по справі № 925/308/13-г - залишається без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

24.05.2005 року між відкритим акціонерним товариством «Черкасиобленерго» (постачальник, позивач) та відкритим акціонерним товариством «Азот» (найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство «Азот») (споживач, відповідач) було укладено договір поставки електричної енергії за № 524-213/24 (а.с. 16-23).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Предметом договору є постачання позивачем за плату електричної енергії відповідачу, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

Відповідно до п. 1 вищезазначеного договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Постачання або транзит електричної енергії споживачу від іншої електропостачальної організації може здійснюватись тільки після укладання договору споживача з іншою електропостачальною організацією, та з узгодженням з ВАТ «Черкасиобленерго».

Відповідно до п. 2.1.2 договору № 524-213/24 постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору.

Між сторонами укладено додатки до договору № 524-213/24, якими визначено кількість, вартість споживання електричної енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості електричної енергії (а.с. 24-42).

Позивачем умови договору виконано належним чином та поставлено за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року електричну енергію на суму 50 704 646,63 грн.

Однак, зазначена сума відповідачем не оплачена, таким чином, заборгованість складає 50 704 646,63 грн.

Разом з тим, 23.03.2012 року між публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» (кредитор, постачальник, позивач) та публічним акціонерним товариством «Азот» (боржник, споживач, відповідач) було укладено угоду про реструктуризацію боргу № 140-213 (а.с. 8-9).

Предметом угоди є умови і порядок сплати боржником кредитору заборгованості, яка нарахована відповідно до укладеного договору про постачання електричної енергії № 524-213/24 від 24.05.2005 року. Боржник визнає, що станом на день укладення угоди заборгованість перед кредитором за поставлену електричну енергію з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року, відповідно до договору про постачання електроенергії, становить 50 704 646,63 грн., і зобов'язується оплатити кредитору зазначену суму заборгованості в період з 15.06.2012 року до 15.11.2013 року рівними частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (додаток № 1 до угоди, а.с. 10) (р. 1 угоди).

Як вбачається з графіку погашення заборгованості боржник зобов'язується сплачувати борг у наступній послідовності, а саме:

До 15.06.2012 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.07.2012 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.08.2012 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.09.2012 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.10.2012 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.11.2012 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.12.2012 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.01.2013 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.02.2013 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.03.2013 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.04.2013 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.05.2013 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.06.2013 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.07.2013 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.08.2013 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.09.2013 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.10.2013 року - 2 816 924,81 грн.

До 15.11.2013 року - 2 816 924,81 грн.

Крім того, у п. 2.5. угоди зазначено, що сума боргу може бути здійснена і що завершення періоду, визначеного цією угодою.

Однак, відповідач (боржник) лише частково виконав взяті на себе зобов'язання і сплатив позивачу (кредитору) обумовлену у графіку грошову суму 2 816 924,81 грн. за 13.06.2012 року (а.с. 43).

Інші грошові зобов'язання обумовлені вищевказаною угодою боржником не виконано.

Таким чином, за період з 16.07.2012 року по 16.02.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 535 398,48 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо встановлення факту наявності основної заборгованості в сумі 22 535 398,48 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення боргу правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з чим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 200 266,42 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 200 266,42 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що позивач повинен був пред'явити відповідачу вимогу про сплату трьох процентів річних від простроченої суми, то вони колегією суддів не беруться до уваги з огляду на наступне.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з постачання електричної енергії, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Правові наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, сплата пені та, на вимогу виконавця, суми втрат від інфляції та трьох процентів річних, з урахуванням зазначених норм матеріального права, визначені сторонами і в укладеному ними договорі.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Оскільки, відповідачем ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів сплати основного боргу, то позивачем вірно нараховано до простроченої суми 3 % річних.

Щодо не повідомлення, то ані договором ані заноком не передбачено відповідного повідомлення про нарахування 3 % річних.

Так як між сторони було укладено угоду № 140-213 про реструктуризацію боргу, в якій відповідач повинен був слачувати борг до певного числа, що відповідно не було зроблено, то це дало підстави для позивача на виконання ст. 625 ЦК України здійснити перні нарахування штрафних санкцій про що мав знати боржник у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань.

Інші доводи апеляційних скарг внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року у справі № 925/308/13-г - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Азот», м. Черкаси на рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року по справі № 925/308/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 11.04.2013 року по справі № 925/308/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/308/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Гончаров С.А.

Куксов В.В.